Решение № 140771820, 20.10.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10963/26

Провадження № 2-о/357/252/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхов О. І.

за участі секретаря Кича М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за заявою Білоцерківської міської ради, заінтересована особа: Перша білоцерківська державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції заявника та заперечень заінтересованої особи.

У червні 2026 року Білоцерківська міська рада (надалі заявник) звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про визнання спадщини відмерлою після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передачу у власність Білоцерківської міської територіальної громади в особі Білоцерківської міської ради нерухомого майна, а саме кімнати АДРЕСА_1 , що знаходиться в м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область

В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на те, що після смерті ОСОБА_1 залишилося зазначене нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано за померлим. Водночас, згідно з отриманими відповідями органів державної реєстрації актів цивільного стану та Першої білоцерківської державної нотаріальної контори, відомості про наявність спадкоємців та заведення спадкової справи відсутні. Також заявник зазначає, що померлий був знятий з реєстрації місця проживання у м. Біла Церква ще 15 грудня 2015 року, а за належною йому кімнатою обліковується заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 54 456,12 гривень.

На підтвердження обставин, викладених у заяві, Білоцерківська міська рада посилається зокрема на листи відповідних органів та установ, витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян і Спадкового реєстру, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі наведеного заявник вважає, що наявні підстави для визнання спадщини відумерлою на підставі ст. 1277 ЦК України та передачі зазначеного нерухомого майна у власність територіальної громади (а.с. 1-7).

Заперечення від заінтересованої особи до суду не надходили.

Заяви (клопотання) учасників справи. Процесуальні дії у справі.

26.06.2026 через підсистему «Електронний суд» заява про визнання спадщини відумерлою надійшла до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до пункту 8 частини 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якому розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, як справа окремого провадження, відповідно до частини 2 ст. 14 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 справа розподілена головуючому судді (судді-доповідачу) Орєхову О.І. та передана судді для розгляду для розгляду (а.с. 36-37).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (ч.3 ст. 294 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Ухвалою судді від 02 липня 2026 року у наданій справі відкрито провадження, вирішено розглядати справу в порядку окремого провадження, призначено справу до розгляду на 02.09.2026 (а.с. 41).

Копія ухвали в електронній формі була направлена заявнику та заінтересованій особі до їхніх електронних кабінетів відповідно до частини 5 ст. 14 ЦПК України, що підтверджується довідками про доставку електронного документа, відповідно до яких документи були доставлені 04.07.2026 (а.с. 44,45,46). Крім того, копію ухвали було надіслано заінтересованій особі засобами поштового зв`язку та отримано нею, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 47).

07.08.2026 завідувач Першої білоцерківської державної нотаріальної контори Кравець А.В. подала заяву про розгляд справи без участі їх представника, щодо вирішення справи покладаються на розсуд суду (а.с. 48).

02.09.2026 представник Білоцерківської міської ради Борман О.І. подала клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 02.09.2026, на іншу дату (а.с. 50).

02.09.2026 судове засідання за клопотанням заявника було відкладено на 14.10.2026.

14.10.2026 представник Білоцерківської міської ради Морська Т.В. подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника міської ради, за наявними у справі матеріалами, на розсуд суду (а.с. 59).

Учасниками справи не подано будь-яких інших заяв, клопотань тощо.

У судове засідання, призначене на 14.10.2026, учасники справи не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про розгляд справи. Представник заявника та заінтересованої особи, скориставшись правом, передбаченим частиною 3 ст. 211 ЦПК України, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до частини 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, наявність клопотань представників заявника та заінтересованої особи про розгляд справи за їх відсутності, суд доходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Верховний Суд при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні». Такої позиції дотримується й Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі №752/8103/13-ц.

Оскільки усі учасники справи у судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до частини 2 ст. 247 ЦПК України.

Враховуючи, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення судового рішення у справі є дата складення повного судового рішення, що відповідає вимогам частин 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 та постанові від 30 вересня 2022 року у справі № 761/38266/14.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Департамент житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради листом № 1946 від 15.04.2026 звернувся до Білоцерківської міської ради про необхідність вжиття заходів для визнання спадщини відумерлою, після померлого ОСОБА_1 (а.с. 9).

Судом встановлено, що приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Біла Церква Київської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер, про що Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України складено актовий запис про смерть № 1867 від 09.09.2020, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00057895871 від 22.04.2026 (а.с. 15-17).

У зв`язку з відсутністю родичів померлого Білоцерківський відділ Головного управління Національної поліції в Київській області листом № 23209 від 03.09.2020 звернулося до міського голови Білоцерківської міської ради з проханням провести захоронення ОСОБА_1 за бюджетні кошти міської ради (а.с. 11).

Відповідно до листа Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Спецкомбінат з надання ритуальних послуг» № 180 від 07.05.2026, згідно з відомостями, внесеними до «Журналу реєстрації поховань та перепоховань померлих громадян», ОСОБА_1 було поховано 17 вересня 2020 року на кладовищі «Новокиївське 3» у секторі поховань осіб, за кошти місцевого бюджету (а.с. 10). Зазначена інформація також підтверджується Актом № 8 приймання виконання підрядних робіт, поховання невідомих осіб за вересень 2020 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 12).

За життя ОСОБА_1 на праві приватної власності належало нерухоме майно, а саме кімната в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 474754165 від 28.04.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 26-27).

З інформаційної довідки вбачається, що зазначене майно належало померлому на підставі договору дарування, посвідченого 14.12.2015 приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області Федорякою О.С. за № 2565. Попереднім власником майна був ОСОБА_2 .

Під час обстеження житлового приміщення зі слів свідків (сусідів) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було встановлено, що у кімнаті АДРЕСА_1 ніхто не проживає протягом п`ять років, власники померли, а сама кімната з 2018 року зачинена, про що комісією у складі голови комісії начальника КП БМР «МСЗ» ОСОБА_5 , юрисконсульта ОСОБА_6 та бухгалтера ОСОБА_7 складено Акт обстеження житлового фонду від 19.05.2026 (а.с. 31).

Згідно з відповіддю Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника» № 59 від 20.05.2026, за вказаною адресою відкрито особовий рахунок на ім`я попереднього власника кімнати ОСОБА_2 . За весь період до 20.05.2026 не здійснено жодного платежу за спожиті послуги, заборгованість становить 54 456,12 грн (а.с. 30).

За даними реєстру Білоцерківської міської територіальної громади за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованих осіб не значиться, а сам ОСОБА_1 з 15.12.2015 був знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Інші відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 відсутні, що підтверджується листом Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради № 15.1-11/1188 від 06.05.2026 (а.с. 25).

Таким чином, відомості, які б підтверджували проживання будь-яких осіб за однією адресою зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, відсутні.

З витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 85422210 від 28.05.2026, наданого на запит Першої білоцерківської державної нотаріальної контори, вбачається, що відомості щодо померлого ОСОБА_1 відсутні (а.с. 28). Отже, спадкова справа не заводилася, ніхто зі спадкоємців із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до актового запису про народження № 933 від 03.05.1983, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області, батьками ОСОБА_1 зазначені батько ОСОБА_8 та мати ОСОБА_9 .

Однак, згідно відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто їх смерть передувала смерті ОСОБА_1 .

Такі обставини підтверджуються витягами № 00058314614 від 12.05.2026 (а.с. 19-21) та № 00058315886 від 12.05.2026 (а.с. 22-24) та листом Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 22.1-33/789 від 12.05.2026 (а.с. 18).

Крім того, актових записів про шлюб та народження дітей, батьком яких зазначено ОСОБА_1 , в архіві Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не виявлено, що підтверджується листом № 22.1-33/658 від 22.04.2026 (а.с. 13-14).

За таких обставин, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_1 залишилося нерухоме майно у вигляді кімнати у гуртожитку. Спадкова справа після його смерті не заводилася, спадкоємці, які б могли претендувати на спадщину за законом та за заповітом, відсутні.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частиною 31 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень по управлінню майном, що відноситься до комунальної власності.

Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК Україна).

Згідно частин 1 та 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, а місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст. 1221 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За правилами частин 1 та 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини 1 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Частиною другою та третьою ст. 1277 ЦК України визначено, що заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно за його місцезнаходженням.

Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі (постанова Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі № 205/5648/23).

Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури (постанови Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 712/14171/21, від 25 липня 2023 року у справі № 204/3252/21, від 22 квітня 2024 року у справі № 205/5655/21, від 17 липня 2024 року у справі № 522/1364/20, від 10 липня 2024 року у справі № 521/15714/22).

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 644/2440/24 наведено правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 червня 2025 року у справі № 638/9040/23, про те, що відумерлість спадщини означає, що на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця, ніхто зі спадкоємців в силу різних причин не претендує, або спадкоємці взагалі відсутні, внаслідок чого (неможливості спадкування) територіальна громада за місцем відкриття спадщини на підставі рішення суду стає законним правонаступником (не спадкоємцем) померлої особи в частині тих прав та обов`язків, які залишилися після її смерті.

За змістом частини 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

У пункті 8 частини 2 ст. 293 ЦПК України зазначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Статтею 334 ЦПК України визначено, що заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Захист інтересу територіальної громади щодо відумерлої спадщини може здійснюватися з використанням механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, якщо є підстави для визнання спадщини відумерлою та майно не було відчужено іншій (третій) особі.

Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону (ст. 338 ЦПК України).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2023 у справі № 712/14171/21, від 15 січня 2025 року у справі № 205/3998/22, від 25 лютого 2026 року у справі № 624/93/25, від 31 березня 2026 у справі № 591/3564/23.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із чим з часу відкриття спадщини минуло понад рік, що свідчить про дотримання Білоцерківською міською радою в інтересах Білоцерківської міської територіальної громади, встановленого частиною 2 статті 1277 ЦПК України, строку звернення до суду із відповідною заявою.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у справі № 344/9660/17, провадження № 61-35541св18.

Оскільки місцем відкриття спадщини та місцезнаходженням нерухомого майна є м. Біла Церква, заява підлягає розгляду Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, відповідно до статті 334 ЦПК України.

З дня смерті ОСОБА_1 ніхто зі спадкоємців не заявив про своє право на спадщину, яка складається з кімнати АДРЕСА_1 . Спадкова справа після смерті ОСОБА_1 не заводилася.

Спадкоємці як за заповітом, так і за законом, які б прийняли спадщину, відсутні. Інших осіб, які відповідно до статті 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, судом не встановлено.

Таким чином, з часу відкриття спадщини жодна особа не заявила про свої спадкові права та не вчинила дій, які б свідчили про прийняття спадщини. При цьому право власності на зазначене нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишається зареєстрованим за померлим ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи судом не встановлено існування спору про право та можливих порушень прав та інтересів третіх осіб внаслідок визнання спадщини відумерлою.

Відсутність спадкоємців за заповітом і за законом після смерті ОСОБА_1 дає підстави для визнання спадщини відумерлою, а також передачі належного спадкодавцю на час відкриття спадщини майна у власність територіальної громади відповідно до статті 1277 ЦК України.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За наведених обставин, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, перевіривши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що вимоги заявника про визнання спадщини відумерлою є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Слід визнати спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_1 , що складається з кімнати АДРЕСА_1 відумерлою та передати її у комунальну власність Білоцерківської міської територіальної громади в особі Білоцерківської міської ради.

Розподіл судових витрат.

Відповідно пункту 15-1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до частини 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки заявник звільнений від сплати судового збору за подання до суду заяви про визнання спадщини відумерлою, а судові витрати у справах окремого провадження не підлягають відшкодуванню, судовий збір за подання зазначеної заяви відшкодуванню не підлягає та залишається за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 1220, 1221, 1277 ЦК України, ст. ст. 76, 77, 89, 187, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 293, 294, 329-333, 334, 338, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд,

У Х В А Л И В:

Заяву Білоцерківської міської ради, заінтересована особа: Перша білоцерківська державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою, задовольнити повністю.

Визнати спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 1867 від 09 вересня 2020 року, що складається з кімнати АДРЕСА_1 , відумерлою.

Передати відумерлу спадщину у вигляді кімнати АДРЕСА_1 , у комунальну власність Білоцерківської міської територіальної громади в особі Білоцерківської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Заявник: Білоцерківська міська рада, адреса місцезнаходження: 09117, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15; ЄДРПОУ: 26376300.

Заінтересована особа: Перша білоцерківська державна нотаріальна контора, адреса місцезнаходження: 09117, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, вул. Банкова, буд. 5; ЄДРПОУ: 02884305.

Дата складення повного судового рішення 20 жовтня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов