Решение № 140756806, 20.10.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1565/26

Провадження №2/485/990/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

20 жовтня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Бодрової О.П.,

за участю секретаря судового засідання Камінського Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снігурівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , предметом якої є стягнення кредитної заборгованості з відповідача у загальному розмірі 10 950,00 грн, а також понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 липня 2023 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» було укладено кредитний договір № 238762 на суму кредитування 3000,00 грн. 19.04.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №568/ФК-24, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 238762 від 13.07.2023. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконує, тому борг за кредитним договором складає 10 950,00 грн та складається з: 3000,00 грн сума боргу по тілу кредиту; 7950,00 грн суми боргу по відсоткам. У зв`язку з наведеним, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 238762 від 13.07.2023 у розмірі 10 950,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Інші процесуальні дії у справі

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 17 серпня 2026 року прийняла до розгляду позовну заяву та відкрила провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження /а.с.58/.

Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 28 вересня 2026 року витребував докази у справі /а.с.67/.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, у позовній заяві просив про розгляд справи у відсутності їх представника, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення заперечень не мав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суду не повідомив. Конверт повернуто з відміткою пошти «Адресат відсутній». Крім того, здійснено виклик відповідача через оголошення опубліковане на веб-сайті суду на порталі Судова влада України.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд встановив, що 13 липня 2023 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 238762 про надання фінансового кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» надало відповідачу кредит у розмірі 3000,00 грн, строком на 14 днів до 26.07.2023 /а.с.37-42/.

Відповідно до умов договору, сторони погодили що кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 1825% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором (п. 1.3, 1.4 договору).

Згідно з п. 3.1 договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення (п.3.3 договору).

Відповідно п. 5.3 договору, у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, визначений договором, клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом СL4745. Відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» Електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису.

Виконання ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» своїх обов`язків щодо перерахування відповідачу коштів за кредитним договором підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід», яким підтверджено успішний переказ грошових коштів 13.07.2023 на платіжну картку НОМЕР_1 , банком-емітентом якої є «Приватбанк» грошові кошти в сумі 3000,00 грн /а.с.34/.

13.09.2023 відповідно до Протоколу Загальних зборів учасників Товариства №13/09/2023 ТОВ «Займер» перейменовано на ТОВ «Клай Інвест» /а.с.16/.

19.04.2024 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 568/ФК-24, у відповідності до умов якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» передав (відступив) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняв належні ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників до цього договору /а.с.24-29/.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 238762 від 13.07.2023 в сумі 10 950,00 грн, з яких: 3000,00 грн сума заборгованості по тілу кредиту, 7950,00 грн сума заборгованості по відсоткам /а.с.17/.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 238762 від 13.07.2023, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 10 950,00 грн, з яких: 3000,00 грн сума заборгованості по тілу кредиту, 7950,00 грн сума заборгованості по відсоткам /а.с.18-20/.

Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260929/41801-БТ від 02.10.2026, який надійшов до суду 12.10.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку здійснено переказ 13.07.2023 у сумі 3000,00 грн на виконання умов кредитного договору.

Норми права використані судом

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями частини 1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1-2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що к редитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі ст.610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частина 1 статті 612 ЦК України зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, відповідач власноручним підписом підтвердив повне ознайомлення з інформацією про отримані кредитні послуги, які містять основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо річної процентної ставки; розмір відсотків та порядок повернення кредиту; тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови.

Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитних договорів, такі правочини, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створюють презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим кредитні договори, згідно зі ст.629 ЦК України є обов`язковими для виконання сторонами, а зобов`язання за ними, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договорів.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19) та вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Оскільки, поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто, боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд встановив, що кредитним договором №238762 від 13.07.2023 передбачено строк кредитування 14 днів. Фіксована процентна ставка за користування кредитом становить 5% на день.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Отже, розмір відсотків відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту №238762 від 13.07.2023 становить 2100 грн за період з 13.07.2023 по 26.07.2023, виходячи з розрахунку: 3000 грн (тіло кредиту) х 5% (відсоткова ставка) х 14 днів (строк кредиту).

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду в аналогічних справах.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши укладення між сторонами кредитного договору та наявність заборгованості за ним, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 238762 від 13.07.2023 у загальному розмірі 5100,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас із змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмірвитрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що 01 червня 2026 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений договір про надання правової допомоги №42649746/02, предметом якого є надання клієнту правової допомоги. Окрім того, 21 липня 2026 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №238762 до Договору №42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір №42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року укладеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , додаткову угоду №238762 до Договору №42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року, укладену 21 липня 2026 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Білецького Б.М., акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21 липня 2026 року на суму 6000,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості.

Відповідно до частини 1, 4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.268. рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (Заява № 19336/04) суд зазначив, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У відповідності до ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги не заявлено.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, слід зазначити, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Отже, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розподіляючи судові витрати, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 5100,00 грн заборгованості за кредитними договорами, задовольнивши 46,57% позовних вимог.

Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1239,88 грн.

Керуючись ст.10,18, 23, 76, 279, 258, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 238762 від 13.07.2023 у розмірі 5100,00 грн (п`ять тисяч сто гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати у загальному розмірі 4239,88 (чотири тисячі двісті тридцять дев`ять гривень вісімдесят вісім копійок) грн, які складаються з: судового збору 1239,88 (одна тисяча двісті тридцять дев`ять гривень вісімдесят вісім копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Повне рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження юридичної особи: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя О.П.Бодрова