Решение № 140758782, 20.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/29299/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ПАТ «Укрнафта»

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві

про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ПАТ «Укрнафта» (далі - позивач) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві про застосування адміністративно-господарського штрафу №351451 від 14.02.2023.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, посилаючись на відсутність у нього статусу автомобільного перевізника, недоведеність порушення вимог законодавства щодо використання тахографа та недотримання відповідачем порядку розгляду справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законодавством порядку, код ЄДРПОУ 00135390.

26.12.2022 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) транспортного засобу марки МАЗ 5337, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час здійснення перевезення вантажу.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.12.2022 № 251861 про додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення вантажів автомобільним транспортом.

В акті перевірки зафіксовано порушення вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «УКРНАФТА» та ПАТ «УКРНГАЗА» укладено договір лізингу від 26.12.2022 № 294489, відповідно до якого транспортний засіб МАЗ 5337 передано в користування ПАТ «УКРНГАЗА».

На підтвердження обставин здійснення перевезення вантажу 26.12.2022 наявні товарно-транспортна накладна та подорожній лист, які містять відомості щодо транспортного засобу, водія та здійснюваного перевезення.

14.02.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі акта перевірки від 26.12.2022 № 251861 прийнято постанову № 351451 про застосування до ПАТ «УКРНАФТА» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

17.02.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті оформлено повідомлення, адресоване ПАТ «УКРНАФТА», щодо розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

ПАТ «УКРНАФТА» не погоджується з постановою від 14.02.2023 № 351451, посилаючись на те, що на момент проведення перевірки транспортний засіб перебував у користуванні іншого суб`єкта господарювання, а також на порушення порядку розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу, звернувся до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен забезпечувати виконання вимог законодавства з питань перевезення пасажирів та вантажів, дотримання водіями режимів праці та відпочинку, а також виконання інших обов`язків, установлених законодавством.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарського штрафу за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається територіальним органом Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з пунктом 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи уповноважена особа повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або шляхом надсилання повідомлення на офіційну електронну адресу за її наявності.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, та вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з пунктом 6.3 Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов`язаний забезпечувати правильну експлуатацію тахографа, використовувати тахокарти або особисту картку водія, а також мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти у передбаченій кількості або картку водія чи роздруківку даних роботи цифрового тахографа.

VI. Оцінка суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1 Закону № 2344-III автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами.

За змістом статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачено застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарського штрафу за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що суб`єктом відповідальності за відповідне порушення є автомобільний перевізник, тобто особа, яка фактично здійснює перевезення вантажу на комерційній основі або за власний кошт.

Як встановлено судом, 26.12.2022 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої складено акт № 251861.

У зазначеному акті зафіксовано порушення вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», що полягало у відсутності на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Відділом державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову від 14.02.2023 № 351451 про застосування до ПАТ «УКРНАФТА» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Позивач, заперечуючи правомірність зазначеної постанови, посилається на те, що не був автомобільним перевізником під час здійснення перевезення 26.12.2022, оскільки транспортний засіб МАЗ 5337 передано в користування іншому суб`єкту господарювання на підставі договору лізингу від 26.12.2022 № 294489.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону № 2344-III визначальною ознакою автомобільного перевізника є здійснення ним перевезення пасажирів або вантажів, а не наявність права власності на транспортний засіб.

Відтак сама по собі державна реєстрація транспортного засобу за певною юридичною особою не свідчить про те, що така особа в усіх випадках його використання є автомобільним перевізником.

При цьому наявність договору лізингу також не є безумовним підтвердженням здійснення перевезення лізингоодержувачем. Зазначені обставини підлягають встановленню з урахуванням змісту договору, товарно-транспортної накладної, подорожнього листа та інших документів, що стосуються конкретного перевезення.

На підтвердження своїх доводів позивачем надано договір лізингу від 26.12.2022 № 294489, товарно-транспортну накладну від 26.12.2022, подорожній лист та документи щодо транспортного засобу.

Водночас із наданих матеріалів не вбачається належного обґрунтування відповідачем того, на підставі яких саме відомостей ПАТ «УКРНАФТА» визначено автомобільним перевізником у спірних правовідносинах.

Саме встановлення факту використання транспортного засобу під час перевезення вантажу не є достатнім для притягнення до відповідальності його власника без встановлення належного суб`єкта правопорушення.

Таким чином, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами, що ПАТ «УКРНАФТА» станом на 26.12.2022 було автомобільним перевізником, на якого поширюється відповідальність, передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Щодо доводів позивача про відсутність обов`язку мати протокол перевірки та адаптації тахографа суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, у редакції, чинній на час проведення перевірки, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з пунктом 6.3 Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Положеннями Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, визначено порядок використання тахографів, їх перевірки та адаптації, а також відповідні обов`язки водіїв і перевізників.

Отже, відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа може становити порушення вимог законодавства за наявності встановленого обов`язку мати такий документ.

Разом з тим наявність порушення вимог щодо оформлення документів на перевезення не є самостійною підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу до особи, статус якої як автомобільного перевізника належним чином не доведено.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для висновку про те, що сама лише відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа свідчить про правомірність застосування адміністративно-господарського штрафу саме до ПАТ «УКРНАФТА».

Щодо доводів позивача про порушення порядку розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу суд зазначає наступне.

Процедуру здійснення державного контролю на автомобільному транспорті та розгляду справ про порушення відповідного законодавства визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається територіальним органом Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з пунктом 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи уповноважена особа повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу за її наявності.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

Судом встановлено, що порушення законодавства про автомобільний транспорт зафіксовано актом перевірки від 26.12.2022 № 251861, тоді як оскаржувану постанову прийнято 14.02.2023 № 351451.

Таким чином, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята у межах двомісячного строку, передбаченого пунктом 25 Порядку № 1567.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що позивач заперечує належне повідомлення про час та місце розгляду справи, за результатами якого прийнято оскаржувану постанову.

Судом досліджено наявні у матеріалах справи повідомлення відповідача, зокрема повідомлення від 17.02.2023.

Зазначене повідомлення датоване пізніше прийняття оскаржуваної постанови від 14.02.2023 № 351451, у зв`язку із чим не підтверджує належного повідомлення позивача про розгляд справи до прийняття рішення про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Інших доказів, які б підтверджували повідомлення позивача про час та місце розгляду справи до 14.02.2023 у спосіб, передбачений пунктом 26 Порядку № 1567, матеріали справи не містять.

При цьому суд зазначає, що передбачена пунктом 27 Порядку № 1567 можливість розгляду справи за відсутності уповноваженої особи автомобільного перевізника не звільняє орган державного контролю від обов`язку забезпечити належне повідомлення такої особи.

Відсутність доказів належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи свідчить про недоведеність дотримання відповідачем установленої процедури прийняття оскаржуваної постанови.

Суд враховує, що дотримання встановленої процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт має істотне значення для забезпечення права особи надати пояснення, заперечення та документи щодо обставин виявленого порушення.

Зокрема, належне повідомлення позивача про розгляд справи забезпечувало б можливість надати документи щодо користування транспортним засобом іншою юридичною особою та заперечити наявність підстав для застосування штрафу саме до ПАТ «УКРНАФТА».

Отже, порушення порядку повідомлення у спірних правовідносинах має істотне значення для оцінки правомірності оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд перевіряє, чи прийнято рішення суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Оцінюючи надані докази у сукупності, суд зазначає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами наявності правових підстав для застосування до ПАТ «УКРНАФТА» адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зокрема, відповідачем не доведено, що саме позивач здійснював перевезення вантажу 26.12.2022 як автомобільний перевізник, а також не підтверджено дотримання встановленого пунктом 26 Порядку № 1567 порядку повідомлення позивача про розгляд справи.

За таких обставин суд доходить висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.02.2023 № 351451 про застосування до ПАТ «УКРНАФТА» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн прийнята без належного підтвердження передбачених законом підстав та з недоведеністю дотримання встановленої процедури розгляду справи.

Відтак оскаржувана постанова не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та підлягає визнанню протиправною і скасуванню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

VІI. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача, оскільки саме комісією регіонального рівня прийняте оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в реєстрі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві (ЄДРПОУ: 39816845, місцезнаходження: 03135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14) про застосування адміністративно-господарського штрафу №351451 від 14.02.2023.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (ЄДРПОУ: 00135390, місцезнаходження: 04655, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5,) судові витрати в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири), 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві (ЄДРПОУ: 39816845, місцезнаходження: 03135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.