Решение № 140760990, 20.10.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/5451/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ТРАК-ШИНА-СЕРВІС» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ТРАК-ШИНА-СЕРВІС» (далі - позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.02.2025 № UA204000/2025/000007/2.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на виконання зовнішньоекономічного контракту від 01.10.2024 № 01/10/24, укладеного з компанією TIA (GB) LTD (Велика Британія), ввіз на митну територію України шини пневматичні гумові нові для автобусів та вантажних автомобілів торговельної марки TOWNHALL виробництва SHANDONG CHANGFENG TYRES CO., LTD. (Китай) у кількості 834 шт. на умовах поставки FOB Qingdao (Incoterms 2020). Митну вартість товару задекларовано за митною декларацією від 21.02.2025 № 25UA204150000455U1 за основним методом - за ціною договору (вартість операції) з додаванням витрат на транспортування. На підтвердження заявленої митної вартості до митного оформлення подано документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а на вимогу митниці - додаткові документи та письмові пояснення. Позивач вважає, що розбіжності, на які посилається відповідач, відсутні або не впливають на митну вартість: різниця між сумою рахунку-проформи та сумою сплачених коштів пояснюється зменшенням кількості відвантаженого товару з 860 до 834 шт.; сума платежів (33 160,00 дол. США та 74 371,86 дол. США) повністю відповідає сумі кінцевого інвойсу (107 531,86 дол. США); умови та строки оплати не впливають на ціну товару; транспортні витрати в сумі 17 250,00 дол. США підтверджені договором перевезення, рахунком, платіжним документом і довідкою перевізника та включені до митної вартості. На думку позивача, оскаржуване рішення не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, оскільки не містить належного обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості, а використання митної вартості товару за однією митною декларацією без порівняння характеристик товарів не може бути належною підставою для застосування резервного методу, з огляду на що звернувся до суду та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

22.04.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що під час контролю правильності визначення митної вартості встановлено: суми платіжних доручень, у призначенні платежу яких зазначено рахунок-проформу № PI-300570, не відповідають сумі рахунку-проформи (110 531,80 дол. США); рахунок отримувача, зазначений у платіжних дорученнях, відсутній у рахунку-проформі; умови оплати, зазначені в інвойсах, не кореспондуються з умовами оплати за контрактом; у платіжному дорученні від 07.01.2025 № 4 не зазначено інвойс від 26.11.2024 № 24HFTSPTBR509; SWIFT-повідомлення банку до митного оформлення не подано; існує ризик невключення до митної вартості всіх транспортних витрат, оскільки в рахунку на транспортування виділено лише вартість перевезення, складові транспортних витрат за довідкою перевізника не кореспондуються із загальною сумою, а маршрут, зазначений у довідці, не відповідає місцю завантаження на залізничний транспорт згідно з накладною СМГС. Крім того, у відзиві відповідач послався на неподання рахунку-проформи до «Контракту від 07.11.2023 № 1697» та неподання декларацій MRN, зазначених у накладній СМГС. З урахуванням проведеної консультації та відсутності інформації для застосування методів, визначених статтями 5963 Митного кодексу України, митну вартість скориговано за резервним методом на підставі митної вартості аналогічного товару за митною декларацією від 22.01.2025 № 25UA403070000555U9 3,01 дол. США/кг. Відповідач доводить, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийнятt митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

23.04.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Зокрема, у відповіді на відзив акцентовано увагу на тому, що всі витребувані митницею документи були надані, сума транспортних витрат за довідкою перевізника відповідає даним коносамента про перевезення трьох контейнерів, а станція Wola Baranowska є місцем перевантаження вантажу на залізницю, що не спростовує маршруту перевезення.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 26.03.2025 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з неподанням належним чином засвідчених перекладів на державну мову доданих до позову документів, складених іноземною мовою.

04.04.2025 на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 09.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 28.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

01.10.2024 між компанією TIA (GB) LTD (продавець) та ПП «ТРАК-ШИНА-СЕРВІС» (покупець) укладено контракт № 01/10/24 (далі - контракт), за умовами якого продавець зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити шини для вантажних автомобілів відповідно до інвойсів, які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно з пунктом 2.1 контракту ціни на товар встановлюються в доларах США. Пунктом 6.2 контракту передбачено, що покупець здійснює оплату шляхом перерахування коштів у доларах США за ставкою 30 % вартості товару на банківський рахунок продавця, зазначений у рахунку-проформі; умови остаточного розрахунку за партію вказуються в рахунках-проформах та/або інвойсах; оплата здійснюється за ставкою 30 % передоплати та 70 % перед прибуттям партії товару в порт призначення. Відповідно до пункту 6.3 контракту строк оплати кожної окремої партії товару зазначається в інвойсах на поставку, а згідно з пунктом 7.1 - умови поставки кожної окремої партії обумовлюються сторонами в інвойсах.

Продавцем виставлено рахунок-проформу (Proforma Invoice) від 01.10.2024 № PI-300570 на 860 шт. шин на загальну суму 110 531,80 дол. США за такими цінами за одиницю: 9.00R20 16PR TOWNHALL TH616 144/142K - 112,28 дол. США (400 шт.); 10.00R20 18PR TOWNHALL TH616 149/146K - 120,11 дол. США (100 шт.); 10.00R20 18PR TOWNHALL TH638 149/146K - 130,43 дол. США (60 шт.); 12.00R20 20PR TOWNHALL TH616 156/153K - 152,61 дол. США (300 шт.). Умови поставки - FOB, QINGDAO (Incoterms 2020); умови оплати - «30% deposit, 70% 10 days before arrival, but no later than 60 days from BOL date»; виробник - SHANDONG CHANGFENG TYRES CO., LTD. У рахунку-проформі зазначено банківські реквізити продавця, зокрема рахунок GB26 ABBY 090715 00099579.

Платіжним дорученням в іноземній валюті від 17.10.2024 № 1 позивач перерахував продавцю 33 160,00 дол. США (30 % суми рахунку-проформи).

26.11.2024 продавцем виставлено інвойс № 24HFTSPTBR509 на фактично відвантажений товар у кількості 834 шт. на загальну суму 107 531,86 дол. США, а саме: 9.00R20 16PR TOWNHALL TH616 144/142K 376 шт. на суму 42 217,28 дол. США; 10.00R20 18PR TOWNHALL TH616 149/146K 100 шт. на суму 12 011,00 дол. США; 10.00R20 18PR TOWNHALL TH638 149/146K 60 шт. на суму 7 825,80 дол. США; 12.00R20 20PR TOWNHALL TH616 156/153K 298 шт. на суму 45 477,78 дол. США. Ціни за одиницю товару, умови поставки, умови оплати та банківські реквізити продавця в інвойсі тотожні зазначеним у рахунку-проформі. Крім того, на кожен контейнер оформлено окремі інвойси від 01.12.2024 № 162310 (35 638,34 дол. США), № 162311 (35 557,68 дол. США), № 162312 (36 335,84 дол. США), загальна сума яких (107 531,86 дол. США) дорівнює сумі інвойсу № 24HFTSPTBR509, та пакувальні листи від 09.12.2024 № 143478, № 143485, № 143486 з посиланням на замовлення № 300570.

Платіжним дорученням в іноземній валюті від 07.01.2025 № 4 позивач перерахував продавцю 74 371,86 дол. США з призначенням платежу «Prepayment for tires acc to contract N01/10/24 from 01.10.2024, invoice No PI-300570 from 01.10.2024». Загальна сума сплачених коштів (33 160,00 + 74 371,86) становить 107 531,86 дол. США, що дорівнює сумі інвойсу № 24HFTSPTBR509. Рахунок отримувача в обох платежах відповідає рахунку продавця, зазначеному в рахунку-проформі та інвойсі.

Товар перевезено морським транспортом з порту Qingdao (Китай) до порту Gdaсsk (Польща) за коносаментом від 03.12.2024 № 246423611 у трьох контейнерах 40'HC: CAAU9008589 (278 шт., 18 160 кг), CAAU9008526 (278 шт., 18 070 кг), HASU4155727 (278 шт., 18 320 кг), загальна вага вантажу 54 550 кг. Митні декларації країни відправлення (Китай) від 30.11.2024 № 435020240000106455, № 435020240000106463, № 435020240000106472 подавалися до митного оформлення.

Далі вантаж переміщувався територією Польщі за транзитними деклараціями T1 від 25.01.2025 № 25PL322080NS78G6M6, від 25.01.2025 № 25PL322080NS78G3M9 та від 27.01.2025 № 25PL322080NS7ARDM8, а потім залізничним транспортом за накладною СМГС від 04.02.2025 № 00740 за маршрутом Wola Baranowska (PKP LHS) Хрубешув Ізов Клевань. Накладна СМГС є груповою: вона оформлена на чотири контейнери (1 008 шт.), з яких три контейнери (CAAU9008589, CAAU9008526, HASU4155727) за кількістю місць (по 278 шт.), вагою та номерами пломб відповідають даним коносамента № 246423611 та митної декларації позивача, а четвертий контейнер (MRKU4803128) до оцінюваного товару не відноситься. У графі 28 накладної зазначено номери MRN транзитних декларацій, у тому числі тих, що були подані позивачем до митного оформлення.

