Решение № 140764044, 20.10.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1490/26

Провадження № 2/347/1101/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючої судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

з участю представника позивача - адвоката Сторожук А.Л.

Представника відповідача - адвоката: Моцюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні мотивуючи тим, що він з 24.08.1989 по 16.03.2026 року працював на різних посадах у АТ «Укрзалізниця». Наказом (розпорядженням) ВСП «Івано-Франківська дистанція колії» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» № 24/ос від 16.03.2026 року про припинення трудового договору (контракту) його - водія автотранспортних засобів, звільнено з 16.03.2026 року за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком за ст.38 Кодексу законів про працю України. Відповідно до вказаного Наказу, ОСОБА_2 належало виплатити: одноразову матеріальну допомогу при стажі роботи в галузі 36 років 06 місяців у розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків (відповідно до п. 5.1.3 Колективного договору), додаткову одноразову грошову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 4 (чотирьох) середньомісячних заробітків (відповідно до п. 5.1.3 Колективного договору). У Наказі зазначено, що вказані виплати проводяться «…з урахуванням п.1.1.4 рішення правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.03.2025» (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) та на підставі листа АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 року № Ц-5-1.5- 25/122-25 провести після окремого рішення керівництва». Однак, як станом на дату звільнення Позивача, так і станом на даний час, вищевказані виплати, передбачені наказом № 24/ос від 16.03.2026 Позивачу так і не виплачено, а звернення Позивача до АТ «Укрзалізниця» з даного приводу не дають результату. Просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на його користь 57915,72 одноразової матеріальної допомоги при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті; 77220,96 грн додаткової одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за сумлінну працю на залізничному транспорті, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 17.03.2026 року по день винесення рішення та судові витрати.

02.07.2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву за вимогами якого у позові просить відмовити. В обґрунтування зокрема, зазначено, що на період дії воєнного стану за рішенням правління АТ « Укрзалізниця» за погодженням голови Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників від 14.03.2022 «Про деякі питання плати праці працівників АТ « Укрзалізниця» на період дії воєнного стану зупинено виплату матеріальної допомоги. Відтак, вважає, що звернення до суду з даним позовом є передчасним.

Представник позивача, адвокат Сторожук А.Л., що брав участь в розгляді справи в режимі відео конференції, поза межами приміщення суду, із власних джерел, вимоги позову підтримав, які просив задоволити в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача, адвокат Моцюк В.В., що брав участь в розгляді справи в режимі відео конференції, поза межами приміщення суду, із власних джерел позовні вимоги заперечив з підстав викладених в поданому відзиві та додаткових поясненнях, які просив взяти до уваги та прийняти рішення про відмову в позові.

Вислухавши представників сторін дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, судом встановлено наступне :

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 06.01.1988 року а.с.27-31 на ім`я ОСОБА_1 останній у період з 24.08.1989 по 16.03.2026 року працював на різних посадах у АТ «Укрзалізниця».

Наказом (розпорядженням) ВСП «Івано-Франківська дистанція колії» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» № 24/ос від 16.03.2026 року про припинення трудового договору (контракту) (а.с.23) позивача у вказаній справі ОСОБА_1 -водія автотранспортних засобів, звільнено з 16.03.2026 року за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком за ст.38 Кодексу законів про працю України.

Разом з тим, вирішено компенсувати 115 днів відпустки, та виплатити одноразову матеріальну допомогу відповідно до п.5.1.3 Колективного договору у розмірі 3,0 середньомісячних заробітків ( трьох середньомісячних заробітків, як працівнику, який звільняється при стажі роботи в галузі 36 років 06 місяців , а також додаткову одноразову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 4,0 середньомісячних заробітків з урахуванням п.1.1.4 рішення правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.03.2025» (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) та на підставі листа АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 року № Ц-5-1.5- 25/122-25 провести після окремого рішення керівництва».

Однак, як встановлено в судовому засіданні станом на дату звільнення ОСОБА_1 так і станом на даний час, вищевказані виплати, передбачені наказом № 24/ос від 16.03.2026 Позивачу так і не виплачено, а звернення Позивача до АТ «Укрзалізниця» з даного приводу не дають результату.

Встановлено, що між адміністрацією залізничного транспорту України та радою профспілки залізничників та транспортних будівельників укладено колективний договір на 2009-2012 роки, дію колективного договору продовжено до 2015, на 2015- 2016 роки, а в подальшому на 2026 рік, що підтверджується Спільною постановою ППО Івано-Франківської дистанції колії та ВСП «Івано-Франківська дистанція колії» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» № Пр.82 від 11.12.2025 року.

Позивач в поданому на розгляд суду позові посилається, що пунктом 5.1.3. Колективного договору передбачено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію необхідно виплачувати одноразову грошову допомогу в залежності від стажу роботи в галузі: до 5 років 1 середньомісячний заробіток; від 5 до 10 років 2 середньомісячні заробітки; більше 10 років 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію, а саме: за віком, за вислугу років, за віком на пільгових умовах - на одну із пенсій, за якою передбачено зниження пенсійного віку, протягом двох місяців після виникнення вперше цього права, виплачувати додаткову одноразову грошову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію в таких розмірах при стажі роботи в галузі для чоловіків: з 20 до 25 років 1 середньомісячний заробіток; з 25 до 30 років 2 середньомісячних заробітки; з 30 до 35 років 3 середньомісячних заробітки; з 35 до 40 років 4 середньомісячних заробітки; понад 40 років 5 середньомісячних заробітків.

Згідно витягу з протоколу №Ц-54/31 Ком. т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 ухвалено на період дії воєнного стану в Україні інші додаткові виплати, передбачені галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики (п. 1.1.4). Відповідно до листа від 06.09.2022 АТ «Укрзалізниця» та Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України повідомили, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком. т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. Зазначено, що за працівниками, які після 14.03.2022 не подали заяву на звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців (або іншого терміну, встановленого колективним договором) після настання цього права, право на отримання додаткової матеріальної допомоги зберігається протягом терміну, встановленого колективним договором, починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану, або у разі зміни зазначеного рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану.

Так, відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За частиною першою статті 47 КЗпП України у редакції, чинній на день звільнення позивача, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг тощо.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Згідно ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 залишено без змін рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Між тим, зазначено у справі №211/7338/23, зазначено, що у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.

Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Так, як вже зазначено, що наказом відповідача, яким позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах згідно ст. 38 КЗпП України, було вирішено виплатити, зокрема, одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків, додаткову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, вказані виплати не були виплачені позивачу, що не заперечується відповідачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, зазначено, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Разом з тим, позбавлено права на отримання матеріальної допомоги при звільненні, як того передбачають положення ст.116 КЗпП України.

Згідно розрахунку вихідної допомоги ОСОБА_1 № 16 від 07 травня 2026 року, виданого ВСП «Івано-Франківська дистанція колії», загальна сума вихідної допомоги, яка належить до виплати Позивачу становить 135 136,68 грн (3 оклади 57915,72 + 4 оклади 77220,96 грн), виходячи з розміру середньої зарплати 19305,24 грн.

На підставі наведеного, так як спірні суми одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію передбачено як наказом про звільнення а.с.23, так і Галузевою угодою Положенням про оплату праці працівників АТ « Укрзалізниця», Колективним договором, і на які мав право позивач, відповідачем необґрунтовано не виплачено, такі підлягають до стягнення.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Представником позивача вказано, що при розрахунку розміру середньої заробітної плати було використано довідку про доходи від 07.05.2026 № 15 а.с.20, видану виробничим підрозділом «Івано-Франківська дистанція колії» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», згідно якої розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 становив: за січень 22 982,58 грн (за 22 робочі дні), за лютий - 29 605,16 грн (за 20 робочих днів), разом 52 587,74 грн.

Виходячи з вищенаведеного, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 1 252,08 грн (22 982,58 +29 605,16) / 42 р. д.).

Не погоджуючись і наведеним розрахунком представником відповідача до відзиву на позовну заяву долучено Довідку про середню заробітну плату (дохід) від 30.06.2026 року, згідно якої середньоденна заробітна плата Позивача за січень-лютий 2026 року становила 733,06 грн а.с. 62.

Однак суд звертає увагу, що при розрахунку середньої заробітної плати згідно долученої Відповідачем довідки від 30.06.2026 року використовувався не розмір нарахованої заробітної плати (52 587,74 грн), а взята за основу жодним чином не обгрунтована інша сума 43 250,44 грн. Крім цього, вказане число (43250,44) поділено не на кількість робочих днів у січні-лютому 2026 року, а на кількість календарних днів 59 (31 у січні та 28 у лютому 2026 року). Відповідно, проведений Відповідачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки всупереч вимогам Порядку № 100, розрахунок проведено: не на розмір нарахованої заробітної плати за січень-лютий 2026 року; шляхом ділення на календарну кількість днів, а не робочих.

