Решение № 140769563, 20.10.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4816/26

Провадження № 2/159/2805/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2), від імені якого діє представник Какун Анна Станіславівна (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, поверх 4), до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач або ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач або боржник або позичальник) в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором № 363405500 від 09.09.2025 у розмірі 19394,55 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.09.2025 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео») та відповідачем у електронній формі було укладено Договір кредитної лінії № 363405500. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідно до умов кредитного договору та додаткової угоди №1 позичальнику надано кредит у загальному розмірі 5900,00 гривень.

11.11.2025 між первісним кредитором (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та новим кредитором (ТОВ «Таліон Плюс») укладено Договір факторингу № МВ-ТП/67, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача.

27.05.2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/0526-01, за яким до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за Договором № 363405500 від 09.09.2025 до позичальника.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 19394,55 грн, яка складається з 5900,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 10190,55 грн заборгованості за процентами, 354,00 грн комісії та 2950,00 грн пені.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 10.08.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд справи вирішив здійснювати у змішаній формі.

До суду повернулося без вручення рекомендоване поштове відправлення R067252442267, яке надсилалося судом на адресу місця реєстрації відповідача, про розгляд у суді цієї справи, з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

09.09.2025 року між позичальником та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитором) укладено Договір кредитної лінії № 363405500, за умовами якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії з максимальним лімітом 7000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію за надання кредиту (п. 2.1, 2.2).

За умовами договору розмір першого траншу становить 1500,00 грн, а датою надання кредиту є 09.09.2025 (п. 2.2, 2.3).

Базова (стандартна) процентна ставка становить 0,98 % в день від суми залишку кредиту, що складає 357,70 % річних (п. 8.3).

Строк кредитування за дисконтним періодом складає 30 календарних днів з дати отримання траншу (п. 1.1.5, 3.1).

У період з 09.09.2025 по 09.10.2025 застосовується знижена процентна ставка (дисконтна ставка) у розмірі 0,80 % на день від суми кредиту (п. 8.7.1).

Рекомендованою датою дострокового повного повернення кредиту за першим траншем визначено 09.10.2025 (п. 7.1), а кінцевою датою повернення кредиту є 09.10.2030, при цьому загальний строк дії договору становить 5 років з моменту підписання (п. 7.3, 11.1).

За умови невиконання вимог щодо повного дострокового погашення у дисконтний період або настання прострочення, проценти нараховуються за базовою процентною ставкою 0,98 % на день (357,70 % річних) за весь строк користування кредитом (п. 8.2, 8.11, 12.4).

Договором передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 90,00 грн за перший транш (п. 8.5).

За порушення строку сплати будь-якого з платежів на 14 і більше календарних днів кредитор має право нарахувати неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5000 % від суми простроченого платежу, проте загальний розмір штрафу обмежений: не більше 25 % від суми кредиту при простроченні від 14 днів та не більше 50 % від суми кредиту при простроченні від 21 дня (п. 12.3). Сукупна сума неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за порушення зобов`язань не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником (п. 12.5).

Умовами договору передбачено право кредитора уступити (відступити) право грошової вимоги за цим договором третім особам без згоди позичальника (п. 9.1.1.5, 9.1.1.13, 14.13, 14.19).

В реквізитах договору та заявки зазначені паспортні дані, РНОКПП, адреса проживання, номер телефону, електронна поштова адреса та номер банківської картки НОМЕР_1 позичальника. Кредитний договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «YUBP», а кредитором кваліфікованим електронним підписом (КЕП) директора.

Додатковою угодою від 09.09.2025 до Договору кредитної лінії № 363405500 сторони погодили надання позичальнику додаткового траншу у розмірі 4400,00 грн (п. 1.1), внаслідок чого загальна сума кредиту склала 5900,00 грн (п. 1.2). Згідно з умовами цієї додаткової угоди базова процентна ставка становить 0,98 % в день (357,70 % річних) (п. 1.4), а комісія за надання додаткового траншу становить 264,00 грн (п. 1.6). Загальний розмір нарахованої та несплаченої комісії за надання кредиту склав 354,00 грн (90,00 грн + 264,00 грн) (п. 1.8). Додаткова угода підписана позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «4476», а кредитором - кваліфікованим електронним підписом.

У матеріалах міститься Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 363405500 від 09.09.2025, у якому зафіксовано інформацію про кредитора (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»), суму кредиту 1500,00 грн при ліміті 7000,00 грн, строк кредитування до 1826 днів (дисконтний період 30 днів), базову процентну ставку 357,70 % річних, комісію 90,00 грн та умови застосування штрафних санкцій. Паспорт підписано позичальником одноразовим ідентифікатором «4624» та кредитором КЕП.

Також у матеріалах наявна Заявка на отримання грошових коштів в кредит від 09.09.2025, подана позичальником, у якій містяться персональні дані позичальника (ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, адреса проживання, телефон, email), обрані параметри кредитування (сума кредиту 5900,00 грн, перший транш 1500,00 грн, строк 1826 днів, початковий дисконтний період 30 днів) та реквізити банківської картки 4441-11XX-XXXX-5715.

Довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 10.06.2026 підтверджується факт перерахування коштів позичальнику на картку 4441-11XX-XXXX-5715: 09.09.2025 о 11:49:50 в сумі 1500,00 грн та 09.09.2025 о 13:20:42 в сумі 4400,00 грн.

Платіжними дорученнями від 09.09.2025 на суму 1500,00 грн та на суму 4400,00 грн підтверджується безготівкове перерахування кредитором грошових коштів на банківську картку позичальника НОМЕР_1 з призначенням платежу: «Переказ коштів згідно договору № 363405500 від 09.09.2025, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 ».

11.11.2025 року між первісним кредитором (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та новим кредитором (ТОВ «Таліон Плюс») укладено Договір факторингу № МВ-ТП/67. За цим договором первісний кредитор відступає новому кредиторові права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі прав вимоги, а новий кредитор приймає права вимоги та зобов`язується сплатити фінансування (п. 2.1).

Згідно з п. 4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання Реєстру прав вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги від 11.11.2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/67 (порядковий номер запису 1297), до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за Договором № 363405500 від 09.09.2025 до позичальника у загальному розмірі заборгованості 12528,06 грн, з яких: 5900,00 грн - тіло кредиту, 3324,06 грн - проценти, 354,00 грн - комісія, 2950,00 грн - неустойка.

Сплата фінансування підтверджується Довідкою ТОВ «Таліон Плюс» № 15 від 16.04.2026 про здійснення оплати за договором факторингу в сумі 4186807,15 грн, а факт відступлення права вимоги підтверджується також Довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 363405500/ФК від 10.06.2026.

27.05.2026 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/0526-01. За цим договором ТОВ «Таліон Плюс» відступає новому фактору права вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведено в Реєстрах прав вимоги (п. 2.1).

Відповідно до п. 4.1 договору право вимоги переходить до нового фактора на наступний календарний день після підписання сторонами Реєстру прав вимоги.

Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги № 2 від 27.05.2026 (порядковий номер 3112), до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за Договором № 363405500 від 09.09.2025 до позичальника у загальному розмірі заборгованості 19394,55 грн, з яких: 5900,00 грн - тіло кредиту, 10190,55 грн - проценти, 354,00 грн - комісія, 2950,00 грн - неустойка.

Виконання зобов`язання зі сплати фінансування підтверджується Платіжною інструкцією № 118 від 02.06.2026 на суму 10474703,65 грн.

У матеріалах справи також містяться реєстраційні та ліцензійні документи нових кредиторів: Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «ФК «ЄАПБ» Серії А01 № 624024 від 05.12.2007 (код ЄДРПОУ 35625014); Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи Серії ФК № 183 від 27.12.2007 із Додатком від 03.07.2009 щодо здійснення факторингу; Розпорядження Нацкомфінпослуг № 691 від 23.03.2017 про видачу ТОВ «ФК «ЄАПБ» ліцензії на надання послуг з факторингу; Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Таліон Плюс» Серії ФК № 563 від 21.04.2015 (код ЄДРПОУ 39700642); а також Розпорядження Нацкомфінпослуг № 4234 від 07.11.2017 про видачу ліцензії на факторинг.

У розрахунку заборгованості, наданому первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 11.11.2025 (дата відступлення), зазначено, що за період з 09.09.2025 по 10.11.2025 позичальнику видано кредитні кошти у розмірі 5900,00 грн (1500,00 грн та 4400,00 грн 09.09.2025).

За період з 09.09.2025 по 10.11.2025 нараховано процентів на суму 3324,06 грн (у період з 09.09.2025 по 12.10.2025 проценти нараховувалися за зниженою ставкою 0,80 % на день по 47,20 грн/день, а у період з 13.10.2025 по 10.11.2025 за базовою ставкою 0,98 % на день по 57,82 грн/день).

Також 09.09.2025 нараховано комісію в розмірі 354,00 грн (90,00 грн + 264,00 грн) та нараховано штрафи: 23.10.2025 1475,00 грн і 30.10.2025 1475,00 грн (всього неустойки 2950,00 грн).

Часткових сплачених платежів за цим розрахунком не здійснювалось.

Заборгованість станом на 11.11.2025 склала 12528,06 грн (5900,00 грн тіло кредиту, 3324,06 грн проценти, 354,00 грн комісія, 2950,00 грн неустойка).

Нарахування процентів за цим розрахунком припинилося 10.11.2025 у зв`язку з відступленням права вимоги.

У розрахунку заборгованості, наданому ТОВ «Таліон Плюс» за період з 11.11.2025 по 27.05.2026, зазначено, що після набуття права вимоги новий кредитор здійснював нарахування процентів за період з 11.11.2025 по 06.04.2026 за ставкою 0,98 % на день (по 57,82 грн на день) на загальну суму 8441,72 грн, внаслідок чого загальний розмір нарахованих процентів за договором збільшився до 11765,78 грн.

З розрахунку видно, що позичальник здійснив часткове погашення 01.04.2026 у розмірі 1575,23 грн, які були зараховані в рахунок сплати процентів.

Заборгованість станом на дату передачі правонаступнику (27.05.2026) склала 19394,55 грн, з яких: 5900,00 грн - тіло кредиту, 10190,55 грн - проценти (11765,78 грн - 1575,23 грн), 354,00 грн - комісія, 2950,00 грн - неустойка.

Нарахування процентів згідно з даним розрахунком остаточно припинилося 06.04.2026.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко розяснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці розяснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 363405500 від 09.09.2025 та додаткова до нього угода від 09.09.2025 відповідач підписав за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами «YUBP» та «4476», які були власноручно введені відповідачем для електронного підпису. Зазначені підписи підтверджують, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору, паспортом кредиту. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, правилами надання грошових послуг в позику мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

На виконання п. 2.1 договору факторингу № МВ-ТП/67 від 11.11.2025 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 11.11.2025 підписано Реєстр прав вимоги, а в подальшому на виконання п. 2.1 Договору факторингу № 27/0526-01 від 27.05.2026, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем 27.05.2026 підписано Реєстр прав вимоги. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 363405500 від 09.09.2025.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 10.06.2026 та платіжними дорученнями від 09.09.2025 підтверджується факт перерахування коштів позичальнику на картку 4441-11XX-XXXX-5715: 09.09.2025 о 11:49:50 в сумі 1500,00 грн та 09.09.2025 о 13:20:42 в сумі 4400,00 грн, з призначенням платежу: «Переказ коштів згідно договору № 363405500 від 09.09.2025, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 ».

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідач повернув тіло кредиту в повному обсязі.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

Отже, позивач вправі вимагати від позичальника повернення заборгованості по тілу кредиту в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до умов кредитного договору у період з 09.09.2025 по 09.10.2025 застосовується знижена процентна ставка (дисконтна ставка) у розмірі 0,80 % на день від суми кредиту (п. 8.7.1). За умови невиконання вимог щодо повного дострокового погашення у дисконтний період або настання прострочення, проценти нараховуються за базовою процентною ставкою 0,98 % на день (357,70 % річних) за весь строк користування кредитом (п. 8.2, 8.11, 12.4). Згідно з умовами додаткової угоди базова процентна ставка також становить 0,98 % в день (357,70 % річних) (п. 1.4).

Позичальник здійснив часткове погашення 01.04.2026 у розмірі 1575,23 грн, які були зараховані в рахунок сплати процентів.

У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідач сплачував за кредитним договором у більшому розмірі.

Перевіривши розрахунки кредитної заборгованості, надані позивачем, суд погоджується з ними.

У матеріалах справи відсутній контррозрахунок заборгованості за кредитним договором.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 5900,00 грн, процентів в розмірі 10190,55 грн є підставною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як вище встановив суд умовами кредитного договору та додатковою до нього угодою передбачено обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 90,00 грн за перший транш (п. 8.5) та комісію за надання додаткового траншу в розмірі 264,00 грн (п. 1.6).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 зазначеного Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом визначаються як витрати споживача, повязані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обовязкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Аналогічна норма закріплена у Додатку 1 до Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 № 49.

Цим нормативно-правовим актом передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, повязані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи комісії та інші обовязкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, чинне законодавство наділяє кредитодавця правом вимагати від позичальника сплати комісії при видачі кредиту, однак встановлює для цього чіткі умови: така комісія повинна бути платою за реальне надання додаткових та/або супутніх послуг банку, пов`язаних з отриманням чи обслуговуванням кредиту.

Відтак, кредитодавець зобовязаний фактично вчинити певні дії на користь споживача (оцінка майна, нотаріальні послуги, провести оцінку платоспроможності позичальника, здійснивши запити щодо його майнового стану чи наявності боргових зобовязань тощо), за які стягується така плата, та вказати їх у договорі.

Як встановив суд під час розгляду справи, укладений між сторонами кредитний договір містить умову щодо сплати позичальником одноразової комісії за видачу кредиту. При цьому суд звертає увагу на те, що ані у тексті самого кредитного договору, ані у правилах про кредитування жодним чином не описано, які саме дії (додаткові чи супутні послуги) будуть вчинені або вже вчинені на користь позичальника в обмін на сплату вказаної суми.

Крім того, під час судового розгляду кредитодавець не надав жодних доказів того, що він фактично вчинив якісь дії чи надав супутні послуги, за які має бути сплачена зазначена комісія.

Частина 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» імперативно визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до частини 2 статті 18 цього ж Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Верховний Суд у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які повязані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обовязку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини пятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії не відповідає вимогам чинного законодавства, та обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими ЗУ «Про споживче кредитування» (ч. 2 ст. 8), відтак, відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону, така умова кредитного договору є нікчемною, а тому вимога про стягнення з відповідача комісії в розмірі 354,00 грн є безпідставною.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як суд встановив вище, відповідач своєчасно умови кредитного договору не виконав, суму кредиту не повернув. Позивач просить стягнути неустойку у розмірі 2950,00 грн.

Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і станом на сьогодні є чинним.

Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє воєнний стан.

Відтак, за період дії кредитного договору до позичальника не могли бути застосовані штрафні санкції та положення ст. 625 ЦК України.

На підставі викладеного, суд вважає що вимоги про стягнення неустойки в розмірі 2950,00 грн є безпідставними.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, обєктивно зясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 16090,55 грн, з яких: 5900,00 грн суми виданого кредиту та 10190,55 грн нарахованих процентів, у стягненні комісії в розмірі 354,00 грн та неустойки (пені) в розмірі 2950,00 грн необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог, що становить 2208,79 грн (82,96 % від 2662,40 грн).

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 363405500 від 09.09.2025 в розмірі 16090,55 грн, з яких:

- 5900,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту;

- 10190,55 грн. простроченої заборгованості за процентами.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 354,00 грн комісії та 2950,00 грн пені.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 2208,79 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складене 20.10.2026.

Головуючий Смалюх Р.Я.