Решение № 140759441, 20.10.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4340/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" суму у розмірі 571 492,02 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання.

В обґрунтування вимог зазначено, що відповідач з 27 серпня 2022 року проходив військову службу (навчання) на посаді курсанта Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" на підставі укладеного контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України строком на п`ять років. Однак у зв`язку з невиконанням освітньої програми (індивідуального навчального плану) відповідача відраховано з числа курсантів Інституту та достроково розірвано укладений з ним контракт, що підтверджується відповідними наказами начальника Інституту від 28 травня 2026 року № 155 та № 10-К. Позивач зазначає, що відповідно до частини десятої статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964, та умов укладеного контракту внаслідок дострокового припинення навчання через невиконання освітньої програми у відповідача виник обов`язок відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з його утриманням під час навчання. Згідно зі складеними Інститутом розрахунками загальний розмір таких витрат становить всього 571 492,02 грн. Водночас відповідач, будучи ознайомленим із відповідними розрахунками та порядком відшкодування, від добровільної сплати коштів відмовився, що підтверджується аркушем бесіди та його рапортом від 10 червня 2026 року. У зв`язку із цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму витрат у судовому порядку.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність передбачених законом підстав для відшкодування відповідачем витрат, пов`язаних із його утриманням під час навчання. Вказав, що відповідно до наказу начальника Інституту від 28 травня 2026 року № 10-К після відрахування з навчального закладу відповідача було призначено на посаду гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону забезпечення освітнього процесу Інституту. На переконання представника, зазначене свідчить про фактичне переведення відповідача на іншу військову посаду та продовження проходження військової служби, а не про дострокове розірвання контракту. Також вказано, що на час подання відзиву відповідач проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , бере безпосередню участь у бойових діях, а командуванням військової частини подано документи для надання йому статусу учасника бойових дій. Крім того зазначено, що відповідача було відраховано через академічну неуспішність під час складання останньої екзаменаційної сесії (державних іспитів), у зв`язку із чим відповідно до Закону України "Про вищу освіту" він має право на поновлення на навчання та повторне складання іспитів через один рік. Посилаючись на частину десяту статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", представник відповідача стверджує, що обов`язок відшкодування витрат виникає лише за одночасної наявності двох умов: дострокового розірвання контракту та відмови від подальшого проходження військової служби. Таким чином, оскільки відповідач продовжує військову службу та від її проходження не відмовлявся, позовні вимоги є передчасними й необґрунтованими (а.с. 45-46).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 у період з 27.08.2022 по 28.05.2026 року проходив військову службу (навчання) на посаді курсанта Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", що підтверджується витягами з наказів начальника Інституту від 27.08.2022 року № 12-К (по особовому складу), від 27.08.2022 року № 257 (по стройовій частині), від 28.05.2026 року № 10-К (по особовому складу) та від 28.05.2026 року № 155 (по стройовій частині) (а.с. 4-6).

27.08.2022 року між Міністерством оборони України в особі начальника Інституту та відповідачем укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України строком на п`ять років, відповідно до пункту 1 якого відповідач зобов`язався, зокрема, відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням під час навчання, у випадках, передбачених частиною десятою статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (а.с. 10-11).

26.03.2026 року вчена рада Інституту рекомендувала начальнику Інституту відрахувати відповідача з числа курсантів у зв`язку з невиконанням освітньої програми (індивідуального навчального плану).

На підставі наказу начальника Інституту від 28.05.2026 року № 10-К (по особовому складу) відповідача відраховано з числа курсантів через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану), достроково припинено контракт про проходження військової служби (навчання) та призначено на посаду гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону забезпечення освітнього процесу Інституту.

На підставі наказу начальника Інституту від 28.05.2026 року № 10-К (по стройовій частині) відповідач вважається таким, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації та з 28 травня 2026 року посаду прийняв та припустив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до складеної Інститутом довідки-розрахунку загальна сума фактичних витрат, пов`язаних з утриманням відповідача під час навчання за період з 27.08.2022 року по 28.05.2026 року, становить 571 492,02 грн (а.с. 12).

Згідно з аркушем бесіди від 10.06.2026 відповідача ознайомлено з розрахунками витрат та запропоновано добровільно відшкодувати їх до 20.06.2026. Однак відповідач від добровільного відшкодування відмовився, що також підтверджується його рапортом на ім`я начальника Інституту від 10.06.2026, у якому він просив вирішити питання стягнення витрат у судовому порядку (а.с. 7, 19).

Доказів відшкодування відповідачем зазначених витрат матеріали справи не містять.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статі 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

При вирішенні спірних правовідносин суд застосовує правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), відповідно до якої указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" 25.03.1992 року № 2232-XII, яким передбачено, зокрема:

- види військової служби: військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти (частина 6 статті 2 Закону);

- курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина десята статті 25 Закону);

- контракт про проходження військової служби (навчання) розривається достроково, а курсанти чоловічої статі, відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі їх відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського, сержантського або старшинського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, вважаються такими, що проходять військову службу за призовом, та направляються:

під час проведення мобілізації та дії воєнного стану - до військових частин для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

При цьому у строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість:

базової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період до вступу у заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти;

військової служби за контрактом до вступу у заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти (частина одинадцята статті 25 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах (далі Порядок № 964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі витрати).

Пунктом 3 Порядку № 964 визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних із: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг.

Порядок розрахунку витрат встановлюється Міноборони та центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 964, витрати відшкодовуються в розмірі різниці суми витрат з утримання курсантів і витрат з утримання громадян України, що пройшли базову військову службу: курсантами, які навчалися менше встановленого законодавством строку базової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк базової військової служби, - за весь період навчання, який відповідає строку базової військової служби.

У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (пункт 6 Порядку № 964).

На виконання пункту 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано наказ "Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно з пунктом 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки - розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.

Аналіз наведених вище положень законодавства у контексті спірних правовідносин свідчить про те, що у разі дострокового розірвання курсантом контракту про проходження військової служби (навчання), зокрема через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності), на такого курсанта покладається обов`язок відшкодувати Міністерству оборони України в особі Військового інституту танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут витрати, пов`язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі.

У разі відмови курсанта добровільно відшкодувати такі витрати способом захисту та поновлення порушеного права Держави є відшкодування витрат, пов`язаних із утриманням у вищому військовому навчальному закладі шляхом звернення відповідного військового навчального закладу до суду з позовною заявою.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у період з 27.08.2022 року по 28.05.2026 року відповідач проходив військову службу (навчання) на посаді курсанта Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

27.08.2022 року між Міністерством оборони України в особі начальника Інституту та відповідачем укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України строком на п`ять років, відповідно до пункту 1 якого відповідач добровільно взяв на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі, у випадках, передбачених частиною десятою статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", що підтверджується його особистим підписом.

Судом встановлено, що 26.03.2026 вчена рада Інституту рекомендувала начальнику Інституту відрахувати відповідача з числа курсантів у зв`язку з невиконанням освітньої програми (індивідуального навчального плану).

На підставі наказу начальника Інституту від 28.05.2026 року № 10-К (по особовому складу) відповідача відраховано з числа курсантів через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану), достроково припинено контракт про проходження військової служби (навчання) та призначено на посаду гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону забезпечення освітнього процесу Інституту.

На підставі наказу начальника Інституту від 28.05.2026 року № 10-К (по стройовій частині) відповідач вважається таким, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації та з 28 травня 2026 року посаду прийняв та припустив до виконання службових обов`язків.

З аналізу частини десятої статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Порядку № 964, вбачається, що у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання), зокрема через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану), на курсанта покладається обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у військовому навчальному закладі.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що обов`язок відшкодування витрат виникає лише за наявності сукупності двох умов дострокового розірвання контракту та відмови від подальшого проходження військової служби, суд зазначає, що частина десята статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачає самостійні та альтернативні підстави виникнення такого обов`язку.

Зокрема, правовими підставами для відшкодування є як дострокове розірвання контракту через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану), так і відмова від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідного закладу освіти.

При цьому передбачена зазначеною нормою відмова від подальшого проходження військової служби стосується осіб, які успішно завершили відповідний заклад освіти та відмовилися від призначення на відповідні посади. Натомість відповідач навчання не завершив, а наказом начальника Інституту від 28.05.2026 № 10-К був відрахований у зв`язку з невиконанням освітньої програми (індивідуального навчального плану).

Таким чином, обов`язок відповідача відшкодувати витрати виник унаслідок дострокового розірвання контракту через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану), що є самостійною підставою, передбаченою частиною десятою статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та не залежить від факту відмови від подальшого проходження військової служби.

Стосовно тверджень представника про те, що перепризначення відповідача на посаду гранатометника свідчить про продовження дії контракту та його переукладення, а не про розірвання, суд зазначає, що відповідно до наказу начальника Інституту від 28.05.2026 № 10-К відповідача було саме відраховано з числа курсантів. Подальше призначення відповідача на іншу військову посаду є встановленим законом порядком врегулювання його правового становища як військовослужбовця після втрати статусу курсанта, проте воно не спростовує факту припинення навчання та не свідчить про продовження дії контракту, укладеного саме на період проходження військової служби (навчання) на посаді курсанта.

Щодо посилань представника відповідача на продовження проходження відповідачем військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , безпосередню участь у бойових діях та оформлення статусу учасника бойових дій, суд зазначає, що зазначені обставини свідчать про виконання відповідачем свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, однак не звільняють його від передбаченого законом обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням під час навчання.

Законодавство України, зокрема Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Порядок відшкодування курсанти та вищих військових навчальних закладів витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, містять вичерпний перелік підстав для звільнення від відшкодування таких витрат. Проходження військової служби за мобілізацією та наявність або набуття статусу учасника бойових дій до таких підстав не належать.

Стосовно доводів про наявність у відповідача права на поновлення на навчанні та повторне складання державних іспитів відповідно до Закону України "Про вищу освіту", суд зазначає, що згідно зі статтею 46 цього Закону невиконання індивідуального навчального плану є правовою підставою для відрахування здобувача вищої освіти.

Передбачена законодавством можливість поновлення на навчання в майбутньому не свідчить про відсутність правових наслідків відрахування, яке вже відбулося, та не припиняє обов`язку відшкодування витрат, який виник відповідно до спеціальних положень Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Матеріали справи не містять відомостей про скасування наказу щодо відрахування відповідача або його поновлення на навчання станом на момент розгляду справи, а тому посилання на можливість такого поновлення судом відхиляються.

Відповідно до проведених позивачем розрахунків фактичні витрати, пов`язані з утриманням відповідача у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" за період з 27.08.2022 по 28.05.2026, становлять 571 492,02 грн.

Зазначені витрати розраховано позивачем відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, та Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534.

Суд враховує, що 10.06.2026 відповідача ознайомлено з розрахунками фактичних витрат та запропоновано добровільно відшкодувати їх до 20.06.2026. Як убачається з аркуша бесіди та рапорту відповідача від 10.06.2026, останній від добровільного відшкодування витрат відмовився та просив вирішити зазначене питання в судовому порядку.

Доказів добровільного відшкодування відповідачем зазначених витрат матеріали справи не містять.

Водночас розмір заявлених до стягнення витрат, а також їх складові відповідачем не оспорюються, заперечень щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку не заявлено. Отже, спір між сторонами щодо розміру та структури витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у військовому навчальному закладі, відсутній.

Суд зазначає, що утримання курсантів військових навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а передбачений частиною десятою статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" обов`язок відшкодування витрат спрямований на повернення державі фактично понесених витрат у випадках дострокового припинення навчання з визначених законом підстав.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, дострокове припинення контракту про проходження військової служби (навчання) через невиконання відповідачем освітньої програми, приписи частини десятої статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, а також відсутність доказів добровільного відшкодування понесених витрат, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання, у сумі 571 492,02 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 8572,38 грн (а.с. 31).

Відповідно до частини першої другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини другої статті 4 цього Закону передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб`єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином, при зверненні до суду з даним позовом майнового характеру на загальну суму 571 492,02 грн позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 6857,91 грн (571 492,02 грн х 1,5 % х 0,8).

Частиною другою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків чи проведенням експертиз, матеріали справи не містять, підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо відшкодування судових витрат у сумі 6 857,91 грн відсутні.

Питання про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в сумі 1714,47 грн (8572,38 грн 6857,91 грн) може бути вирішено за його заявою (клопотанням) у відповідності до статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (вул. Полтавський шлях, буд. 192, м. Харків, 61098, ЄДРПОУ 07905262) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (ЄДРПОУ 07905262) витрати, пов`язані з його утриманням під час навчання, у розмірі 571 492,02 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН