Решение № 140761662, 19.10.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2773/26

Номер провадження 2/585/1767/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Ромни цивільну справу за позовом Томилко Оксани Борисівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Томилко О.Б., яка діє в інтересах ТОВ «Таліон Плюс» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 і просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ««Таліон Плюс»» загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 86 146,12 грн., понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн.,та витрати на правову допомогу: 5000,00 грн. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. В обґрунтування заявлених вимог вказано, що 02.09.2025 року між ТОВАРИСТВОМ ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Товариство) та ОСОБА_1 (далі Відповідач або Позичальник) було укладено Договір кредитної лінії № 200281211 (далі - Договір), у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 29000,00 грн., з кінцевою датою повернення кредиту визначеною у п. 7. - 02.10.2030. Договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а Позичальник користується кредитними коштами на умовах визначених (п. 8.3, 8.7.2 Договору). Дисконтний період визначений в п.3.1 Договору це лише період з загального строку кредитування, під час якого Позичальник має додаткові можливості (отримання нових траншів, часткове погашення боргу). Відповідно до умов Договору Відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: ввів у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Підписання цього Договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п. 3 ч.2 Загальних положень Постанови правління Національного банку України №113 від 0.11.2021 року «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» (далі Положення до договорів) визначено, що одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність (комбінація цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер), що її отримує споживач від іншої сторони договору засобом зв`язку, погодженим споживачем та іншою(ими) стороною(ами) договору. Договір між Товариством та Відповідачем було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на Договір та інформація про підпис (дату та час) міститься в Розділі 15 Договору. Оригінал електронного Договору підписаний Сторонами додається до позову. Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов`язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору. Підтвердження перерахування кредитних коштів додається до цієї позовної заяви. Відповідно до п. 5.3. Договору Позичальник несе відповідальність за правильність наданих Кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок. Відповідно до умов Кредитного договору, укладеного між сторонами, Кредитодавець надав Позичальникові грошові кошти у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності та платності (п. 2.1, 2.3, 4.1 Договору). Позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отриману суму кредиту та сплатити на користь Кредитодавця проценти за користування кредитом і комісію за його надання у порядку, передбаченому договором та Правилами надання коштів у кредит (п.8.1 Договору). Проценти нараховувалися на фактичний залишок заборгованості Позичальника за кожний день користування кредитом, відповідно до встановленої договором процентної ставки. Процентна ставка визначена Договором як фіксована та застосовується з розрахунку 365 днів у році, незалежно від високосності року (п. 8.10. Договору). Отже, усі нарахування за договором здійснені відповідно до його умов, на підставі пунктів, що регулюють порядок розрахунку процентів, комісії та знижок, і відповідають вимогам статей 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, а також Закону України Про споживче кредитування. З 29.03.2026 припинилося право Позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом, передбачених Договором. загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення Позивачем в позовній заяві становить - 86 146,12 грн., з них: заборгованість по кредиту - 29 000,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 55406,12 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) 1740,00 грн. 04.11.2025 у відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - Позивач або Новий кредитор) за Договором Факторингу № МВ-ТП/64 (далі - Договір Факторингу). Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач не виконує умови Договору у добровільному порядку, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.

Ухвалою суду від 24 липня 2026 р. провадження у вказаній справі відкрито та ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Сторони не подали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

13 жовтня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 Колінько Н.О. надійшов відзив, в якому представник відповідача просить: «1. Визнати поважною причину пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву у даній справі та поновити ОСОБА_1 строк, встановлений на подання відзиву на позовну заяву. 2. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в повному обсязі. 3. Вирішити питання про розподіл судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України». Свої заперечення аргументувала тим, що представник відповідача адвокат Колінько Н.О. у відзиві на позовну заяву заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач проходить військову службу за мобілізацією, а тому відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нарахування процентів за користування кредитом у спірний період є неправомірним. Крім того, зазначала, що позивач не надав доказів направлення відповідачу письмової вимоги про дострокове повернення кредиту, у зв`язку з чим вважала відсутніми правові підстави для дострокового стягнення заборгованості за кредитом та комісії, строк сплати яких не настав. Також представник відповідача просила зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу з 5 000 грн. до 500 грн., посилаючись на типовий характер справи, її незначну складність та неспівмірність заявлених витрат з обсягом фактично наданих правничих послуг. Відповідач є військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі з 22.06.2024 р. по сьогоднішній день, що підтверджується доданими до відзиву документами. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Як вже зазначалось вище відповідач є військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі з 22.06.2024р. по сьогоднішній день, що підтверджується доданими до відзиву документами. Кредитний договір було укладено 02.09.2025 р., тобто у період проходження Відповідачем військової служби. Таким чином, на момент укладення кредитного договору, упродовж строку його кредитування і по даний час Відповідач був і наразі є військовослужбовцем, а тому на нього поширюються пільги, встановлені вищевказаним Законом та йому не повинні нараховуватися проценти за користування кредитом та проценти за ст. 625 ЦК України, які були нараховані в цей період. Отже, нарахування позивачем процентів за користування кредитом у розмірі 55 406,12 грн. та комісії у розмірі 1740,00 грн. є протиправним та таким, що прямо суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві клопотав про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача - адвокат Колінько Н.О. у судове засідання не з`явилася. У відзиві на позовну заяву просила розглянути справу без її участі.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що 02 вересня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії № 200281211. Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит на споживчі потреби у формі кредитної лінії. Сума першого траншу становила 5 000 грн., а максимальний кредитний ліміт - 34 800 грн. Договором передбачено можливість отримання додаткових траншів у межах установленого ліміту протягом дисконтного періоду кредитування. За користування кредитом позичальник зобов`язався сплачувати проценти та комісію за надання кредиту відповідно до умов договору. Договір передбачає надання кредитних коштів шляхом безготівкового переказу на рахунок позичальника з використанням зазначених у договорі реквізитів платіжної картки. Кінцевою датою повернення кредиту визначено 02 жовтня 2030 року ( п. 7. Договору). Договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а Позичальник користується кредитними коштами на умовах визначених (п. 8.3, 8.7.2 Договору). Умови укладення договору передбачають його підписання позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. (а.с.24-39).

До матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору кредитної лінії № 200281211 від 02.09.2025, згідно з яким сума первісного кредиту становила 5 000 грн, кредитний ліміт -34 800 грн., строк кредитування - до 1826 днів. Базова процентна ставка визначена в розмірі 357,70 % річних, комісія за надання кредиту - 300 грн. Паспорт містить електронні підписи кредитодавця та позичальника. Водночас зазначені в ньому кредитний ліміт і орієнтовна вартість кредиту самі по собі не підтверджують фактичного отримання позичальником усієї суми кредиту та розміру заявленої заборгованості. (а.с.22-23 зв.).

Як убачається з матеріалів справи, долучено додаткові угоди від 06, 08 та 09 вересня 2025 року до договору кредитної лінії № 200281211 від 02.09.2025, укладені між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 . Згідно з їх умовами, позичальнику надавалися додаткові транші, унаслідок чого загальна сума неповернутого кредиту послідовно збільшувалася до 10 020 грн., 16 029 грн., 22 038 грн. та 29 000 грн. Угодами також визначено базову процентну ставку 0,98 % на день та передбачено нарахування комісії за надання додаткових траншів. Документи містять електронні підписи позичальника й кредитодавця. Водночас фактичне перерахування коштів за кожною додатковою угодою підлягає підтвердженню відповідними доказами. ( а.с.36 зв.-42).

До матеріалів справи долучено Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», які визначають порядок та умови надання кредитів фізичним особам, порядок укладення й виконання електронних кредитних договорів, а також права та обов`язки сторін. Правила розроблені відповідно до вимог чинного законодавства України та розміщені на офіційному веб - сайті кредитодавця. (а.с.42 зв.-46).

Згідно підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказів грошових коштів на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 на підставі договору кредитної лінії № 200281211 від 02.09.2025. Згідно із зазначеними документами, 02.09.2025 перераховано 5 000 грн., 06.09.2025 - 5 020 грн., 08.09.2025 здійснено два перекази по 6 009 грн. кожний, а 09.09.2025 - 6 962 грн. Загальна сума переказаних коштів становить 29 000 грн. Документи містять відомості про платіжні інструкції, транзакції та призначення платежів і підписані кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ «ПрофітГід». (а.с.55 зв.-57зв.).

До матеріалів справи долучено довідки ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 24.06.2026 щодо здійснення платіжних операцій на виконання договору кредитної лінії № 200281211 від 02.09.2025, укладеного з ОСОБА_1 . Згідно з відомостями, наведеними у довідках, на платіжну картку відповідача, відкриту в АТ КБ «ПриватБанк», було перераховано кошти такими платежами: 02.09.2025 - 5 000,00 грн., 06.09.2025 5 020,00 грн., 08.09.2025 двома платежами по 6 009,00 грн. та 09.09.2025 6 962,00 грн. Загальна сума переказів становить 29 000,00 грн. У довідках зазначено ідентифікатори платіжних операцій, дати та час їх ініціювання і завершення, а також реквізити платника й отримувача. (а.с.58-60).

До матеріалів справи долучено договір факторингу № МВ-ТП/64 від 04.11.2025, укладений між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор). За умовами договору клієнт зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, включеними до відповідного реєстру прав вимоги, а фактор - прийняти такі права вимоги та надати фінансування на погоджених умовах. Відповідно до пункту 4.1 договору, наявні права вимоги переходять до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог. (а.с.14 зв. 15).

Відповідно до реєстру прав вимог від 04 листопада 2025 року, складений на виконання договору факторингу № МВ-ТП/64 від 04.11.2025, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Згідно з реєстром, первісний кредитор відступив ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 200281211 від 02.09.2025. У реєстрі зазначено заборгованість за основним боргом у розмірі 29 000,00 грн., за процентами -14 481,32 грн., за комісією -1 740,00 грн., за неустойкою - 14 500,00 грн. Загальна сума відступленої грошової вимоги становить 59 721,32 грн., сума фінансування - 11 600,00 грн. (а.с.16 зв.-17).

Відповідач зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим, відповідно до п. 9.1.1.7. Договору, ТОВ «Таліон Плюс» було достроково розірвано Договір шляхом направлення на електронну адресу Відповідачу відповідного повідомлення (а.с.61).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 200281211 від 02.09.2025року загальна сума заборгованості становить 86146,12 грн., з яких: 29 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 55 406,12 грн. сума заборгованості за відсотками, 1740,00грн. комісія за надання кредиту (а.с. 19 зв.-21).

Представником відповідача до матеріалів справи долучено військовий квиток серії НОМЕР_2 , виданий 15.11.2011 року на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, долученою до матеріалів справи представником відповідача, ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та з 22 червня 2024 року по теперішній час проходить військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_4 ) у АДРЕСА_1 .

На підтвердження проходження військової служби та наявності пільгового статусу відповідачем надано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 , видане 12 травня 2015 року.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як свідчить зміст ч. 3, 5, 6, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно п. 1 ч. 1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, дослідивши зібрані в справі докази, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає позов обґрунтованим і доходить висновку про можливість його задоволення.

Матеріалами справи доведено, що 02 вересня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200281211, на виконання умов якого товариством було надано відповідачу кредит у розмірі 29 000,00 грн. Факт укладення договору та отримання коштів сторонами не заперечується. Згідно з довідкою товариства та платіжними документами на картку відповідача кошти перераховувалися кількома траншами на загальну суму 29 000,00 грн.

За умовами пункту 9.1.1.7 кредитного договору кредитодавець має право вимагати дострокового повернення споживчого кредиту шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну пошту позичальника у разі прострочення виконання зобов`язань. Як убачається з матеріалів справи, позивачем було реалізовано це право, а факт направлення повідомлення на електронну адресу відповідача підтверджено належними доказами.Оскільки договір було достроково розірвано в порядку, передбаченому договором і законом, у відповідача виник обов`язок достроково повернути залишок кредиту.

Водночас, вирішуючи питання про розмір заборгованості, суд враховує положення спеціального законодавства, що визначає гарантії соціального захисту військовослужбовців.

Як убачається з військового квитка серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 20 травня 2024 року призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на підставі Указу Президента України. Крім того, наявне посвідчення учасника бойових дій та довідка військової частини НОМЕР_6 про проходження ним військової служби.

На час укладення кредитного договору та протягом усього періоду користування кредитом відповідач проходив військову службу. Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Ця гарантія має імперативний характер та підлягає застосуванню незалежно від умов кредитного договору. За таких обставин нарахування відповідачу процентів у розмірі 55 406,12 грн є неправомірним і стягненню не підлягає.

Суд також погоджується із запереченнями відповідача щодо стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1 740,00 грн. Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення договору) кредитодавцю заборонялося встановлювати у договорі платежі за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Позивачем не доведено, що за сплату комісії відповідачу фактично надавалася окрема додаткова послуга, відмінна від безпосереднього надання кредитних коштів, а тому умова договору про сплату комісії є нікчемною.

З огляду на те, що проценти та комісія задоволенню не підлягають, позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 29 000,00 грн., який відповідач у встановлений строк не повернув.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує положення статей 133, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, при цьому їх розмір має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання зазначених вимог суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу.

Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд також враховує, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, а також чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Позивачем заявлено до відшкодування 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесення яких підтверджується договором про надання правничої допомоги та актом наданих послуг. Водночас відповідач заперечував проти заявленого розміру таких витрат, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та ціною позову.

Суд враховує, що дана справа є типовим спором про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, не вимагала значного обсягу процесуальних дій. Представник позивача у судове засідання не з`являвся. Крім того, позов задоволено лише частково, а із заявлених 86 146,12 грн. стягненню підлягає 29 000,00 грн., тобто близько 33,66 % заявлених вимог.

З урахуванням характеру спору, його складності, обсягу виконаної представником позивача роботи, ціни позову, результату розгляду справи та заперечень відповідача щодо розміру витрат суд вважає, що заявлена сума 5 000,00 грн. є неспівмірною з обсягом фактично необхідної правничої допомоги у цій справі. Виходячи з наведених критеріїв, суд визначає розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у сумі 1 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням результатів розгляду справи та положень статей 133, 137, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.,

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено частково в сумі 29 000,00 грн., що становить 33,66 %, тому з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених щодо нього вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 896,16 грн. (2662 грн. 40 коп. х 33,66 % : 100 = 896,16 грн.).

На підставі ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Томилко Оксани Борисівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_7 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 29 000,00 грн. (двадцять дев`ять тисяч гривень 00 копійок), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок), судовий збір у розмірі 896,16 грн. (вісімсот дев`яносто шість гривень 16 копійок).

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга