Постановление суда № 140758711, 20.10.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"20" жовтня 2026 р. справа № 300/882/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Панікара І.В., розглянувши адміністративного суду за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі № 300/882/24 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 300/882/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі № 300/882/24 скасовано та прийнято постанову, якою позов задовольнити.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно при проходженні військової служби з 25.02.2022 по 27.09.2023.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягало видачі.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невидачі ОСОБА_1 переліку речового майна, неотриманого при проходженні військової служби з 25.02.2022 по 27.09.2023.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невидачі ОСОБА_1 речового атестату при його звільненні з військової служби з 25.02.2022 по 27.09.2023.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, на яке він набув право під час проходження військової служби з 25.02.2022 по 27.09.2023.

Рішення набрало законної сили 24.10.2024.

Виконавчі листи за № 300/882/24 позивач отримав 19.11.2024.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено частково.

Встановлено судовий контроль за виконанням постанови Восьмого апеляційного окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 300/882/24.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 в строк протягом 60 днів з моменту отримання даної ухвали подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 300/882/24.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 витребувано в Міністерства оборони України відомості про останнього керівника військової частини НОМЕР_2 , відповідального за виконання постанови Восьмого апеляційного окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 300/882/24, а саме: прізвище ім`я по-батькові; реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 заяву представника Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено.

Замінено боржника в адміністративній справі № 300/882/24 військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на його правонаступника військову частину НОМЕР_1 .

Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі № 300/882/24 та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 у строк протягом 20 днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 300/882/24.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 прийнято звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання постанови Восьмого апеляційного окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 300/882/24.

Встановлено військовій частині НОМЕР_1 місячний строк з дня отримання ухвали суду для подання нового звіту про повне виконання постанови Восьмого апеляційного окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 300/882/24.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 у прийняті звіту військової частини НОМЕР_1 про виконання постанови Восьмого апеляційного окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 300/882/24 відмовлено.

Звільнено командира військової частини НОМЕР_1 від сплати штрафу відповідно до частини 3 статті 382-3 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання постанови Восьмого апеляційного окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 300/882/24.

Встановлено військовій частині НОМЕР_1 місячний строк з дня отримання ухвали суду для подання нового звіту про повне виконання постанови Восьмого апеляційного окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 300/882/24.

Попереджено військову частину НОМЕР_1 , що за наслідками повторного розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вказана ухвала отримана відповідачем через підсистему «Електронний суд» о 21.07.2026 о 19:48, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.227).

Отже, встановлений судом місячний строк для подання нового звіту про повне виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 сплив 22.08.2026.

Однак, станом на 19.10.2026 військовою частиною НОМЕР_1 нового звіту про виконання судового рішення не подано, будь-яких пояснень щодо причин невиконання вимог ухвали суду, клопотань про продовження встановленого строку чи доказів наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному поданню звіту, до суду не надходило.

Таким чином, відповідач, будучи належним чином повідомленим про покладений на нього процесуальний обов`язок та можливі наслідки його невиконання, у встановлений судом строк нового звіту не подав.

В даному аспекті суд вказує на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Конституційний Суд України на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1 березня 2023 року у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19 квітня 2023 року у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа № 140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 07 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а, від 24 липня 2023 року у справі № 420/6671/18 та від 01 травня 2023 року у справі № 520/926/21.

Важливість виконання судового рішення також підкреслюється тим, що вказане питання включено до Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 - 2023 роки, затвердженою Президента України від 11 червня 2021 року № 231/2021, у якій зазначено, що основними проблемами, які зумовлюють необхідність подальшого удосконалення організації функціонування судової влади та здійснення правосуддя, є, зокрема, неналежне виконання судових рішень, неефективність механізмів судового контролю за виконанням судових рішень.

Крім того, згідно з параграфом 4 Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021, до стратегічних цілей підвищення гарантій захисту прав людини віднесено, зокрема, наявність ефективних механізмів виконання судових рішень.

Також, як зазначено у пункті 1 розділу ІІ Рекомендацій Rec(2003)16, Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у сфері адміністративного права» (on the execution of administrative and judicial decisions in the field of administrative law), держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень в межах розумного строку; вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили; у разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволяє домагатися виконання такого рішення, зокрема за допомогою судової заборони або пені (coercive fine).

Відповідно до пункту 55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) «Щодо якості судових рішень» (on the quality of judicial decisions) з метою забезпечення ефективності правосуддя, усі країни повинні мати процедури забезпечення виконання рішень. Ця позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 вересня 2023 року у справі № 640/21223/20 (адміністративне провадження №К/990/9827/23).

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно до частини 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до частини 10 статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Суд наголошує, що за своєю природою штраф, передбачений частини 10 статті 382-3 КАС України, є заходом процесуального примусу в розумінні статті 145 КАС України.

Частиною 5 статті 149 КАС України визначено, що ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Так, суд звертає увагу, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 300/882/24, яка набрала законної сили та є обов`язковою до виконання, протягом тривалого часу залишається невиконаною, а військова частина НОМЕР_1 не вживає належних заходів для підтвердження її виконання перед судом.

При цьому, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 відповідачу вже було надано додатковий строк для подання нового звіту про повне виконання судового рішення, а командира військової частини НОМЕР_1 звільнено від сплати штрафу, водночас, відповідача було попереджено про можливі процесуальні наслідки повторного неподання звіту.

Однак, військова частина НОМЕР_1 , отримавши зазначену ухвалу 21.07.2026, у встановлений судом строк, який сплив 21.08.2026, нового звіту не подала.

Більше того, станом на 20.10.2026, тобто майже через два місяці після закінчення встановленого строку, відповідач не надав суду жодних пояснень щодо причин неподання звіту, доказів наявності об`єктивних перешкод для його подання чи відомостей про фактичне виконання судового рішення.

Таким чином, суд констатує, що невиконання відповідачем процесуального обов`язку щодо звітування про виконання судового рішення має тривалий характер та продовжується навіть після надання судом додаткового строку і попередження про можливість застосування штрафу.

Суд наголошує, що обов`язковість судового рішення передбачає не лише необхідність його фактичного виконання, а й обов`язок суб`єкта владних повноважень належним чином виконувати вимоги суду, спрямовані на здійснення судового контролю. Ігнорування таких вимог без наведення будь-яких причин їх невиконання нівелює дієвість механізму судового контролю та перешкоджає забезпеченню реального поновлення порушених прав позивача.

За наведених обставин суд доходить висновку, що подальше невиконання військовою частиною НОМЕР_1 вимог суду, незважаючи на раніше надану можливість подати новий звіт без застосування штрафних санкцій, свідчить про необхідність застосування передбачених частиною десятою статті 382-3 КАС України заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу на керівника відповідача та встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення.

За приписами частин 3, 4 статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-IX встановлено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 гривень.

Враховуючи викладене, суд вказує, що неподання відповідачем у встановлений судом строк звіту про виконання рішення суду, за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, є підставою для накладення на керівника такого суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 66560,00 грн. (20 х 3328,00), половина суми якого стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

При цьому, суд звертає увагу Військової частини НОМЕР_1 , що сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконання рішення суду і подання звіту про його виконання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 241-243, 248, 256, 381-1, 382, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

У Х В А Л И В:

Накласти на командира Військової частини НОМЕР_1 , а саме підполковника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ), штраф у розмірі 66 560,00 грн.

Половину суми штрафу, що становить 33 280,00 грн., стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ), іншу половину суми штрафу - 33 280,00 грн. стягнути до Державного бюджету України.

Попередити керівника Військової частини НОМЕР_1 про те, що сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду.

Встановити Військовій частина НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання постанови Восьмого апеляційного окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 300/882/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду протягом 30 днів з моменту набрання ухвалою законної сили звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 300/882/24.

Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.

Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали в частині стягнення штрафу в розмірі 33280,00 грн. є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ), боржником: командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали в частині стягнення штрафу в розмірі 33280,00 грн, є Державна судова адміністрація України (адреса: 01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), боржником: командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.