Решение № 140756713, 19.10.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІСправа № 483/1354/25

Провадження № 2/483/83/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

14 жовтня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Рак Л.М.

за участю секретаря Гречки С.Є.,

позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Горлова А.В.,

представника третьої особи первинна профспілкова організація національного природного парку «Білобережжя Святослава» - Тарабан С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в режимі відеоконференції з приміщенням Заводського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного природного парку «Білобережжя Святослава», треті особи - первинна профспілкова організація національного природного парку «Білобережжя Святослава» професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України, Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до Національного природного парку «Білобережжя Святослава» (далі - НПП «Білобережжя Святослава»), треті особи - первинна профспілкова організація національного природного парку «Білобережжя Святослава», Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з 01 листопада 2021 року працювала на посаді природоохоронника VI розряду Покровського ПНДВ НПП «Білобережжя Святослава». 04 лютого 2025р. її було обрано членом комісії з розробки та перевірки Колективного договору НПП «Білобережжя Святослава». Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово було продовжено та який триває й дотепер. Місто Очаків (де розташоване офісне приміщення НПП «Білобережжя Святослава») дійсно з грудня 2022 року, відповідно до законодавства нашої країни, знаходиться в зоні активних бойових дій. Територія Покровського природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Білобережжя Святослава» з 24 лютого 2022 року знаходиться в окупації збройними силами рф (Кінбурнська Коса), землі акваторії та акваторія Чорного моря, Ягорлицької затоки, Дніпровсько-Бузького лиману - юридично не визначено. Наказом в.о. директора НПП «Білобережжя Святослава» від 22 серпня 2025 року № 131-0 її було звільнено з 28 серпня 2025 року з посади природоохоронника VI розряду НПП «Білобережжя Святослава» згідно з п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Зі своїм звільненням вона не згодна, оскільки її не повідомили за 10 календарних днів про вивільнення, не запропонували іншу посаду, станом на 29 вересня 2025 року їй не вручено копію оскарженого наказу. Розрахункові листи їй не надавались за жодний місяць роботи, а також при звільнені. Відповідно до довідки 05-0к сформованої 04 вересня 2025 року їй нараховувалась заробітна плата за останній календарній рік у розмірі 8000 грн., але за липень 2025року їй було нараховано - 10591 грн., за серпень 2025 року - 789 грн. 03 коп., а тому розрахувати самостійно суму середнього заробітку вона не може. Крім того, позивачкою зазначено, що її незаконне звільнення призвело до депресивного стану та до реальних перешкод у працевлаштуванні, також вона є матір`ю двох захисників держави України (обидва учасники бойових дій), тому їй завдана моральна шкода з урахуванням глибини та тривалості моральних страждань яку вона оцінила в 50000,00 грн. Посилаючись на викладене, позивачка просила скасувати наказ НПП «Білобережжя Святослава» від 22 серпня 2025 року № 131-0 про звільнення ОСОБА_1 з 28 серпня 2025 року з посади природоохоронника VI розряду НПП «Білобережжя Святослава» згідно з п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України; поновити її на посаді природоохоронника VI розряду Покровского ПНДВ НПП «Білобережжя Святослава» з 28 серпня 2025 року; стягнути з НПП «Білобережжя Святослава» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 серпня 2025 року до дня поновлення на роботі та моральну шкоду в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн.

