Решение № 140762672, 19.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/3157/26

Єдиний унікальний № 742/4777/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого - судді Коваленко А.В., за участю секретаря судового засідання Риндя Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І.Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

У серпні 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 23190 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 01 березня 2026 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» укладено Договір про надання кредиту №540433004 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 9000 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 та зобов`язався повернути кредит зі сплатою відсотків, та інших платежів у строк відповідно до умов кредитного договору.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором утворилась заборгованість у сумі 23190 грн.

Тому позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

01 вересня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій він не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити у їх задоволенні, при цьому зазначає, що ним було здійснено платежі 27.02.2026 року, а саме: оплата по кредиту 6000 грн та 4074 грн., платіж 2280 грн зараховано переважно на проценти та комісію, а основна сума по кредиту залишилася без змін. Проценти було нараховано після закінчення строку кредитування. Заборгованість за комісією нарахована без детального розрахунку.

08 вересня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якому він не погоджується з відзивом на позовну заяву, підтримує позовні вимоги.

11 вересня 2026 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву в якому він не погоджується з позовною заявою та просить відмовити в її задоволенні.

14 вересня 2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі в якому він підтримує позовні вимоги.

ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 серпня 2026 відкрито провадження у спраті та призначено до судового розгляду на 10 год 30 хв 19 жовтня 2026 року.

ІІІ.Позиції сторін.

В судове засідання представник позивача не з"явився, але надав суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, але у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом.

01 березня 2026 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №540433004 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно в електронній формі, відповідно до якого останньому надано кредит у розмірі 9000 грн 00 коп на банківську картку № НОМЕР_1 , який він зобов`язався повернути зі сплатою процентів та інших платежів у строк відповідно до умов договору.

Згідно з п.2.3, 2.8 кредитного договору, строк на який надається кредит : 16 тижнів по 21.06.2026.

Відповідно до п.2.3 кредитного договору, стандарна процентна ставка за кредитом в день 1 % фіксована.

Відповідно до п.2.12 кредитного договору, денна процентна ставка 0,92%.

Згідно з п.2.5 кредитного договору, комісія за видачу кредиту 1800 грн.

Відповідно до п.7.5 кредитного договору, у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та /або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суми заборгованості з урахуванням 700000% річних від суми заборгованості в силу положень ст.625 Цивільного Кодексу України.

Кредитний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором UA-9830, тел+380638870930(а.с.40-44,47-52,53-57, 70-79).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту до договору про надання кредиту №540433004 від 01.03.2026 укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , визначено умови кредитного договору(а.с.40-44)

Відповідно до довідки ТОВ «Бізнес Позика» від 07.09.2026 протягом строку дії кредитного договору №540433004 від 01.03.2026 укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , а також після закінчення дії цього кредитного договору та до 07.09.2026 позичальник здійснив лише один платіж за вищевказаним кредитним договором у розмірі 2280 грн у дату 15.03.2026. Жодних інших платежів за вищевказаним кредит ним договором позичальник не здійснював. Також ОСОБА_1 здійснив платежі у розмірі 6000 грн та 4074 грн від 27.02.2026 за кредитним договором №540433003 від 16.01.2026(а.с.103)

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №540433004 від 01.03.2026, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №540433004 від 01.03.2026 станом на 07.08.2026 року становить 23190 грн 00 коп, із них заборгованість по тілу кредиту - 9000 грн 00 коп, заборгованість по процентах - 8820 грн, заборгованість за комісією -870 грн, заборгованість за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України -4500 грн. Сплачено позичальником 2280 грн(а.с.35,36).

Згідно з довідки про стан заборгованості за кредитним договором №540433004 від 01.03.2026, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №540433004 від 01.03.2026 станом на 07.08.2026 становить 23190 грн 00 коп, із них заборгованість по тілу кредиту - 9000 грн 00 коп, заборгованість по процентах - 8820 грн, заборгованість за комісією -870 грн, заборгованість за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України -4500 грн(а.с.37)

V.Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Згідно з ч 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За правилами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин повинні відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом відповідно до вимог ч.1 ст.611, ч.1 ст.612 ЦК України.

Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ст.1050 ЦК України встановлені наслідки порушення договору позичальником, зокрема за частиною 2, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Судом встановлено, що 01 березня 2026 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» укладено Договір про надання кредиту №540433004 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 9000 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 та зобов`язався повернути кредит зі сплатою відсотків, та інших платежів у строк відповідно до умов кредитного договору.

Таким чином суд вважає доведеним, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір і на виконання його умов відповідачем отримано кредитні кошти в розмірі 9000 гривень.

Щодо доводів відповідача, що в розрахунок заборгованості позивач не включив здійснені ним платежі на погашення кредиту 6000 грн та 4074 грн платежі та порушення черговості погашення платежу 2280 грн від 15.03.2026.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З аналізу наведених норм матеріального та процесуального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Відповідач зазначає, що 27.02.2026 він провів оплату за кредитом - 6000 грн та 4074 грн, всього 10074 грн, що відображено в особистому кабінеті ТОВ «Бізнес Позика»(а.с.81), які не були включено позивачем в розрахунок заборгованості за кредитним договором №540433004 від 01 березня 2026.

Такі доводи відповідача спростовуються довідкою наданою ТОВ «Бізнес Позика» від 07.09.2026, в якій вказано, що протягом строку дії кредитного договору №540433004 від 01.03.2026 укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , а також після закінчення дії цього кредитного договору та до 07.09.2026 позичальник здійснив лише один платіж за вищевказаним кредитним договором у розмірі 2280 грн у дату 15.03.2026, який був відображений у розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором №540433004 від 01.03.2026. Жодних інших платежів за вищевказаним кредитним договором позичальник не здійснював. Платежі у розмірі 6000 грн та 4074 грн від 27.02.2026 здійснені ОСОБА_1 за іншим кредитним договором №540433003 від 16.01.2026(а.с.103)

Таким чином суд вважає доводи відповідача про сплату ним 27.02.2026 на погашення заборгованості за кредитом від 01.03.2026 №540433004 у сумі 6000 грн та 4074 грн. безпідставними.

Щодо доводів відповідача, що згідно з розрахунком позивача платіж 2280 грн зараховано переважно на проценти та комісію, а основна сума кредиту залишилась без змін та нарахування процентів після закінчення строку кредитування.

Розподіл здійснених позичальником платежів за кредитним договором залежить від того чи здійснювались вони у відповідності до встановленого в кредитному договорі графіку платежів.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі, ця сума погашає кредит у такій черговості: 1)у першу чергу сплачується прострочена до повернення суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;2) у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом;3) у третю чергу сплачується неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Відповідно до п.4.2.2кредитного договору був встановлений орієнтовний графік платежів (зі змінами відповідно до умов додаткових угод у випадку їх укладення), відповідно до якого позичальник повинен був здійснювати платежі у відповідному розмірі та у відповідні дати.

Неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, сплати кредиту відповідно до графіку платежів закономірно призвело до подорожчання кредиту, оскільки процентна ставка (процентні ставки) за кредитним договором нараховуються кожен день на залишок заборгованості позичальника за тілом кредиту, і якщо позичальник не здійснив відповідний платіж за графіком у відповідному розмірі та у відповідні дату (чи зробив його у меншому розмірі), тобто розмір заборгованості за тілом кредиту не зменшився, це призводить до подорожчання загальної вартості кредиту та нарахування процентів у більшому розмірі, ніж якби позичальник здійснював платежі відповідно до графіку платежів.

Тому у відповідності до вимог ст.19 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з порушенням відповідачем встановленого у кредитному договорі графіку платежів, часткові оплати правомірно розподілялися у першу чергу на погашення прострочених процентів за користуванням кредитом.

Щодо вимог про стягнення комісії.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Згідно з п.2.5 кредитного договору, комісія за видачу кредиту 1800 грн.

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором заборгованість за простроченим платежам за комісією становить 870 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим платежам за комісією у розмірі 870 грн.

Щодо стягнення заборгованість за процентами відповідно до ст.625 ЦК України

Відповідно до п.7.5 кредитного договору, у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та /або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суми заборгованості з урахуванням 700000% річних від суми заборгованості в силу положень ст.625 Цивільного Кодексу України.

Згідно зрозрахунку заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 4500гривень 00 коп заборгованостіпо відсотках відповідно до ст.625 ЦК України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який триває і по даний час.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За таких обставин вимоги про стягнення заборгованості за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України задоволенню не підлягають.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Враховуючи, що позивачем надані належні та допустимі докази, які свідчать про надання кредиту відповідачу та невиконання останнім обов`язку щодо виконання умов договору про повернення кредитних коштів, та ненадання відповідачем належних та допустимих доказів щодо спростування доводів позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у сумі 18690 грн 00 коп, із них: за тілом кредиту - 9000 грн, заборгованість за нарахованими відсотками-8820 грн 00 коп, заборгованість за комісією -870 грн.

VІ.Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 2145 (дві тисячі сто сорок п`ять) гривень 30 копійок виходячи з розрахунку (80,59%х2662,40 грн) в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»(м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором №540433004 від 01 березня 2026 у сумі 18690 (вісімнадцять тисяч шістсот дев`яносто) грн 00 коп, із них: за тілом кредиту - 9000 грн, заборгованість за нарахованими відсотками-8820 грн 00 коп, заборгованість за комісією -870 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»(м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) судовий збір у сумі 2191 (дві тисячі сто дев`яносто одна) гривні 62 копійок в рахунок витрат понесених зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО