Решение № 140764095, 20.10.2026, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1262/26

Провадження № 2/349/888/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 жовтня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі судді Могили Р.Г.

за участі секретаря судового засідання Матасової Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача

В серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»), інтереси якого представляє Романенко М.Н., звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 19 072,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 лютого 2024 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Клай Інвест» в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 250484, згідно якого отримав кредит у розмірі 4 000,00 грн на строк 90 днів, зі сплатою відсотків в розмірі 2,2 % на добу.

23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024/1, відповідно до якого ТОВ «Клай Інвест» передало ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, за договором №250484 від 03 лютого 2024 року, боржником в якому виступає ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з додатку 1 до договору факторингу №23122024/1 від 23 грудня 2024 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 19 072,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 072,00 грн - заборгованість за відсотками, 1 000,00 грн заборгованість за комісією, 8 000,00 грн - заборгованість за пенею.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вище зазначену заборгованість за кредитним договором, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 не подав відзиву на позовну заяву.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового засідання з викликом сторін. Також цією ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» документів, що становлять банківську таємницю.

08 вересня 2026 року на виконання ухвали суду з АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані документи.

У судове засідання представник позивача Романенко М.Е. не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності, про що зазначив у позовній заяві.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 3179991 від 17 серпня 2026 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув повторно, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. Судові повістки повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній».

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився повторно, відзиву на позовну заяву не подав, суд провів заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.ст.223,280 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи

03 лютого 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 250484 ( далі - Договір ) (а.с. 33-38).

ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) KL8498.

Сума кредиту становить 4 000,00 грн (п. 1.1. Договору).

Строк кредитування 90 днів, до 02 травня 2024 року (п.1.2. Договору).

Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка становить 2,2% на добу (п.1.3. Договору).

Комісія за надання кредиту - 25% від суми кредиту (п.1.4. Договору).

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 цього Договору чи додатках до нього, він зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. Максимальний розмір пені не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної за цим договором .

Факт перерахування кредитором 03 лютого 2024 року кредитних коштів ОСОБА_1 в розмірі 4 000,00 грн на належну йому платіжну карту № НОМЕР_1 підтверджується випискою про рух коштів, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали судді про витребування доказів та довідкою ТОВ «ПрофітГід» (а.с.30, 68-69 ).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 250484 від 03 лютого 2024 року, який сформований ТОВ «Клай Інвест» станом на 16 грудня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 становила 19 072,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн, заборгованість за відсотками 6 072,00 грн, заборгованість за комісією 1 000,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 8 000,00 грн ( а.с. 16-18 ).

Перехід до позивача права грошової вимоги за договором №250484 від 03 лютого 2024 року, боржником в якому виступає відповідач по справі ОСОБА_1 підтверджується договором факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року, укладеним між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс», а також актом приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року ( а.с. 7, 21-23 ).

Відповідно до витягу із додатку №1 до договору факторингу №23122024/1 від 23 грудня 2024 року за ОСОБА_1 рахувалася заборгованість в розмірі 19 072,00 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6 072,00 грн заборгованість за відсотками, 1 000,00 грн заборгованість за комісією, 8 000,00 грн заборгованість за пенею (а.с.15).

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем умов кредитного договору та стягнення заборгованості.

Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між первісним кредитором ТОВ «Клай Інвест» та відповідачем ОСОБА_1 правовідносин у зв`язку з укладенням кредитного договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, який вважається укладеним у письмовій формі, а також наявності зі сторони відповідача невиконаних зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже відповідно до договору факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 250484 від 03 лютого 2024 року, боржником в якому виступає ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять, тому наявні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 000,00 грн.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року справа №444/9519/12 та від 31 жовтня 2018 року справа №202/4494/16-ц , яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Окрім того доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17, де передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % ; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року в справі № 552/672/23 висловив такі висновки про застосування цих норм права.

Норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.

За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року.

Судом встановлено, що договір укладено 03 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що дозволяє суду застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит.

Так, у п. 1.3. Договору зазначено, що процентна ставка становить 2,2% на добу.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже умови передбачені п. 1.3. Договору щодо встановлення добової процентної ставки в розмірі 2,2 % є нікчемними в силу вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» .

Водночас суд здійснює перерахунок заборгованості за відсотками виходячи із максимального розміру денної процентної ставки 1% , яка застосовується до договорів, які укладені з 24 грудня 2023 року.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором ( а.с. 16 ) встановлено, що первісним кредитором ТОВ «Клай Інвест» відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися в період з 04 лютого 2024 року до 11 квітня 2024 року, тобто 68 днів, що не перевищує строку кредитування передбаченого п.1.2. Договору, де тіло кредиту становило 4 000,00 грн, тому розмір заборгованості за відсотками, який підлягає стягненню з відповідача становить 2 720,00 грн ( 4 000,00 грн х 1 % = 40,00 грн в день х 68 днів).

Щодо стягнення комісії за надання кредиту

Згідно п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На підставі наведених вимог закону та роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 25 % від суми кредиту, що становить 1 000,00 грн ( 4 000,00 грн х 25 %) та її стягнення з відповідача не суперечить вимогам закону.

Щодо стягнення пені

Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже в суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, оскільки вона нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану, що є неправомірним.

Таким чином загальний розмір заборгованості за кредитним договором №250484 від 03 лютого 2024 року становить 7 720,00 грн, з яких: 4 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 2 720,00 гривень - заборгованість за відсотками, 1 000,00 гривень заборгованість з комісії за надання кредиту.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 250484 від 30 червня 2026 року ( а.с. 45 ).

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог на суму 7 720,00 грн, що становить 40,48 % від ціни позову ( 7 720,00 грн х 100% : 19 072,00 грн), тому розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 077,74 грн ( 2 662,40 грн х 40,48 %).

Водночас судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №5618/10 видане 17 березня 2016 року Білецькому Б.М., договір про надання правової допомоги №42649746/02 від 01 червня 2026 року, додаткову угоду № 250484 від 21 липня 2026 року до договору про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01 червня 2026 року, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21 липня 2026 року, згідно яких загальна вартість наданої позивачу правничої допомоги адвоката становить 6 000,00 грн ( а.с. 8, 26-29,43 ) .

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 428,80 грн судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, які розраховано в такий спосіб: 6 000,00 грн х 40,48 %.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 280-284 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 250484 від 03 лютого 2024 року в розмірі 7 720,00 гривень, з яких: 4 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 2 720,00 гривень - заборгованість за відсотками, 1 000,00 гривень заборгованість з комісії за надання кредиту.

У задоволенні іншої частини відсотків та пені відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати в розмірі 3 506,54 гривень, з яких: 1 077,74 гривень судового збору та 2 428,80 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри,21/1 м. Бровари Київська область, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 20 жовтня 2026 року.

Суддя Р.Г. Могила