13 жовтня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому в.о. директора НПП «Білобережжя Святослава» Вікторія Петренко просила у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити повністю та визнати наказ № 131-о від 22 серпня 2025 року про звільнення ОСОБА_1 законним та таким, що відповідає вимогам трудового законодавства України. У відзиві відповідачем зазначено, що наказом № 131-о від 22 серпня 2025 року ОСОБА_1 , природоохоронник VI розряду Покровського ПНДВ, звільнена з 28 серпня 2025 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України - у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою через знищення (відсутність) виробничих, організаційних або технічних умов, засобів виробництва, що виникла внаслідок бойових дій. Таке рішення було ухвалено відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-1Х від 15 березня 2022 року, з урахуванням статей 6 та 19 Закону України «Про відпустки» та листа Міністерства довкілля України № 11/11-01/2207-25 від 11червня 2025 року щодо оптимізації діяльності установ природно-заповідного фонду та контролю бюджетних видатків в умовах воєнного стану. Звільнення позивачки стало вимушеним наслідком зниження обсягів робіт, часткової неможливості здійснювати природоохоронну діяльність у зоні бойових дій та обмеженого доступу до частини території парку. 21 липня 2025 року провідний фахівець з кадрів Новікова С.С. надіслала ОСОБА_1 через месенджер «WhatsApp» офіційне повідомлення № 02-29/275 із роз`ясненням причин майбутнього звільнення. У ньому ОСОБА_1 було поінформовано про неможливість забезпечення роботою через знищення майна Парку внаслідок бойових дій, тимчасову окупацію території Парку та попереджено про майбутнє звільнення відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. 28 липня 2025 року адміністрація Парку направила з офіційної пошти Парку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на актуальну електронну адресу позивачки, яку вона самостійно надала фахівцю з кадрів ОСОБА_3 при переписці в месенджері «WhatsApp» та прописала адресу електронної пошти в заяві на свою відпустку власноруч ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), друге повідомлення № 299/02-29, у якому позивачці було запропоновано вакантну посаду робітника з благоустрою господарсько-технічного відділу НПП із зазначенням умов праці, місця роботи адміністрація Парку (м. Очаків, вул. Лоцманська, 3) та строку для надання письмової згоди до 08 серпня 2025 року. ОСОБА_1 не надала відповіді чи заяви про згоду/відмову на переведення, у зв`язку з чим 22 серпня 2025 року їй було направлено третє повідомлення № 361/02-29 на електронну пошту ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з офіційної пошти адміністрації Парку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яким її поінформовано, що через відсутність реакції та неможливість забезпечити роботою, трудовий договір буде розірвано 28 серпня 2025 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Зазначені повідомлення були надіслані з офіційної електронної пошти Парку на актуальну адресу працівниці, що підтверджується скриншотами листування. Крім того, наказ про звільнення № 131-о від 22 серпня 2025 року був надісланий на електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) позивачці з офіційної пошти Парку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )., з яким вона також ознайомилась під підпис в офісі адміністрації Парку за адресою: м. Очаків, вул. Лоцманська, 3. Крім того, ОСОБА_1 було надіслано на її електронну пошту повідомлення про суми, належні при звільненні. На момент звільнення ОСОБА_1 продовжувала перебувати у простої (з 13 травня 2022 року по 28 серпня 2025 року включно), не виконувала трудових функцій та не надавала довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи (ВПО), попри обов`язок подати її протягом 10 днів з моменту зміни місця проживання відповідно до п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки ВПО, затвердженого постановою КМУ № 509 від 01.10.2014р. НПП «Білобережжя Святослава» виконав усі вимоги трудового законодавства - виплатив ОСОБА_1 компенсацію за 13 календарних днів невикористаної відпустки та вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку. Таким чином, звільнення ОСОБА_1 відбулося на законних підставах, із дотриманням установленої процедури повідомлення, пропозиції іншої посади та виплати всіх належних сум.

17 жовтня 2025 року від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, в якому представник заперечувала проти обставин викладених у відзиві на позовну заяву.

30 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника третьої особи - Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, надійшли пояснення щодо позову, у яких представник зазначила, що НПП «Білобережжя Святослава» належить до сфери управління Міністерства охорони довкілля та природних ресурсів України. Формально, у чинному Положенні ППО НПП «Білобережжя Святослава» записано, що парк належить до сфери Міндовкілля, але законодавчо, за Постановою № 903 від 21 липня 2025 року, функції Міндовкілля були передані до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства. Стаття 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначає, що управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, ботанічними садами, дендрологічними та зоологічними парками загальнодержавного значення, а також регіональними ландшафтними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями, яку очолює директор. Згідно із Положенням НПП «Білобережжя Святослава» затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 87 (у редакції наказу Міндовкілля від 16.04.2021 № 250) (далі - Положення) управління Парком здійснюється відповідно до вимог законодавства спеціальною адміністрацією, яку очолює директор. Відповідно до п. 3.5 Положення директор несе персональну відповідальність за виконання покладених на Парк завдань, у тому числі за організацію та проведення природоохоронних заходів, наукової та науково-технічної і рекреаційної діяльності, екологічних освітньо-виховних, господарських та інших робіт, збереження закріпленого за Парком майна і забезпечення протипожежної безпеки його об`єктів, за створення належних соціально-побутових виробничих умов для працівників Парку тощо. Пункт 3.6. Положення визначає повноваження директора Парку, до яких, зокрема, входять: здійснює керівництво роботою адміністрації Парку та несе відповідальність за виконання покладених на нього завдань; забезпечує виконання завдань, визначених у пункті 2.2. розділу «Мета створення і завдання» Положення; представляє Парк в органах державної влади, місцевого самоврядування, судових органах, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та у відносинах з трудовим колективом; видає у межах своєї компетенції накази; визначає функціональні обов`язки працівників Парку; здійснює інші повноваження відповідно до законодавства. Пункт 3.13. Положення визначає, що з метою регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників і адміністрації Парку між ними, у відповідності до законодавства, укладається колективний договір, який підписується уповноваженими представниками сторін. Звільнення природоохоронника (тобто працівника національного природного парку, заповідника чи іншої установи природно-заповідного фонду) регулюється загальним трудовим законодавством України та спеціальними нормами, що стосуються природоохоронних установ. За приписами ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до п. 6 ст. 41 КЗпП України додатковою підставою розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Відповідно до п.п. 2 та 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Закон України «Про правовий режим воєнного стану», втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім: другого речення абзацу другого частини першої та третього речення абзацу третього частини першої статті 12 цього Закону, які втрачають чинність з моменту використання днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану; ч. 4 ст. 13 та ст. 15 цього Закону, які втрачають чинність з моменту завершення відшкодування працівникам та роботодавцям грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України. Листом Міндовкілля від 11.06.2025 № 11/11-01/2207 надісланого Установам природно-заповідного фонду, включаючи ППО НПП «Білобережжя Святослава», доручено з метою оптимізації організації діяльності та контролю видатків Державного Бюджету на оплату праці привести трудові відносини у відповідність до чинного законодавства про працю. На виконання листа Міндовкілля з урахуванням п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та ст.ст. 6 та 19 Закону України «Про відпустки» ухвалено рішення щодо звільнення ОСОБА_1 (природоохоронника VI розряду Покровського ПНДВ) у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою через знищення (відсутність) виробничих, організаційних або технічних умов засобів виробництва, що виникла внаслідок бойових дій (копія наказу № 131-о від 22 серпня 2025 року міститься в матеріалах справи). Щодо належного повідомлення позивачки про її звільнення зазначено, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким передбачено особливості обміну документами, організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у роботодавця у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів на територіях активних та можливих бойових дій, перелік яких затверджений у порядку, встановленому законодавством, 21 липня 2025 року фахівець з кадрів Новікова С. С. через месенджер «WhatsApp» надіслала ОСОБА_1 повідомлення про майбутнє звільнення № 02-29/275 із роз`ясненням причин (докази містяться в матеріалах справи). Також, 28 липня 2025 року фахівцем з кадрів ОСОБА_3 з офіційної пошти парку ОСОБА_1 на її електронну пошту було надіслано повідомлення № 299/02-29 про вакантну посаду робітника з благоустрою господарсько-технічного відділу НПП із вказанням умов праці та датою для надання згоди/відмови щодо запропонованої вакансії (докази містяться в матеріалах справи). Не надавши відповіді щодо запропонованої вакансії фахівець з кадрів ОСОБА_3 направила повідомлення № 361/02-29 на електронну адресу позивачки, в якому проінформувала ОСОБА_1 , що трудовий договір буде розірвано з 28 серпня 2025 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (докази містяться в матеріалах справи). Таким чином, посилання позивачки, щодо не повідомлення її про звільнення без належного повідомлення спростовується доказами, що містяться в матеріалах справи. Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн з НПП «Білобережжя Святослава» на користь ОСОБА_1 , то в трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у ст. 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У постанові від 31.07.2019 по справі № 804/6922/16 Верховний Суд зазначив, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди. Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Сама по собі вимога ОСОБА_1 не є підставою для стягнення моральної шкоди у розмірі 500000 гривень, оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2019 у справі № 818/1429/17, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо. Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, Мінекономіки вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 0000 гривень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Посилаючись на викладене, представник третьої особи просила відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача НПП «Білобережжя Святослава» в задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося до вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи - первинної профспілкової організації НПП «Білобережжя Святослава» в судовому засіданні зазначила, що з позовом не згодна, просила відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи - Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника міністерства економіки та довкілля (т. 3 а.с. 97-98).

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов такого.

Наказом НПП «Білобережжя Святослава» № 104-о від 27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду природоохоронника VI Покровського ПНДВ з 01 листопада 2021 року (а.с. 14).

Наказом НПП «Білобережжя Святослава» № 131-о від 22 серпня 2025 року ОСОБА_1 звільнено з посади природоохоронника VI розряду з 28 серпня 2025 року згідно з п. 6 ч.1 ст. 41 КЗпП України (а.с. 13).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отже, трудовий договір - це юридично оформлені відносини між працівником і роботодавцем. Змістом трудових відносин є взаємні права та обов`язки сторін, а предметом таких відносин є робота, яку працівник зобов`язується виконувати за плату. При цьому, невиконання протягом тривалого часу працівником з тих або інших причин своїх трудових обов`язків свідчить про відсутність реальних трудових відносин між роботодавцем та працівником. Належні трудові відносини існують одразу у двох площинах - фактичній та юридичній. Відсутність роботи, яка фактично виконується працівником на умовах, передбачених трудовим договором, при юридично оформлених трудових відносинах не відповідає нормам чинного законодавства та є підставою для розірвання трудового договору на вимогу працівника.

Підстави припинення трудового договору встановлено ст. 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 43-1 цього Кодексу і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.

Отже, чинне трудове законодавство передбачає можливість звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.

«Білобережжя Святослава» - це Національний природний парк на території Миколаївської області, що охоплює значну частину Кінбурнського півострова, Покровську косу, Бієнкові плавні та прилеглі акваторії, зокрема Дніпровсько-Бузький лиман, Ягорлицьку затоку та Чорне море. Він розташований у межах колишніх Очаківського та Березанського районів.

Указом Президента України № 137/2019 від 11 квітня 2019 року «Про зміну меж національного природного парку «Білобережжя Святослава» до території національного природного парку «Білобережжя Святослава» погоджено в установленому порядку включення 136,2 гектара земель державної власності (запас), які розташовані за межами села Покровське Очаківського району Миколаївської області, що в установленому порядку надаються національному природному парку у постійне користування.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року(в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026 р. № 987) «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з яким села Василівка, Покровка, Покровське Очаківської міської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області з 24 лютого 2022 року відносяться до тимчасово окупованої російською федерацією території України. Інформація про завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації відсутня

Верховною Радою України прийнято Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX, який регулює особливості трудових відносин в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Зі змісту ст. 22 КЗпП України вбачається, що будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ст. 141 КЗпП України роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме, окрім іншого, забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом та забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин.

Отже, саме на роботодавця покладено обов`язок забезпечувати безпечні для здоров`я та життя умови праці.

Листом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) від 11 червня 2025 № 11/11-01/2207 надісланого Установам природно-заповідного фонду, включаючи НПП «Білобережжя Святослава», доручено з метою оптимізації організації діяльності та контролю видатків Державного Бюджету на оплату праці , установам природно-заповідного фонду, що входять до сфери управління Міндовкілля і земельні ділянки яких розташовані на тимчасово окупованих територіях, у термін до 07 липня 2026 року провести перевірку працівників, що не можуть виконувати свої обов`язки відповідно до штатного розпису та привести трудові відносини у відповідність до чинного законодавства про працю і проінформувати з порушеного питання Міндовкілля ( том 1 а.с.52).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Відповідно до вимог діючого законодавства, трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи, лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

Статтею 40 КЗпП України визначено підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов визначено ст. 41 КЗпП України, а саме п. 6 якої зазначено, що трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках, зокрема неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Частиною 4 статті 41 КЗпП України визначено, що розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 4 і 6 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників відповідно до п. 6 ч. 1ст. 41 цього Кодексу персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів; не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення.

Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що обов`язковою умовою для звільнення за п. 6 ч. 1ст. 41 КЗпП України має бути об`єктивна неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Відповідно до роз`яснень Мінекономіки до Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» обов`язковою умовою для звільнення за п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України має бути обґрунтована неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Як вбачається з копії наказу НПП «Білобережжя Святослава» № 23-2-вп-о від 13 травня 2022 року «Про запровадження механізму простою не з вини працівника», відповідно до ст.ст. 1, 3, 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та з метою збереження життя працівників, враховуючи неможливість виконання своїх посадових обов`язків не через вину працівника, з 16 травня 2022 року працівників, зокрема ОСОБА_1 , переведено на простій не з вини працівника до закінчення воєнного стану в України, які працювали за дистанційною формою роботи, встановлено оплату праці дві треті від посадового окладу (тарифу) .

Крім того, цим наказом, працівникам, які переведені на простій, необхідно було на електронну адресу НПП «Білобережжя Святослава» надати інформацію про місце перебування та засоби зв`язку. Також працівники, які переведені на простій, могли залучатися до роботи в НПП «Білобережжя Святослава» (том 1 а.с. 49).

З копії заяви ОСОБА_1 про надання щорічної основної відпустки від 21 липня 2025 року, вбачається, що вказана заява нею направлена через застосунок WhatsApp, крім того, як засоби зв`язку в ній зазначено електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та номер телефону « НОМЕР_1 » (том 1 а.с. 50, 51).

21 липня 2025 року ОСОБА_1 через застосунок WhatsApp, направлено повідомлення про наступне звільнення з 04 серпня 2025 року у зв`язку з неможливістю забезпечення роботою, визначеною трудовим договором, через знищення майна та тимчасову окупацію території НПП «Білобережжя Святослава» внаслідок бойових дій (том 1 а.с 53, 54).

28 липня 2025 року позивачці на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » направлено повідомлення про вакантну посаду робітника з благоустрою господарсько-технічого відділу НПП «Білобережжя Святослава» з 08 серпня 2025 року та запропоновано, у разі згоди, переведення на вказану посаду надати відповідну заяву, а також повідомити письмово не пізніше 08 серпня 2025 року (том 1 а.с. 55, 56).

22 серпня 2025 року ОСОБА_1 на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » направлено повідомлення про подальше розірвання трудового договору з 28 серпня 2025 року на підставі п. 6 ст. 41 КЗпП України, у зв`язку з відсутністю її згоди на переведення щодо запропонованої їй вакантної посади, а також неможливістю забезпечити роботою за трудовим договором через знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, майна Парку внаслідок бойових дій (том 1 а.с. 57, 58).

26 серпня 2025 року ОСОБА_1 на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » направлено копію наказу НПП «Білобережжя Святослава» № 131-о від 22 серпня 2025 року про її звільнення (том 1 а.с. 60).

Також, у вказаному наказі про звільнення міститься особистий підпис ОСОБА_1 про її ознайомлення з наказом, що підтверджується копією вказаного наказу (том 1 а.с. 59).

Крім того, ОСОБА_1 на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було направлено повідомлення про нараховані їй суми при звільненні (том 1 а.с.61).

Посилання позивачки та її представника щодо звільнення ОСОБА_1 без її виведення з простою не заслуговують на увагу, оскільки трудове законодавство не містить прямої заборони звільнення працівника у період простою підприємства.

Крім того, судом встановлено, що роботодавцем дотриманий порядок звільнення позивачки з роботи, а саме ОСОБА_1 було запропоновано вакантну посаду, на що вона відповіді не надала та відповідачем, відповідно до вимог законодавства, за 10 календарних днів було її повідомлено про наступне вивільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Що стосується твердження позивачки про відсутність між сторонами альтернативних способів пересилання і зберігання наказів роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший спосіб електронної комунікації, то вони спростовуються копією заяви позивачки про надання відпустки, яка направлялась нею за допомогою за стосунку WhatsApp з зазначенням своєї електронної адреси та номеру телефону.

Частиною 3 ст. 29 КЗпП України визначено, що ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису.

Крім того, у трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником. Кожна із сторін трудового договору зобов`язана постійно (у тому числі під час призупинення дії трудового договору) забезпечувати можливість комунікації з нею та невідкладно (у строк не більше 10 календарних днів) інформувати іншу сторону трудового договору про зміну своїх контактних даних, зокрема адреси місцезнаходження (місця проживання), адреси електронної пошти (за наявності), номерів телефону тощо. Виконання цього обов`язку забезпечується: роботодавцем - шляхом внесення відповідних змін до відомостей про нього, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; роботодавцем - фізичною особою, яка не є підприємцем, шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження (місця проживання), адресу електронної пошти та/або за номером телефону працівника; працівником - шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження роботодавця або адресу електронної пошти роботодавця, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі відсутності у працівника можливості надіслати інформацію засобами поштового зв`язку та/або технічними засобами електронних комунікацій роботодавець може бути повідомлений з використанням засобів телефонного зв`язку шляхом надсилання текстового повідомлення на офіційний номер телефону роботодавця. У разі якщо одна із сторін трудового договору не виконує вимогу, передбачену частиною третьою цієї статті, здійснення іншою стороною трудового договору комунікації за останніми відомими їй адресою місцезнаходження (місця проживання), адресою електронної пошти або номером телефону вважається належним виконанням такою стороною вимоги щодо повідомлення іншої сторони трудового договору. У разі відсутності поштового зв`язку та/або технічних засобів електронних комунікацій за останніми відомими контактними даними визначена законодавством вимога щодо повідомлення такої сторони про виникнення та/або припинення трудових прав та обов`язків та/або про припинення/розірвання трудового договору не застосовується.

Суд звертає увагу на те, що такий альтернативний спосіб обміну кадровими документами, як застосунок WhatsApp та електронна пошта був фактично погоджений між сторонами та застосовувався ними для спілкування та обміну кадровими документами, та він є належним.

Щодо посилання позивачки та її представника на те, що при звільненні керівництвом НПП «Білобережжя Святослава» ОСОБА_1 не було запропоновано іншу посаду природоохоронника, суд зазначає наступне.

Так, як вбачається з штатного розпису на 2025 рік НПП «Білобережжя Святослава», наданого на ухвалу суду про витребування доказів від 09 лютого 2026 року, за штатним розписом у НПП «Білобережжя Святослава» була передбачена одна штатна посада природоохоронника VI розряду Покровського природоохоронного науково-дослідного відділення.

Згідно з доповідною, доданою до вказаного вище штатного розпису, за ініціативою роботодавця у 2025 році звільнено природоохоронника VI розряду Покровського природоохоронного науково-дослідного відділення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України - 1 працівника, та відсутні працівники, які б були прийняті в 2025 році на вищевказану посаду до Покровського природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Білобережжя Святослава» ( том 2 а.с. 210-214).

Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що вона 04 лютого 2025 року була обрана членом комісії з розробки та перевірки Колективного договору НПП «Білобережжя Святослава», суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації, а також припинення трудового договору з домашнім працівником з ініціативи роботодавця відповідно до статті 173-6 цього Кодексу), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Виборний профспілковий орган - це колегіальний або одноособовий керівний орган первинної профспілкової організації, що обирається членами профспілки для представництва, захисту їхніх прав та законних інтересів, а також здійснення повноважень між профспілковими зборами чи конференціями.

Як вбачається з листа голови первинної профспілкової організації НПП «Білобережжя Святослава» від 08 жовтня 2025 року № 17-1/6, в первинній профспілковій організації національного природного парку «Білобережжя Святослава» таким органом є профспілковий комітет. За час свого перебування на посаді природоохоронника VI розряду Покровського природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Білобережжя Святослава» та, відповідно, членства в первинній профспілковій організації парку ОСОБА_1 жодного разу не обиралася до складу профспілкового комітету, лише до складу комісії з розробки та перевірки виконання Колективного договору. Тому погодження від первинної профспілкової організації НПП «Білобережжя Святослава» на звільнення ОСОБА_1 , природоохоронника VI розряду Покровского природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Білобережжя Святослава», не надавалося, оскільки вона не була членом виборного профспілкового органу - профкому ППО НПП «Білобережжя Святослава» (том 1 а.с.62).

Таким чином, для звільнення ОСОБА_1 попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації НПП «Білобережжя Святослава» не потребувалось.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування наказу НПП «Білобережжя Святослава» від 22 серпня 2025 року № 131-о про звільнення ОСОБА_1 та про поновленні її на роботі, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з НПП «Білобережжя Святослава» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 гривень, зважаючи на те, що вони є похідними від вимоги про поновлення на роботі, тому в їх задоволенні також слід відмовити.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України судовий збір відшкодовується за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного природного парку «Білобережжя Святослава», треті особи - первинна профспілкова організація національного природного парку «Білобережжя Святослава» професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України, Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства про скасування наказу Національного природного парку «Білобережжя Святослава» від 22 серпня 2025 року № 131-0 про звільнення ОСОБА_1 з 28 серпня 2025 року з посади природоохоронника VI розряду національного природного парку «Білобережжя Святослава» згідно з п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, поновлення на роботі ОСОБА_1 , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Головуючий: