Решение № 140764030, 19.10.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4892/26

Провадження № 2-а/346/105/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.м. КоломияКоломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді Сольського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Пігуляк В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Коломия адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

17.09.2026 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника Миронишин С.М. звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 про скасування постанови серії ЕНА №7844862 від 07.09.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

У заявлених вимогах позивач вказує на те, що 07.09.2026 року сержантом поліції взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Даценко Наталією Іванівною винесено постанову серії ЕНА №7844862 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 3 400 грн. Позивач оскаржує зазначену постанову з підстав недотримання встановленого законом порядку розгляду справи та необхідності перевірки належності, допустимості й достатності доказів, на яких ґрунтувалося рішення.

В оскаржуваній постанові зазначено, що 07.09.2026 о 16 год 22 хв 32 сек у Вінницькій області, Хмільницькому районі, с. Махнівка, на автомобільній дорозі М-21, 244 км, Позивач керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, оскільки посвідчення водія ним не отримувалося.

У постанові також зазначено швидкість 106 км/год у населеному пункті при обмеженні 50 км/год та використання TruCAM ТС №008365.Постанова містить відомості про фіксацію події портативним відеореєстратором. Позивач не заперечує, що посвідчення водія ним не отримувалося. Водночас предметом судової перевірки є те, чи була постанова прийнята з дотриманням процедури, чи були належним чином досліджені докази та чи підтверджують матеріали, які існували на момент прийняття рішення, усі викладені в постанові обставини.

Під час розгляду справи Позивач заперечував перед поліцейською факт керування ним транспортним засобом та вказував на іншу особу. Поліцейська у відповідь повідомила, що саме Позивач був за кермом і що це видно на відеозаписі. Ця обставина наводиться як опис перебігу розгляду справи та заявлених тоді пояснень Позивача, а не як твердження у цьому позові про те, що Позивач фактично не керував транспортним засобом.

Відеозапис, на який посадова особа послалася для відхилення пояснень Позивача, йому під час розгляду справи не демонструвався, у зв`язку з чим він не міг ознайомитися з його змістом та висловити заперечення щодо конкретного доказу, на який посилалася посадова особа.

В оскаржуваній постанові зазначено швидкість 106 км/год та TruCAM ТС №008365. Водночас вимірювання здійснював інший працівник поліції, у руках якого перебував TruCAM. Після зупинки цей працівник продемонстрував Позивачу показник 109 км/год, тоді як до постанови поліцейською сержантом поліції Даценко Н.І. внесено значення 106 км/год.

Позивач не стверджує, що сама по собі ця розбіжність автоматично спростовує факт перевищення швидкості. Однак вона потребує перевірки первинного електронного матеріалу TruCAM та встановлення, який саме результат вимірювання був покладений в основу постанови, до якого транспортного засобу він належить і з якого джерела посадова особа отримала значення 106 км/год.

Це особливо важливо з огляду на те, що під час події працівники поліції одночасно працювали й з іншими транспортними засобами.

Вимірювання швидкості здійснювалося іншим працівником поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM TC №008365, який під час здійснення вимірювання знаходився безпосередньо в руках цього працівника поліції. Після зупинки транспортного засобу зазначений працівник продемонстрував Позивачу показник приладу та повідомив про зафіксовану швидкість 109 км/год.

Водночас оскаржувану постанову винесено іншим сержантом поліції Даценко Наталією Іванівною, а в постанові зазначено швидкість 106 км/год. Позивач не стверджує, що саме по собі використання TruCAM у ручному режимі свідчить про незаконність вимірювання. Однак наведені обставини зумовлюють необхідність перевірки первинного результату конкретного вимірювання, на підставі якого до постанови внесено показник 106 км/год, а також встановлення того, чи стосується відповідний файл TruCAM саме транспортного засобу Позивача.

У зв`язку з вищенаведеним позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7844862 від 07.09.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.

18.09.2026 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати зазначені позовні вимоги в порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників.

25.09.2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

07.09.2026 року близько 16 години 20 хвилин, нарядом батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції під час контролю швидкісного режиму на 244 км. АД М 21, що в селі Махнівка, Хмільницького району, Вінницької області за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 (серійний номер ТС 008365) виявлено порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР), а саме: водій транспортного засобу SKODA д.н.з. НОМЕР_1 (далі - ТЗ) рухався зі швидкістю 109 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 59 км/год, чим порушив пункт 12.4 ПДР.

Після зупинки ТЗ, поліцейський на виконання вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» представився водію, повідомив причину зупинки та в порядку підпункту «а» пункту 2.4 ПДР України пред`явив законну вимогу надати для перевірки документи, передбачені підпунктами (а), (б), (ґ) пункту 2.1 ПДР України.

Водієм виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач.

В подальшому після проведення перевірки через інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції» та наявних базах сервісних центрів МВС України, було встановлено відсутність у ОСОБА_1 будь-коли виданого посвідчення водія та, відповідно, права на керування транспортними засобами.

Після оголошення про початок розгляду справи позивача ознайомлено з правами особи, що притягається до адміністративної відповідальності передбаченими статтею 268 КУпАП, статтею 63 Конституції України.

Встановивши всі обставини справи та факт вчинення адміністративного правопорушення, поліцейським, після розгляду справи було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 гривень. Позивачу роз`яснено порядок виконання та оскарження даного рішення.

Після цього, поліцейським винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7844862 від 07.09.2026 року з накладенням на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у виді штрафу 3 400 грн.

В порядку статті 285 КУпАП, позивача ознайомлено з винесеною постановою, та вручено її копію під підпис.

Факт порушення ПДР позивачем був виявлений поліцейським, який з дотриманням вимог закону та обґрунтовано прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності передбаченої частиною другою статті 126 КУпАП.

28.09.2026 року представник позивача Миронишина С.М. подала до суду відповідь на відзив.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, 02.10.2026 року представник позивача Миронишин С.М. подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його та позивача участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлявся своєчасно та у встановленому законом порядку.

Відповідач Даценко Наталія Іванівна не з`явилася, 13.10.2026 року на адресу суду від командира батальону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району надійшов лист, в якому повідомив, що ОСОБА_2 не буде присутньою на розгляді справи, призначеної на 19.10.2026 року у зв`язку із перебуванням в резерві на денній зміні.

Згідно вимог частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та взявши до уваги наданий стороною відповідача відзив на позов, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ч.1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою ст. 286 КАСУ передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень ( постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі, зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Судом встановлено, що 07.09.2026 року сержантом поліції взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Даценко Наталією Іванівною винесено постанову серії ЕНА №7844862 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 3 400 грн.

Згідно даної постанови, 07.09.2026 року о 16 год 22 хв 32 сек с. Махнівка, на автомобільній дорозі М-21, 244 км, водій керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, оскільки посвідчення водія ним не отримувалося. При цьому в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49, рухався зі швидкістю 105 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 56 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam. Чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху.

Згідно листа служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області від 11.04.2023 року № 433 встановлено, що с. Махнівка, Хмільницького району позначено основним дорожнім знаком 5.49 «Початок населеного пункту» в обох напрямках.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки від 26.12.2018 № UA.TR.001 241-18 Rev.0, виданого державним підприємством «Всеукраїнський державний науково виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ»), чинного до 26.12.2028 року.

Про можливість використання виробу «TruCAM LTI 20/20», виробництва LaserTechnologyInc., також підтверджується наявністю виданого ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» сертифікату відповідності від 23.12.2020 № UA.TR.001 22054-20, який зазначає про проведення досліджень та випробувань вимірювачів швидкості транспортних засобів лазерів LTI 20/20 TruCAM II, із зазначенням у пункті 2 сертифікату заводськими номерами, та що вони відповідають затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосованим вимогам Технічного регламенту.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/36463 від 02.06.2026 р., виданого ДП «Укрметртестстандарт» Мінекономіки України, чинного до 02.06.2027 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCАМ ІІ LTI 20/20 № ТС 008365 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год. до 320 км/год., максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі 2 км/год.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч. 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог пункту 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 2.1.а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, та не заперечується самим позивачем, посвідчення водія ним не отримувалось, таким чином, він не мав права керування транспортним засобом.

Факт керування транспортним засобом позивачем на момент його зупинки поліцейськими підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписом, на якому видно, що після зупинки транспортного засобу Skoda, н.з. НОМЕР_1 , позивач виходить з транспортного засобу зі сторони місця водія, та на вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія повідомляє, що воно ним ще не отримано.

Про законність зупинки поліцейським транспортного засобу під керуванням позивача свідчить факт порушення ним ПДР щодо швидкісного режиму, що було зафіксовано приладом TruCam, при цьому суд зазначає, що розбіжність у швидкості 106 км/год як про це зазначено в оскаржуваній постанові та 109 км/год як це зазначено на роздруківці приладу TruCam не впливає на висновки про порушення ним п.2.1.а ПДР та ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Верховний Суд звертає увагу на те, що судовий розгляд відповідно до положень КАС України охоплює собою більшість гарантій учасників публічно-правових відносин (гарантій у сфері адміністративної процедури), зокрема, в аспекті змагальності, рівності та офіційного з`ясування обставин справи; тому формальні недоліки фіксації правопорушення, за загальним правилом, не можуть бути підставою для скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень та звільнення правопорушника від відповідальності, передбаченої законом та спрямованої на захист важливого суспільного інтересу (позиція Верховного суду у справі №120/12494/23 від 02 жовтня 2024). Верховний Суд також сформулював правовий висновок, відповідно до якого формальні неточності у адміністративній процедурі слід оцінювати з урахуванням всіх обставин справи, у сукупності із суспільною важливість оскаржуваного рішення та метою (постанова Верховного Суду від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20). Постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 р. у справі №210/5129/17 встановлено, що формальні порушення, допущені суб`єктом владних повноважень під час повідомлення органу публічного адміністрування про наміри провести перевірку, а також про розгляд щодо нього справи про порушення законодавства, за умови, що під час судового розгляду справи судами не було встановлено необґрунтованості висновків органу адміністративного контролю по суті виявленого порушення, мають ознаки «правового пуризму» та не можуть слугувати самостійною підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень. Не кожен дефект певного адміністративного акту, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Таким чином, правовий пуризм на відміну від обставин істотного та непереборного характеру вважають, що при розгляді даної справи слід брати до уваги матеріальні наслідки такого рішення, та відповідальність, передбачену законом, спрямовану на захист важливого суспільного інтересу, тим паче у час війни.

З врахуванням викладеного слід прийти до висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було здійснено відповідно до норм чинного законодавства України та відповідно винесено ним постанову про накладення стягнення. Отже, постановляючи оскаржувану постанову, працівник поліції діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтованою, тобто прийнятою з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а тому позовні вимоги позивача слід залишити без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 про скасування постанови серії ЕНА № 7844862 від 07.09.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя:Сольський В. В.