Суд вважає вірним проведений розрахунок представником позивача при визначенні розміру середньої заробітної плати для якого було використано довідку про доходи від 07.05.2026 № 15 (а.с. 20), видану виробничим підрозділом «Івано-Франківська дистанція колії» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», згідно якої розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 становив: за січень 22 982,58 грн (за 22 робочі дні), за лютий - 29 605,16 грн (за 20 робочих днів), разом 52 587,74 грн. Виходячи з вищенаведеного, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 1 252,08 грн ((22 982,58 +29 605,16) / 42 р. д.).

Аналогічні відомості про розмір нарахованої позивачу заробітної плати внесено в довідку а.с.101.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23 зазначила про те, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку під час звільнення шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) виснувала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Судом враховується, час звернення позивача з даним позовом, що сприяло збільшенню періоду затримки розрахунку, а також те, що АТ «Укрзалізниця» є стратегічним підприємством, яке зазнає об`єктивних фінансових труднощів через збройну агресію, та з метою дотримання балансу інтересів сторін і недопущення безпідставного збагачення, суд вважає за необхідне частково задоволити вказану вимогу позивача, зменшивши розмір відшкодування до справедливого рівня, за період шість місяців з 17.03.2026 року по 17.09.2026 року в розмірі 78408,36 грн. яка складається із розміру фактично отриманої позивачем заробітної плати за січень 2026 року 13068,06х6=78408,36 грн

На підставі наведеного, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення: 57 915,72 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять гривень 72 копійки) одноразової матеріальної допомоги при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті а також 77 220,96 (сімдесят сім тисяч двісті двадцять гривень 96 копійок) додаткової одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за сумлінну працю на залізничному транспорті, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 17.03.2026 року по 17.09.2026 року в розмірі 78408,36 грн, що в загальному складає 213 545,04 грн .

Разом з тим, слід зазначити, що справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону є роботодавець, однак суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що обов`язково вказує в резолютивній частині рішення (постанови Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року в справі № 757/27799/21-ц, від 06 листопада 2024 року в справі № 359/6714/23, від 20 лютого 2025 року в справі № 640/8835/22).

Незазначення у рішенні суду, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнута без урахування податків і зборів, не означає, що визначена сума підлягає повному стягненню, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком працівника та роботодавця, а суд визначає таку суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів (постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 757/44003/19, від 22 грудня 2025 року в справі № 306/2031/24,від 18 лютого 2026 року в справі № 639/615/24).

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року в справі № 359/10023/16-ц, від 07 жовтня 2020 року в справі № 523/14396/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 357/1703/18-ц, від 29 жовтня 2025 року в справі № 462/4598/18, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Отже, усталена практика Верховного Суду свідчить про уніфікований підхід щодо функцій роботодавця як податкового агента під час вирішення спорів працівників з роботодавцями про стягнення сум, які прирівнюються до заробітної плати, на користь працівника.

Такий же алгоритм податкових відрахувань застосовний і до судових рішень про стягнення з роботодавця майнових втрат працівника, які він зазнав у зв`язку з порушенням строків їх виплати (середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні), що мало місце в цій справі.

Також суд вважає підставною і такою, що підлягає до задоволення вимогу позивача про відшкодування йому 10 000 грн витрат за надання професійної правничої допомоги.

Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження наявності договірних відносин між адвокатом Сторожук А.Л. та позивачем долучено Договір про надання правничої допомоги №01/24-04/26 від 26.04.2026 року . На виконання вимог Договору між адвокатом Сторожук А.Л. та позивачем ОСОБА_1 останній здійснив оплату гонорару адвоката на суму 10000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною квитанцією №01/10 від 19.10.2026 р .

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті іншою стороною в порядку компенсації сплаченого адвокату гонорару, суд виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності, обсягу виконаної адвокатом роботи (подання позову, додаткових пояснень, участь в судових засіданнях тощо) враховуючи вимоги розумності і справедливості, вважає, що зазначений заявником розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є достатньо обґрунтованим та підлягає до відшкодування стороною відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач звільнена від сплати судового збору, згідно із п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір слід стягнути з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 9, 10-13, 76-81,89,133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 57 915,72 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять гривень 72 копійки) одноразової матеріальної допомоги при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті а також 77 220,96 (сімдесят сім тисяч двісті двадцять гривень 96 копійок) додаткової одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за сумлінну працю на залізничному транспорті, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 17.03.2026 року по 17.09.2026 року в розмірі 78408,36 грн, що в загальному складає 213 545,04 грн .

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 10 000 грн у відшкодування процесуальних витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) 2 135,45 грн судового збору, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.І.Крилюк