Решение № 140758721, 20.10.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р. справа № 300/6618/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє Дзісь Андрій Романович до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Дзісь Андрій Романович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 по справі№300/2226/25, яке набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка після перерахунку становить 14 796, 25 грн. та нараховано доплату різниці в пенсії у розмірі 145 846, 01 грн. Однак, з квітня по серпень 2026 року позивачу виплачувалась пенсія у розмірі 7 501, 84 грн щомісячно. На звернення представника позивача від 30.07.2026, відповідач листом від 27.08.2026 повідомив про хід виконання судового рішення та вказав на те, що виконання рішень судів, будуть проводитись відповідно до Порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання). Представник позивача вважає такі дії відповідача протиправними, що й послугувало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

07.10.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що на момент набрання законної сили рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 по справі№300/2226/25 була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 якою встановлено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) та, яка підлягала до застосування при виплаті пенсії позивачу. В подальшому при виплаті пенсії позивачу застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання). Крім того, вказує, що бюджетні видатки органів Пенсійного фонду України, зокрема Головного управління, формуються відповідно до бюджетного кодексу України та містять поточні видатки на виплату пенсій у поточному році. Головним розпорядником коштів за зазначеною програмою є Міністерство соціальної політики України. Фактичне, у повному обсязі, виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок державного бюджету. Кошти на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду і визначаються в межах граничних обсягів видатків державного бюджету за цією програмою.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII) (у розмірі відшкодування фактичних збитків).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 по справі №300/2226/25, яке набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок його пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 14.02.2025 та провести ОСОБА_1 , починаючи з 14.02.2025 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених законами України про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням раніше проведених виплат та з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 по справі№300/2226/25, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, яка після перерахунку становить 14 796, 25 грн. та нараховано доплату різниці в пенсії у розмірі 145 846, 01 грн.

У зв`язку з тим, що з квітня по серпень 2026 року позивачу виплачувалась пенсія у розмірі 7 501, 84 грн щомісячно замість 14 796,25 грн, представник позивача звернувся до відповідача із зверненням від 30.07.2026.

Листом від 27.08.2026 відповідач повідомив про хід виконання судового рішення та вказав на те, що виконання рішень судів, будуть проводитись відповідно до Порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (а.с.14).

Крім того, у поданому відзиві на позовну заяву, відповідачем зазначено про те, що при виплаті пенсії позивачу, застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 якою встановлено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що на даний час виплати на виконання рішень судів, зокрема і судове рішення щодо позивача, будуть проводитись відповідно до Порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) ". Для забезпечення фінансування виплат за рішеннями судів у встановленому порядку, внесено зміни до бюджетної документації Пенсійного фонду України на 2026 рік та відповідно 27.08.2026 затверджено помісячний розпис доходів і видатків Головного управління на 2026 рік (зі змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2026 № 532) (зі змінами відповідно до Службової записки від 27.08.2026 № 916/05-16).

Надаючи оцінку правомірності дій відповідача щодо нездійснення виплати пенсії позивача з 20.04.2026 у фактично нарахованому розмірі відповідно до рішення суду по справі №300/2226/25, суд зазначає таке.

Після набрання рішенням законної сили право особи на перераховану пенсію вже не є просто елементом загальної соціальної політики держави, оскільки воно трансформується у конкретизоване, індивідуалізоване і підтверджене судом суб`єктивне право вимоги до держави.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задекларовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Верховний Суд у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, у положеннях КАС України безпосередньо закріплено ефективність захисту прав та інтересів особи як одну з засад адміністративного судочинства, при цьому ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном "ефективне правосуддя", що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вищезазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.

Водночас твердження відповідача щодо правомірності щомісячної виплати позивачеві пенсії, перерахованої на виконання судового рішення, не у повному розмірі, а частково, з застосування Порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)", в тому числі проведення виплати різниці між розміром перерахованої пенсії на виконання рішення суду та отриманим розміром, в межах виділених бюджетних асигнувань, нівелює судове рішення, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання відповідачем відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України.

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2026 р. № 1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) " внесено до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2025 р. № 157 Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України і внесення змін до Порядку покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду України, пов`язаних з виплатою пенсій (Офіційний вісник України, 2025 р., № 22, ст. 1446), зміни, що додаються.

Пунктом 2 постанови № 1046 визначено установити, що розподіл видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та розподіл видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на виконання ретроспективних судових рішень (за час, що передує даті набрання рішенням суду законної сили), передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2026 р. № 127 (Офіційний вісник України, 2026 р., № 17, ст. 1189), здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, які включено до електронних пенсійних справ та сформованого на їх підставі переліку пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Під час такого пропорційного розподілу видатків на виплату пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначених на виконання рішень суду про зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України призначити пенсію, враховується, що щомісячний розмір таких виплат повинен бути не меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом (абзац другий пункту 2 постанови № 1046).

Відтак, внаслідок щомісячної виплати позивачу перерахованої на виконання судового рішення пенсії не у розмірі, який вона стала мати після перерахунку, таке судове рішення перестає бути ефективним способом поновлення порушеного права і спір фактично не вирішується остаточно, оскільки особа, навіть довівши в судовому порядку порушення пенсійним органом свого права на отримання пенсії у належному, законодавчо визначеному розмірі, надалі невизначений час очікує, коли держава визнає фінансову можливість це право реалізувати.

Такий підхід прямо суперечить позиції Конституційного Суду України стосовно того, що виконання судового рішення не може бути ілюзорним або надмірно відкладеним.

Слід зазначити, що Кабінетом Міністрів України раніше приймався схожий за змістом Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" визнано протиправною та нечинною.

Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2926 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі №320/51895/25, у задоволенні заяви Кабінету Міністрів України про зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі №320/51895/25 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Пенсійний фонд України, Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України, Міністерство фінансів України про визнання протиправною та нечинною постанови відмовлено.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні "Пантелеєнко проти України" (заява № 11901/02, п. 77) з посиланням на статтю 13 Конвенції зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Salah v. The Netherlands" (заява № 196/02, п. 50), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб не відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Жовнер проти України", № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року зауважив, що "право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін".

Крім того, Європейський суд з прав людини також зазначав, що "не можна припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції ґрунтовно описував процесуальні гарантії, що їх надано учасникам судового процесу, а саме справедливий, прилюдний і швидкий розгляд справи, не охоплюючи виконання судових рішень; якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується лише доступу до суду та здійснення судочинства, це означало б привести до стану, несумісного з принципом правовладдя, що його Договірні держави зобов`язалися додержувати, ратифікувавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невіддільна частина судового розгляду для цілей статті 6" (рішення у справі "Шмалько проти України" / Shmalko v. Ukraine від 20 липня 2004 року); "право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна юридична система Високої Договірної Сторони уможливлювала, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Дійовий доступ до суду включає право на виконання судового рішення без безпідставних зволікань" (рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04).

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 у справі №16-рп/2009 зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання, і обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Також, Конституційний Суд України у справі №5-рп/2013 у рішенні від 26.06.2013 наголосив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У Рішенні від 23.11.2018 у справі №10-р/2018 Конституційний Суд України підкреслив, що набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя.

У Рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 Конституційний Суд України знов підтвердив, що невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У Рішенні від 25.04.2012 №11-рп/2012 Конституційний Суд України вчергове наголосив і підтвердив раніше висловлену позицію, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Таким чином, нормами чинного законодавства, зокрема Рішеннями Конституційного Суду України, як і положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено право позивача на справедливий суд в частині виконання судового рішення, проте матеріалами справи підтверджено, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо поетапної виплати поточної пенсії судове рішення, постановлене на користь позивача, не виконується, визначена судом пенсія у відповідному розмірі позивачу не сплачується.

Суд зазначає, що виплата пенсії по інвалідності призначеної відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058)

Частиною першою статті 47 Закону №1058 передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу сторін, що жодною нормою Закону № 1058 чи Закону №796, які є спеціальними, не передбачено можливості виплати нарахованої щомісячної суми пенсії частинами.

Водночас, як зазначалось судом вище, після перерахунку розмір пенсії позивача становить 14 796, 25 грн., однак, з квітня по серпень 2026 року позивачу виплачувалась пенсія у розмірі 7 501, 84 грн.

Отже, відповідач допускає фактичну виплату пенсії позивача, в сумі, меншій ніж визначено на виконання судового рішення, чим порушує норми Конституції України, Законів № 1058 та №796, права позивача і нівелює зміст судового рішення.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що слід визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо виплати з 20.04.2026 ОСОБА_1 перерахованої на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 300/2226/25 щомісячної суми пенсії у розмірі, меншому за нарахований.

Як наслідок, слід зобов`язати відповідача здійснювати виплату позивачу пенсії, перерахунок якої здійснено на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 300/2226/25, без обмеження розміру поточних платежів, починаючи з 20.04.2026.

Також суд зауважує, що виплата пенсії позивача в нарахованому розмірі має здійснюватися до її наступного перерахунку, обумовленого зміною обставин (збільшення страхового стажу) або у зв`язку з законодавчо передбаченими періодичними перерахунками (індексація, тощо).

Водночас, визначений представником позивача спосіб відновлення порушеного права позивача, шляхом зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії з коштів державного бюджету, передбачених на виплату пенсій (підвищень, доплат), особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до Закону №796-ХІІ, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди) не є належним, позаяк фактично визначає порядок виконання конкретного судового рішення.

Наведені вище висновки суду узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, за яким відсутня необхідність зазначати в резолютивній частині рішення суду таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у виплаті з 20.04.2026 ОСОБА_1 перерахованої на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 300/2226/25 щомісячної суми пенсії у розмірі, меншому за нарахований.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), перерахунок якої здійснено на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 300/2226/25, без обмеження розміру поточних платежів, починаючи з 20.04.2026.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.