Решение № 140764005, 19.10.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2228/26

Провадження № 2/346/2343/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.м. КоломияКоломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю секретаря - Гжибовського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2026 року ТОВ «Таліон Плюс» звернулося до Коломийського міськрайонного суду з позовом в якому зазначило, що 28.06.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №809307519, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 17900,00 грн., з кінцевою датою повернення 28.07.2030. Базова процентна ставка за користування кредитними коштами становить 0,98% в день від суми залишку кредиту. Кошти кредиту були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні Договору.

30.09.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений Договір факторингу №МВ-ТП/55, у відповідності до умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Так як, відповідач зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує у зв`язку з чим, відповідно до п. 9.1.1.7. Договору, ТОВ «Таліон Плюс» було достроково розірвано Договір шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення. З 23.02.2026 року припинилося право позивача щодо нарахування процентів користування кредитом, передбачених Договором. Зобов`язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить: 64586,33 грн. Проценти після розірвання договору (з 23.02.2026 року) не нараховуються. ТОВ «Таліон Плюс» самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення, а тому просить стягнути з відповідача частину заборгованості в сумі 55636,48 грн., з яких: заборгованість по кредиту 17899,70 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 36662,78 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту 10740,00 грн., а також судовий збір у сумі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. Суму штрафних санкцій позивачем не включено до розміру позовних вимог.

Ухвалою від 05.05.2026р. у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву. Витребувано у АТ КБ «Приват Банк» виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) для обслуговування банківської карти № НОМЕР_1 за 28.06.2025 р.

24.06.2026р. ОСОБА_1 подав до суду відзив в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказав, що у матеріалах справи не міститься копії договору факторингу, укладеного між кредитором та позивачем та відсутні докази здійснення оплати за таким договором, а відтак не підтверджено набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Вказує, що позивач просить стягнути з нього проценти у розмірі, який перевищує 1% в день, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування». Крім цього, зазначає, що позивачем не було надано доказів видачі йому кредитних коштів за кредитним договором. Надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не є первинними документами, що підтверджують факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачу.

02.07.2026р. представником ТОВ «Таліон Плюс» Дорошенко О.В. подано до суду відповідь на відзив в якому зазначила, що строк у 30 днів, на який посилається відповідач у відзиві, умовами договору кредитної лінії визначається, як строк Дисконтного періоду, а не кінцева дата повернення (виплати) Кредиту, яка згідно п.7.3 договору визначена 28.07.2030р. ТОВ «Таліон плюс», має право нараховувати проценти за даним договором починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору, виключенням може бути лише застосування Кредитодавцем або Фактором п. 9.1.1.7. Договору щодо дострокового припинення договору у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом щонайменше на один місяць. Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та повернення їх, тому позивачем відповідно до повідомлення про дострокове розірвання договору № ТП/809307519 від 23.02.2026 року та подальшого зупинення з вказаної дати нарахування відсотків, що відображено у доданих до позову розрахунках заборгованості. Відповідач після закінчення останнього строку Дисконтного періоду свої зобов`язання відповідно до умов Договору не виконав, більше не вчиняв конклюдентних дій щодо продовження строку Дисконтного періоду, строк кредитування продовжувався, а тому нарахування відсотків відбувалося в межах строку користування кредитом (до дати дострокового розірвання Договору - 22.02.2026 року включно), а ТОВ «Таліон Плюс» має право нараховувати проценти за даним Договором починаючи з першого дня надання Траншу та до дня закінчення строку дії цього Договору, тобто до дня дострокового розірвання Договору (23.02.2026 року) під розрахунок по Базовій ставці 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних (п. 8.3 Договору). Щодо надання кредитних коштів зазначила, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором Кредитної лінії № 809307519 від 28.06.2025 року у повному обсязі та надав відповідачу кредит на суму 17900,00 грн, відповідно до умов укладеного Договору, яке підтверджується платіжним дорученням на переказ та зарахування грошових коштів на банківську картку отримувача та Інформаційною довідкою про ініціювання переказу, із змісту яких вбачається, що через сайт Торговця через платіжний сервіс було успішно проведено транзакції на зарахування кредитних коштів на загальну суму 17900,00 грн. на картковий рахунок відповідача. З приводу розрахунку заборгованості вказала, що даний документ подавався до матеріалів справи, як узагальнений документ, що відображає в тому числі і порядок нарахування процентів, розмір основної заборгованості, залишок невиконаного зобов`язання та факторингову операцію, тобто перехід права вимоги по боргу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», що відображено в останньому рядку розрахунку Первісного кредитора та у першому рядку розрахунку ТОВ «Таліон Плюс». Сам по собі факт того, що розрахунок не є первинним бухгалтерським документом, не свідчить про його недопустимість чи неналежність як доказу у розумінні процесуального закону. Відповідачем не надано контррозрахунку заборгованості, доказів помилковості нарахувань, або документів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок. За вказаних обставин просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.

В судове засіданні представник позивача Дорошенко О.В. не з`явилася, у проданій до суду відповіді на відзив просила проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Таліон Плюс» на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не подавав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку представленим доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №809307519. Договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора CUNB.

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п. 2.2 Договору загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 17900 грн. 00 коп. та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових Траншів.

Положеннями п. 2.3 Договору встановлено, що кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру наданого кредиту 28.06.2025 року, що є датою надання кредиту.

Відповідно до п. 3.1 Договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу.

Згідно із п. 5.1 Договору кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4731-21XX-XXXX-9640, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Кінцева дата повернення кредиту 28.07.2030 року ( п.7.3. Договору).

Положеннями п. 8.3 Договору встановлено, що базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Згідно з п.п. 8.4, 8.5 Договору комісія за надання Кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги Кредитодавця. Комісія за надання кредиту Позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються Кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі першого Траншу за цим Договором. У випадку видачі наступних крім першого Траншів за цим Договором Комісія за надання додаткових грошових коштів у Кредит нараховується у день видачі кожного Траншу. Розмір Комісії, що нараховується за надання першого Траншу за цим Договором становить 1074 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 8.7.1, 8.7.2. договору, за період від 28.06.2025 р. до 28.07.2025 р. (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 88,78 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,11 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 40,15 відсотків річних; У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 28.07.2025 р. Кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації, зокрема у разі отримання Позичальником від Кредитодавця та введення в Особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на Індивідуальну процентну ставку. Зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки, у разі використання Позичальником промокоду, відбувається починаючи з дати використання промокоду і до дати закінчення дії знижки, що надається згідно з умовами промокоду. Використання промокоду з метою зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки відбувається виключно після здійснення Позичальником всіх необхідних для Пролонгації оплат.

Відповідно до п. 14.2 Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису, позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

До матеріалів справи долучена заявка ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в кредит від 25.06.2025 року в якій вказано номер банківської карти для здійснення переказу суми кредитних коштів.

В якості підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу, сторона позивача надала довідку в якій вказано, що на виконання кредитного договору №809307519 від 28.06.2025 р. (далі Договір), Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами: надавач платіжних послуг платника: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", Код банку (МФО): 305299, Код за ЄДРПОУ: 14360570; Надавач платіжних послуг Отримувача: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", Код банку (МФО): 305299, Код за ЄДРПОУ: 14360570; Особа Платника: ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Код ЄДРПОУ 38569246; Особа Отримувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; Рахунок Платника: НОМЕР_3 ; Транзитний рахунок для перерахування коштів Отримувачу: НОМЕР_4 ; Рахунок/платіжна карта Отримувача: 4731-21XX-XXXX-9640, Термін дії: 01.2028; Сума платіжної операції: 17900,00 грн.; Ідентифікатор платіжної операції: 2669251954; Дата ініціювання платіжної інструкції: 28.06.2025 18:14:48; Дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 28.06.2025 18:14:51

На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ "КБ Приватбанк" в листі від 08.06.2026р. № 20.1.0.0.0/7-260602/99188-БТ вказало, що на ім?я ОСОБА_1 в банку було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та надано виписку по рахунку, з якої вбачається зарахування 28.06.2025р. коштів у сумі 17900,00 грн. (виплата займа Манівео).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на день продажу (30.09.2025 року) складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 809307519 від 28.06.2025 року становить 39150,43 грн.

