Решение № 140770076, 20.10.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/1119/26

Номер провадження 2/167/965/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

28 серпня 2026 року представник товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" Сахарова О. І. через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30 вересня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та ОСОБА_1 укладено Договір № 449942688 (далі - Договір, Кредитний договір) на суму 7000 грн.

Зазначає, що саме відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та підписав Кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора. Вказує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, Кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. Зазначає, що у Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Вказує, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало свій обов`язок та надало відповідачу грошові кошти розмірі 7000 грн.

Зазначає, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01 та Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу за якими ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги № 60 від 08 cічня 2020 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу № 05/0820-01 підписали Реєстр прав вимоги № 3 від 29 січня 2021 року до Договору факторингу № 05/0820-01, за яким до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Договором факторингу № 05/06/25-Е передбачено, що перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Зазначає, що відповідно до Реєстру боржників № б/н від 05 червня 2025 року від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 23540 грн.

Покликається на те, що ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором. Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Вказує, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором № 449942688 від 30 вересня 2019 року становить 23540 грн, з яких: 7000 грн - тіло кредиту, 13363 грн відсотки та 3177 грн - пеня. Представник позивача зазначає, що стягнення штрафних санкцій позивачем не заявляються у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості до стягнення становить 20363 грн.

За наведених обставин просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 449942688 від 30 вересня 2019 року у розмірі 20363 грн та судові по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

14 вересня 2026 року представник відповідача Кравинська Ю. В. через підсистему «Електронний суд» надіслала відзив на позовну в якому зазначає, що відповідач примірника оригіналу Кредитного договору № 449942688 від 30 вересня 2019 року не отримував та заперечує факт його укладення на умовах, що містяться у наданій позивачем паперовій роздруківці. Вказує, що дійсний зміст правовідносин сторін можна встановити виключно на підставі підписаного обома сторонами оригіналу Договору, а надані позивачем роздруківки є недопустимими та недостовірними доказами, виготовлені позивачем без представлення електронного оригіналу документа, скріпленого електронними підписами первісного кредитора та відповідача, як того вимагає чинне законодавство України. Зазначає, що роздруківка Договору № 449942688 від 30 вересня 2019 року, не містить ознак підписання ні первісним кредитором, ні відповідачем, не містить певного поєднання цифр, літер (одноразового ідентифікатора) в розумінні ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Також відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала Кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, акцепт /оферта на укладання кредитного договору. Позивачем не надано електронного доказу логування дій позичальника в інформаційно-комунікаційній системі (log-файлу), який міг би підтвердити факт укладення правочину. Водночас власна довідка первісного кредитора про ідентифікацію є одностороннім документом і не може вважатися належним та допустимим доказом ідентифікації особи позичальника в розумінні процесуального закону. Зазначає, що за відсутності оригіналу Кредитного договору не можна встановити достовірно, які його умови, в тому числі розмір процентної ставки та строк нарахування відсотків були погоджені сторонами, а до текстів документів, односторонньо виготовлених та наданих позивачем у копіях для подання до суду, могли бути внесені будь-які відомості, вигідні позивачу, саме тому такі копії/ роздруківки, не підписані обома сторонами, не можуть вважатись належним доказом. Також позивач посилається на укладення 30 вересня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 . Договору № 449942688 на суму 7000 грн та перерахування коштів на картку 5168-75XX-XXXX-3091, проте підтвердження видачі кредиту та дані про повний номер картки чи рахунку отримувача в матеріалах справи взагалі відсутні. Вказує, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Додаткова угода про продовження строку дії Договору факторингу від 28 листопада 2018 року не є новим правочином і не може свідчити про відступлення права вимоги за Кредитним договором від 30 вересня 2019 року, оскільки на момент укладення Договору факторингу цього зобов`язання не існувало, а сама Додаткова угода не створює нового обсягу прав стосовно відповідача. Зазначає, що позивач не довів перехід права вимоги, оскільки не підтвердив оплату за Договором факторингу. Згідно з п.п. 2.1, 2.3, 3.1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) зобов`язане сплатити ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) ціну продажу (100,00 грн) протягом 5 банківських днів з дати підписання Реєстру прав вимог шляхом безготівкового перерахунку. Натомість позивач надав лише акт звірки взаємних розрахунків (станом на 31 грудня 2020 року) та протокол узгодження предмета операції (від 08 січня 2020 року), які не є доказами оплати. Жодних належних первинних документів (платіжних доручень, банківських виписок), що підтверджують реальне фінансування, у справі немає. Надані позивачем акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмета факторингової операції є лише внутрішніми документами сторін. Вони не є належними та допустимими доказами здійснення оплати й не підтверджують реальне виконання умов Договору факторингу. Зазначає, що наданий Реєстр складається з трьох окремих аркушів і містить дані лише щодо відповідача, тоді як перелік інших боржників відсутній. Позивач фактично втрутився у цілісність документа, надавши фрагмент під виглядом цілого Реєстру (а не належно оформленого Витягу). Це викликає обґрунтовані сумніви у його достовірності. Матеріали справи не містять доказів перерахування коштів фактором на банківський рахунок клієнта, як це передбачено розділом 13 Договору факторингу. Долучений акт звірки взаємних розрахунків не є первинним документом. Він має виключно інформаційний характер і не підтверджує факт здійснення господарської операції (перерахування коштів). Зазначає, що відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн та просить суд зменшити їх розмір. Вказує, що заявлена сума є необґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи. Як вбачається із загальнодоступної інформації, позивач масово замовляє у одного й того ж адвокатського об`єднання складання однотипних позовів. Справа є типовою та не має жодної складності. Фактично робота звелася до суто технічного заповнення готового шаблону, де змінювалися лише дані боржників та суми. З урахуванням вищенаведеного просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

15 вересня 2026 року представником позивача Сахаровою О. І. через підсистему «Електронний суд» надіслано відповідь на відзив в якій зазначає, що Кредитний договір № 449942688 від 30 вересня 2019 року укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора № 8WD79GG3, що повністю відповідає Закону України «Про електронну комерцію». Накладення електронного підпису підтверджується довідкою про дії позичальника в ІТС, яка містить персональні дані відповідача, внесені ним самостійно при подачі заявки. Законодавство прирівнює одноразовий ідентифікатор до власноручного підпису та визнає його належним способом ідентифікації сторін, що забезпечує дотримання письмової форми правочину. Вказана довідка є надійним доказом добровільного волевиявлення відповідача та укладення Договору саме ним, а оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази підписання Договору сторонньою особою, електронний кредитний договір має повну юридичну силу і не може бути визнаний недійсним. Вказує, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» як небанківська установа ініціює переказ коштів через платіжну інструкцію банку на реквізити клієнта. Успішність транзакції підтверджується довідкою та письмовими поясненнями первісного кредитора, що доводить факт видачі кредиту. Дійсність Договору та зобов`язання за ним відповідач визнав особисто, здійснюючи часткові платежі. Оскільки відповідач не надав жодних спростувань (зокрема, банківської виписки про незарахування коштів чи доказів доступу третіх осіб до рахунку), факт укладення Кредитного договору № 449942688 від 30 вересня 2019 року та наявність заборгованості є повністю доведеними. Зазначає, що між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року зі строком дії до 28 листопада 2019 року. У подальшому через підписання додаткових угод (№ 19, № 26, № 27, № 31, № 32) строк його дії послідовно продовжили до 31 грудня 2024 року. Відповідно, виконання цього договору здійснювалося безперервно протягом усього вказаного періоду (з 2018 по 2024 роки), а не одномоментно. Вказує, що згідно з п. 2.1, 1.2 та 1.5 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, його предметом є відступлення як існуючих, так і майбутніх прав вимоги (п. 1.3), перелік яких визначається у відповідних Реєстрах прав вимоги. Договір передбачає можливість укладення множинної кількості таких Реєстрів. Відповідно до п. 4.1 договору, право вимоги переходить до фактора не в момент підписання самого договору, а в день підписання сторонами відповідного Реєстру. Право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 449942688 від 30 вересня 2019 року перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 08 січня 2020 року у день підписання Реєстру прав вимоги № 60. Зазначає, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умов Договору, право вимоги переходить до фактора в момент підписання Реєстру, а не після його оплати. Стаття 1077 ЦК України не пов`язує перехід прав із моментом фінансування, наявність чи відсутність оплати є виключно внутрішніми відносинами сторін, які не впливають на чинність відступлення для третіх осіб. Оскільки договір не розірвано і він продовжував діяти через додаткові угоди, факт підписання Реєстру є самодостатнім доказом переходу права вимоги. Зазначає, що надання актів звірки взаєморозрахунків не є процесуальним обов`язком позивача, оскільки перехід права вимоги та розмір боргу повністю доводяться Договорами факторингу, протоколами й витягами з реєстрів. Акти звірки мають виключно допоміжне значення, вони лише відображають стан розрахунків між фінансовими компаніями та підтверджують відсутність взаємних претензій. Відповідно, наявність чи відсутність цих актів жодним чином не впливає на факт належного доведення прав вимоги до боржника. Зазначає, що витяги з реєстрів формуються сторонами Договору факторингу в довільній формі, оскільки закон не містить уніфікованого зразка. Головним є зміст та реквізити документа, тому подані витяги є належними й допустимими доказами. На підставі Реєстрів право вимоги за Кредитним договором № 449942688 від 30 вересня 2019 року від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», далі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», і зрештою до позивача. Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що на виконання Договору № 20/01/26-01 позивачем надано Акт прийому-передачі послуг, що підтверджує належне виконання робіт адвокатом, а обов`язок доведення їхньої неспівмірності покладається на сторону, яка просить про їх зменшення. З урахуванням вищенаведеного просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 449942688 від 30 вересня 2019 року у розмірі 20363 грн та судові по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник позивача будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. У прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи проводити у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача Кравинська Ю. В. будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися. У відзиві на позовну заяву представник відповідача просила розгляд справи проводити у її та відповідача відсутності.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 03 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. Витребувано у акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» докази.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 24 вересня 2026 року розгляд справи відкладено та витребувано повторно у акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» докази.

Згідно з ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 30 вересня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 449942688.

Згідно з п. 1.1 Договору, товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної мети на суму 7000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом нараховані згідно п. 1.4 цього Договору.

Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (п. 1.3 Договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,70% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3 цього Договору (п. 1.4 Договору).

Сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п. 1.3 Договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору процентна ставка менша ніж 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п. 1.4 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємодії між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до повного повернення кредиту (п. 4.2 Договору).

Сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно з п. 4.2 та п. 4.3 Договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 Договору є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 4.4 Договору).

Згідно графіку розрахунків сторони погодили, що термін платежу 30 жовтня 2019 року, сума кредиту 7000 грн, нараховані проценти 3570 грн, до сплати (разом) 10570 грн.

У правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зазначено: загальні положення, терміни та визначення, що використовуються у цих правилах, перелік та опис видів фінансових послуг кредитодавця; порядок надання фінансових послуг; строки та порядок зберігання інформації про надання фінансових послуг; захист персональних даних; листування між сторонами; відповідальність сторін, звільнення від відповідальності, порядок вирішення спорів; внесення змін та доповнень у правила та електронний договір, доступ до них, заключні положення.

ОСОБА_1 подав до ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заявку на отримання грошових коштів в кредит від 30 вересня 2019 року із зазначенням загальної інформації, персональних даних, адреси місця проживання, електронної пошти, номера фінансового телефону ( НОМЕР_1 ), номера карти (№ НОМЕР_2 ) та суми кредиту 7000 грн.

З алгоритму дій товариства стосовно укладення кредитних договорів встановлено, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення Кредитного договору кредиту на сайті є неможливим.

Згідно довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» встановлено, що одноразовий ідентифікатор 8WD79GG3 відправлено позичальнику ОСОБА_1 30 вересня 2019 року о 20:44:26 на зазначений ним номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікатор введено позичальником/відправлено товариству 30 вересня 2019 року о 20:44:58, перерахування грошових коштів позичальнику 30 вересня 2019 року о 20:45:03.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 646627249 від 30 вересня 2019 року, виготовленим ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заборгованість ОСОБА_1 становить 19173 грн, з яких: 7000 грн тіло кредиту та 12173 грн відсотки.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01.

Згідно з п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 8.2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28 листопада 2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

31 грудня 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти текст Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у новій редакції.

31 грудня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕОШВИДКАФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ«ТАЛІОНПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

31 грудня 2022 року між ТОВ «МАНІВЕОШВИДКАФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ«ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 року між ТОВ «МАНІВЕОШВИДКАФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ«ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 60 від 08 січня 2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача в розмірі 19173 грн, з яких: 7000 грн тіло кредиту та 12173 грн відсотки.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 646627249 від 30 вересня 2019 року виготовленим ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», заборгованість ОСОБА_1 становить 20363 грн, з яких: 7000 грн тіло кредиту та 13363 грн - відсотки.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги за Кредитним договором № 646627249 від 30 вересня 2019 року.

Відповідно до п. 8.2 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 строк дії договору закінчується 04 серпня 2021 року. Відповідно до п. 8.6 додатки та додаткові угоди до наданого договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину.

Згідно з п.п. 5.3.3 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року фактор ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» має право розпорядитися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на корить третіх осіб.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 3 від 29 січня 2021 року від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 20363 грн, з яких: 7000 грн тіло кредиту та 13363 грн - відсотки.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Договором факторингу № 05/06/25-Е передбачено, що перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 23540 грн, з яких: 7000 грн тіло кредиту та 13363 грн відсотки та 3177 грн пеня, штраф.

Згідно виписки з особового рахунку за Договором № 646627249 від 30 вересня 2019 року виготовленої ТОВ «ФК «ЕЙС», заборгованість ОСОБА_1 становить 23540 грн, з яких: 7000 грн тіло кредиту та 13363 грн відсотки та 3177 грн штрафні санкції.

Згідно відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 19 вересня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_2 . Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 30 вересня 2019 року по 05 жовтня 2019 року - НОМЕР_3 . За період з 30 вересня 2019 року по 05 жовтня 2019 року було зарахування коштів на суму 7000 грн та відповідач активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою за Договором б/н за період з 30 вересня 2019 року по 05 жовтня 2019 року.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», право вимоги від якого послідовно перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та кінцевого нового кредитора ТОВ «ФК «ЕЙС») за Договором № 646627249 від 30 вересня 2019 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 30 вересня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 449942688 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора 8WD79GG3, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 7000 грн, який він зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ним на визначених у Кредитному договорі умовах (30 календарних дні, процентна ставка 1,70 % в день).

Надавши оцінку аргументам сторін, суд зауважує, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму, а договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Із наявних у матеріалах справи документів, зокрема, копії Кредитного договору, заявки на отримання грошових коштів, довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» встановлено, що ОСОБА_1 , як позичальник за Кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», надавши кредитодавцю персональні дані, а саме: ПІБ, дані паспорта, місце проживання, РНОКПП, електронну пошту, номер мобільного телефону та номер платіжного засобу (банківської картки), необхідні для укладення Договору та формування одноразового ідентифікатора.

У подальшому ОСОБА_1 уклав Кредитний договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, вчиненим одноразовим ідентифікатором (8WD79GG3), який було надіслано йому 30 вересня 2019 року о 20:44:26 на зазначений ним номер мобільного телефону НОМЕР_4 .

Без здійснення вказаних дій відповідачем, спрямованих на укладення Кредитного договору в обраний спосіб, такий не був би укладений сторонами, відтак цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до Договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього Договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів щодо наявності фактів неправомірного заволодіння та використання позивачем персональними даними відповідача, вибуття з володіння останнього паспорта, РНОКПП, телефону.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

З огляду на викладене, суд доходить переконання, що Договір підписаний саме відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто позивачем належними та допустимими доказами підтверджено укладання між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 30 вересня 2019 року Договору № 449942688.

Надана позивачем паперова копія електронного Договору № 449942688 від 30 вересня 2019 року засвідчена в установленому законом порядку, а тому є належною формою подання електронного доказу та повністю спростовує доводи відповідача щодо сумнівності чи недопустимості цього документа. Крім того, подання електронного доказу в паперовій формі саме по собі не робить такий доказ недопустимим (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 752/30879/21).

Твердження відповідача про відсутність у Кредитному договорі підпису первісного кредитора та відповідача суд до уваги не приймає, оскільки паперова роздруківка електронного договору може не містити графічного відображення коду чи підпису, оскільки такий ідентифікатор є цифровими даними, факт використання яких фіксується виключно програмними засобами (лог-файлами) в інформаційній системі, що не впливає на дійсність документа.

Заперечення відповідача щодо одностороннього характеру довідки про ідентифікацію суд до уваги також не приймає, оскільки вказана довідка є автоматизованим лог-файлом системи, який об`єктивно фіксує зустрічні дії обох сторін: надсилання коду кредитором та його введення позичальником.

Факт одержання коштів ОСОБА_1 підтверджується інформацією наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на запит суду, із змісту якої встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_2 . Фінансовим номером телефону, на який банк відправляв інформацію про підтвердження операцій за цією карткою, є НОМЕР_3 . За період з 30 вересня 2019 року по 05 жовтня 2019 року на зазначену картку відповідача було успішно зараховано грошові кошти у розмірі 7000 грн, що беззаперечно свідчить про реальне виконання ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» своїх зобов`язань та фактичне отримання позики ОСОБА_1 .

Окрім іншого, суд звертає увагу на те, що перерахування коштів узгоджується з вищенаведеними встановленими обставинам справи, зокрема з тим, що кошти перераховані в день (дату) укладення Кредитного договору і розмір перерахованих коштів відповідає сумі коштів, зазначених у Кредитному договорі.

Зазначені обставини стороною відповідача не спростовано належними та допустимими доказами.

Відтак, на переконання суду, інформація АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є належним та достатнім доказом, який підтверджує факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 7000 грн.

Первісний кредитор ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило своє право грошової вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», останнє в свою чергу відступило право вимоги ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», яке відступило право вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС».

Наявні у справі та безпосередньо досліджені судом докази, зокрема Договори факторингу, Додаткові угоди до них, Договори відступлення прав вимоги, Реєстр боржників та Реєстри прав вимоги, не викликають сумнівів у своїй належності й допустимості та беззаперечно доводять факт належного переходу права вимоги за Кредитним договором від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до нового кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС».

Твердження відповідача про недоведеність переходу права вимоги через відсутність платіжних документів та надання фрагмента Реєстру є повністю безпідставними. Факт розрахунків між новим та попереднім кредиторами стосується виключно правовідносин між учасниками Договору факторингу і не впливає на обсяг прав та обов`язків відповідача. Протокол узгодження предмета операції та акт звірки взаємних розрахунків підписані уповноваженими особами компаній і чітко підтверджують, що умови договору виконані, а сторони не мають одна до одної жодних претензій.

Твердження відповідача про те, що надання Реєстру прав вимоги лише в частині його даних свідчить про втручання в цілісність документа, є безпідставним. Подання відомостей із Реєстру стосовно виключно відповідача є законним способом захисту конфіденційної інформації. Згідно із Законом України «Про захист персональних даних», позивач не має права розголошувати відомості про інших боржників, оскільки вони є третіми особами, а їхні дані конфіденційними. Таким чином, надання аркушів Реєстру, які стосуються виключно відповідача, є належним доказом, що повноцінно засвідчує правомірність переходу права вимоги у цих правовідносинах.

Відтак, ТОВ «ФК «ЕЙС» як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за укладеним ним Договором № 449942688 від 30 вересня 2019 року.

Згідно виписки з особового рахунку за Договором № 646627249 від 30 вересня 2019 року наданої ТОВ «ФК «ЕЙС», заборгованість ОСОБА_1 становить 23540 грн, з яких: 7000 грн тіло кредиту, 13363 грн відсотки та 3177 грн штрафні санкції(які позивач згідно обгрунтувань позову не просить стягувати з відповідача).

Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів (частини коштів) відповідач не надав, а відтак, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 7000 грн.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

ТОВ «ФК «ЕЙС», пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просило у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 13363 грн.

При укладенні Кредитного договору, сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що 30 вересня 2019 року сторони укладаючи Кредитний договір № 449942688 погодили суму кредиту в розмірі 7000 грн, строк кредиту - 30 днів та сплату відсотків за користування кредитом 1,70%.

Отже, строк дії Кредитного договору № 449942688 від 30 вересня 2019 року укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 становить 30 днів (з 30 вересня 2019 року по 30 жовтня 2019 року).

У Постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, після закінчення строку дії кредитного договору змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування процентів за користування грошовими коштами можливе не на підставі умов договору, а на підставіст. 625 ЦК України.

Відтак, після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється.

З огляду на зазначене, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії Кредитного договору є безпідставним.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02 жовтня 2020 року № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Ураховуючи наведене, при здійсненні розрахунку заборгованості за відсотками, суд бере до уваги строк надання кредиту на період з 30 вересня 2019 року по 30 жовтня 2019 року (30 днів) та розмір відсотків визначений у Кредитному договорі 1,70 % в день від суми кредиту.

Відтак, розмір відсотків за користування кредитними коштами за період з 30 вересня 2019 року по 30 жовтня 2019 року становить 3570 грн (7000 грн (тіло кредиту) х 1,70% х 30 днів).

Разом з цим, відповідачем ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за відсотками було сплачено 10 листопада 2019 року 50 грн.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті відсотків за Кредитним договором № 449942688 від 30 вересня 2019 року становить 3520 грн. (3570 грн (нараховані відсотки) 50 грн (сплачені відсотки)).

Ураховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 449942688 від 30 вересня 2019 року в сумі 10520 грн, з яких: 7000 грн тіло кредиту та 3520 грн відсотки.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2662,40 грн).

Оскільки позовна заява з доданими до неї матеріалами представником позивача подано через підсистему «Електронний суд», при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн та заявлено позовні вимоги про стягнення 20363 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 10520 грн, що становить 51,66% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1375,19 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи:

- Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ»;

- Додаткову угоду № 25770982455 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10 від 26 серпня 2010 року;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року, згідно з яким адвокатське бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» надало правову допомогу ТОВ «ФК «ЕЙС» щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Кредитним договором № 449942688 від 30 вересня 2019 року на загальну суму 7000 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому із відповідача на користь позивача стягуються понесені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог (51,66%) в розмірі 3616,20 грн.

Керуючись ст.10, 12, 28, 77, 81, 263-265, 284, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Договором № 449942688 від 30 вересня 2019 року в розмірі 10520 (десять тисяч п`ятсот двадцять) гривень, з яких: 7000 (сім тисяч) гривень тіло кредиту та 3520 (три тисячі п`ятсот двадцять) гривень відсотки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 1375 (одну тисячу триста сімдесят п`ять) гривень 19 копійок судового збору та 3616 (три тисячі шістсот шістнадцять) гривень 20 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 20 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956.

Представник позивача: Сахарова Ольга Ігорівна, адреса: вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, м. Київ, РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Головуючий суддя І. Т. Гармай