Решение № 140766764, 19.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6787/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі судового засідання Яцишин В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у м.Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521; ЄДРПОУ: 42640371) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до Галицького районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 21380,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102046436, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 4000 грн строком на 344 дні, з остаточною датою повернення кредиту 01.08.2026 року.

За умовами договору позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту та комісію за його обслуговування.

Кредитний договір укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач зазначає, що ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти в погодженому сторонами розмірі.

29.12.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу №29-12/2025/Т, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

На підставі зазначеного договору факторингу, додаткової угоди №1 від 30.12.2025 року та відповідного реєстру боржників позивач заявляє про перехід до нього права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №102046436 від 22.08.2025 року.

Однак відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість за кредитним договором становить 21380,74 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6592,74 грн - заборгованість за процентами, 2788 грн - заборгованість за комісіями, 8000 грн - штрафні санкції.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 21380,74 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18.09.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа від 25.09.2026 року. У позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа від 25.09.2026 року. Відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням належного повідомлення учасників справи, положень ст. 223 ЦПК України та наявних у матеріалах справи доказів суд вважає за можливе провести розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 22.08.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102046436, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 4000 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші передбачені договором платежі.

Згідно з умовами кредитного договору його укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та підтвердження волевиявлення позичальника одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1.3 договору кредит надавався загальним строком на 344 дні, починаючи з 22.08.2025 року.

Згідно з п. 1.4 договору остаточною датою повернення кредиту, сплати процентів та комісій визначено 01.08.2026 року.

Відповідно до п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом становлять 13511,64 грн, а загальна вартість кредиту за весь строк кредитування 17511,64 грн.

Пунктом 1.5.1 договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 420 грн, яка нараховується за ставкою 10,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент його видачі.

Відповідно до п. 1.5.2 договору комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 6512 грн та нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, крім останнього.

Згідно з п. 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 90 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до п. 1.5.4 договору протягом решти строку кредитування проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою 180 відсотків річних від фактичного залишку кредиту.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням передбачених законом засобів електронної ідентифікації та підписання не суперечить вимогам цивільного законодавства.

На підтвердження укладення кредитного договору та виконання первісним кредитором своїх зобов`язань позивачем надано копію кредитного договору №102046436 від 22.08.2025 року з додатками, довідку про ідентифікацію кредитного договору та документи щодо перерахування кредитних коштів.

Крім цього, 29.12.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу №29-12/2025/Т, а 30.12.2025 року додаткову угоду №1 до нього.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано договір факторингу, додаткову угоду, акти приймання-передачі реєстру боржників та витяги з відповідного реєстру.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З урахуванням положень зазначених норм права, за умови підтвердження переходу права вимоги відповідними документами ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором №102046436 від 22.08.2025 року в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №102046436 вбачається, що станом на 29.12.2025 року загальна заборгованість відповідача становила 17187,29 грн, з яких 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2399,29 грн - заборгованість за процентами, 2788 грн - заборгованість за комісіями та 8000 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», за період з 30.12.2025 року до 31.07.2026 року додатково нараховано проценти за користування кредитними коштами у розмірі 4193,45 грн.

Таким чином, загальний розмір процентів, заявлених позивачем до стягнення, становить 6592,74 грн.

Загальна сума заборгованості за розрахунком позивача становить 21380,74 грн.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги, суд виходить із того, що невиконання позичальником обов`язку щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів є порушенням грошового зобов`язання та за наявності належних і допустимих доказів є підставою для захисту порушеного права кредитора.

Разом з тим суд зазначає, що наявність у кредитному договорі умов щодо сплати процентів, комісій та штрафних санкцій не звільняє суд від обов`язку перевірити правомірність їх нарахування, відповідність вимогам закону та обґрунтованість заявлених до стягнення сум.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами суд зазначає наступне.

Відповідно до умов кредитного договору №102046436 від 22.08.2025 року відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти у встановлений договором строк та сплатити проценти за користування кредитом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості неповернута сума кредиту становить 4000 грн, а заборгованість за процентами 6592,74 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти виникає з укладеного кредитного договору та фактичного надання кредитних коштів.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн та процентами за користування кредитними коштами в розмірі 6592,74 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення комісій за кредитним договором суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення комісії в загальному розмірі 2788 грн, з яких 420 грн становить комісія за надання кредиту, а 2368 грн - комісія за обслуговування кредиту.

Відповідно до умов кредитного договору комісія за надання кредиту визначена як винагорода кредитодавця за підготовку, організацію та надання фінансової послуги (кредиту) позичальнику.

Згідно з п. 1.5.1 договору зазначена комісія становить 420 грн, що відповідає 10,50 відсотків від суми кредиту, та нараховується одноразово в момент видачі кредиту.

Водночас комісія за обслуговування кредиту відповідно до визначення, наведеного у кредитному договорі, є винагородою за обслуговування кредитної заборгованості протягом строку кредитування, що включає, зокрема, цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації через особистий кабінет, відомостей про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості, її складові, розрахунок поточного платежу, графік платежів, інформування про зарахування платежів, надсилання нагадувань та інших сервісних повідомлень.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право безоплатно отримувати від кредитодавця інформацію про поточний розмір своєї заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, та іншу передбачену законом інформацію щодо виконання кредитного договору не частіше одного разу на місяць.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 виклала правовий висновок щодо недопустимості встановлення плати за надання споживачу інформації про стан кредитної заборгованості, яка відповідно до закону повинна надаватися безоплатно.

При цьому суд враховує, що сама по собі наявність у договорі положення про сплату комісії не є безумовною підставою для її стягнення, оскільки правомірність відповідного платежу підлягає оцінці з урахуванням його змісту, призначення та вимог законодавства про споживче кредитування.

Із положень кредитного договору вбачається, що комісія за обслуговування кредиту охоплює, серед іншого, дії кредитодавця, пов`язані з наданням інформації про стан кредитної заборгованості, забезпеченням доступу до відповідних відомостей та інформуванням позичальника про необхідність здійснення платежів.

Такі дії за своїм змістом пов`язані з виконанням кредитодавцем обов`язків щодо супроводження укладеного кредитного договору та надання позичальнику інформації, право на безоплатне отримання якої у встановлених законом межах гарантовано Законом України «Про споживче кредитування».

При цьому позивачем не наведено розмежування вартості окремих послуг, що входять до складу комісії за обслуговування кредиту, та не обґрунтовано, яка саме частина заявленої суми припадає на самостійні платні послуги, що не охоплюються передбаченим законом обов`язком кредитодавця щодо безоплатного інформування споживача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення комісія за обслуговування кредиту в розмірі 2368 грн не підлягає стягненню з відповідача, оскільки її нарахування за наведених умов договору не відповідає гарантіям захисту прав споживача, передбаченим Законом України «Про споживче кредитування».

Щодо комісії за надання кредиту в розмірі 420 грн суд зазначає, що відповідно до визначення, наведеного у кредитному договорі, така комісія є винагородою за підготовку, організацію та надання фінансової послуги (кредиту).

Водночас відповідно до ст. 1054 ЦК України надання кредитних коштів є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором.

За своєю правовою природою підготовка та організація видачі кредиту є діями, необхідними для виконання кредитодавцем власного договірного зобов`язання щодо надання позичальнику кредитних коштів.

Із наведеного в договорі визначення комісії за надання кредиту не вбачається, що за її сплату позичальнику надається окрема самостійна послуга, відмінна від дій кредитодавця, необхідних для укладення та виконання кредитного договору.

При цьому позивачем не обґрунтовано, які саме додаткові послуги були надані відповідачу за сплату зазначеної комісії та чим такі послуги відрізняються від дій, які кредитодавець зобов`язаний вчинити для надання кредиту відповідно до умов договору.

Саме лише зазначення в кредитному договорі розміру комісії та факту її одноразового нарахування не підтверджує правомірності покладення на позичальника додаткового грошового обов`язку за дії, що становлять зміст основного зобов`язання кредитодавця.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності належних правових підстав для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 420 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення комісій у загальному розмірі 2788 грн, з яких 420 грн - комісія за надання кредиту та 2368 грн - комісія за обслуговування кредиту, задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 8000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором №102046436 відповідачу нараховано штрафні санкції в загальному розмірі 8000 грн.

Зокрема, штрафні санкції в розмірі 1000 грн кожна були нараховані 08.09.2025 року, 23.09.2025 року, 08.10.2025 року, 23.10.2025 року, 07.11.2025 року, 22.11.2025 року, 07.12.2025 року та 22.12.2025 року.

Таким чином, усі штрафні санкції, заявлені позивачем до стягнення, нараховані протягом вересня - грудня 2025 року.

Суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території України введено воєнний стан.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин та нарахування відповідачу штрафних санкцій протягом вересня - грудня 2025 року в Україні діяв воєнний стан.

Законом України від 15.03.2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, яким передбачено особливості відповідальності позичальників за порушення грошових зобов`язань за кредитними договорами в період дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зазначеною нормою також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що законодавцем установлено спеціальне правове регулювання відповідальності позичальника за порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами в період дії воєнного стану.

При цьому передбачене пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнення позичальника від обов`язку сплати штрафних санкцій застосовується незалежно від наявності в кредитному договорі положень, якими передбачено відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу, що нараховані відповідачу штрафні санкції в розмірі 8000 грн за своєю правовою природою є заходом цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання, а не платою за правомірне користування кредитними коштами.

Враховуючи, що такі штрафні санкції нараховані у період дії воєнного стану в Україні, відповідач відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від обов`язку їх сплати.

При цьому факт переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не змінює правової природи зазначених платежів та не надає новому кредитору права на стягнення сум, обов`язок зі сплати яких виключено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

Відтак відступлення права вимоги за кредитним договором не може бути підставою для покладення на відповідача обов`язку зі сплати штрафних санкцій, від якого він звільнений в силу прямої вказівки закону.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 8000 грн суперечать положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, досліджених доказів та наведених норм матеріального права суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 .

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4000 грн та заборгованість за процентами в розмірі 6592,74 грн, що в сукупності становить 10592,74 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення комісій у загальному розмірі 2788 грн та штрафних санкцій у розмірі 8000 грн слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на заявлену ціну позову в розмірі 21380,74 грн, суму задоволених позовних вимог у розмірі 10592,74 грн та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1319,04 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265, 273, 274-279, 351-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42640371) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитним договором №102046436 від 22.08.2025 року в розмірі 10592,74 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42640371) судовий збір у розмірі 1319,04 грн.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Є. Радченко