Перевезення організовано компанією DEALEX TRANSPORT SOLUTIONS ApS (Данія) на підставі договору морського перевезення від 15.11.2024 № DS20/2024 та додаткової угоди від 19.11.2024 № 1, якою погоджено перевезення вантажу (3x40'HC) за маршрутом Циндао (Китай) Рівне (Україна) за ставкою 17 250,00 дол. США. Перевізником виставлено рахунок від 25.01.2025 № F-616 на 17 250,00 дол. США за транспортування 3x40'HC за маршрутом Циндао Рівне; сторонами складено акт виконаних робіт від 25.01.2025 № 2 на ту саму суму. Позивач оплатив перевезення платіжним дорученням в іноземній валюті від 14.02.2025 № 11.

21.02.2025 декларантом ФОП ОСОБА_1 в інтересах позивача подано митну декларацію типу ІМ40АА № 25UA204150000455U1, у якій митну вартість товару визначено за ціною договору (вартість операції) як суму фактурної вартості товару (107 531,86 дол. США) та витрат на транспортування (17 250,00 дол. США), тобто 124 781,86 дол. США. Разом з митною декларацією подано, зокрема: контракт від 01.10.2024 № 01/10/24; рахунок-проформу від 01.10.2024 № PI-300570; інвойси від 26.11.2024 № 24HFTSPTBR509 та від 01.12.2024 № 162310, № 162311, № 162312; пакувальні листи; коносамент від 03.12.2024 № 246423611; накладну СМГС від 04.02.2025 № 00740; сертифікат походження товару від 16.12.2024 № 24C3705B0330/50767; банківські платіжні документи від 17.10.2024 № 1 та від 07.01.2025 № 4; рахунок від 25.01.2025 № F-616; договір від 15.11.2024 № DS20/2024, додаткову угоду від 19.11.2024 № 1, акт від 25.01.2025 № 2; договір про надання послуг митного брокера від 20.01.2025 № МБО-26; сертифікат відповідності від 21.02.2025 № UA.013.04600-25 на партію 834 од. за інвойсом № 24HFTSPTBR509; копії митних декларацій країни відправлення.

21.02.2025 митницею надіслано декларанту електронне повідомлення (консультацію), у якому зазначено, що «митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом», оскільки подані документи є неповними та містять неточності; митниця не володіє ціновою інформацією для застосування методів, визначених статтями 5963 Митного кодексу України, однак володіє інформацією щодо митної вартості аналогічного товару за митною декларацією від 22.01.2025 № 25UA403070000555U9 3,01 дол. США/кг. Як зазначає відповідач у відзиві і не заперечує позивач у відповіді на відзив, декларанту також направлено повідомлення про необхідність подання додаткових документів, а саме: висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією; виписки з бухгалтерської документації продавця про формування ціни; банківських платіжних документів, які підтверджують факт оплати всієї партії товару; транспортних (перевізних) документів та документів, що містять відомості про вартість перевезення, перевантаження, зберігання; банківських платіжних документів щодо оплати транспортних послуг; «контракту № 298194696»; декларацій MRN № 25PL322080NS78G6M6, № 25PL322080NS78G3M9, № 25PL322080NS7ARDM8. Саме це повідомлення відповідач до суду не подав.

26.02.2025 позивач листом № 2602/1 надав митниці письмові пояснення щодо розрахунків за товар (зокрема, що вартість кінцевого інвойсу відрізняється від рахунку-проформи на 2 999,94 дол. США у зв`язку із завантаженням 834 замість 860 одиниць товару, а другий платіж у розмірі 70 % здійснено від суми кінцевого інвойсу) та додаткові документи: висновок ДП «Держзовнішінформ» від 25.02.2025 № 3-3/212; довідку перевізника про транспортні витрати від 25.02.2025 № 2502-010DS; транзитні декларації T1; платіжне доручення від 14.02.2025 № 11.

Згідно з висновком ДП «Держзовнішінформ» від 25.02.2025 № 3-3/212 ціни на шини в асортименті, що постачаються згідно з інвойсом № 24HFTSPTBR509, не суперечать наявним ціновим даним щодо подібної продукції на ринку країни походження та відповідають цінам компанії-постачальника при відвантаженні на умовах FOB Qingdao: 112,28; 120,11; 130,43 та 152,61 дол. США за одиницю відповідно.

Відповідно до довідки DEALEX TRANSPORT SOLUTIONS ApS від 25.02.2025 № 2502-010DS транспортні витрати з перевезення вантажу в контейнерах 3x40'HC за коносаментом № 246423611 складають 17 250,00 дол. США і складаються з: транспортування за маршрутом Циндао Гданськ 3 875,00 дол. США; навантажувально-розвантажувальних робіт, локальних витрат у порту, T1 275,00 дол. США; транспортування вантажу в контейнері залізничним транспортом за маршрутом Гданськ Клевань 1 450,00 дол. США; транспортування автомобільним транспортом за маршрутом Клевань Рівне 150,00 дол. США. Перевізник також повідомив, що за умови використання сервісу залізничного перевезення пільговий період щодо демереджу та зберігання становить 10 діб.

26.02.2025 Рівненською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2025/000007/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 164 195,50 дол. США (3,01 дол. США/кг Ч 54 550,00 кг), що за курсом НБУ 41,7316 грн за 1 дол. США становить 6 852 140,9278 грн.

У графі 33 рішення, як причини неможливості визнання заявленої митної вартості зазначено: невідповідність суми платіжних доручень сумі рахунку-проформи; відсутність у рахунку-проформі рахунку отримувача, зазначеного в платіжних дорученнях; невідповідність умов оплати в інвойсах умовам пункту 6.2 контракту; відсутність у платіжному дорученні від 07.01.2025 № 4 посилання на інвойс № 24HFTSPTBR509; неподання SWIFT-повідомлень банку; невідповідність складових транспортних витрат загальній сумі за довідкою перевізника та розбіжність маршруту (Гданськ - Клевань) з місцем завантаження на залізничний транспорт за накладною СМГС (Wola Baranowska), у зв`язку з чим, на думку митниці, «існує ризик не включення всіх необхідних транспортних витрат до митної вартості відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України». Як документи, за умови подання яких заявлена митна вартість може бути визнана, у рішенні зазначено: виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; банківські платіжні документи, які підтверджують факт оплати всієї партії товару (SWIFT); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення, перевантаження, зберігання оцінюваних товарів по всьому маршруту переміщення.

Одночасно митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів від 26.02.2025 № UA204150/2025/000050.

З метою випуску товару у вільний обіг позивачем подано митну декларацію від 26.02.2025 № 25UA204150000504U7 з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Згідно з відзивом відповідача, сума додатково нарахованих митних платежів унаслідок коригування митної вартості становить 467 168,59 грн, що позивачем не заперечується.

Із відзивом відповідач жодних доказів, окрім документів на підтвердження повноважень представника, до суду не подав, у тому числі митної декларації від 22.01.2025 № 25UA403070000555U9, на підставі якої визначено скориговану митну вартість.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Спірні правовідносини виникли 2126.02.2025 та регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України) в редакції від 01.01.2025, яка діяла до 18.04.2025. Зміни до статей 5258, 64 МК України, внесені Законом України від 22.08.2024 № 3926-IX, набрали чинності з 19.04.2025, тобто після виникнення спірних правовідносин, а тому до них не застосовуються. Норми МК України далі наводяться в редакції, чинній на час подання митної декларації та прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: «1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування».

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 53 МК України «у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи». Перелік цих документів наведено в пунктах 18 частини третьої статті 53 МК України (договори з третіми особами, пов`язані з договором про поставку; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг; виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій).

Частиною п`ятою статті 53 МК України встановлено: «Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті». Відповідно до частини шостої цієї статті декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України «за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу».

Частиною шостою статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, «неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари» (пункт 2).

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України «у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично».

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: «1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (пункти 14).

Частиною першою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, є метод за ціною договору (вартість операції), а другорядними за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Згідно з частиною третьою цієї статті «кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу». Частиною четвертою статті 57 МК України передбачено, що «застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу».

Частиною першою статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту): відсутність обмежень щодо прав покупця на використання товарів (за визначеними винятками); відсутність умов або застережень щодо продажу чи ціни, які унеможливлюють визначення вартості товарів; ненадходження продавцеві частини виручки від подальшого перепродажу (якщо не зроблено відповідного коригування); відсутність пов`язаності між покупцем і продавцем або відсутність впливу такої пов`язаності на ціну.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України «метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні».

Згідно з частиною десятою статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, якщо вони не включалися до цієї ціни, зокрема: «5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України».

Відповідно до частини першої статті 64 МК України «у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 5863 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT)». Згідно з частиною другою цієї статті «митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях». Пунктом 7 частини третьої статті 64 МК України передбачено, що митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Форму рішення про коригування митної вартості товарів та Порядок її заповнення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 (у редакції від 02.11.2023, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення). Згідно з цим Порядком у графі 33 рішення зазначаються, зокрема, причини, з яких не може бути застосований метод за ціною договору, послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Крім того, у Порядку визначено: «Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо»; «У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні».

