Решение № 140759587, 19.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 рокусправа № 380/18482/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними відмови та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за пунктом а частини першої статті 12 Закону № 2262-ХП, викладену у листі від 10.08.2026 Nє 42253-43612/Н-02/8-1300/26;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає у неприйнятті за результатами заяви ОСОБА_1 від 22.07.2026 нового мотивованого рішення про призначення пенсії відповідно до нормативно-правового регулювання, чинного після 28.08.2025;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 22.07.2026 пенсію за вислугу років за пунктом а частини першої статті 12 Закону № 2262-XII, а якщо на час виконання рішення він отримує інший вид державної пенсії - перевести його за вибором на зазначену пенсію;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області врахувати визначену Головним управлінням Національної поліції у Львівській області вислугу років 24 роки 07 місяців 16 днів, що включає: 17 років 07 місяців 05 днів фактичної служби; 02 роки 04 місяці 23 дні часу навчання, зарахованого відповідно до частини другої статті 17 Закону № 2262-ХII; 04 роки 07 місяців 18 днів пільгового збільшення за підтвердженими періодами служби, у тому числі за правилами один місяць служби за півтора місяця та за іншими коефіцієнтами, зазначеними в офіційному розрахунку вислуги;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування і виплату пенсії та належної різниці за період з 22.07.2026 відповідно до Закону № 2262-ХII, Порядку № 393 у відновленій редакції, грошового атестата та інших документів пенсійної справи, з урахуванням фактично виплачених за цей період сум іншої пенсії - якщо такі виплати здійснювалися;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у десятиденний строк після набрання рішенням законної сили повторно розглянути заяву від 22.07.2026 та прийняти нове рішення з обов?язковим урахуванням правової оцінки суду, постанов Верховного Суду від 13.05.2026 у справі № 420/21549/25 і від 06.08.2026 у справі № 380/16471/24 та без застосування пункту 4, підпункту 1 пункту 5, пунктів б і 7 постанови КМУ № 119, які втратили чинність 28.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 31.08.2017 №688о/с його звільнено зі служби в поліції з 31.08.2017 за п.2 ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію через хворобу. Вказав, що за розрахунком вислуги років на пенсію, складеним Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, вислуга років для призначення пенсії станом на 31.08.2017 становить 24 роки 07 місяців 16 днів, з яких 17 років 07 місяців 05 днів - час служби в календарному обчисленні, 02 роки 04 місяці 23 дні - час навчання, 04 роки 07 місяців 18 днів - час служби в пільговому обчисленні. Зазначив, що рішенням від 22.11.2024 №151 відповідач відмовив у призначенні пенсії за вислугу років, пославшись на те, що календарна вислуга становить 19 років 11 місяців 28 днів, а зарахування вислуги у пільговому обчисленні для призначення пенсії ст.12 Закону №2262-XII не передбачає. Вказав, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №640/13694/22 визнано протиправними та нечинними п.4, підп.1 п.5, п.6 і п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119, тобто ті положення, якими пільгову вислугу було усунуто з механізму набуття права на пенсію. Зазначив, що після цього 22.07.2026 повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгової вислуги та часу навчання, однак листом від 10.08.2026 №42253-43612/Н-02/8-1300/26 відповідач лише послався на рішення від 22.11.2024 №151 та надіслав копії документів, нового рішення за результатами повторної заяви не прийняв і чинну після 28.08.2025 редакцію Порядку №393 не застосував. Вважає, що станом на дату повторного звернення підтверджена вислуга років перевищувала встановлений для нього мінімум 23 роки, а тому підстав для відмови у призначенні пенсії не було. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 08.09.2026 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою судді від 18.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що органи Пенсійного фонду України діють у межах наданих повноважень та чинних нормативно-правових актів з питань пенсійного забезпечення. Зазначає, що спірні правовідносини щодо права позивача на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.а ч.1 ст.12 Закону №2262-XII із врахуванням пільгової вислуги вже були предметом судового розгляду у справі №380/1191/25, у якій рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю, а постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 це рішення залишено без змін. Наголошує на тому, що позивач не може перетворювати новий позов на спосіб перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, поза встановленими процесуальним законом процедурами, а зміна судової практики Верховного Суду сама по собі не створює підстав для перегляду пенсійного забезпечення позивача. Вказує, що на день звільнення позивач не мав необхідної календарної вислуги 23 роки, а зарахування вислуги років у пільговому обчисленні для призначення пенсії за вислугу років ст.12 Закону №2262-XII не передбачає. Посилається на постанову Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі №520/5695/23, а також на постанови Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №200/4951/22 і від 11.09.2023 у справі №480/4827/22. Вважає, що лист від 10.08.2026 є законним, оскільки за новим зверненням застосовується чинне на момент реалізації права нормативне регулювання, а встановлені попереднім судовим рішенням обставини не можуть ігноруватися. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України. Остання посада - начальник сектору превенції патрульної поліції Турківського відділення поліції Самбірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, спеціальне звання - підполковник поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 31.08.2017 №688о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 31.08.2017 за п.2 ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію - через хворобу.

Згідно з розрахунком вислуги років на пенсію за особовим номером 0078402, складеним і перевіреним Головним управлінням Національної поліції у Львівській області на підставі особової справи №1856, вислуга років позивача станом на 31.08.2017 становить: час служби в календарному обчисленні - 17 років 07 місяців 05 днів; час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 04 роки 07 місяців 18 днів; час навчання - 02 роки 04 місяці 23 дні. Вислуга років для призначення пенсії станом на 31.08.2017 становить 24 роки 07 місяців 16 днів.

Час навчання зараховано за період з 01.09.1988 до 18.06.1993 на підставі диплома НОМЕР_2 від 24.06.1993.

Пільгове обчислення окремих періодів служби здійснено на підставі наказів МВС України, ГУМВС та ГУНП України у Львівській області. Безпосередня участь позивача в антитерористичній операції у період з 07.03.2015 до 03.04.2015 підтверджується наказами керівника сектору М від 07.03.2015 №66 і від 03.04.2015 №93, наказом ГУМВС України у Львівській області від 03.03.2015 №144о/с дск та довідкою Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області від 03.04.2015 №2822. Рішенням комісії МВС України від 31.07.2015 №14/LXIV/76 позивачу надано статус учасника бойових дій.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №380/6461/24, яке набрало законної сили 31.10.2024, визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо відмови в оформленні та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області оформити документи та підготувати подання для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги років у пільговому обчисленні.

На виконання вказаного рішення суду Головне управління Національної поліції у Львівській області оформило подання про призначення пенсії від 14.11.2024 №00322/1 та листом від 15.11.2024 №88028-2024 направило відповідачу пакет документів.

Рішенням від 22.11.2024 №151 відповідач відмовив у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст.12 Закону №2262-XII. Рішення мотивоване тим, що вислуга років позивача станом на 31.08.2017 у календарному обчисленні становить 19 років 11 місяців 28 днів, тоді як для осіб, звільнених зі служби з 01.10.2016 по 30.09.2017, необхідною є вислуга 23 календарних роки і більше.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №640/13694/22 визнано протиправними та нечинними п.4, підп.1 п.5, п.6 і п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393.

22.07.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до ст.12 Закону №2262-XII із врахуванням до вислуги років пільгового стажу, часу навчання у вищому навчальному закладі та інших пільгових періодів проходження служби, а в разі відмови - надати письмову мотивовану відповідь. Заяву зареєстровано відповідачем 27.07.2026 за вхідним №43612/Н-130026.

Листом від 10.08.2026 №42253-43612/Н-02/8-1300/26 відповідач повідомив позивача про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області винесено рішення від 22.11.2024 №151 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.12 Закону №2262-XII, а також надіслав запитувані копії документів. Нового рішення за результатами розгляду заяви від 22.07.2026 відповідач не приймав.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ст.102 Закону №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-XII (далі Закон №2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону №2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до п.а ч.1 ст.12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж, з статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною 2 статті 17 Закону №2262-XII передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-XII Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 1992 року №393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі Порядок №393).

До 19.02.2022 діяла редакція пункту 3 Порядку №393, абзац перший якої встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах служба у визначених цим пунктом умовах та підрозділах, зокрема один місяць служби за півтора місяця.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (далі Постанова №119), яка набрала чинності 19 лютого 2022 року, до Порядку №393 внесено зміни, відповідно до яких:

4. Доповнити постанову пунктом 2-1 такого змісту:

2-1. Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

5. У пункті 3:

1) абзац перший викласти в такій редакції:

3. До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:;

2) абзац у високогірних місцевостях на висоті 1500 і більше метрів над рівнем моря виключити.

6. Доповнити постанову пунктом 3-1 такого змісту:

3-1. У разі наявності двох і більше підстав для зарахування на пільгових умовах до вислуги років, з якої визначається розмір пенсії, одного і того ж періоду служби вислуга років обчислюється за тією підставою, яка дає найбільші пільги.

7. У пункті 4 слова до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні замінити словами на пільгових умовах до вислуги років, - у відповідному пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії.

Отже, пункт 3 Порядку №393 (в редакції Постанови №119) визначав види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії. Водночас право на призначення пенсії залежало лише від наявності у особи необхідної вислуги років саме в календарному обчисленні.

Судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №640/13694/22 визнано протиправними та нечинними саме ті положення Постанови №119, якими пільгову вислугу років було усунуто з механізму набуття права на пенсію, а саме п.4, підп.1 п.5, п.6 і п.7 цієї постанови.

Згідно з частиною другою статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відтак з 28.08.2025 відновила дію попередня редакція пункту 3 Порядку №393, за якою підтверджені пільгові періоди служби зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а не лише для визначення її розміру.

Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а дійшла висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

У постанові від 13.05.2026 у справі №420/21549/25 Верховний Суд, врахувавши постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №640/13694/22, виходив із того, що на час розгляду справи діє відновлена редакція пункту 3 Порядку №393, та сформулював висновок, що вислуга з урахуванням часу служби, який зараховується на пільгових умовах, є календарною одиницею виміру та повинна бути врахована до вислуги років, що обчислюється та застосовується відповідно до статей 12, 17 і 17-1 Закону №2262-XII та Порядку №393 у відновленій редакції. У тій справі до вислуги 20 років 06 місяців 20 днів було додано пільгову вислугу 06 років 05 місяців 04 дні, внаслідок чого загальна вислуга становила 26 років 11 місяців 24 дні, а відмову у зарахуванні пільгової вислуги до вислуги, що дає право на призначення пенсії, визнано протиправною.

Верховний Суд у цій постанові також наголосив, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, навіть у випадках, коли такі акти є чинними.

У постанові від 06.08.2026 у справі №380/16471/24 Верховний Суд зазначив, що визнання нечинними окремих положень Постанови №119 у справі №640/13694/22 не робить протиправним раніше прийняте рішення пенсійного органу і само по собі не означає, що право на пенсію виникло з 28.08.2025. Водночас Суд указав, що питання призначення пенсії з урахуванням регулювання, чинного після 28.08.2025, не було предметом оцінки у тій справі, і це не позбавляє особу права повторно звернутися до уповноваженого органу із заявою про призначення пенсії, яка розглядатиметься відповідно до нормативно-правового регулювання, чинного на момент прийняття рішення за цією заявою.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд керується наступним.

Предметом оскарження у цій справі є не рішення від 22.11.2024 №151, а відмова у призначенні пенсії, викладена у листі від 10.08.2026 №42253-43612/Н-02/8-1300/26, складеному за результатами розгляду заяви позивача від 22.07.2026.

Зміст цього листа зводиться до повідомлення про раніше прийняте рішення від 22.11.2024 №151 та надіслання копій документів. Лист не містить оцінки вислуги років позивача за нормативно-правовим регулюванням, чинним на дату його складення, не містить аналізу статей 12, 17 і 17-1 Закону №2262-XII у взаємозв`язку з відновленою редакцією пункту 3 Порядку №393, не спростовує розрахунку вислуги років, складеного уповноваженим органом, і не є новим рішенням про призначення пенсії або про відмову в її призначенні з наведенням відповідних мотивів. Оскільки за наслідками розгляду заяви від 22.07.2026 пенсію позивачу не призначено, цей лист за своїм змістом є відмовою у призначенні пенсії.

Саме у спосіб, прямо визнаний допустимим Верховним Судом у постанові від 06.08.2026 у справі №380/16471/24, і діяв позивач. Він не ставить під сумнів правомірність рішення від 22.11.2024 №151 на час його прийняття та не вимагає надання постанові у справі №640/13694/22 зворотної дії, а звернувся з новою заявою 22.07.2026, тобто після того, як обмежувальні положення Постанови №119 втратили чинність. За таких обставин відповідач був зобов`язаний розглянути цю заяву по суті та прийняти за її наслідками рішення із застосуванням чинної на той час редакції Порядку №393.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що станом на дату звернення позивача із заявою та на дату складення оскаржуваного листа законодавство передбачало врахування вислуги років у пільговому обчисленні при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.а ч.1 ст.12 Закону №2262-XII.

Позивача звільнено зі служби 31.08.2017, тобто у період з 01.10.2016 по 30.09.2017, для якого п.а ч.1 ст.12 Закону №2262-XII встановлює необхідну вислугу 23 календарних роки і більше. За розрахунком вислуги років на пенсію, складеним уповноваженим органом - Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, вислуга років позивача для призначення пенсії станом на 31.08.2017 становить 24 роки 07 місяців 16 днів, з яких 17 років 07 місяців 05 днів - час служби в календарному обчисленні, 02 роки 04 місяці 23 дні - час навчання, зарахований на підставі частини другої статті 17 Закону №2262-XII, та 04 роки 07 місяців 18 днів - час служби в пільговому обчисленні. Достовірності цього розрахунку відповідач не спростував, доказів його помилковості не надав, додаткових документів у позивача або в уповноваженого органу не витребовував.

Отже, з установлених у цій справі обставин у взаємозв`язку з наведеними вище висновками щодо застосування п.а ч.1 ст.12 Закону №2262-XII та пункту 3 Порядку №393 у відновленій редакції слідує, що станом на дату звернення позивача із заявою від 22.07.2026 підтверджена вислуга років перевищувала встановлений законом мінімум, а тому правових підстав для відмови у призначенні пенсії за вислугу років у відповідача не було. Відмова, викладена у листі від 10.08.2026 №42253-43612/Н-02/8-1300/26, є протиправною.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що спір між сторонами вже вирішено у справі №380/1191/25. Предметом розгляду у тій справі була правомірність рішення від 22.11.2024 №151, прийнятого за поданням Головного управління Національної поліції у Львівській області від 14.11.2024 №00322/1 у період, коли п.4, підп.1 п.5, п.6 і п.7 Постанови №119 були чинними. У цій справі оскаржується інший акт індивідуальної дії - відмова, викладена у листі від 10.08.2026, складеному за наслідками іншого звернення позивача та за іншого нормативного регулювання. Предмет і підстави цих позовів не є тотожними. Правила статті 78 КАС України звільняють від доказування обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, однак не поширюються на правову оцінку правовідносин, що виникли після ухвалення такого рішення.

Доводи відповідача про те, що зміна судової практики не створює підстав для перегляду пенсійного забезпечення позивача, не спростовують висновків суду, оскільки підставою цього позову є не зміна судової практики, а зміна нормативно-правового регулювання, що настала внаслідок втрати чинності окремими положеннями Постанови №119 з 28.08.2025.

Висновки ж Верховного Суду, викладені у постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23, а також у постановах від 31.08.2023 у справі №200/4951/22 та від 11.09.2023 у справі №480/4827/22, на які посилається відповідач, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже такі висновки викладені за іншого правового врегулювання, а саме за чинності пунктів 2-1 і 3 Порядку №393 у редакції Постанови №119, а відтак не підлягають застосуванню. Крім того, у постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23 Верховний Суд виходив з того, що визначальним є момент, коли особа почала реалізовувати своє право на призначення пенсії, і що застосуванню підлягає та редакція Порядку №393, яка була чинною на момент звернення особи. Позивач звернувся із заявою 22.07.2026, тобто тоді, коли обмежувальні положення Постанови №119 вже втратили чинність, а тому наведений підхід у цій справі зумовлює застосування відновленої редакції пункту 3 Порядку №393.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У цій справі факт і дата звільнення позивача зі служби, склад і тривалість вислуги років, у тому числі час навчання та пільгові періоди служби, підтверджені документами уповноваженого органу, які перебувають у пенсійній справі позивача та були направлені відповідачу ще листом від 15.11.2024 №88028-2024. Прийняття рішення про призначення пенсії за наявності всіх визначених законом умов не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд. Тому вимога про зобов`язання відповідача призначити позивачу з 22.07.2026 пенсію за вислугу років відповідно до п.а ч.1 ст.12 Закону №2262-XII з урахуванням вислуги років 24 роки 07 місяців 16 днів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права позивача відповідає змісту та суті порушеного права позивача і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

Позивач просить призначити пенсію з 22.07.2026, тобто з дати звернення із заявою. Вирішуючи спір у межах заявлених позовних вимог, суд визначає саме цю дату.

Вимоги про врахування під час призначення пенсії вислуги років 24 роки 07 місяців 16 днів та про нарахування і виплату пенсії за період з 22.07.2026 є складовими вимоги про зобов`язання призначити пенсію, охоплюються нею та окремого вирішення не потребують. Врахування фактично виплачених позивачу за цей період сум іншої пенсії є питанням виконання судового рішення.

Водночас вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неприйнятті за результатами заяви від 22.07.2026 нового мотивованого рішення, задоволенню не підлягає. Судом установлено, що за наслідками розгляду цієї заяви відповідач склав лист від 10.08.2026, який за своїм змістом є відмовою у призначенні пенсії та який визнається судом протиправним. Одночасне визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення за тією самою заявою за таких обставин є неможливим.

Не підлягає задоволенню і вимога про зобов`язання відповідача у десятиденний строк після набрання рішенням законної сили повторно розглянути заяву від 22.07.2026 та прийняти нове рішення. Цю вимогу позивач заявив субсидіарно - лише на випадок, якщо суд встановить об`єктивну потребу в додатковій технічній перевірці документів. Такої потреби суд не встановив, а задоволення вимоги про зобов`язання призначити пенсію унеможливлює одночасне зобов`язання відповідача повторно розглядати ту саму заяву.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 122, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п.а ч.1 ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, викладену у листі від 10.08.2026 №42253-43612/Н-02/8-1300/26.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) призначити з 22.07.2026 ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років відповідно до п.а ч.1 ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з урахуванням вислуги років 24 роки 07 місяців 16 днів, визначеної розрахунком вислуги років на пенсію, складеним Головним управлінням Національної поліції у Львівській області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан