Постановление суда № 140759639, 20.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/25105/25

У Х В А Л А

з питань прийняття звіту

20 жовтня 2026 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та звіт Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року в адміністративній справі № 380/25105/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в :

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року в адміністративній справі № 380/25105/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено повністю:

визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження військової служби з 26 березня 2022 року по 17 жовтня 2022 року із застосуванням для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням заниженої розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року в розмірі 1762,00 грн;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх похідних щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) за період несення військової служби з 26 березня 2022 року по 17 жовтня 2022 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481,00 грн), з урахуванням раніше фактично виплачених сум та з обов`язковою одночасною виплатою грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (пункт 3);

визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за весь період проходження військової служби в частині з 18 жовтня 2022 року по 15 травня 2024 року із застосуванням для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням заниженої розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року в розмірі 1762,00 грн;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити перерахунок та провести доплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх похідних додаткових видів грошового забезпечення) за весь період служби з 18 жовтня 2022 року по 15 травня 2024 року, застосувавши в якості розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня відповідного календарного року (на 2022 рік 2481,00 грн, на 2023 рік 2684,00 грн, на 2024 рік 3028,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум та з обов`язковим одночасним нарахуванням і виплатою компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (пункт 5);

визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо обчислення, нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 належної суми одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з перерахованого розміру місячного грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року (3028,00 грн), з урахуванням раніше фактично виплачених сум (пункт 7);

визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення (виходячи з належного, перерахованого розміру окладів та складових грошового забезпечення) (пункт 9);

визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України при здійсненні розрахунку та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки загальною кількістю 57 календарних днів щодо невключення до складу середнього заробітку сум фактично виплаченої під час служби додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 57 діб невикористаних днів щорічної основної відпустки, включивши до розрахунку середнього грошового забезпечення суми виплаченої додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та виходячи з належних перерахованих розмірів посадових окладів, із урахуванням раніше виплачених сум (пункт 11);

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України та Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ на суми заборгованості за весь період затримки виплати належних коштів по день проведення фактичного розрахунку (пункт 12).

За наслідками апеляційного перегляду постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України залишено без задоволення, а судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року без змін. Таким чином, судове рішення у справі № 380/25105/25 набрало законної сили 26 серпня 2026 року та є обов`язковим до безумовного виконання на всій території України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року заяву стягувача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення було задоволено в повному обсязі. Цією ухвалою суд встановив судовий контроль за виконанням судового акта та поклав на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України і на Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України обов`язок подати до Львівського окружного адміністративного суду протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня вручення копії ухвали письмовий звіт про повне та фактичне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року разом із наданням вичерпних первинних бухгалтерських довідок-розрахунків і банківських платіжних документів, що підтверджують беззаперечне зарахування коштів на рахунок стягувача.

15 жовтня 2026 року представник Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України через підсистему «Електронний суд» надіслав до суду заяву про виконання вимог ухвали суду (зареєстровану за вх. № 68412/26), додавши платіжну інструкцію про безготівкове перерахування на банківський картковий рахунок стягувача ОСОБА_1 коштів у загальному розмірі 41 008,12 грн.

19 жовтня 2026 року представник Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України сформував у підсистемі «Електронний суд» та подав клопотання про приєднання доказів (зареєстроване судом за вх. № 69205/26), яке за своїм змістом є офіційним звітом боржника про повне виконання рішення суду. У зазначеному документі відповідач повідомив суд про виконання покладених обов`язків шляхом перерахування коштів стягувачу двома платежами: платіжною інструкцією № 5987 від 13 жовтня 2026 року на суму 240 943,09 грн (як оплата перерахунку грошового забезпечення, вихідної допомоги та відпускних) і платіжною інструкцією № 5988 від 13 жовтня 2026 року на суму 43 058,89 грн (як інфляційна компенсація за Законом України № 2050-III), що разом склало 284 001,98 грн.

20 жовтня 2026 року через канцелярію суду від стягувача ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на подані суб`єктами владних повноважень звіти. У поданих запереченнях стягувач не погодився із твердженнями відповідачів про належне виконання судового рішення, акцентувавши увагу суду на тому, що фактично проведені виплати є лише частковим перерахуванням коштів, тоді як низка обов`язкових приписів резолютивної частини рішення суду залишилася повністю нереалізованою. Зокрема, позивач підкреслив, що Військова частина НОМЕР_1 протиправно утримала суми податків без виплати 100-відсоткової компенсації податку на доходи фізичних осіб за Порядком № 44 (недоплативши 12 249,18 грн); Військова частина НОМЕР_2 формально зазначила про попередню виплату та безпідставно відмовилася нарахувати присуджену матеріальну допомогу на соціально-побутові потреби за 2023 рік (недоплата 22 650,00 грн); компенсація за 57 діб невикористаної відпустки була обчислена відповідачем виключно з посадового окладу з надбавками без урахування щомісячної додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України № 168 (від 30 000 до 100 000 грн); а при виплаті інфляційної компенсації за Законом України № 2050-III з визначеної самою частиною суми у 55 920,63 грн було неправомірно утримано 12 861,74 грн податків. На підставі наведеного стягувач просив суд відмовити у прийнятті наданих звітів як таких, що не відображають повного виконання рішення, та призначити боржникам новий строк для остаточного усунення порушень.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши надані суб`єктами владних повноважень звіти про виконання судового рішення, додані фінансові розрахунки, платіжні інструкції та письмові заперечення стягувача, перевіривши відповідність проведених розрахунків імперативним вимогам резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених цим Кодексом, або за постановою суду і за її межами.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року у справі № 5-рп/2013 наголосив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Судове рішення за своєю суттю охоплює не лише стадію розгляду справи, але й стадію його обов`язкового та належного виконання. Невиконання судового рішення або його формальне, неповне виконання зводить нанівець саму суть правосуддя та суперечить принципу верховенства права.

Аналогічний підхід послідовно підтримується у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece, заява № 18357/91, пункт 40) ЄСПЛ підкреслив, що право на суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на повне і належне виконання судового рішення без невиправданих затримок та формалістичних спотворень його змісту.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За приписами частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд підкреслює, що встановлений статтею 382 КАС України правовий інститут судового контролю не є формальною фіксацією будь-яких арифметичних нарахувань чи одноразових банківських транзакцій, проведених суб`єктом владних повноважень на власний розсуд. Метою судового контролю є забезпечення повного, точного, неухильного та беззаперечного виконання рішення суду саме в тому алгоритмі, обсязі та спосіб, які імперативно визначені його резолютивною частиною.

Здійснюючи судовий контроль та аналізуючи подані Військовою частиною НОМЕР_1 та Військовою частиною НОМЕР_2 звіти про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у даній справі, суд констатує, що відповідачами здійснено фактичні активні дії, спрямовані на часткову сплату заборгованості, а саме:

Військовою частиною НОМЕР_1 проведено безготівкове перерахування на банківський картковий рахунок позивача коштів у розмірі 41 008,12 грн (згідно з реєстром № 204 від 14.10.2026);

Військовою частиною НОМЕР_2 проведено перерахування на банківський рахунок стягувача за платіжною інструкцією № 5987 від 13.10.2026 коштів у сумі 240 943,09 грн та за платіжною інструкцією № 5988 від 13.10.2026 коштів у сумі 43 058,89 грн, що разом становить 284 001,98 грн.

Факт надходження зазначених сум на банківський рахунок стягувача підтверджено матеріалами справи, доданими платіжними інструкціями та поясненнями самого позивача.

З огляду на це, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для прийняття поданих Військовою частиною НОМЕР_1 та Військовою частиною НОМЕР_2 звітів про виконання судового рішення у частині фактично перерахованих коштів у загальному розмірі 325 010,10 грн.

Разом з тим, зіставивши первинні розрахунки фінансових органів відповідачів із судовим рішенням від 13 березня 2026 року, що набрало законної сили, суд дійшов висновку, що вказані виплати становлять лише часткове погашення заборгованості, тоді як повне виконання рішення суду боржниками не забезпечено через невиконання окремих його приписів та допущення суттєвих відхилень від установленого законом і судом порядку, з огляду на таке:

Щодо невиконання пункту 3 резолютивної частини рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 :

Пунктом 3 резолютивної частини судового рішення від 13 березня 2026 року Військову частину НОМЕР_1 імперативно зобов`язано здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.03.2022 по 17.10.2022, виходячи з прожиткового мінімуму 2481 грн, «з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44».

З наявного у справі розрахунку Військової частини НОМЕР_1 від 04 вересня 2026 року № 50/115/13-Д-339 убачається, що відповідач-1 правильно визначив суму нарахованої заборгованості з грошового забезпечення у розмірі 42 516,83 грн та компенсацію втрати частини доходів за Законом № 2050-III у розмірі 10 740,47 грн, що сукупно становить 53 257,30 грн.

Проте, як свідчить первинна відомість перерахунку відповідача-1, у графі «Компенсація ПДФО» за підписом начальника фінансової служби частини зазначено показник « 0,00 грн». Під час виплати відповідач-1 утримав податок на доходи фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%), однак всупереч пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, Порядку № 44 та прямому припису пункту 3 рішення суду не нарахував і не виплатив позивачу 100-відсоткову грошову компенсацію утриманого податку. Внаслідок цього стягувачу виплачено лише 41 008,12 грн, а недоплата склала 12 249,18 грн.

Утримання податку з грошового забезпечення військовослужбовця без його повної та одночасної компенсації є прямим порушенням пункту 3 судового рішення та не може свідчити про його повне виконання.

Щодо невиконання пунктів 8 та 9 резолютивної частини рішення суду Військовою частиною НОМЕР_2 :

Пунктами 8 та 9 резолютивної частини рішення суду від 13 березня 2026 року суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік та зобов`язав Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказану матеріальну допомогу за 2023 рік виходячи з перерахованого розміру грошового забезпечення.

Під час розгляду справи судом було достовірно встановлено, що згідно з пунктом 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 15 травня 2024 року № 143 зазначена одноразова матеріальна допомога за 2023 рік позивачу під час проходження військової служби не виплачувалася.

Незважаючи на це, у наданій суду Довідці-розрахунку перерахунку грошового забезпечення (додаток 3 до звіту) відповідач-2 у графі «Матеріальна допомога за 2023 р.» зазначив недостовірні відомості про те, що ця виплата нібито вже проводилася позивачу раніше в сумі 22 650,00 грн, перерахована сума складає 22 650,00 грн, а «Різниця до виплати: 0,00 грн». Тобто орган військового управління у звіті задекларував виконання судового акта, однак фактично присуджених коштів у розмірі місячного грошового забезпечення (22 650,00 грн) стягувачу не нарахував і не виплатив, чим повністю знівелював обов`язковість пунктів 8 та 9 судового рішення.

Щодо невиконання пунктів 10 та 11 резолютивної частини рішення суду Військовою частиною НОМЕР_2 :

Пунктами 10 та 11 резолютивної частини рішення суду від 13 березня 2026 року Військову частину НОМЕР_2 зобов`язано здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 57 діб невикористаних днів щорічної основної відпустки, «включивши до розрахунку середнього грошового забезпечення суми виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168».

Як вбачається з наданої відповідачем-2 довідки, за всі 57 днів відпустки нараховано компенсацію в розмірі 47 955,08 грн (з урахуванням виплаченої раніше суми 27 935,00 грн різниця до виплати склала лише 20 020,08 грн). Здійснивши математичний розрахунок, суд зазначає, що середньоденне грошове забезпечення обчислене відповідачем у розмірі 841,31 грн на день (47 955,08 / 57), що в перерахунку на 30 календарних днів становить близько 25 239 грн.

Цей показник відповідає виключно посадовому окладу з надбавками та повністю виключає суми щомісячної додаткової винагороди за Постановою № 168 (від 30 000 до 100 000 грн), обов`язок врахування якої був прямо встановлений судом на підставі правової позиції Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 420/693/23. Невключення додаткової винагороди призвело до суттєвого заниження бази середнього заробітку та невиконання пунктів 10 і 11 рішення суду.

Щодо невиконання пункту 12 резолютивної частини рішення суду Військовою частиною НОМЕР_2 :

Відповідно до доданого до звіту Розрахунку компенсації втрати частини доходів за Законом № 2050-III (додаток 4 до звіту) відповідачем-2 самостійно визначено належну до виплати суму інфляційної компенсації в розмірі 55 920,63 грн.

Проте платіжною інструкцією № 5988 від 13 жовтня 2026 року позивачу виплачено лише 43 058,89 грн. Зменшення суми на 12 861,74 грн є наслідком утримання податку на доходи фізичних осіб (18%) та військового збору (5%) без одночасного нарахування 100-відсоткової компенсації сум податку відповідно до Порядку № 44. При цьому суд звертає увагу, що в силу пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку, утримані з грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям, підлягають відшкодуванню державою.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 380/25105/25 виконане суб`єктами владних повноважень не в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з неповним виконанням судового акта, суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті звітів Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 у частині повного виконання рішення, встановити боржникам новий строк для усунення виявлених порушень та подання нового звіту, а також попередити керівників суб`єктів владних повноважень про відповідальність за невиконання судового рішення.

Керуючись статтями 14, 19, 241-246, 248, 256, 294, 295, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

1. Звіт Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та звіт Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 380/25105/25 прийняти частково, у частині фактично перерахованих ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 41 008,12 грн та 284 001,98 грн відповідно.

2. У прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та звіту Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України в частині повного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 380/25105/25 відмовити.

3. Встановити Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України новий строк для подання звіту про повне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 380/25105/25 протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня вручення копії цієї ухвали.

4. Зобов`язати суб`єктів владних повноважень у встановлений судом строк надати суду документальні докази повного виконання судового рішення, а саме:

- Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України: нарахувати та виплатити ОСОБА_1 100-відсоткову грошову компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку № 44 у розмірі 12 249,18 грн на виконання пункту 3 резолютивної частини рішення суду;

- Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України: здійснити фактичне нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік виходячи з перерахованого розміру грошового забезпечення у сумі 22 650,00 грн на виконання пунктів 8 та 9 резолютивної частини рішення суду а також здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 57 діб невикористаних днів щорічної основної відпустки із фактичним включенням до розрахунку середнього грошового забезпечення сум щомісячної додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 на виконання пунктів 10 та 11 резолютивної частини рішення суду та доплатити утримані податкові кошти при виплаті компенсації втрати частини доходів за Законом України № 2050-III у розмірі 12 861,74 грн відповідно до Порядку № 44.

5. Попередити командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про те, що у разі невиконання вимог цієї ухвали та неподання звіту у встановлений судом строк, судом розглядатиметься питання щодо накладення на керівників суб`єктів владних повноважень штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

6. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені статтями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Коморний