Решение № 140758536, 20.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7053/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі третя особа), в якому позивач просить суд:

визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.02.2026 №025550014756 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з не зарахуванням окремих періодів роботи до страхового стажу та встановленням недостатності страхового стажу для призначення пенсії за віком;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву віком ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком зарахувавши до його страхового стажу: період роботи з 01 березня 1985 року по 05 квітня 1985 року на посаді водія в Іллінецькому автотранспортному підприємстві управління автомобільного транспорту Вінницької облспоживспілки; період проходження строкової військової служби з 11 квітня 1985 по 10 травня 1987 року; період роботи з 10 травня 1988 по 13 липня 1991 року на посаді електрика у Петропавлівській базі океанічного рибальства; період роботи з 21 вересня 1995 року по 28 травня 2001 року на посаді вантажника у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Іллінецький цукровий завод», та прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком по досягненню позивачем 60 річного віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилається на те, що йому було протиправно відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідної кількості страхового стажу. Представник позивача зазначає, що органом ПФУ було неправомірно відмовлено у зарахуванні до страхового стражу періодів роботи з 01.03.1985 по 05.04.1985, з 11.04.1985 по 10.05.1987, з 10.05.1988 по 13.07.1991 та з 21.09.1995 по 28.05.2001, що в свою чергу мало наслідком відмову у призначенні пенсії. З урахуванням викладеного у позовній заяві представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу. Також, відповідач вказує, що до страхового стажу позивача не зараховано відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.03.1985 періоди роботи з 01.03.1985 року по 05.04.1985 року, оскільки наказ про звільнення з роботи має виправлення; період проходження військової служби з 11.04.1985 року по 10.05.1987 року, оскільки відсутня дата видачі військового квитка; з 10.05.1988 року по 28.05.2001 року, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу. Водночас представник відповідача зазначає, що частину відповідного періоду було зараховано до страхового стажу на підставі відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідач також наголошував на тому, що на момент звернення позивача до відповідача останній не досяг установленого законом пенсійного віку. З огляду на зазначені обставини та аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Третя особа, скориставшись правом на подання пояснень у справі, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області діяло в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Підставами для відмови у призначенні пенсії визначено недосягнення позивачем пенсійного віку (59 років замість необхідних 60 років), крім того, до страхового стажу не зараховано окремі періоди трудової діяльності та проходження військової служби у зв`язку з недоліками в оформленні записів трудової книжки та відсутністю необхідних відомостей у документах. З огляду на викладене, третя особа вважає рішення про відмову в призначенні пенсії правомірною та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 13.02.2026 до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 20.02.2026 №025550014756, яке прийняте за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із недосягненням пенсійного віку та недостатністю страхового стажу.

Також, у вказаному рішенні зазначено про те, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.03.1985 до страхового стажу не зараховано наступні періоди:

з 01.03.1985 по 05.04.1985, оскільки наказ про звільнення з роботи має виправлення;

з 11.04.1985 по 10.05.1987 (період проходження військової служби), оскільки відсутня дата видачі військового квитка;

з 10.05.1988 по 13.07.1991, оскільки дата звільнення має розбіжність з датою наказу про звільнення з роботи.

з 21.09.1995 по 28.05.2001 оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу. При цьому зазначений спірний період частково зараховано до страхового стажу відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач, не погодившись з відмовою у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу та відмовою у призначенні пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідно до відомостей, зазначених у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданому Іллінецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 27.12.1999, ОСОБА_1 на момент звернення за призначенням пенсії досяг 59-річного віку.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком відповідач вказує на те, що його страховий стаж становить 30 років 5 місяців та 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії.

При цьому, органом Пенсійного фонду не зараховано до страхового стажу періоди трудової діяльності/військової служби з 01.03.1985 по 05.04.1985, з 11.04.1985 по 10.05.1987, з 10.05.1988 по 13.07.1991, з 21.09.1995 по 28.05.2001.

Суд зазначає, що згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.03.1985 по 05.04.1985 у зв`язку з наявністю виправлень у наказі про звільнення. На підтвердження зазначеного періоду роботи та усунення недоліків, пов`язаних із наявними виправленнями, представником позивача надано виписку з наказів АТК Іллінецької райспоживспілки, відповідно до якої наказом №13 від 05.04.1985, ОСОБА_1 , водія АТП, звільнено з роботи з 05.04.1985 у зв`язку з призовом до лав Радянської армії.

Щодо неврахування періоду роботи з 10.05.1988 по 13.07.1991 року у зв`язку з розбіжністю між датою звільнення, зазначеною у трудовій книжці, та датою, зазначеною в наказі про звільнення, а також періоду роботи з 21.09.1995 по 28.05.2001 року через відсутність у трудовій книжці назви підприємства при прийнятті на роботу, суд зазначає, що такі недоліки в оформленні трудової книжки мають формальний характер, не спростовують факту трудової діяльності позивача та не перешкоджають встановленню й перевірці факту його працевлаштування протягом зазначених періодів.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок ведення трудової книжки та правильність її заповнення покладається на роботодавця, в свою чергу, працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на соціальний захист у зв`язку із допущеними помилками при заповненні його трудової книжки.

Також, суд зазначає, що оскільки у період з 10.05.1988 по 13.07.1991 позивач працював за строковим трудовим договором, то роботодавець у наказі про звільнення від 16.04.1991 мав можливість встановити останній день роботи робітника (13.07.1991), у разі відсутності бажання продовжувати трудові відносини з таким робітником.

Суд зазначає, що підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності згідно записів трудової книжки можуть бути лише ті недоліки її оформлення, які ставлять під сумнів взагалі факт працевлаштування та можливість роботи протягом спірного періоду.

У даному випадку записи трудової книжки позивача не містять суттєвих недоліків щодо її оформлення, а тому спірні періоди роботи мають бути зараховані до страхового стажу позивачки.

Щодо відмови у зарахуванні періоду проходження військової служби з 11.04.1985 по 10.05.1987, у зв`язку з відсутністю дати видачі військового квитка, суд зазначає таке.

Дослідивши наявні в матеріалах справи скановані копії військового квитка ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , суд установив, що зазначений документ містить усі необхідні відомості, відповідні печатки та дату його видачі, яка збігається з датою початку проходження позивачем військової служби.

Таким чином, посилання на відсутність дати видачі військового квитка як на підставу для відмови у зарахуванні періоду проходження військової служби з 11.04.1985 по 10.05.1987 є безпідставною. Відтак, відмова у зарахуванні зазначеного періоду військової служби є необґрунтованою.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача підлягають задоволенню.

Водночас суд зазначає, що позивачем не досягнуто установленого законом пенсійного віку - 60 років. У зв`язку із цим позовна вимога про зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком є передчасною та не підлягає задоволенню.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначення пенсії за віком здійснюється автоматично, без звернення особи, у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком після досягнення пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення такого віку особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.1.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» звернення за призначенням пенсії може бути здійснене в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше ніж за один місяць до досягнення пенсійного віку.

Отже, позовні вимоги про зобов`язання призначити пенсію є безпідставними, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині зарахування спірних періодів до страхового стажу. Водночас вимога про призначення пенсії за віком є передчасною, оскільки на момент звернення до органів ПФУ позивач не досяг установленого законом пенсійного віку.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м.Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403).

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.02.2026 №025550014756, в частині відмови у зарахуванні періодів трудової діяльності з 01.03.1985 по 05.04.1985, з 11.04.1985 по 10.05.1987, з 10.05.1988 по 13.07.1991 та з 21.09.1995 по 28.05.2001 до страхового стажу ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 01.03.1985 по 05.04.1985, з 11.04.1985 по 10.05.1987, з 10.05.1988 по 13.07.1991 та з 21.09.1995 по 28.05.2001.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова