Постановление суда № 140766800, 19.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6166/26

Провадження № 1-кс/461/6433/26

УХВАЛА

19.10.2026 року, слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання заступника начальника першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026140000000231 від 17.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, з корисливих мотивів, 22.07.2026 приблизно о 11:30, перебуваючи біля будинку за адресою: м. Львів, вул. Академіка Сахарова, 60, під час особистої зустрічі з ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що в останнього відсутні законні підстави для перетину державного кордону України в умовах воєнного стану, тобто усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, запропонував ОСОБА_5 незаконно переправити його через державний кордон України одним із двох можливих способів: шляхом перепливання кордну через річку у визначеному ОСОБА_4 місці в напрямку Республіки Молдова та подальшого фізичного перевезення його автомобілем до Румунії, або використовуючи військову форму та заздалегідь підготовлені ОСОБА_4 документи, для безперешкодного проїзду через блокпости правоохоронних органів на території України шляхом перевезення автомобілем до прикордонної зони поблизу м. Прип`ять Київської області, де ОСОБА_4 надасть конкретну інформацію та поради про найбільш зручний маршрут руху та місце перетину кордону в напрямку Республіки Білорусь.

Під час зазначеної зустрічі ОСОБА_4 керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок вчинення кримінального правопорушення, повідомив ОСОБА_5 про те, що йому необхідно надати завдаток в сумі приблизно 1000 доларів США за перший варіант та приблизно 1500 доларів США за другий варіант, а крім цього ще 15 000 доларів США кінцевого розрахунку за організацію незаконного переправлення через державний кордон України.

Після цього, 28.07.2026 приблизно о 19:45 під час телефонної розмови ОСОБА_4 маючи намір реалізувати свій злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_5 через державний кордон України, запитав останнього про те, який варіант незаконного перетину кордону він обрав, на що ОСОБА_5 відповів, що вирішив обрати другий варіант, який порадив ОСОБА_4 , тобто перетин кордону в напрямку Республіки Білорусь. При цьому, ОСОБА_4 з метою виготовлення та надання засобів безперешкодного пересування ОСОБА_5 по території України повз блокпости правоохоронних органів та забезпечення прибуття до відповідного місця незаконного перетину державного кордону, шляхом виготовлення підроблених документів, повідомив ОСОБА_5 про необхідність надання йому фотознімків паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду.

Цього ж дня, 28.07.2026 приблизно о 22:25 в ході в ході телефонної розмови ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 про необхідність надання першої частини грошових коштів в сумі 1700 доларів США, однак ОСОБА_5 не погодився на зазначену суму завдатку та відповів, що може надати меншу суму грошових коштів. У зв`язку з чим, наступного дня, 29.07.2026 приблизно о 16:45 ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що йому необхідно надати завдаток в сумі 1000 доларів США, після передачі якого буде розпочато процес підготовки до незаконного переправлення ОСОБА_5 через державний кордон України.

30.07.2026 приблизно о 10:47 ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_4 зателефонував йому та повідомив, що готовий передати визначений ним завдаток в сумі 1000 доларів США згідно домовленості, після чого ОСОБА_4 дав вказівку чекати його дзвінка і вказівок щодо передачі.

Цього ж дня, о 14:52 ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_5 та керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок організації незаконного переправлення ОСОБА_5 через державний кордон України, повідомив останнього про необхідність передачі завдатку в сумі 1000 доларів США чоловіку на ім`я ОСОБА_6 , який приїде приблизно о 15:30 цього дня до його будинку, на що ОСОБА_5 погодився.

Так, 30.07.2026 приблизно о 16:10 ОСОБА_5 перебуваючи біля будинку за адресою: м. Львів, вул. Академіка Сахарова, 60, зустрівся з ОСОБА_7 , якому за вказівкою ОСОБА_4 передав ідентифіковані грошові кошти в сумі 1000 доларів США куп`юрами номіналом по 100 доларів США, з серіями та номерами: HL27184228E, HC28503368B, KG34214748B, KL14512522A, PE87652388C, PE87652297C, KB93683487C, FB88369857C, PE87652385C, HC27310596B. Після чого, в ході телефонної розмови о 16:17 ОСОБА_4 підтвердив їх отримання і дав вказівку ОСОБА_5 очікувати подальших дій щодо незаконного перетину кордону.

27.09.2026 о 17.27 год. ОСОБА_4 було затримано під час вчинення зазначеного кримінального правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України. Цього ж дня, ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України.

Процесуальний статус інших осіб, зазначених вище, на даний час не визначено, оскільки проводяться слідчі (розшукові) дії направлені на перевірку та встановлення обставин кримінального правопорушення.

З метою встановлення всіх причетних до вище зазначеного кримінального правопорушення осіб та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, органом досудового розслідування скеровано доручення в УСБУ у Львівській області.

В ході виконання доручення слідчого оперативними працівниками УСБУ у Львівській області встановлено, що особою на ім`я ОСОБА_6 та можливо причетним до вчинення вказаного кримінального правопорушення є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний рапорт з відомостями.

14.10.2026 з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також вилучення та збереження речей і документів, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході чого виявлено та вилучено майно.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати клопотання без його участі та без повідомлення володільців майна.

З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.

Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню за наступних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження

Клопотання узгоджено з вимогами ст. 171 КПК України і доводи прокурора, якими він обґрунтовує клопотання, підтверджені доданими до клопотання копіями документів.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні зазначено підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Стороною обвинувачення дотримано вимог ч.5 ст. 171 КПК України, оскільки клопотання прокурора про арешт майна було подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.

Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані. як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 4 ст. 170 КПК України, заборона використання майна, а також заборона розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до знищення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № № 12026140000000231 від 17.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, триває, та в подальшому може виникнути необхідність в додатковому дослідженні вказаного в клопотанні речового доказу для встановлення відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку що вилучений автомобіль відповідає критеріям ст. 98, ч.2 ст. 170 КПК України, є речовим доказом, а також може мати суттєве значення для встановлення істини в даному кримінальному провадженні для швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення та притягнення винних до відповідальності. у зв`язку з чим, з метою його збереження, слідчий суддя вважає за необхідне накласти на нього арешт.

Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під. час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи. На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження вилученим автомобілем, з метою запобігання його зникненню, знищенню, пошкодженню чи зміні. Держава гарантує право громадянина на забезпеченням забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Таким чином, тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер, відтак перераховані основоположні суспільні інтереси, переважають принцип мирного володіння майном.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на майно вилучене в результаті проведеного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що буде полягати у позбавленні права на відчуження, розпорядження і користування майном, з метою збереження його як речових доказів, а саме на:

- грошові кошти (ідентифіковані) в сумі 700 доларів США, куп`юрами номіналом по 100 доларів США, з наступними серіями та номерами: HL27184228E, KL14512522A, PE87652388C, PE87652297C, KB93683487C, PE87652385C, HC27310596B;

- мобільний телефон марки «Samsung galaxy S25 Ultra» з імеі: НОМЕР_1 , імеі: НОМЕР_2 , з номерами телефонів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1