Решение № 140758603, 20.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 280/940/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо припинення страхових виплат позивача;

зобов`язати відповідача поновити виплату страхових виплат у розмірі 25% втрати професійної працездатності;

зобов`язати відповідача виплатити заборгованість за період з 01.10.2025 року по день поновлення виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Управлінні як отримувач страхових виплат у зв`язку з втратою професійної працездатності. Через воєнний стан та перебування за кордоном позивач не мав можливості своєчасно пройти повторний медико-соціальний огляд МСЕК. Не дивлячись на зазначене, відповідачем з 01.10.2025 було припинено виплату позивачу страхових виплат. Позивач не погоджується з діями відповідача, оскільки вважає, що на період дії воєнного стану у разі неможливості проходження повторного огляду виплати повинні продовжуватися. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 09.02.2026 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою від 16.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02.03.2026 засобами системи Електронний суд від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№11189), в якому зазначено, що позивач перебуваєте на обліку в Управлінні як отримувач страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV). З 01.10.2025 позивачу призупинено нарахування страхових виплат у зв`язку із закінченням строку визначення ступеня втрати професійної працездатності. Згідно з базою даних Пенсійного фонду України через вебпортал 14.11.2025 та 21.11.2025 позивач звертався із заявою та документами на продовження страхових виплат з тим же відсотком втрати працездатності, втім позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідних підтвердних документів, зокрема, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Просить у задоволенні позову відмовити.

03.03.2026 засобами системи Електронний суд від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№11213), в якій останній не погоджується з доводами відповідача та вважає, що відповідач обґрунтовує правомірність припинення страхових виплат виключно відсутністю нового рішення експертної команди після 30.09.2025 року, не враховуючи при цьому обставини воєнного стану та об`єктивну неможливість проходження повторного оцінювання.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні як отримувач страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до Закону №1105-XIV.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 125189 від 16.10.2023 позивачу було встановлено сукупний відсоток втрати професійної працездатності 65 % з 15.09.2023 до 30.09.2025, в тому числі: 25% повторно (Акт Н-1 від 09.06.2011) та 40% первинно (Акт П-4 від 01.08.2023), з датою переогляду - 01.10.2025.

Згідно з Випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ №169312 від 16.10.2023 ОСОБА_1 , первинно встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням до 01.10.2025.

З 01.10.2025 позивачу призупинено нарахування страхових виплат у зв`язку із закінченням строку визначення ступеня втрати професійної працездатності.

На відповідне звернення позивача щодо поновлення йому страхових виплат, Управління листом від 28.01.2026 №3319-32605/Б-02/8-0800/26 відмовило в поновленні щомісячної страхової виплати у зв`язку з відсутністю оновленого документу щодо встановлення позивачу відсотку втрати професійної працездатності. Для поновлення щомісячної страхової виплати позивачу запропоновано подати до Пенсійного фонду України заяву за формою відповідно до Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 № 4-1 на продовження страхових виплат з необхідними підтвердними документами, зокрема, рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення страхових виплат, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1105-ХIV у редакції, яка діяла на час припинення позивачу страхових виплат).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105-ХIV з 01.01.2023 Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Справи про страхові виплати передані до Головних управлінь Пенсійного фонду України.

Відповідно до положень статті 30 Закону № 1105-ХIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону №1105-ХIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.

Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.

У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої вiдпoвiднo до законодавства, уповноважений орган управління здійснює потерпілому одноразову страхову виплату, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з розрахунку семи мінімальних заробітних плат, встановлених законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

У разі якщо за результатами оцінювання функціонування особи потерпілому встановлюється вищий ступінь стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків, такому потерпілому здійснюється одноразова страхова виплата, розмір якої визначається відповідно до відсотка, на який збільшено ступінь втрати працездатності порівняно з попереднім результатом медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи, виходячи з розрахунку семи мінімальних заробітних плат, встановлених законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров`я настало не лише з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової страхової виплати зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків. Потерпілим, які мають право на одночасне отримання одноразової страхової виплати згідно з цим Законом та одноразової страхової виплати згідно з іншими законами України, здійснюється одна страхова виплата за їхнім вибором.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як отримувач щомісячної страхової виплати у зв`язку з втратою професійної працездатності.

Однак не отримавши у жовтні 2025 року відповідної суми страхової виплати, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, на яку Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 28.01.2026 №3319-32605/Б-02/8-0800/26 повідомило, що йому призупинено щомісячну страхову виплату з 01.10.2025. Підставою для призупинення виплат слугувала відсутністю оновленого документу щодо встановлення позивачу відсотку втрати професійної працездатності.

Відповідно до ст. 40 Закону №1105-ХIV здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються:

1) якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що страхові виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) у разі смерті отримувача страхових виплат;

7) у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого;

8) в інших випадках, передбачених законом.

Якщо на утриманні потерпілого перебувають члени сім`ї, які проживають на території України, виплати у випадках, передбачених пунктами 1 і 5 цієї статті, не припиняються, а лише зменшуються на суму, що не перевищує 25 відсотків усієї суми виплат.

При цьому, страхові виплати були припинені з 01.10.2025 у зв`язку із закінченням строку визначення ступеня втрати професійної працездатності визначеній у виписці з акту огляду МСЕК.

Так, 15.11.2024 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», яка набула чинності з дня її опублікування, крім абзаців третього - шостого пункту 1, пунктів 7, 8 цієї постанови, які набули чинності з 1 січня 2025 року.

Відповідно до абзаців дванадцять-вісімнадцять пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» у разі коли особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до набрання чинності цією постановою відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 Питання медико-соціальної експертизи (Офіційний вісник України, 2009 р., № 95, ст. 3265), і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 8 березня 2022 р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період воєнного стану на території України» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1310) не проходила такий повторний огляд в медико-соціальних експертних комісіях: чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов`язані у період з 1 квітня 2025 р. до 1 листопада 2025 р. пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; інші особи, за винятком тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, проходять оцінювання повсякденного функціонування до 1 квітня 2026 року.

До числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, належать: особи, місцем проживання яких є території, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації; особи, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, не чують, не розмовляють, не бачать (на обидва чи одне око), не мають очей (ока), кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, в яких наявне онкологічне захворювання, інтелектуальні порушення чи психічні розлади, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми, причина інвалідності з дитинства.

Для осіб, направлення яких на проведення оцінювання повсякденного функціонування є неможливим відповідно до підстав, визначених абзацами дванадцятим, п`ятнадцятим - сімнадцятим цього пункту, оцінювання повсякденного функціонування переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування. При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) для таких осіб продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування воєнного стану, якщо раніше не буде проведено оцінювання повсякденного функціонування особи. Абзаци п`ятнадцятий - вісімнадцятий цього пункту не застосовуються для осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та чоловіків віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності, із зазначення строку повторного огляду.

Отже, системний аналіз викладених вище правових норм, дає підстави стверджувати, що у зв`язку з введенням на всій території України воєнного стану, державою створені правові засади щодо проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України, при цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжено до останнього числа шостого місяця після припинення/скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не було проведено повторний огляд.

З урахуванням зазначеного Урядом автоматично було продовжено виплату всіх пенсій і соціальних допомог по інвалідності, а також термін дії індивідуальної програми реабілітації для зазначених осіб. Це означає, що люди з інвалідністю, строк повторного огляду яких припав на період воєнного стану, можуть без проходження чергової ЛКК чи МСЕК отримувати пенсії та соціальні допомоги, реабілітаційні заходи, користуватися пільгами і гарантіями, передбаченими для осіб з інвалідністю законодавством.

Проте, у подальшому Законом № 4170-ІХ унормовано, що у разі якщо особі інвалідність установлена до введення в дію цього Закону і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але така особа не проходила повторний огляду у медико-соціальних експертних комісіях, то такі особи, за виключенням визначених у Постанові №1338 осіб, яких неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, зобов`язані пройти оцінювання повсякденного функціонування особи у такий строк: чоловіки віком від 25 до 60 років - у період з 01 квітня 2025 року до 01 листопада 2025 року; інші особи - до 01 квітня 2026 року.

При цьому, суд зауважує, що в абзаці вісімнадцятому пункту 3 Постанови № 1338 визначено, що на чоловіків віком від 25 до 60 років, яким встановлена друга або третя група інвалідності, із зазначенням строку повторного переогляду, не поширюються положення, зокрема абзаців п`ятнадцять-сімнадцять цього пункту, якими якраз і визначено осіб, які належать до числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, зокрема тих осіб, місцем проживання яких є території, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації.

Суд зазначає, що позивачу інвалідність була встановлена до набрання чинності постанови від 15.11.2024 №1338 і дата повторного огляду (01.10.2025) припадала на час існування воєнного стану на території України (абзаци 12, 14 пункту 3 постанови Кабміну №1338).

Оскільки інвалідність була встановлена позивачу до набрання чинності Постановою № 1338 - 26 листопада 2024 року), та строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України 01.10.2025, то у такому випадку позивач зобов`язаний був пройти оцінювання повсякденного функціонування у строк до 01 листопада 2025 року (абзац тринадцятий пункту 3 Постанови № 1338).

Відтак, строк юридичної дії виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 125189 від 16.10.2023 припадав не на 01.10.2025, а на 01.11.2025.

Тому суд вважає, що до 01 листопада 2025 року ступень втрати професійної працездатності позивача у межах спірних правовідносин вважався продовженим.

Як наслідок, відповідачем безпідставно припинено позивачу виплату страхових виплат з 01.10.2025, тобто у період, коли ступень втрати професійної працездатності позивача ще вважався продовженим.

За встановлених обставин, зважаючи на нормативне врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що твердження відповідача щодо правомірності припинення страхових виплат позивачу у зв`язку з відсутністю рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, є необґрунтованими.

Інших підстав для припинення страхових виплат позивачу матеріли справи не містять. Відповідних підстав відповідач суду не повідомив.

Таким чином, суд висновує, що дії Управління щодо припинення страхових виплат позивача з 01.10.2025 по 31.10.2025 є протиправними, а позовна вимога в цій частині є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Наслідком задоволення основної вимоги є задоволення й похідної вимоги шляхом зобов`язання відповідача поновити позивачу нарахування та виплату страхових виплат з 01.10.2025 по 31.10.2025.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованість, яка склалася, то суд вважає, що такий обов`язок відповідача у повній мірі охоплений зобов`язанням відповідача поновити страхову виплату з дня їх припинення.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

При звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 1064,96 грн, який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інші судові витрати позивачкою до стягнення не заявлялись.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення ОСОБА_1 нарахування та виплати страхових виплат з 01.10.2025 по 30.10.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відновити виплату ОСОБА_1 страхових виплат з 01.10.2025 по 30.10.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «20» жовтня 2026 року.

Суддя Р.В. Кисіль