Постановление суда № 140756843, 20.10.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

468/450/26

нп 1-кп/490/1158/2026

20.10.2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 468/450/26

У Х В А Л А

про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

20 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів Центрального районного суду міста Миколаєва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 1202515204000012 від 14.02.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора ОСОБА_10

обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_11 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_12 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_13 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника адвоката ОСОБА_14 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника адвоката ОСОБА_15 ,

перекладача ОСОБА_16 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави, обраного ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.10.2025 року. Прокурор зазначив, що підставою для продовження строку запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених під час застосування запобіжного заходу, і які наразі не зменшились, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам.

Також прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави, обраного ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.10.2025 року. Прокурор зазначив, що підставою для продовження строку запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених під час застосування запобіжного заходу, і які наразі не зменшились, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам.

Крім того, прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави, обраного ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.10.2025 року. Прокурор зазначив, що підставою для продовження строку запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених під час застосування запобіжного заходу, і які наразі не зменшились, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам.

Також прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави, обраного ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.10.2025 року. Прокурор зазначив, що підставою для продовження строку запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених під час застосування запобіжного заходу, і які наразі не зменшились, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам.

Крім того, прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави, обраного ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.10.2025 року. Прокурор зазначив, що підставою для продовження строку запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених під час застосування запобіжного заходу, і які наразі не зменшились, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам.

Прокурор клопотання підтримав в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання, просили обрати домашній арешт або визначити розмір застави мінімальний для даних кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання, просили відмовити в задоволенні клопотання, а вразі задоволення клопотання визначити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, просили змінити на більш м`який запобіжний захід або визначити розмір застави.

Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили змінити на більш м`який запобіжний захід або визначити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, просили змінити на більш м`який запобіжний захід або визначити розмір застави..

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно ч. 3 до ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Щодо клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: у незаконному виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропних речовин, вчинених повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою, ч. 3 ст. 311 КК України, а саме: у незаконному придбанні та зберіганні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, вчинених повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою, ч. 3 ст. 313 КК України, а саме: у незаконному придбанні, зберіганні обладнання, призначеного для виготовлення психотропних речовин, вчинених у складі організованої групи, з метою виготовлення психотропних речовин, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, а саме: в організації та утриманні місця для незаконного виготовлення психотропних речовин, вчинених з корисливих мотивів, групою осіб.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 12.10.2025 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.12.2025 року включно без визначення розміру застави. Застосування до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу було обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У подальшому 01.12.2025 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29.01.2026 року включно. 21.01.2026 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.03.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 17.03.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 15.05.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 11.05.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 09.07.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 01.07.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 29.08.2026 року включно. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.08.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 26.10.2026 року включно.

Обґрунтовано доведеним є наявність в діях ОСОБА_5 ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 обвинувачено у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити дії щодо переховування від суду. Крім того, може незаконно впливати на свідків та обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни показань на його користь. Також, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення та обставини його вчинення можна дійти висновку про високу ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Вказані ризики не зникли та не зменшилися з часом та доведені прокурором в суді.

З врахуванням вищенаведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_5 , тяжкості інкримінованого йому діяння, відсутності доказів про тяжкість захворювань, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на шістдесят днів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Ураховуючи викладене вище, зважаючи, що закінчити судовий розгляд до спливу строку дії запобіжного заходу не є можливим, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави.

Щодо клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: у незаконному виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропних речовин, вчинених повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою, ч. 3 ст. 311 КК України, а саме: у незаконному придбанні та зберіганні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, у великих розмірах, вчинених організованою групою, ч. 3 ст. 313 КК України, а саме: у незаконному придбанні, зберіганні обладнання, призначеного для виготовлення психотропних речовин, вчинених у складі організованої групи, з метою виготовлення психотропних речовин, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, а саме: в організації та утриманні місця для незаконного виготовлення психотропних речовин, вчинених з корисливих мотивів, групою осіб.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 12.10.2025 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.12.2025 року включно без визначення розміру застави. Застосування до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу було обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У подальшому 01.12.2025 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29.01.2026 року включно. 21.01.2026 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.03.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 17.03.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 15.05.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 11.05.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 09.07.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 01.07.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 29.08.2026 року включно. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.08.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 26.10.2026 року включно.

Обґрунтовано доведеним є наявність в діях ОСОБА_6 ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачено у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити дії щодо переховування від суду. Крім того, може незаконно впливати на свідків та обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни показань на його користь. Також, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення та обставини його вчинення можна дійти висновку про високу ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Вказані ризики не зникли та не зменшилися з часом та доведені прокурором в суді.

З врахуванням вищенаведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_6 , тяжкості інкримінованого йому діяння, відсутності доказів про тяжкість захворювань, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на шістдесят днів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Ураховуючи викладене вище, зважаючи, що закінчити судовий розгляд до спливу строку дії запобіжного заходу не є можливим, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави.

Щодо клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_7 обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: у незаконному виготовленні, зберіганні, перевезенні, пересиланні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропних речовин, вчинених повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою, ч. 3 ст. 311 КК України, а саме: у незаконному придбанні та зберіганні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, у великих розмірах, вчинених організованою групою, ч. 3 ст. 313 КК України, а саме: у незаконному придбанні, зберіганні обладнання, призначеного для виготовлення психотропних речовин, вчинених у складі організованої групи, з метою виготовлення психотропних речовин, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, а саме: в організації та утриманні місця для незаконного виготовлення психотропних речовин, вчинених з корисливих мотивів, групою осіб.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 12.10.2025 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.12.2025 року включно без визначення розміру застави. Застосування до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу було обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У подальшому 01.12.2025 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29.01.2026 року включно. 21.01.2026 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.03.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 17.03.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 15.05.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 11.05.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 09.07.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 01.07.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 29.08.2026 року включно. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.08.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 26.10.2026 року включно.

Обґрунтовано доведеним є наявність в діях ОСОБА_7 ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_7 обвинувачено у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити дії щодо переховування від суду. Крім того, може незаконно впливати на свідків та обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни показань на його користь. Також, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення та обставини його вчинення можна дійти висновку про високу ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Вказані ризики не зникли та не зменшилися з часом та доведені прокурором в суді.

З врахуванням вищенаведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_7 , тяжкості інкримінованого йому діяння, відсутності доказів про тяжкість захворювань, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на шістдесят днів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Ураховуючи викладене вище, зважаючи, що закінчити судовий розгляд до спливу строку дії запобіжного заходу не є можливим, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави.

Щодо клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 .

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_8 обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: у незаконному виготовленні, зберіганні, перевезенні, пересиланні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропних речовин, вчинених повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою, ч. 3 ст. 311 КК України, а саме: у незаконному придбанні та зберіганні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, у великих розмірах, вчинених організованою групою, ч. 3 ст. 313 КК України, а саме: у незаконному придбанні, зберіганні обладнання, призначеного для виготовлення психотропних речовин, вчинених у складі організованої групи, з метою виготовлення психотропних речовин, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, а саме: в організації та утриманні місця для незаконного виготовлення психотропних речовин, вчинених з корисливих мотивів, групою осіб.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 12.10.2025 року ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.12.2025 року включно без визначення розміру застави. Застосування до обвинуваченої такого виду запобіжного заходу було обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У подальшому 01.12.2025 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29.01.2026 року включно. 21.01.2026 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.03.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 17.03.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 15.05.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 11.05.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 09.07.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 01.07.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 29.08.2026 року включно. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.08.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 26.10.2026 року включно.

Обґрунтовано доведеним є наявність в діях ОСОБА_8 ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_8 обвинувачено у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого їй злочину, будучи обізнаною про покарання, яке загрожує їй у разі визнання винуватою, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити дії щодо переховування від суду. Крім того, може незаконно впливати на свідків та обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни показань на її користь. Також, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення та обставини його вчинення можна дійти висновку про високу ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Вказані ризики не зникли та не зменшилися з часом та доведені прокурором в суді.

З врахуванням вищенаведеного, особи обвинуваченої ОСОБА_8 , тяжкості інкримінованого їй діяння, відсутності доказів про тяжкість захворювань, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 на шістдесят днів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків, що випливають із ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Ураховуючи викладене вище, зважаючи, що закінчити судовий розгляд до спливу строку дії запобіжного заходу не є можливим, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави.

Щодо клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 .

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_9 обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: у незаконному виготовленні, та зберіганні з метою збуту психотропних речовин, вчинені за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 12.10.2025 року ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.12.2025 року включно без визначення розміру застави. Застосування до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу було обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У подальшому 01.12.2025 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29.01.2026 року включно. 21.01.2026 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.03.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 17.03.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 15.05.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 11.05.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 09.07.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 01.07.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 29.08.2026 року включно. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.08.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 26.10.2026 року включно.

Обґрунтовано доведеним є наявність в діях ОСОБА_9 ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_9 обвинувачено у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити дії щодо переховування від суду. Крім того, може незаконно впливати на свідків та обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни показань на його користь. Також, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення та обставини його вчинення можна дійти висновку про високу ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Вказані ризики не зникли та не зменшилися з часом та доведені прокурором в суді.

З врахуванням вищенаведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_9 тяжкості інкримінованого йому діяння, відсутності доказів про тяжкість захворювань, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 на шістдесят днів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Ураховуючи викладене вище, зважаючи, що закінчити судовий розгляд до спливу строку дії запобіжного заходу не є можливим, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави.

Керуючись статтями 110, 131, 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 369, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на шістдесят днів - до 18 грудня 2026 включно, без визначення розміру застави.

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на шістдесят днів - до 18 грудня 2026 включно, без визначення розміру застави.

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на шістдесят днів - до 18 грудня 2026 включно, без визначення розміру застави.

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк тримання під вартою на шістдесят днів - до 18 грудня 2026 включно, без визначення розміру застави.

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк тримання під вартою на шістдесят днів - до 18 грудня 2026 включно, без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим - протягом п`яти днів з моменту вручення копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3