Решение № 140760947, 20.10.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/10791/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1доУправління патрульної поліції в Рівненській областіпро визнання протиправним та скасування припису, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису щодо кривдника серії АА № 531137 від 12 червня 2026 року, складений інспектором взводу №4 роги батальйону №3 з обслуговування в Рівненській області ДПП лейтенантом поліції Ковальчуком Андрієм Павловичем стосовно нього.

Ухвалою суду від 22.06.2026 року відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.06.2026 стосовно нього винесено терміновий заборонний припис серії АА №531137, яким встановлено обмежувальні заходи у зв`язку з нібито вчиненням ним домашнього насильства стосовно пасинка ОСОБА_2 . Вважає зазначений припис протиправним та безпідставним, оскільки 11.06.2026 жодних дій фізичного чи психологічного насильства стосовно членів сім`ї не вчиняв, натомість саме ОСОБА_2 застосував до нього фізичну силу, спричинивши тілесні ушкодження, що підтверджується медичними документами та висновком експерта №50, а за вказаними обставинами до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження №12026186040000090 від 12.06.2026. Наголошує, що постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26.06.2026 у справі №559/2411/26 провадження щодо нього за частинами першою та другою статті 173-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Посилаючись на положення статті 78 КАС України, вважає, що обставини, встановлені зазначеною постановою суду, мають преюдиційне значення та підтверджують відсутність правових підстав для винесення оскаржуваного припису. З огляду на викладене просить задовольнити позовні вимоги та визнати протиправним і скасувати терміновий заборонний припис серії АА №531137 від 12.06.2026.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що терміновий заборонний припис серії АА №531137 від 12.06.2026 винесено уповноваженим працівником поліції на законних підставах та з дотриманням установленої процедури. Вказує, що 11.06.2026 до поліції надійшло повідомлення ОСОБА_2 про вчинення стосовно нього домашнього насильства з боку ОСОБА_1 , у зв`язку з чим працівниками поліції здійснено виїзд за місцем події, отримано заяву та пояснення постраждалої особи, а також проведено оцінку ризиків вчинення домашнього насильства. Наголошує, що відповідно до форми оцінки ризиків від 11.06.2026 встановлено високий рівень небезпеки, що відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства є підставою для винесення термінового заборонного припису з метою негайного припинення домашнього насильства та запобігання його повторному вчиненню. Зазначає, що такий припис має превентивний характер, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи, а його застосування не залежить від попереднього встановлення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Вважає, що подальше закриття провадження щодо позивача за статтею 173-2 КУпАП не спростовує правомірності винесення термінового заборонного припису, оскільки законність такого рішення оцінюється з урахуванням обставин, які існували на момент його прийняття. За наведених обставин відповідач вважає оскаржуваний припис правомірним та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Дубенським МВ УМВС України в Рівненській області 19.12.1995.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2026 о 22 год 46 хв до органів Національної поліції надійшло повідомлення ОСОБА_2 щодо конфлікту із його вітчимом ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого, зі слів заявника, до нього було застосовано фізичне насильство, що відображено у відповідному повідомленні про подію та електронному рапорті працівника поліції.

Згідно з матеріалами реагування на зазначене повідомлення, працівниками поліції після прибуття за вказаною адресою отримано заяву та пояснення ОСОБА_2 , який повідомив, що під час конфлікту ОСОБА_1 висловлював на його адресу нецензурні образи, завдав удару кулаком в обличчя та шарпав за одяг. Відповідні обставини відображені у письмових поясненнях заявника та матеріалах, складених працівниками поліції.

Судом встановлено, що зазначені події відбувалися за присутності малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зазначено у матеріалах, оформлених працівниками поліції за результатами реагування на повідомлення про домашнє насильство.

Відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 11.06.2026, складеної уповноваженим працівником поліції, проведено оцінку ризиків щодо обставин конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У зазначеній формі відображено відповіді на запитання щодо обставин можливого домашнього насильства, характеру взаємовідносин між учасниками конфлікту, попередніх випадків насильства, погроз та інших факторів небезпеки.

Згідно з підсумковою частиною форми оцінки ризиків від 11.06.2026 працівником поліції визначено високий рівень небезпеки та зазначено про винесення стосовно ОСОБА_1 термінового заборонного припису.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2026 інспектором поліції Ковальчуком А.П. стосовно ОСОБА_1 винесено терміновий заборонний припис серії АА №531137, яким застосовано заходи щодо зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборони входу та перебування в місці її проживання (перебування), а також заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Відповідно до змісту термінового заборонного припису серії АА №531137 зазначені обмеження встановлено строком на три доби, а саме з 01 год 00 хв 12.06.2026 до 01 год 00 хв 15.06.2026.

Крім того, за обставинами події працівниками поліції 11.06.2026 складено стосовно ОСОБА_1 протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАД №326249 та серії ВАД №326480 за частинами першою та другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається зі змісту зазначених протоколів, ОСОБА_1 інкриміновано вчинення дій фізичного та психологічного характеру стосовно ОСОБА_2 , які, за твердженням працівників поліції, відбувалися у присутності малолітньої ОСОБА_3 .

Водночас, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , позивач заперечує обставини застосування ним фізичного чи психологічного насильства стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначає, що 11.06.2026 під час сімейного конфлікту саме ОСОБА_2 застосував до нього фізичну силу, а його власні дії були спрямовані на захист від такого посягання.

Згідно з письмовими поясненнями позивача, внаслідок зазначеного конфлікту він отримав тілесні ушкодження, на підтвердження чого посилається на медичну карту амбулаторного хворого та висновок експерта №50.

Як вбачається з наданих позивачем відомостей, 12.06.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12026186040000090 щодо обставин заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень під час конфлікту з ОСОБА_2 .

З матеріалів справи також встановлено, що адміністративні матеріали щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частинами першою та другою статті 173-2 КУпАП були направлені для розгляду до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.

Відповідно до постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26.06.2026 у справі №559/2411/26 (провадження №3/559/921/2026) адміністративні справи №559/2411/26 та №559/2412/26 об`єднано в одне провадження з присвоєнням єдиного номера справи №559/2411/26.

Згідно із зазначеною постановою суду провадження у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частинами першою та другою статті 173-2 КУпАП закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови від 26.06.2026, судом досліджено матеріали про адміністративні правопорушення, письмові пояснення учасників конфлікту та встановлено відсутність достатніх доказів, які б підтверджували обставини вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства та завдання шкоди фізичному чи психологічному здоров`ю потерпілих. При цьому судом зазначено про суперечливість пояснень учасників конфлікту та відсутність інших доказів, які б дозволяли встановити обставини інкримінованих правопорушень.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2026 позивачем через підсистему «Електронний суд» подано додаткові письмові пояснення, у яких він посилається на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26.06.2026 у справі №559/2411/26, обставини отримання ним тілесних ушкоджень та матеріали кримінального провадження №12026186040000090.

У зазначених письмових поясненнях позивач також посилається на положення статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України щодо преюдиційного значення обставин, встановлених судовим рішенням, та на правові висновки Верховного Суду щодо врахування таких обставин під час розгляду інших судових справ.

З урахуванням наведених обставин, не погоджуючись із винесеним стосовно нього терміновим заборонним приписом серії АА №531137 від 12.06.2026, вважаючи його таким, що прийнятий за відсутності належних фактичних та правових підстав, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування зазначеного припису.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 28 Конституції України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.

Правові та організаційні засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у цій сфері, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначені Законом України від 07.12.2017 №2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон №2229-VIII).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону №2229-VIII домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 Закону №2229-VIII психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону №2229-VIII фізичне насильство форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Статтею 4 Закону №2229-VIII визначено основні засади запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини, належну увагу до кожного факту домашнього насильства, а також забезпечення своєчасного та ефективного реагування на випадки такого насильства.

Відповідно до статті 10 Закону №2229-VIII до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать, зокрема, виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них, прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників, а також здійснення контролю за виконанням таких приписів.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію».

Згідно зі статтею 2 Закону №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності та надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 23 Закону №580-VIII поліція вживає заходів для запобігання та протидії домашньому насильству або насильству за ознакою статі.

Згідно зі статтею 29 Закону №580-VIII поліцейський захід є дією або комплексом дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Статтею 24 Закону №2229-VIII визначено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, до яких, зокрема, належить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Порядок застосування зазначеного спеціального заходу встановлено статтею 25 Закону №2229-VIII.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону №2229-VIII терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону №2229-VIII терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1. Зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи.

2. Заборону на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи.

3. Заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Відповідно до частини третьої статті 25 Закону №2229-VIII під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2229-VIII терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.

Відповідно до частини п`ятої статті 25 Закону №2229-VIII терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.

Таким чином, законодавством визначено терміновий заборонний припис як спеціальний захід реагування на домашнє насильство, застосування якого пов`язується з необхідністю невідкладного забезпечення безпеки постраждалої особи та результатами оцінки ризиків.

Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.2018 №654, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.08.2018 за №965/32417 (далі Порядок №654).

Відповідно до положень Порядку №654 терміновий заборонний припис виноситься уповноваженим працівником поліції у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи та оформлюється на відповідному бланку встановленої форми.

Припис має містити відомості про особу, стосовно якої його винесено, обставини, що стали підставою для застосування спеціального заходу, визначені обмеження та строк їх дії.

Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства затверджено спільним наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства внутрішніх справ України від 13.03.2019 №369/180, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.04.2019 за №333/33304 (далі Порядок №369/180).

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №369/180 оцінка ризиків вчинення домашнього насильства це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з положеннями Порядку №369/180 оцінка ризиків проводиться поліцейським уповноваженого підрозділу органу Національної поліції України у зв`язку з надходженням повідомлення про вчинення домашнього насильства та передбачає з`ясування обставин, що можуть свідчити про існування загрози для постраждалої особи.

Оцінка ризиків здійснюється шляхом спілкування з постраждалою особою, з`ясування обставин конфлікту та заповнення відповідної форми оцінки ризиків, у якій фіксуються відповіді на запитання щодо факторів небезпеки.

Відповідно до положень розділу II Порядку №369/180 за результатами проведення оцінки ризиків визначається рівень небезпеки: високий, середній або низький.

Згідно з пунктом 7 розділу II Порядку №369/180 у разі визначення високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу органу Національної поліції України обов`язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Отже, результати проведеної оцінки ризиків мають безпосереднє значення для вирішення питання щодо необхідності застосування термінового заборонного припису, а визначення високого рівня небезпеки передбачає застосування відповідного спеціального заходу згідно з установленим законодавством порядком.

Відповідно до статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства та інших передбачених цією статтею правопорушень.

Згідно зі статтею 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Поряд із цим, застосування термінового заборонного припису відповідно до статті 25 Закону №2229-VIII є спеціальним заходом протидії домашньому насильству, правова природа якого відрізняється від адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з урахуванням наведеного нормативно-правового регулювання предметом судової перевірки у цій справі є встановлення наявності передбачених статтею 25 Закону №2229-VIII підстав для винесення стосовно ОСОБА_1 термінового заборонного припису серії АА №531137 від 12.06.2026, дотримання уповноваженим працівником поліції встановленої процедури оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, обґрунтованості визначення високого рівня небезпеки, а також відповідності застосованих обмежень вимогам законності, необхідності та пропорційності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, перевіривши доводи позивача, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, а також заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність винесення інспектором взводу №4 роти батальйону №3 з обслуговування в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, лейтенантом поліції Ковальчуком Андрієм Павловичем, термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №531137 від 12.06.2026, яким до ОСОБА_1 застосовано спеціальні заходи протидії домашньому насильству.

Вирішуючи спір, суд виходить із необхідності встановлення того, чи існували на момент прийняття оскаржуваного рішення обставини, які відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» давали уповноваженому працівнику поліції підстави для застосування відповідного спеціального заходу, чи дотримано встановленого порядку проведення оцінки ризиків, а також чи відповідають застосовані обмеження меті забезпечення невідкладного захисту постраждалої особи.

Щодо правової природи термінового заборонного припису та підстав його винесення суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України від 07.12.2017 №2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що терміновий заборонний припис може містити зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборону на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, а також заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Згідно з частиною третьою статті 25 Закону №2229-VIII під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи.

Відповідно до частини четвертої статті 25 цього Закону терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що терміновий заборонний припис за своєю правовою природою є спеціальним превентивним заходом, спрямованим насамперед на забезпечення негайного захисту особи від можливої небезпеки, пов`язаної з домашнім насильством, а не заходом юридичної відповідальності за вже вчинене правопорушення.

Особливістю зазначеного заходу є необхідність його застосування в умовах невідкладного реагування на повідомлення про домашнє насильство, коли уповноважений працівник поліції повинен оцінити наявні обставини та визначити ймовірність продовження або повторного вчинення насильства, не очікуючи завершення провадження у справі про адміністративне правопорушення чи кримінального провадження.

Водночас превентивний характер термінового заборонного припису не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти на підставі закону, обґрунтовано та пропорційно. Застосування такого заходу повинно ґрунтуватися на конкретних обставинах, встановлених під час реагування на повідомлення про домашнє насильство, та результатах належним чином проведеної оцінки ризиків.

Отже, визначальним для вирішення цього спору є не лише питання доведеності факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а насамперед наявність у працівника поліції на момент винесення оскаржуваного припису достатніх фактичних підстав для висновку про існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи.

Щодо обставин, які передували винесенню оскаржуваного термінового заборонного припису, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 11.06.2026 о 22 год 46 хв до органів Національної поліції надійшло повідомлення ОСОБА_2 щодо конфлікту з його вітчимом ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів реагування на зазначене повідомлення, заявник повідомив про застосування до нього фізичного насильства з боку позивача та агресивну поведінку останнього.

Після надходження повідомлення працівниками поліції здійснено виїзд за місцем події, з`ясовано обставини конфлікту та отримано письмову заяву і пояснення ОСОБА_2 .

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_2 , під час конфлікту ОСОБА_1 висловлював на його адресу образи, шарпав за одяг та завдав удару кулаком в обличчя.

У матеріалах, складених працівниками поліції, також відображено обставини перебування під час конфлікту малолітньої ОСОБА_3 .

За результатами реагування на повідомлення працівниками поліції складено стосовно ОСОБА_1 протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАД №326249 та серії ВАД №326480 за частинами першою та другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Поряд із цим, 11.06.2026 уповноваженим працівником поліції проведено оцінку ризиків вчинення домашнього насильства, за результатами якої складено відповідну форму оцінки ризиків.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами повідомлення про подію, письмовою заявою та поясненнями ОСОБА_2 , протоколами про адміністративні правопорушення, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 11.06.2026, а також терміновим заборонним приписом серії АА №531137 від 12.06.2026.

Оцінюючи зазначені документи, суд враховує, що повідомлення про можливе домашнє насильство надійшло безпосередньо від особи, яка вказувала на застосування до неї фізичного та психологічного впливу. При цьому повідомлення стосувалося конкретного конфлікту, який відбувався незадовго до звернення до поліції, а не абстрактного припущення щодо можливого вчинення насильства у майбутньому.

Саме наведені відомості стали підставою для здійснення працівниками поліції перевірочних дій, з`ясування обставин події та проведення оцінки ризиків, необхідної для вирішення питання щодо застосування спеціального заходу протидії домашньому насильству.

Суд звертає увагу, що факт надходження повідомлення, отримання пояснень заявника та проведення оцінки ризиків не є тотожним остаточному встановленню вини позивача у вчиненні домашнього насильства. Водночас зазначені обставини мають самостійне доказове значення для перевірки того, якою інформацією володів працівник поліції під час прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, на момент винесення термінового заборонного припису працівник поліції мав конкретне повідомлення про можливе домашнє насильство, пояснення особи, яка вважала себе постраждалою, та матеріали реагування на відповідну подію, що обумовлювало необхідність оцінки наявних ризиків для безпеки цієї особи.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Таким чином, з урахуванням наведеного адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відмову в задоволенні позову, підстави для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису щодо кривдника серії АА № 531137 від 12 червня 2026 року, складений інспектором взводу №4 роги батальйону №3 з обслуговування в Рівненській області ДПП лейтенантом поліції Ковальчуком Андрієм Павловичем стосовно нього відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 20 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Управління патрульної поліції в Рівненській області (вул. Степана Бандери, буд.14А,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 40108646)

Суддя Н.В. Друзенко