30.09.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № МВ-ТП/55 за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Розмір (сума) фінансування, що підлягає сплаті фактором клієнту, встановлюється в Реєстрі прав вимоги.

Платіжною інструкцією №2231 від 15.10.2025р. підтверджується сплата ТОВ «Таліон плюс» на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 3 373 374,84 грн. в якості оплати за відступлення права вимоги, згідно договору факторингу № МВ-ТП/55, що спростовує твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи договору факторингу та доказів здійснення оплати за таким договором.

Відповідно до п.4.1 договору факторингу наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

Положеннями п.8.1 договору факторингу встановлено, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до кінця календарного року, в якому його було укладено.

Відповідно до Реєстру прав вимоги від 30.09.2025р за договором факторингу № МВ-ТП/55 від 30.09.2025 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 809307519 від 28.06.2025 року до ОСОБА_1 на загальну суму 39150,43 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс», ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №809307519 від 28.06.2025р. у розмірі 64586,33 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 17899,70 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 36662,78 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту 1074,00 грн. та заборгованості за неустойкою 8949,85 грн.

З матеріалів справи також слідує, що ТОВ «Таліон Плюс» направляло ОСОБА_1 повідомлення про дострокове розірвання Договору № 809307519 від 28.06.2025р., а також досудову вимогу про добровільне погашення заборгованості.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В даній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 з фінансовою установою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір, за якими відповідачем було отримано фінансові послуги з надання коштів на умовах фінансового кредиту. Взявши на себе обов`язок з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання та комісії за отримання, ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на яку набув позивач за укладеними між ним та кредитодавцем відповідача договором факторингу.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Позивачем доведено надання кредитних коштів позивачу та надано належні докази наявності кредитної заборгованості. Розмір нарахованих ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами здійснено в межах строку кредитування та за процентною ставкою, погодженою сторонами кредитного договору, яка становить менше 1% в день, тобто не суперечить вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), що спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд також враховує, що відповідач доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту не надав, також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості чи контррозрахунку суми заборгованості.

При вказаних обставинах, суд доходить висновку, що позивач, як кредитодавець, відповідно до положень ст.1054 ЦК України має право вимагати від ОСОБА_1 , як позичальника, повернення суми кредиту, що залишилась та сплати належних йому процентів і комісії. Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно ст.. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» також підлягають стягненню судові витрати понесені позивачем за сплату судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1,2 ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копія договору надання правової допомоги від 02.12.2024 № 5, додаткова угода №3076 від 14.04.2026 до Договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, копія Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги № 5 від 02.12.2024, платіжна інструкція № 130 від 14.04.2026 про оплату за надання правової допомоги згідно Договору №5 від 02.12.2024 року та Додаткової угоди № 3076 від 14.04.2026 на суму 5 000,00 грн.; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордеру від 02.12.2024 р.

Згідно копії акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 14.04.2026 АО «Ліга юридичних технологій та інновацій» надало такі правові послуги щодо боржника: підготовка до розгляду справи, підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості, підготовка позовної заяви, вартість цих послуг визначена в сумі 5 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5 000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» понесені в даній справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 526-530, 625, 626, 638, 1048-1049, 1054-1055, 1077-1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 12, 13, 43, 49, 81, 141, 206, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13) заборгованість за договором кредитної лінії №809307519 від 28.06.2025р. в розмірі 55636 (п?ятдесят п?ять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 48 коп. а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 коп., а всього: 61798 (шістдесят одна тисячу сімсот дев?яносто вісім) гривень 88 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 19.10.2026р.

Суддя:Третьякова І. В.