Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №562/1604/26
провадження №2-п/562/31/26
У Х В А Л А
"20" жовтня 2026 р.
Здолбунівський районний суд Рівненської області
у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,
секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Здолбунів Рівненської області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в :
У поданій заяві відповідач ОСОБА_1 просить заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 червня 2026 року в цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості скасувати та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог відповідач покликається на те, що вказаним рішенням суду позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено та стягнуто з нього заборгованість за договором позики №6442523 від 10 листопада 2023 року в сумі 17812 грн. 33 коп. та 2662,40 грн. судових витрат. Прийняти участь у судовому засіданні він не міг, оскільки не був повідомлений про час та дату судового розгляду справи. З судовим рішенням не згідний, оскільки позику в сумі 8500 грн. сплатив, а нараховані відсотки не відповідають критеріям справедливості та суперечать законодавству в сфері захисту прав споживачів.
У судове засідання сторони не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином, а тому їх неявка згідно ч.1 ст.287 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви.
З`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2026 року Здолбунівським районним судом Рівненської області ухвалено заочне рішення в цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позов був задоволений та стягнуто з останнього на користь позивача заборгованість за договором позики №6442523 від 10 листопада 2023 року в сумі 17812 грн. 33 коп. та 2662,40 грн. судових витрат
Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України «Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах» інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Резолюції №R (84)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи через забезпечення доступу сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захисту їх від зловживань та затримок, надавши суду повноваження здійснювати судочинство більш ефективно.
Отже, інститут заочного провадження спрямований на розвиток ч.1 ст.43 ЦПК України про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами.
Відповідач про час та місце розгляду даної справи, який здійснювався в спрощеному порядку, повідомлявся завчасно та належним чином шляхом направлення відповідно до вимог ст.ст.128-130 ЦПК України судової повістки за вказаним у договорі позики місцем проживання відповідача.
Згідно практики Європейського суду з прав людини сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (п. 109).
Згідно положень частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За правилами ст.ст.626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем (далі ІТС), він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Законом України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
10 листопада 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики №6442523, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора «t045652» відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням передбачених Законом України «Про електронну комерція» особливостей, за яким останній отримав кредит в сумі 8500 грн. строком на 80 днів зі сплатою 2,49% в день за користування позикою.
Строк позики договором визначено до 29 січня 2024 року, а орієнтовна загальна вартість позики 18970 грн.
Підписуючи договір позики позичальник ОСОБА_1 підтвердив отримання позики на визначених договором умовах та отримання позики не заперечує.
Сплачені відповідачем 12 січня 2024 року кошти в сумі 8500 грн. на погашення позики відображені позивачем в розрахунку заборгованості, за яким відсотки, нараховані в межах визначеного договором позики строку, станом на 29 січня 2024 року становлять 11462,83 грн. І правильність їх нарахування відповідачем не спростовано.
А відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.
Згідно положень ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Тому доводи відповідача про несправедливі умови договору позики щодо нарахування процентів є помилковими.
Відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За вказаних вище обставин належного повідомлення відповідача, відсутності доказів про поважну причину його неявки в судове засідання, неподання відзиву на позовну заяву без поважних причин та не наведення доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку, що підстави для скасування заочного рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.286-289 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 червня 2026 року в цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заочне рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня проголошення даної ухвали. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя:
Судебное решение № 140774910, Здолбунівський районний суд Рівненської області было принято 20.10.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Постановление суда. На этой странице вы сможете найти важные данные об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить важные данные.
то решение относится к делу № 562/1604/26. Компании, указанные в тексте настоящего судебного документа: