Постановление суда № 140758476, 19.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 280/10959/26 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Калашник Ю.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України (01601, м. Київ, вул. Експланадна, 8/10; код ЄДРПОУ 37567866) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними протизаконні дії чи/або триваючу бездіяльність, вчинених суб`єктом центральних органів виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері соціального захисту, пенсійного забезпечення та виконання гарантованих конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, а саме: уповноважених осіб Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України які згідно делегованих повноважень відмовилися від забезпечення порядку здійснення без будь-якої дискримінації державного регулювання та нагляду за дотриманням закону щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій за наслідком відсутності виконання пенсійним фондом України та його територіальними органами вимог конституції та законів України з дотриманням визначеного законом порядку, а також при цьому відмовилися від дотримання вимог статті 40 Конституції України, указів президента України, ст.ст. 19,20 закону України «Про звернення громадян», і це триваючий час дискримінаційно обмежує реалізацію гарантованого конституційного забезпечення права людини на пенсійне забезпечення, як реалізацію гарантій конституційного забезпечення виконання державою судового рішення у визначеному законом порядку, що 16.03.2023 набрало законної сили в адміністративній справі № 280/4284/22;

забезпечити «рівний і ефективний захист проти дискримінації за будь-якою ознакою» від триваючого порушення державою соціального права людини Л.Л.Булка щодо державних конституційних гарантій забезпечення виконання державою без будь-якої дискримінації судового рішення у визначеному законом порядку, яке 16.03.2023 набрало законної сили в адміністративній справі №280/4284/22, як реалізацію гарантованого конституційного забезпечення права людини на пенсійне забезпечення з особливістю: «призначення за рішенням суду з 12.10.2021 ...»,

через зобов`язання здійснення певних дій згідно делегованих повноважень у сфері управління центральним органом виконавчої влади у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон №3674-VI) визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру фізична особа сплачує 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3328,00 грн.

Позивачем подано позовну заяву у якій заявлено позовну вимогу немайнового характеру (щодо визнання протиправними дій/бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії) за яку належало б сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Проте, доказів сплати судового збору до суду не надано.

Позивачем до матеріалів справи не додано доказів сплати судового збору в розмірі ставки, встановленої статтею 4 Закону України №3674-VI, натомість заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору при поданні позовної заяви.

Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає про таке.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 132 КАС України).

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина 1 статті 133 КАС України).

Як передбачено частиною 1 статті 8 Закону України №3674-V, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України №3674-V, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суд повинен вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132-133 КАС України, Закону України №3674-V, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статті 133 КАС України, статті 8 Закону України №3674-V повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Відповідно до частини 1 статті 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно з частини 2 статті 8 КАС України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Так, судом досліджено надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня по грудень 2025 року та установлено, що у 2025 році дохід позивача становив 17 463,85 грн (соціальні виплати з відповідних бюджетів, додаткове благо).

Однак, позивачем не додано до клопотання індивідуальних відомостей про застраховану особу в Пенсійному фонді України або довідки про не отримання пенсії.

Таким чином, позивачем до позовної заяви не надано належних доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що зумовлює відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Без надання достовірних доказів знаходження позивача у скрутному матеріальному становищі, суд вважає клопотання необґрунтованим та не має можливості задовольнити вказане клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України, яким на її думку, визначено, що пенсія не є доходом.

Так, предметом розгляду Конституційного Суду України у справі № 1-р/2018 були положення абз. 1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, щодо оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів. При цьому, у рішенні від 27.02.2018 № 1-р/2018 зазначено, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист громадян, яке згідно з частиною другою статті 46 Конституції України гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням і не є заробітком громадян або іншим доходом, пов`язаним з будь-яким видом діяльності. Тому, вирішуючи питання щодо неконституційності вказаних положень закону, Конституційним Судом України не вирішувалось питання щодо визначення поняття доходу.

Слід зауважити, що згідно зі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Отже, твердження позивача, що пенсія не є доходом, спростовується нормами чинного законодавства.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 521/940/17.

Щодо посилань позивача на втрату працездатності як на підставу для звільнення від сплати судового збору суд зазначає, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справ у судах. При цьому, зазначеною нормою не передбачено звільнення від сплати судового збору осіб, які втратили працездатність у зв`язку з досягненням пенсійного віку, або сам факт отримання особою пенсії за віком як самостійну підставу для звільнення від сплати судового збору.

Згідно із позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №215/3831/16-а (2-а/215/128/16) передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону №3674-VI є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Звільнення від сплати судового збору на певній стадії судового процесу не створює пільг щодо його сплати на інших його стадіях чи в інших судових провадженнях.

Посилання позивача на допущення щодо неї дискримінації з боку органів державної влади суд вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Саме по собі незадоволення позивача результатами розгляду її звернень, незгода з діями чи рішеннями суб`єктів владних повноважень, а також наявність спору щодо правильності нарахування та виплати пенсії не свідчать про наявність дискримінаційного ставлення до неї. Для висновку про дискримінацію необхідно встановити наявність відмінного ставлення до особи порівняно з іншими особами у подібній ситуації, наявність відповідної ознаки, за якою здійснюється таке розрізнення, а також відсутність об`єктивного та розумного обґрунтування такого ставлення.

Водночас із наведених позивачем обставин не вбачається, у чому саме полягало відмінне ставлення до неї з боку органів державної влади, які конкретно дії чи рішення були зумовлені дискримінаційними мотивами, а також у порівнянні з якими особами, що перебували у подібному становищі, до позивача було застосовано інший підхід.

За таких обставин твердження позивача про її дискримінацію з боку органів державної влади мають характер припущень та не підтверджені належною доказовою базою. Саме лише посилання на дискримінацію без зазначення конкретних обставин, які свідчать про нерівне ставлення, та без подання відповідних доказів не може бути визнане судом достатнім для підтвердження таких доводів.

Крім того, даний спір не стосується відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Викладене спростовує доводи позивача щодо наявності у суду обов`язку звільнити її від сплати судового збору.

З наведених підстав, позивачу необхідно надати докази доплати судового збору в розмірі ставки, встановленої статтею 4 Закону України №3674-VI у сумі 1331,20 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч.3 ст.169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України (01601, м.Київ, вул.Експланадна, 8/10; код ЄДРПОУ 37567866) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 10 календарних днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду: документу про сплату судового збору в розмірі ставки, встановленої статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (1331,20 грн), оформлений відповідно до вимог законодавства за наступними реквізитами: "Отримувач коштів - ГУК у Зап.обл/м.Зап. Дніпров./22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37941997; Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) - 899998; Рахунок отримувача - UA538999980313131206084008512; Код класифікації доходів бюджету - 22030101; Призначення платежу - *; 101; ___ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Запорізький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)".

Копію ухвали надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Ю.В.Калашник