Решение № 140772387, 13.10.2026, Вишгородський районний суд Київської області

13.10.2026 Справа № 363/2429/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.,

за участю секретаря судових засідань Левковець О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33; код ЄДРПОУ: 43311346) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 12.10.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено кредитний договір ї № 6732812, за змістом якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 у власність грошові кошти (позику), на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 . В свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язалася повернути ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» плату (проценти) від суми позики.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання за договором виконало належним чином, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму позики в розмірі 9 000,00 грн. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором позики не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 22 149,00 грн.

25.02.2026 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу № 25/02/26, предметом якого є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимог № 1 від 25.02.2026 до договору факторингу № 25/02/26 від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 22 149,00 грн., з яких 9 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 7 096,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 4 500,00 заборгованість за неустойкою та 1 552,50 грн. заборгованість за комісією за надання кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 25.06.2026 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справи. Задоволено клопотання ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про витребування доказів. Витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю.

20.07.2026 року до суду надійшла витребувана інформація.

07.09.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому остання наполягала на відмові в задоволенні позову. Разом з відзивом на позовну заяву ОСОБА_1 подала заяву про витребування доказів.

Судом встановлено, що ухвалу суду від 25 червня 2026 року про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету відповідача Кушніренко Ю.М. в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі 26.06.2026 року о 10 год. 20 хв.

Відповідно до частини першої статті 278 ЦПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно зі статтями 123, 124 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, останнім днем строку для подання відзиву на позовну заяву було 13 липня 2026 року.

Разом із тим відзив на позовну заяву відповідачем подано до суду лише 7 вересня 2026 року, тобто після закінчення встановленого законом процесуального строку.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а згідно з частиною другою цієї статті документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відомостей про подання відповідачем заяви про поновлення пропущеного процесуального строку та належного обґрунтування поважності причин його пропуску судом не встановлено.

За таких обставин суд доходить висновку, що відзив на позовну заяву подано з пропуском установленого ст. 278 ЦПК України процесуального строку без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 84 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане у строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском установленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частиною третьою статті 83 ЦПК України відповідач, а також третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Зазначену ухвалу доставлено до електронного кабінету відповідача 26 червня 2026 року, що підтверджується відповідними відомостями Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Відповідно до частини першої статті 278 ЦПК України відповідач має право подати відзив на позовну заяву у строк, установлений судом, який не може бути меншим ніж п`ятнадцять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З урахуванням положень статей 123, 124 ЦПК України перебіг процесуального строку розпочався наступного дня після вручення ухвали. П`ятнадцятий день строку припав на 11 липня 2026 року, суботу, а тому останнім днем строку для подання відзиву є 13 липня 2026 року, понеділок. Разом з тим відзив на позовну заяву разом із клопотанням про витребування доказів надійшов до суду лише 7 вересня 2026 року, тобто після закінчення встановленого процесуального строку.

При цьому клопотання про витребування доказів подане відповідачем одночасно з відзивом, тобто поза межами строку, встановленого для подання відповідних доказів. Відомостей про те, що відповідач обґрунтував неможливість подання такого клопотання у встановлений строк з причин, які не залежали від нього, матеріали справи не містять.

Саме по собі подання клопотання про витребування доказів разом із відзивом, поданим після закінчення встановленого строку, не звільняє відповідача від обов`язку дотримання процесуальних строків. Відповідач повинен був у межах установленого строку заявити відповідне клопотання, зазначити, які саме докази необхідно витребувати, які обставини вони можуть підтвердити або спростувати, у кого такі докази знаходяться, а також навести відомості про вжиті заходи для самостійного отримання доказів та причини неможливості їх отримання.

Відповідно до частини другої статті 84 ЦПК України клопотання про витребування доказів має містити зазначені відомості, необхідні для вирішення питання про наявність підстав для судового витребування доказів.

Отже, з огляду на те, що клопотання про витребування доказів подано після закінчення встановленого процесуального строку, а відповідачем не наведено обґрунтованих причин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання.

За таких обставин клопотання відповідача про витребування доказів підлягає залишенню без задоволення на підставі частини першої статті 84 ЦПК України.

Суд критично оцінює доводи відповідача ОСОБА_1 викладені у заяві від 23.08.2026 року про те, що вона не отримувала ухвалу про відкриття провадження у справі, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено порядок її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Копію зазначеної ухвали 26 червня 2026 року доставлено до електронного кабінету відповідача в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставлення електронного документа.

Відповідно до частини п`ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які мають електронні кабінети, судове рішення надсилається в електронній формі до їхніх електронних кабінетів. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення його копії до електронного кабінету особи.

Отже, визначальним для встановлення факту вручення ухвали є не підтвердження її фактичного прочитання відповідачем, а наявність передбаченого законом підтвердження її доставлення до електронного кабінету.

За таких обставин саме по собі твердження відповідача про неотримання або непрочитання ухвали не спростовує зафіксованого в матеріалах справи факту її доставлення до електронного кабінету та не свідчить про неналежне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі.

Крім того, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів 7 вересня 2026 року. Сам факт подання цих процесуальних документів свідчить про його обізнаність про існування судового провадження, хоча сам по собі не підтверджує дату первісного отримання ухвали.

Таким чином, за наявності в матеріалах справи належного підтвердження доставлення ухвали від 25 червня 2026 року до електронного кабінету відповідача саме 26 червня 2026 року суд не вбачає підстав вважати, що відповідач не був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Разом з тим, 10.09.2026 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у якій ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 6732812 від 12.10.2025 року у загальному розмірі 17 649 (сімнадцять тисяч шістсот сорок дев`ять) гривень 00 копійок, з яких: з яких: 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту, 7 096 (сім тисяч дев`яносто шість) гривень 50 (п`ятдесят) копійок заборгованість за відсотками та 1 552 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок заборгованість за комісією.

Також, 10.09.2026 року позивачем подано відповідь на відзив позивача в якому представник ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» наполягає на задоволенні зменшених позовних вимог.

У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. До судового розгляду представником позивача заявлено клопотання, в якому позовні вимоги було підтримано у повному обсязі, висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду. На момент ухвалення судового рішення від сторони позивача інших заяв, клопотань не надходило.

Відповідач у судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце судових засідань повідомлялась в належний процесуальний спосіб, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до її електронного кабінету.

Як убачається з матеріалів справи, судові засідання у справі призначалися на 25 серпня 2026 року та 13 жовтня 2026 року. Судові повістки про виклик відповідача ОСОБА_1 в зазначені судові засідання були доставлені до її електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі 30.06.2026 року та 25.08.2026 року, що підтверджується відповідними відомостями, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається до електронного кабінету учасника справи у випадках та порядку, визначених цим Кодексом. Згідно з пунктом 2 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи. Якщо судову повістку надіслано до електронного кабінету після 17 години, вона вважається врученою в наступний робочий день.

Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах справи підтвердження доставлення судових повісток до електронного кабінету відповідача ОСОБА_1 , суд доходить висновку, що відповідач була належним чином повідомлена про дату, час і місце судових засідань, призначених на 25 серпня 2026 року та 13 жовтня 2026 року.

Водночас відповідач у зазначені судові засідання не з`явилася. Відомостей про повідомлення суду про причини неявки та доказів поважності таких причин матеріали справи не містять.

За таких обставин суд визнає причини неявки відповідача неповажними, оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, не забезпечила своєї явки та не повідомила суд про обставини, які перешкоджали їй взяти участь у судових засіданнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Судом встановлено, що 12.10.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір кредитної лінії № 6732812. Договір підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису 202215, а з боку ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору № 6732812 від 12.10.2025 року, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало у власність ОСОБА_1 грошові кошти на погоджений строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути позику, сплатити проценти від суми позики в кінці строку позики.

Відповідно до п. 2.2 договору № 6732812 від 12.10.2025 року, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надає ОСОБА_1 кредит в розмірі 9 000 грн. 00 коп., що надається одноразовим безготівковим переказом на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 (п.2.1), строк кредитну 352 дні (п.2.2.2).

Таким чином, суд приходить до висновку щодо доведеності факту укладення 12.10.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства кредитного договору № 6732812, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримала суму грошових коштів у якості кредиту, а також взяла на себе зобов`язання з повернення суми кредитну та сплати процентів за користування нею.

З інформаційної довідки ТОВ «Європейська платіжна система» від 06.03.2026 року № КД-000046139 та копії платіжної інструкції судом встановлено що на платіжний засіб з номером НОМЕР_2 , було перераховано грошові кошти в сумі 9 000 грн. 00 коп.

Вказані обставини також підтверджено відповіддю АТ «Універсал Банк» від 17.07.2026 року № БТ/Е-30970 до якої долучено банківську виписку, з якої вбачається, що картковий рахунок НОМЕР_3 належить відповідачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та 12.10.2025 на зазначену вище банківську картку здійснено зарахування коштів в розмірі 9 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» своє зобов`язання за договором кредитної лінії № 6732812 від 12.10.2025 року виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму позики у погоджений сторонами спосіб та строк.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Фінпром Маркет» судом встановлено, що на момент відступлення права грошової вимоги до боржників, заборгованість ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 6732812 від 12.10.2025 року, складала 22 149,00 грн., з яких 9 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 7 096,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 4 500,00 заборгованість за неустойкою та 1 552,50 грн. заборгованість за комісією за надання кредиту.

Також судом встановлено, що 25.02.2026 року між «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «Фінпром Маркет» зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», а ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язалося відступити ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до боржників.

Відповідно до реєстру прав вимог № 1 від 25.02.2026 до договору факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 22 149,00 грн., з яких 9 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 7 096,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 4 500,00 заборгованість за неустойкою та 1 552,50 грн. заборгованість за комісією за надання кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги первісного кредитора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 , що виникло з договору кредитної лінії № 6732812 від 12.10.2025 року, на підставі укладеного договору факторингу перейшло до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ».

Разом з тим суд звертає увагу, що 10.09.2026 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 6732812 від 12.10.2025 року у загальному розмірі 17 649 (сімнадцять тисяч шістсот сорок дев`ять) гривень 00 копійок, з яких: з яких: 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту, 7 096 (сім тисяч дев`яносто шість) гривень 50 (п`ятдесят) копійок заборгованість за відсотками та 1 552 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок заборгованість за комісією.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, визначені в кредитному договорі № 6732812 від 12.10.2025 року, враховуючи погоджений строк кредитування, тип та розмір процентної ставки і порядок її застосування, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості, вважає їх правильним та обґрунтованим.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду та на підставі ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а також зважаючи на приписи ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.

За результатами, суд, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню та відповідно стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 6732812 від 12.10.2025 року у загальному розмірі 17 649 (сімнадцять тисяч шістсот сорок дев`ять) гривень 00 копійок, з яких: з яких: 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту, 7 096 (сім тисяч дев`яносто шість) гривень 50 (п`ятдесят) копійок заборгованість за відсотками та 1 552 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок заборгованість за комісією.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (2 662 грн. 40 коп.), витрат на професійну правничу допомогу (4 500 грн. 00 коп.).

Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав із адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною договір про надання правової допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року на підставі якого 02.03.2026 ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокат Ткаченко Ю.О. підписали акт приймання передачі наданої правничої допомоги відносно боржника ОСОБА_1 із загальною сумою гонорару 4 500 грн.

Відповідно до положень частини 3 ст.141 ЦПК України: при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі № 910/2158/23.

Суд вважає, що витрати з надання правничої допомоги є не співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру. Тому враховуючи, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню з урахуванням розміру задоволених вимог, фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та сумою заборгованості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на задоволення позовних вимог, судові витрати, які понесені позивачем та які складаються зі сплати судового збору, підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33; код ЄДРПОУ: 43311346) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, офіс 204; код ЄДРПОУ: 43311346) суму заборгованості за кредитним договором № 6732812 від 12.10.2025 року у загальному розмірі 17 649 (сімнадцять тисяч шістсот сорок дев`ять) гривень 00 копійок, з яких: з яких: 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту, 7 096 (сім тисяч дев`яносто шість) гривень 50 (п`ятдесят) копійок заборгованість за відсотками та 1 552 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, офіс 204; код ЄДРПОУ: 43311346) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 19.10.2026 року.

Позивач:

ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, офіс 204; код ЄДРПОУ: 43311346).

Відповідач:

ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Головуючий суддя О.В. Рукас