Решение № 140759190, 20.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року справа №320/28504/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у письмовому провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, Київська область, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, Київська область, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) з 01.03.2026 з обмеженням максимального розміру, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

-Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, Київська область, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 01.03.2026 виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) без обмеження її максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач є учасником антитерористичної операції та має статус учасника бойових дій. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та має право на пенсійне забезпечення відповідно до вимог чинного законодавства України. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 320/21657/23, яке набрало законної сили 01 грудня 2023 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у виплаті позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром та виплати різниці між максимально нарахованим і фактично виплаченим розміром пенсії до дня проведення перерахунку. Цим рішенням відповідача зобов`язано встановити та виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром, здійснивши виплату відповідної різниці до дня проведення перерахунку. Однак, за результатами ознайомлення з інформацією, розміщеною в електронному кабінеті позивача на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, у розділі «Моя пенсія», позивачем встановлено, що відповідач продовжує обмежувати розмір його пенсії максимальним розміром. З метою досудового врегулювання спору 05 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про здійснення виплати пенсії без обмеження максимальним розміром та виплату різниці між фактично отриманою і належною до виплати сумами пенсії. Зазначену заяву зареєстровано відповідачем 19 травня 2026 року за № 55262/Ц-2600-26. У відповідь на звернення позивача відповідач листом від 03 червня 2026 року № 36584-55262/Ц-02/8-2600/26 повідомив, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 320/21657/23 пенсійну виплату позивачу було перераховано без обмеження максимальним розміром. Водночас відповідач зазначив, що вказаним судовим рішенням на нього не покладено обов`язку виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром у подальшому, зокрема в разі проведення наступних перерахунків у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищень або проведенням індексації пенсії. Крім того, відповідач послався на статтю 43 Закону України № 2262-XII, зазначивши, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому сума пенсії позивача до виплати станом на 01 січня 2026 року не може перевищувати 25 950,00 грн. До зазначеної відповіді відповідач надав розрахунок пенсії за вислугу років за пенсійною справою № 2603031081, відповідно до якого пенсію позивачу призначено з 07 листопада 2015 року. Згідно з розрахунком, сума грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, становить 40 306,00 грн, а основний розмір пенсії за вислугу років у розмірі 62 відсотків грошового забезпечення становить 24 989,72 грн. З урахуванням індексації за 2022 2026 роки загальний розмір пенсії позивача з надбавками становить 35 583,28 грн. Водночас відповідач визначив суму пенсії до виплати з урахуванням максимального розміру в сумі 25 950,00 грн. Таким чином, відповідно до наданого відповідачем розрахунку, з 01 березня 2026 року розмір пенсії позивача з урахуванням індексації становить 35 583,28 грн, проте фактична виплата здійснюється в сумі 25 950,00 грн унаслідок застосування обмеження максимальним розміром. Позивач вважає, що такі дії відповідача є протиправними, оскільки, незважаючи на наявність судового рішення, яке набрало законної сили та яким відповідача зобов`язано виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром, відповідач продовжує застосовувати зазначене обмеження після проведення наступного перерахунку пенсії, що призводить до виплати пенсії в меншому розмірі, ніж визначено у відповідному розрахунку. На думку позивача, встановлення обмеження пенсійної виплати сумою 25 950,00 грн та відмова у виплаті пенсії в повному розмірі, визначеному з урахуванням індексації, порушують його права та законні інтереси у сфері пенсійного забезпечення.

23.07.2026 скеровано письмовий відзив.

Відповідач зазначає, що частиною сьомою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому тимчасово, до 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії не міг перевищувати 10 740,00 грн. Також відповідач посилається на те, що з 01 січня 2021 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, було встановлено в розмірі 1 769,00 грн, з 01 липня 2021 року 1 854,00 грн, а з 01 грудня 2021 року 1 934,00 грн. Відповідач зазначає, що позивач обґрунтовує свою позицію рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким положення частини сьомої статті 43 зазначеного Закону визнано неконституційними. Водночас відповідач звертає увагу на положення статті 152 Конституції України, відповідно до яких закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Крім того, відповідач зазначає, що Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було встановлено обмеження максимального розміру пенсії до 31 грудня 2017 року. На думку відповідача, рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 не скасовує обмеження виплати пенсій, установленого на 2017 рік, а тому дії органів Пенсійного фонду України щодо застосування такого обмеження є правомірними. Також відповідач посилається на статтю 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. З огляду на це відповідач вважає, що рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 не змінює порядку нарахування пенсії за період до ухвалення зазначеного рішення. На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства України, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Окремо суд вважає необхідним зазначити, що 07.08.2026 відповідач надав необхідні докази витребувані ухвалою суду, а саме: належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві, є учасником антитерористичної операції та має статус учасника бойових дій.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 320/21657/23, яке набрало законної сили 01 грудня 2023 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у виплаті позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром та виплати різниці між максимально нарахованим і фактично виплаченим розміром пенсії до дня проведення перерахунку. Зазначеним рішенням відповідача зобов`язано встановити та виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром і здійснити виплату відповідної різниці до дня проведення перерахунку.

Згідно з інформацією, розміщеною в електронному кабінеті позивача на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України в розділі «Моя пенсія», розмір пенсії позивача обмежено максимальним розміром.

05 травня 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром та виплату різниці між фактично отриманою і належною до виплати сумами пенсії. Зазначену заяву зареєстровано відповідачем 19 травня 2026 року за № 55262/Ц-2600-26.

Листом від 03 червня 2026 року № 36584-55262/Ц-02/8-2600/26 відповідач повідомив, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 320/21657/23 пенсійну виплату позивачу було перераховано без обмеження максимальним розміром. Водночас відповідач зазначив, що вказаним судовим рішенням не передбачено обов`язку виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром у разі проведення подальших перерахунків, зокрема у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищень або проведенням індексації пенсії.

У зазначеній відповіді відповідач послався на статтю 43 Закону України № 2262-XII та вказав, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. З огляду на це відповідач визначив, що розмір пенсії позивача до виплати станом на 01 січня 2026 року не може перевищувати 25 950,00 грн.

До листа від 03 червня 2026 року відповідач долучив розрахунок пенсії за вислугу років за пенсійною справою № 2603031081, відповідно до якого пенсію позивачу призначено з 07 листопада 2015 року.

Згідно з вказаним розрахунком, грошове забезпечення для обчислення пенсії становить 40 306,00 грн та складається з посадового окладу в розмірі 7 400,00 грн, окладу за військовим званням у розмірі 2 400,00 грн, надбавки за вислугу років у розмірі 45 відсотків, що становить 4 410,00 грн, а також середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці в розмірі 26 096,00 грн, до складу якої включено надбавку за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 5 відсотків, надбавку за специфічні умови проходження служби та премію в розмірі 40 відсотків.

Основний розмір пенсії за вислугу років, обчислений у розмірі 62 відсотків грошового забезпечення за вислуги років тривалістю 24 роки, становить 24 989,72 грн. З урахуванням індексації за 2022 2026 роки загальний розмір пенсії з надбавками визначено в сумі 35 583,28 грн.

Водночас у розрахунку відповідачем зазначено, що з урахуванням максимального розміру пенсії сума до виплати становить 25 950,00 грн.

Отже, згідно з розрахунком пенсії, наданим відповідачем, з 01 березня 2026 року розмір пенсії позивача з урахуванням індексації становить 35 583,28 грн, тоді як до виплати визначено 25 950,00 грн внаслідок застосування обмеження максимальним розміром. Тому позивач звернувся до суду із даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Згідно із абзацом 1 преамбули Закону №2262-XII цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Абзацом 3 преамбули Закону №2262-XII встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно із частинами першою та третьою статті 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 64 Закону №2262-ХІІ визначено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Кабінетом Міністрів України 25.02.2026 прийнято постанову №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - постанова №236).

Пунктом 1 постанови №236 установлено, що з 1 березня 2026 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 2 постанови №236 з 1 березня 2026 року:

1) розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475), підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" (Офіційний вісник України, 2024 р., № 24, ст. 1525) і підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (Офіційний вісник України, 2025 р., №25, ст. 1669) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2025 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

Підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2025 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.

Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

2) розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім частини першої статті 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", підвищені відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", підвищуються на коефіцієнт збільшення, встановлений пунктом 1 цієї постанови.

Пунктом 3 постанови №236 встановлено, що розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2595 гривень; пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану".

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.03.2026 позивачу проведено індексацію пенсії, розмір якої становить 2 595,00 грн.

При цьому, здійснюючи перерахунок пенсії з 01.03.2026, відповідач визначив загальний розмір пенсії позивача з урахуванням індексації в сумі 35 583,28 грн, однак до виплати визначив 25 950,00 грн з урахуванням обмеження максимальним розміром.

Отже, відповідач обмежує розмір пенсії позивача максимальним розміром

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Отже, частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.

У постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Суд зауважує, що на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного закону, у зв`язку з чим, дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром є протиправними.

Аналогічну правову позицію наводив Верховний Суд у постановах від 25.11.2025 у справі №560/5404/25, від 22.07.2025 у справі №620/5993/24, від 08.04.2025 у справі №380/8998/24, від 24.02.2025 у справі №300/2424/24.

Згідно із правовою позицією Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично обмежив позивачу виплату пенсії з урахуванням індексації, проведеної з 01 березня 2026 року, оскільки визначений розмір пенсії з урахуванням індексації становить 35 583,28 грн, тоді як до виплати відповідачем визначено 25 950,00 грн у зв`язку із застосуванням обмеження максимальним розміром.

Суд наголошує, що незважаючи на наявність у постанові №236 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на час здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача відповідно до постанови №236 законодавча норма, яка б визначала максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, фактично відсутня, адже застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ саме з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в здійсненні перерахунку та виплати пенсії без обмеження її максимального розміру у розмірі 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, починаючи з 01.03.2026 року та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.

Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, Київська область, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, Київська область, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) з 01.03.2026 з обмеженням максимального розміру, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, Київська область, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 01.03.2026 виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) без обмеження її максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.