Аналіз наведених норм свідчить, що митний орган наділений повноваженнями контролювати правильність визначення декларантом митної вартості, однак ці повноваження реалізуються виключно у спосіб, визначений МК України. Право митного органу витребувати додаткові документи, а надалі відмовити у визнанні заявленої митної вартості та прийняти рішення про її коригування виникає лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності чи повноті заявлених відомостей, зумовлених розбіжностями в поданих документах, які впливають на правильність визначення митної вартості, ознаками підробки або відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Такий підхід є сталим у практиці Верховного Суду. Так, у постанові від 20.11.2025 у справі № 280/7653/23 Верховний Суд зазначив: «Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності»; «Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України».

Аналогічні висновки щодо обов`язку митного органу довести наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості за першим методом викладено в постановах Верховного Суду від 20.04.2018 у справі № 826/10456/16 та від 27.07.2018 у справі № 826/7545/16.

Крім того, у постанові від 04.06.2026 у справі № 380/9364/24 Верховний Суд зазначив, що суд повинен перевірити рішення митного органу «саме з огляду на ті фактичні й правові підстави, які митний орган зазначив у рішенні про коригування митної вартості на момент його прийняття. Суд не може підміняти мотиви суб`єкта владних повноважень власними мотивами, сформованими під час судового розгляду, або доповнювати рішення митного органу новими підставами, які не були належним чином зазначені в самому рішенні про коригування митної вартості».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, правомірність оскаржуваного рішення суд перевіряє виходячи з підстав, наведених у самому рішенні (графа 33). Доводи відзиву про неподання рахунку-проформи до «Контракту від 07.11.2023 № 1697» та неподання декларацій MRN, зазначених у накладній СМГС, в оскаржуваному рішенні не наводились, а тому не можуть бути підставою для висновку про його правомірність. Окрім того, ці доводи не відповідають матеріалам справи: контракту від 07.11.2023 № 1697 у спірних правовідносинах не існує, рахунок-проформа від 01.10.2024 № PI-300570 подавався разом з митною декларацією, а транзитні декларації T1 (MRN) декларант подав митниці 26.02.2025, до прийняття оскаржуваного рішення.

Щодо наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості.

Перевіряючи підстави, з яких відповідач не визнав заявлену митну вартість, суд зазначає, в оскаржуваному рішенні відповідач не посилався на наявність обставин, передбачених частиною першою статті 58 МК України, які б виключали застосування методу за ціною договору (обмеження прав покупця, умови продажу, пов`язаність сторін тощо), і таких обставин судом не встановлено з огдяду на таке.

(1) різниця між сумою рахунку-проформи від 01.10.2024 № PI-300570 (110 531,80 дол. США) та сумою сплачених коштів (107 531,86 дол. США) не є розбіжністю, яка впливає на правильність визначення митної вартості. Рахунок-проформа є попереднім документом, виставленим на 860 шт. товару, тоді як фактично відвантажено 834 шт., на які виставлено кінцевий інвойс № 24HFTSPTBR509. Ціни за одиницю кожного найменування товару в рахунку-проформі та інвойсі є тотожними, а різниця в сумі (2 999,94 дол. США) повністю пояснюється зменшенням кількості товару на 24 шт. позиції 9.00R20 (24 Ч 112,28 = 2 694,72 дол. США) та на 2 шт. позиції 12.00R20 (2 Ч 152,61 = 305,22 дол. США), що було пояснено декларантом у листі від 26.02.2025 № 2602/1. Загальна сума двох платежів точно дорівнює сумі кінцевого інвойсу та сумі інвойсів на окремі контейнери, тобто ціну, що була фактично сплачена за оцінювані товари, документально підтверджено. Пояснення декларанта відповідач в оскаржуваному рішенні не спростував.

(2) твердження відповідача про відсутність у рахунку-проформі рахунку отримувача, зазначеного в платіжних дорученнях, спростовується змістом самого рахунку-проформи від 01.10.2024 № PI-300570, у якому зазначено банківські реквізити продавця, зокрема рахунок GB26 ABBY 090715 00099579. Цей самий рахунок зазначено в інвойсі № 24HFTSPTBR509 та у платіжних документах щодо обох платежів.

(3) суд не вбачає невідповідності між умовами оплати, визначеними контрактом, та умовами оплати, зазначеними в інвойсах. Пунктом 6.2 контракту передбачено оплату 30 % вартості товару як передоплату та 70 % перед прибуттям партії в порт призначення, а пунктом 6.3 визначення строку оплати кожної партії в інвойсах. Умови оплати в рахунку-проформі та інвойсах («30% deposit, 70% 10 days before arrival, but no later than 60 days from BOL date») цьому відповідають. Платіж у розмірі 30 % здійснено 17.10.2024, тобто до відвантаження товару, а платіж у розмірі 70 % 07.01.2025, тобто до прибуття товару в порт Гданськ (24.01.2025, що зазначено самим відповідачем у рішенні) та в межах 60 днів від дати коносамента (03.12.2024). Та обставина, що на момент виставлення інвойсів було сплачено лише 30 % вартості товару, є прямим наслідком погоджених сторонами умов оплати і не свідчить про недостовірність заявленої ціни.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 300/784/24 зазначив: «Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються». У постанові від 02.06.2022 у справі № 460/2674/20, ухваленій у подібних правовідносинах (ввезення шин з оплатою на умовах передоплати 30 % та 70 % за рахунком-проформою), Верховний Суд, зазначивши, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору, дійшов висновку, що «вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації». Відповідач не навів жодних обставин, які б свідчили, що строки чи порядок оплати вплинули на ціну товару.

(4) відсутність у призначенні платежу від 07.01.2025 № 4 посилання на інвойс № 24HFTSPTBR509 не спростовує зв`язку цього платежу з оцінюваним товаром, оскільки платіж містить посилання на контракт від 01.10.2024 № 01/10/24 та рахунок-проформу № PI-300570, за яким сформовано замовлення № 300570, зазначене в пакувальних листах на відвантажений товар, а його сума в сукупності з першим платежем точно відповідає сумі інвойсу. Ця обставина не є розбіжністю, яка має вплив на правильність визначення митної вартості в розумінні частини третьої статті 53 МК України.

(5) SWIFT-повідомлення банку не належать до документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України. Пунктом 4 частини другої цієї статті визначено обов`язок подати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, який декларант виконав, подавши платіжні доручення в іноземній валюті від 17.10.2024 № 1 та від 07.01.2025 № 4. Відповідач не зазначив, які саме реквізити цих платіжних документів викликали сумнів у факті здійснення переказу, і не навів ознак їх підробки. Наявні в матеріалах справи копії SWIFT-повідомлень банку, які суд оцінює як такі, що лише додатково підтверджують відомості поданих митниці платіжних доручень, містять ті самі суми, дати та рахунок отримувача.

Щодо транспортних витрат.

Умови поставки FOB Qingdao (Incoterms 2020) передбачають, що витрати з транспортування товару після його завантаження на борт судна в порту відвантаження несе покупець, а тому такі витрати до місця ввезення на митну територію України підлягають додаванню до ціни договору відповідно до пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 МК України.

Позивач задекларував транспортні витрати в сумі 17 250,00 дол. США і підтвердив їх договором від 15.11.2024 № DS20/2024, додатковою угодою від 19.11.2024 № 1, рахунком від 25.01.2025 № F-616, актом від 25.01.2025 № 2, платіжним дорученням від 14.02.2025 № 11, коносаментом, транзитними деклараціями T1 і накладною СМГС, а також довідкою перевізника від 25.02.2025 № 2502-010DS, у якій розкрито складові вартості перевезення.

Посилання відповідача на те, що складові транспортних витрат за довідкою «не кореспондуються» із загальною сумою, суд відхиляє. Сума складових, наведених у довідці (3 875,00 + 275,00 + 1 450,00 + 150,00), становить 5 750,00 дол. США, що при перевезенні трьох контейнерів, зазначених у довідці та коносаменті, становить 17 250,00 дол. США (5 750,00 Ч 3), тобто точно відповідає загальній сумі витрат за довідкою, рахунком, актом та платіжним дорученням. В оскаржуваному рішенні відповідач не навів розрахунку, який би свідчив про іншу суму транспортних витрат.

Не свідчить про недостовірність заявлених відомостей і зазначення в накладній СМГС станції Wola Baranowska як станції відправлення залізничного вантажу. Як встановлено судом, після прибуття в порт Гданськ контейнери переміщувалися територією Польщі за транзитними деклараціями T1, відкритими 25.01.2025 та 27.01.2025, а на залізничну ділянку Wola Baranowska Хрубешув Ізов Клевань оформлено накладну СМГС, у графі 28 якої зазначено номери цих же транзитних декларацій. Отже, маршрут, зазначений у довідці перевізника (Гданськ Клевань), охоплює і ділянку перевезення до станції Wola Baranowska, і не суперечить даним накладної СМГС. Відповідач не обґрунтував, яким чином ця обставина впливає на числове значення транспортних витрат, оплачених позивачем перевізнику в повному обсязі за перевезення до м. Рівне.

Посилання відповідача на тривалість перевезення (вихід судна з порту Qingdao 03.12.2024, прибуття до Гданська 24.01.2025, оформлення накладної СМГС 04.02.2025) також не свідчить про наявність неврахованих витрат на зберігання, оскільки транзитні декларації T1 відкрито 25.01.2025 та 27.01.2025, тобто через 13 дні після прибуття вантажу в порт, а перевізник повідомив про пільговий період щодо демереджу та зберігання тривалістю 10 діб. Відповідач не встановив і не зазначив у рішенні, які саме витрати (зберігання, перевантаження, демередж тощо) фактично виникли та не були включені до митної вартості.

Слід також врахувати, що позивач включив до митної вартості всю вартість перевезення за маршрутом Циндао Рівне, у тому числі вартість перевезення митною територією України (від станції Ізов до м. Клевань та м. Рівне), яка відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України не є обов`язковою складовою митної вартості. За таких обставин висновок митниці про «ризик не включення всіх необхідних транспортних витрат» має характер припущення, не підтвердженого конкретними даними, тоді як рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд враховує, що у постанові від 15.07.2026 у справі № 560/21898/25 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за умов поставки FOB витрати після порту відвантаження повинні бути підтверджені документами, що піддаються обчисленню, під час митного оформлення, а загальна сума рахунку за комплекс послуг з перевезення повинна містити детальне розшифрування (деталізацію) кожної складової. Однак у цій справі така деталізація була надана декларантом митному органу до прийняття оскаржуваного рішення (довідка від 25.02.2025 № 2502-010DS), а її арифметична відповідність загальній сумі витрат встановлена судом. Не є подібними й обставини справи, розглянутої Верховним Судом у постанові від 02.05.2024 у справі № 520/22458/23, де замовлення на перевезення не містило інформації щодо вартості фрахту.

Щодо витребуваних митним органом додаткових документів.

Як вбачається з матеріалів справи, у повідомленні про необхідність подання додаткових документів митницею, зокрема, витребувано «контракт № 298194696», який жодного стосунку до спірної поставки не має. Наведене свідчить про формальний підхід відповідача до витребування документів без їх прив`язки до конкретних сумнівів щодо оцінюваного товару, що суперечить частині п`ятій статті 53 МК України та наведеним висновкам Верховного Суду.

Декларант надав митниці більшість витребуваних документів, зокрема висновок спеціалізованої експертної організації (ДП «Держзовнішінформ») щодо вартісних характеристик товару, довідку про транспортні витрати, платіжний документ про оплату транспортних послуг, транзитні декларації T1, а також письмові пояснення. Ненадання виписки з бухгалтерської документації продавця, яка є документом третьої особи і відповідно до частини третьої статті 53 МК України подається «за наявності», за відсутності інших обґрунтованих сумнівів не може бути самостійною підставою для відмови у визнанні митної вартості, визначеної за ціною договору. Висновок ДП «Держзовнішінформ» від 25.02.2025 № 3-3/212, який підтверджує відповідність задекларованих цін ціновим даним щодо подібної продукції в країні походження, відповідач в оскаржуваному рішенні не оцінив і мотивів його відхилення не навів. Розбіжностей між поданими документами і митними деклараціями країни відправлення відповідач також не встановив.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявності обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Подані декларантом документи в сукупності ідентифікують оцінюваний товар, містять відомості про ціну, що була фактично сплачена за товар, та про числові значення всіх складових митної вартості, а тому у відповідача не було передбачених частиною шостою статті 54 МК України підстав для відмови у визнанні митної вартості, заявленої за першим методом.

Щодо застосування резервного методу визначення митної вартості.

Окрім відсутності підстав для коригування, суд вважає, що відповідач не дотримався вимог статей 55, 57 та 64 МК України при визначенні числового значення скоригованої митної вартості з огляду на таке.

(1) у графі 33 рішення відповідач послався на наявність у нього інформації про митну вартість «аналогічного товару (за фізичними характеристиками, якістю, країною виробництва)» і водночас на відсутність інформації для застосування методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України). Причини, з яких зазначена інформація не могла бути використана для застосування другорядних методів у встановленій статтею 57 МК України послідовності, у рішенні не наведено. Загальне посилання на відсутність прийнятної інформації для застосування методів, визначених статтями 5963 МК України, не відповідає вимогам Порядку заповнення рішення про коригування митної вартості щодо зазначення причин незастосування кожного з попередніх методів. Повідомлення про консультацію від 21.02.2025 також має формальний характер, оскільки містить посилання на «імпортований транспортний засіб», що не відповідає предмету декларування.

(2) скориговану митну вартість визначено на підставі митної вартості товару за однією митною декларацією від 22.01.2025 № 25UA403070000555U9 із застосуванням показника вартості одного кілограма товару (3,01 дол. США/кг). Оскаржуване рішення не містить жодних відомостей про товар, оформлений за цією митною декларацією (виробник, торговельна марка, типорозміри, індекси навантаження, кількість, умови поставки, комерційні умови), порівняння його характеристик з характеристиками оцінюваних товарів, пояснень щодо коригувань на обсяг партії, умови поставки та комерційні умови, як того вимагає Порядок заповнення рішення про коригування митної вартості, а також докладної інформації та джерел, використаних при застосуванні резервного методу. Застосування єдиного показника вартості за кілограм до товару чотирьох різних типорозмірів, вартість одиниці яких згідно з поданими документами є різною, також не обґрунтовано.

(3) відповідач не надав суду ні митної декларації від 22.01.2025 № 25UA403070000555U9, ні інших доказів того, що товар за цією декларацією є подібним (аналогічним) оцінюваному товару, що його митну вартість було визнано митним органом і що вона не була скоригована, хоча відповідно до абзацу другого частини другої статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 у справі № 820/3061/17, при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним за другорядним методом, у тому числі резервним, «суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом». У постанові від 06.08.2020 у справі № 814/694/16 Верховний Суд зазначив, що «самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти». У постанові від 12.07.2023 у справі № 380/6441/22 Верховний Суд наголосив на необхідності встановлення того, чи були товари, зазначені в митній декларації, використаній митним органом при застосуванні резервного методу, «подібними або ідентичними» до товарів, які поставляв позивач.

Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, у якій митну вартість також було скориговано за резервним методом із застосуванням вартості за кілограм, зазначив: «Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», а також вказав на обов`язок митного органу пояснити зроблені коригування на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо та зазначити докладну інформацію і джерела.

Посилання відповідача на примітку до статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року щодо обґрунтованої гнучкості у застосуванні методів оцінювання не звільняє митний орган від обов`язку обґрунтувати числове значення скоригованої митної вартості та довести, що вона ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митних вартостях порівнюваних товарів (частина друга статті 64 МК України), а не є довільною (пункт 7 частини третьої статті 64 МК України).

Отже, оскаржуване рішення не відповідає вимогам пунктів 1, 2 та 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить належного обґрунтування причин невизнання заявленої митної вартості, наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів, а також обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19.06.2024 у справі № 818/1872/18, у якій коригування митної вартості визнано правомірним. Проте в тій справі встановлено, що документи містили розбіжності в датах специфікації та інвойсу, передоплату було здійснено з порушенням строку, визначеного контрактом, а декларант відмовився подати додаткові документи, тоді як у цій справі розбіжностей між поданими документами, які б впливали на ціну товару, не встановлено, а декларант надав пояснення та додаткові документи. Наведені відповідачем у відзиві правові позиції Верховного Суду щодо права митного органу витребувати додаткові документи за наявності обґрунтованих сумнівів суд враховує, однак вони не спростовують висновків суду в цій справі, оскільки наявність таких сумнівів як обов`язкової передумови коригування відповідачем не доведена.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно.

Розглянувши справу за наявними в ній доказами, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 26.02.2025 № UA204000/2025/000007/2, яке прийнято за відсутності передбачених частиною шостою статті 54 МК України підстав, без належного обґрунтування, передбаченого частиною другою статті 55 МК України, та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, натомість позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позовна вимога про скасування рішення про коригування митної вартості товарів має майновий характер. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі № 1.380.2019.001962, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні. У цій справі ціна позову становить 467 168,59 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній на дату подання позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною третьою статті 4 цього Закону при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору, що підлягав сплаті, становить 5 606,02 грн (467 168,59 грн Ч 1,5 % Ч 0,8).

Позивачем до спеціального фонду Державного бюджету України за реквізитами Рівненського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 7 008,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 19.03.2025 № 193 на суму 3 028,00 грн та від 10.04.2025 № 291 на суму 3 980,00 грн. Платіжна інструкція від 21.03.2025 № 206 на суму 3 980,00 грн містить призначення платежу «Рівненський міський суд Рівненської області» та інші реквізити отримувача, а тому як доказ сплати судового збору за подання цього позову судом не враховується.

За правилами пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI повернення судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, здійснюється за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Станом на момент ухвалення цього рішення клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 1 401,98 грн позивачем до суду не подано, а тому підстави для вирішення відповідного процесуального питання наразі відсутні. Відтак, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці, документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 5 606,02 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «ТРАК-ШИНА-СЕРВІС» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.02.2025 № UA204000/2025/000007/2.

Стягнути на користь Приватного підприємства «ТРАК-ШИНА-СЕРВІС» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір у розмірі 5 606,02 грн (п`ять тисяч шістсот шість) гривень 02 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 20 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Приватне підприємство «ТРАК-ШИНА-СЕРВІС» (вул. Зміївська, буд.1а,с-ще Безлюдівка,Харківський р-н, Харківська обл.,62489, ЄДРПОУ/РНОКПП 37023311)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя Ольга ПОЛІЩУК