Решение № 140758296, 13.10.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/5932/26Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Романець Е.М

та осіб, які беруть участь у справі:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник відповідача - Хабаров В.В.

представник третьої особи - Фекете В.А,

розглянувши в у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити дії, третя особа - Закарпатська митниця, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити дії, третя особа - Закарпатська митниця, а саме просив суд Зобов`язати Мукачівський відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти всі арешти та заборони на відчуження майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладені постановами державного виконавця від 17.05.2016 у виконавчому провадженні № 51048274, шляхом винесення постанови про зняття арештів, внесення відомостей про припинення відповідних обтяжень до реєстрів та направлення постанови всім органам і установам, яким були надіслані постанови про арешт.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дія арештів, накладених ще 17.05.2016 року, за відсутності доведеної можливості продовжувати примусове виконання є непропорційним і невиправданим обмеженням права власності Позивача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проси суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника та зазначити про це у відповідній постанові, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій); у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Зазначає, що законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.09.2026 року витребувано у відповідача матеріали виконавчого провадження.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задоволити, з мотивів наведених у позовній заяві.

Представник відповідача та представник третьої особи у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечили, з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 10.05.2016 року державний виконавець районного відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції Кохан П.І. відкрив виконавче провадження №51048274 на підставі постанови Закарпатської митниці ДФС від 24.02.2016 №0218/30506/16 про стягнення з ОСОБА_1 3 400,00 грн штрафу.

17.05.2016 року державний виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 340,00 грн та постанови про арешт усього майна Позивача і заборону його відчуження у межах суми 3 400,00 грн.

26.06.2017 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки транспортний засіб боржника не було виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.

Як встановлено судом, 03.11.2025 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про зняття арештів.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 у справі № 260/615/26 дії Відповідача щодо неналежного розгляду заяви визнано протиправними та відповідача зобов`язано відновити матеріали ВП № 51048274 та повторно розглянути заяву з прийняттям рішення.

18.07.2026 року Позивач подав заяву щодо виконання судового рішення.

Листом від 14.08.2026 року Відповідач повідомив, що відновив лише окремі документи ВП № 51048274, повторно розглянув заяву, однак підстав для зняття арешту не вбачає. Для зняття арештів запропоновано сплатити заборгованість, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Позивач вказує на те, що Відповідач не зазначив номера чи стану будь-якого чинного виконавчого провадження, у якому арешти від 17.05.2016 року реально забезпечували б виконання; не навів дати останнього належного пред`явлення виконавчого документа; не визначив дату завершення інших згаданих історичних проваджень; не довів чинності строку пред`явлення документа; не навів конкретного розрахунку боргу, збору і витрат та правової підстави забезпечувати їх арештами саме у ВП № 51048274.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 534 Митного Кодексу України, постанови митних органів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил є обов`язковими для виконання.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 09 лютого 2009 року № 2-258/08 та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

За змістом статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).

Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, з огляду на наведені норми Закону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, тому на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч. 2 ст. 12 Закону № 1404-VIII).

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 12 вказаного Закону стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Враховуючи викладене, оскільки постанова Закарпатської митниці ДФС від 24.02.2016 року №0218/30506/16, на підставі якого відкрито виконавче провадження № ВП54048274 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 3400,00 грн, 26.06.2017 року було повернуто стягувачу, то повторно пред`явити його до виконання стягувач міг у строк до 26 вересня 2017 року.

Аналізуючи наведене, а також відсутність відкритого виконавчого провадження за постановою Закарпатської митниці ДФС від 24.02.2016 року №0218/30506/16 більше дев`яти років свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арештів майна.

Встановивши вищенаведені обставини, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що вказана постанова митниці від 24.02.2016 року повторно пред`являлася до примусового виконання і строки її пред`явлення до виконання закінчилися, то суд вказує на те, що збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання постанови Закарпатської митниці, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання такої, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном позивача.

Разом з тим, суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стала судова практика свідчить про те, що має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що за результатами розгляду даного спору є підстави для виходу судом за межі позовних вимог та з метою належного захисту прав позивача слід зобов`язати Мукачівський відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції вирішити питання щодо звільнення з-під арешту майна, накладеного постановою державного виконавця Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Кохан ПІ. від 17.05.2016 року у виконавчому провадженні ВП №51048274, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.77 КАС України закріплено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справи про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог.

На підставі вказаного та керуючись статтями 9, 14, 90, 242-246, 265, 271, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити дії, третя особа - Закарпатська митниця - задовльнити частково.

Зобов`язати Мукачівський відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ш. Августина, буд. 25/2, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ: 34850750) вирішити питання щодо звільнення з-під арешту майна, накладеного постановою державного виконавця Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Кохан ПІ. від 17.05.2016 року у виконавчому провадженні ВП №51048274, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, з особливостями, визначеними ст. 287 КАС України та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.10.2026 року.

СуддяС.А. Гебеш