Решение № 140759943, 20.10.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 р.№ 400/3855/26Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2доГоловного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вул. Ольжича, 7,м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003,провизнання протиправним та скасування рішення від 13.03.2026 №143150024942, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Житомирській області від 13.03.2026 №143150024942 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; 2) зобов`язати Головне управління ПФУ в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 24.06.1993 року, здійснити розрахунок страхового стажу та призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з дати виникнення права на таку пенсію.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 05.03.2026 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак рішенням Головного управління ПФУ в Житомирській області від 13.03.2026 №143150024942 відмовлено йому у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, не зарахувавши при цьому періоди його трудової діяльності, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 24.06.1993, оскільки на титульній сторінці прізвище російською мовою " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ", а також неможливо ідентифікувати печатку організації на першій сторінці трудової книжки. Позивач не погоджується з даним рішенням, вважає його протиправним, оскільки в нього достатньо страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності. Відповідачем не враховано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. На переконання позивача, необґрунтоване неврахування зазначених у трудовій книжці періодів його роботи до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує його право на належний соціальний захист.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому відзиві обгрунтував свою позицію тим, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу. Підтверджений належними документами страховий стаж позивача становить 6 років 4 місяці 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.06.1993, оскільки прізвище російською мовою " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ", а інші документи передбачені а. 3,18, 26 Порядку №637 відсутні.

На підставі матеріалів справи суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.02.2026 № 45/26/354/ Р є особою з інвалідністю ІІІ групи .

05.03.2026 позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- IV (далі- Закон №1058).

Рішенням Головного управління ПФУ в Житомирській області №143150024942 від 13.03.2026 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж обраховано - 06 років 04 місяці 27 днів. При цьому, до страхового стажу позивача не були враховані періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 24.06.1993, оскільки прізвище російською мовою " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ", також неможливо ідентифікувати печатку організації на першій сторінці трудової книжки.

Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначені Законом України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788) та Законом України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Судом встановлено, що у трудовій книжці НОМЕР_1 від 24.06.1993 наявні записи про трудову діяльність ОСОБА_1 упродовж 1993 по 2018 років.

Так, на титульному аркуші книжки зазначено прізвище " ОСОБА_2 " (російською мовою), що не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ". Також неможливо ідентифікувати печатку організації на першій сторінці трудової книжки.

Разом з цим, суд зазначає, що неповне заповнення трудової книжки та записів у ній не спростовує факту трудової діяльності позивача наведений вище період, а лише є неповним заповненням трудової книжки підприємством.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці або довідках. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

З наведеного випливає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про зарахування стажу) за недоліки оформлення трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.

За таких обставин, позивачу протиправно не враховано до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.06.1993 року.

А саме:

- період роботи з 24.06.1993 по 27.12.1994 у " Совхозі Комінтерна" (запис №1-№2);

- період роботи з 27.12.1994 по 13.05.1995 у "КСП им. Коминтерна" (запис №3-№4);

- період військової служби з 14.05.1995 по 13.12.1996 (запис №5-№6);

- період роботи з 08.01.1997 по 30.03.2000 у "КСП им. Коминтерна" (запис №7-№8)

- період виплати допомоги по безробіттю з 14.07.2003 по 09.04.2004 року (запис №9-№10).

При цьому, щодо зарахування періоду виплати позивачу допомоги по безробіттю, то суд зауважує.

Згідно зі статтею 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж за період до впровадження системи персоніфікованого обліку, до 31 грудня 2003 року зараховується на підставі трудової книжки або документів про стаж та з 01 січня 2004 року обчислюється за даними персоніфікованого обліку на підставі довідки з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З цього суд вбачає, що період отримання допомоги по безробіттю з 14.07.2003 по 31.12.2003 року підлягає зарахуванню на підставі трудової книжки, тому відповідач безпідставно не врахував до страхового стажу позивача цей період.

Разом з цим, що стосується періоду з 01.01.2004 по 09.04.2004, то суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Таким чином, законом передбачено можливість зарахування до страхового стажу лише період, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а не весь період перебування особи на обліку в центрі зайнятості як безробітного.

Як вже зазначалось вище, в трудовій книжці позивача містяться записи №9 - з 14.07.2003 розпочато виплату допомоги по безробіттю, та №10 - з 09.04.2004 припинено виплату допомоги по безробіттю.

Отже, з урахуванням наведеного, період перебування позивача на обліку в центрі зайнятості та отримання ним допомоги по безробіттю з 14.07.2003 по 09.04.2004 повинен бути зарахований до його страхового стажу.

Посилання відповідача на невідповідність зазначеного у трудовій книжці прізвища позивача, яке не відповідає прізвищу, зазначеному російською мовою у паспорті, не є підставою для спростування факту здійснення позивачем трудової діяльності, оскільки весь комплект наданих документів вказує на повний збіг всіх інших відомостей про ім`я, дати народження позивача. Зазначені помилки у документах, що складалися російської мовою за часи СРСР, а в подальшому перекладалися української мовою є досить поширеним явищем. Будь-які сумніви, що у цьому випадку є саме помилка у написанні прізвища, а не обман чи маніпулювання з боку позивача, у суду відсутні, а аргументів про протилежне учасниками справи не надано.

Щодо призначення пенсії, то суд виходить з наступного.

Статтею 30 Закону №1058 встановлено, що пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Відповідно до ст. 32 Закону №1058, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивачу виповнилось 49 років, він є особою з інвалідністю ІІІ групи та має страховий стаж 13 років 9 місяців 8 днів (згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та з урахуванням зарахованих відповідачем 6 років 4 місяці 27 днів) , що є цілком достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 32 Закону 1058.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

Оскільки позивач звернувся до Пенсійного фонду в межах тримісячного строку, то з врахуванням наведеної вище норми пенсія йому повинна бути призначена з дати встановлення інвалідності, тобто з 17.02.2026.

Позов задовольнити повністю.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовуючи повноваження передбачені ч.2 ст.9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 1311,20 підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ПФУ в Житомирській області.

Доказів понесення інших судових витрат, позивачем не надано.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003 13559341) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №143150024942 від 13.03.2026 року про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 24.06.1993 та призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 17.02.2026 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1311,20 (одна тисяча триста одинадцять грн двадцять коп) гривень.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко