Постановление суда № 140755089, 16.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа 127/36724/26

Провадження 1-кс/127/14078/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваної ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 22026020000000054 внесеного до ЄРДР 16.02.2026, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Попружна, Ставищенського району, Київської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України,

яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 , яке погоджено із прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 .

Клопотання мотивовано тим, що слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 22026020000000054 внесеного до ЄРДР 16.02.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваної ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З матеріалів клопотання встановлено, що громадянка України ОСОБА_4 , будучи головою лікарсько-консультативної комісії та сімейним лікарем у комунальному некомерційному підприємстві «Тростянецький центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі КНП «Тростянецький ЦПМСД»), що за адресою: Гайсинський район, с-ще Тростянець, вул. Івана Богуна, буд. 60, за невстановлених досудовим розслідуванням точних дати та часу, проте не пізніше 22.04.2026, здійснила перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, зокрема ТЦК та СП, в особливий період, яке полягало у виготовлені медичних висновків форми № 080-4/о та внесені до них як головою лікарсько-консультативної комісії в КНП «Тростянецький ЦПМСД» неправдивих відомостей про наявність порушень функцій організму, через які особи не можуть самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребують постійного стороннього догляду.

Після чого, на підставі виготовлених висновків форми № 080-4/о військовозобов`язані особи, які підлягають мобілізації під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, неправомірно отримували відстрочку від призову на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за близькою особою, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного задуму, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, будучи головою лікарсько-консультативної комісії в КНП «Тростянецький ЦПМСД», отримувала та виконувала вказівки директора КНП «Тростянецький ЦПМСД» ОСОБА_7 щодо складання та внесення відповідних відомостей до висновків форми № 080-4/о про стан здоров`я осіб, яким необхідні були такі висновки з метою подальшого отримання відстрочки їх рідними військовозобов`язаними чоловіками під час мобілізації.

22.04.2026 у період часу з 08 год. 46 хв. до 09 год. 46 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у власному кабінеті, розташованому в приміщенні КНП «Тростянецький ЦПМСД», що за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, с-ще Тростянець, вул. Івана Богуна, буд. 60, як голова лікарсько-консультативної комісії отримала вказівку від ОСОБА_7 виготовити два висновки форми № 080-4/о щодо двох осіб шляхом внесення неправдивих даних про наявність порушень функцій організму, через які особи не можуть самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребують постійного стороннього догляду.

Зокрема, 28.04.2026 ОСОБА_4 , реалізовуючи злочинний умисел, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, зокрема ТЦК та СП, будучи головою лікарсько-консультативної комісії, шляхом внесення неправдивих даних, виготовила висновок форми № 080-4/о на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є родичем першого ступеню споріднення (дочкою) ОСОБА_9 та за якою здійснював догляд на підставі раніше складених документів її онук ОСОБА_10 , про наявність у ОСОБА_8 порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, засвідчивши його своїм підписом та лікарською печаткою.

У подальшому, військовозобов`язаний ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , являючись родичем другого ступеню споріднення, але будучи єдиним працездатним членом родини, подав через Центр надання адміністративних послуг Тростянецької селищної ради до ІНФОРМАЦІЯ_4 визначені законодавством України документи, у тому числі висновок форми № 080-4/о на ім`я своєї бабусі ОСОБА_9 та 21.07.2026 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за близькою особою бабусею, неправомірно отримав відстрочку від призову на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації терміном до 30.10.2026, на час дії правового режиму воєнного стану та загальної мобілізації, з можливістю її продовження.

Також, того ж дня 28.04.2026 ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, зокрема ТЦК та СП, будучи головою лікарсько-консультативної комісії, виготовила висновок форми № 080-4/о на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , шляхом внесення неправдивих даних про наявність у неї порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, засвідчивши його своїм підписом та лікарською печаткою.

У подальшому, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , подав через Центр надання адміністративних послуг Тростянецької селищної ради до ІНФОРМАЦІЯ_4 визначені законодавством України документи, у тому числі висновок форми № 080-4/о на ім`я своєї дружини ОСОБА_11 та 07.11.2025 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за близькою особою дружиною, неправомірно отримав відстрочку від призову на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації терміном до 30.10.2026, на час дії правового режиму воєнного стану та загальної мобілізації, з можливістю її продовження.

Крім того, 24.06.2026 ОСОБА_4 , діючи умисно, продовжуючи злочинну діяльність, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, зокрема ТЦК та СП, будучи головою лікарсько-консультативної комісії, перебуваючи в приміщенні КНП «Тростянецький ЦПМСД», що за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, с-ще Тростянець, вул. Івана Богуна, буд. 60, на виконання прохання жительки с-ще Тростянець Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , виготовила висновок форми № 080-4/о на ім`я останньої, про наявність у неї порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду із неправдивими даними, засвідчивши його своїм підписом та лікарською печаткою.

У подальшому, військовозобов`язаний ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , подав через Центр надання адміністративних послуг Тростянецької селищної ради до ІНФОРМАЦІЯ_4 визначені законодавством України документи, у тому числі висновок форми № 080-4/о на ім`я своєї дружини ОСОБА_13 та 17.07.2026 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за близькою особою дружиною, неправомірно отримав відстрочку від призову на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації терміном до 30.10.2026, на час дії правового режиму воєнного стану та загальної мобілізації, з можливістю її продовження.

За таких обставин, описані вище умисні дії ОСОБА_4 сприяли зменшенню мобілізаційного ресурсу та ускладнили належне комплектування Збройних Сил України і, відповідно, перешкодили передбаченій ст. 12 Закону України «Про Збройні Сили України» законній діяльності Збройних Сил України у вигляді підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності.

15.10.2026 ОСОБА_4 , у відповідності до вимог КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

15.10.2026 підозрювану ОСОБА_4 затримано, відповідно до вимог ст. ст. 40, 104, 131, 132, 208-211, 213, 615 КПК України.

Вина підозрюваної ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового слідства доказами, а саме:

- Протоколами негласних слідчих розшукових дій;

- Протоколами оглядів інформації, отриманої в ході проведених негласних слідчих розшукових дій;

- Протоколом обшуку від 15.10.2026;

- Протоколом затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину від 15.10.2026;

- Матеріалами, зібраними оперативними підрозділами СБУ, що є у відповідності до ч. 2 ст. 99 КПК України є доказами.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який становить значну суспільну небезпеку, санкцією ч. 1 ст. 114-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

У той же час в ході розслідування кримінального провадження стосовно підозрюваної ОСОБА_4 вбачається наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків, за для уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин;

- вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчать такі обставини:

- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання судом її винуватою у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення;

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення;

- може вільно перетинати державний кордон України під час воєнного стану.

Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчать такі обставини:

- є сімейним лікарем та головою ЛКК КНП «Тростянецький ЦПМСД» та має доступ до всіх медичних документів осіб, які звертались до КНП з проханням про виготовлення висновку форми 080-4/о, у зв`язку з чим, може вносити зміни в офіційні медичні документи та до «Електронної системи охорони здоров`я»;

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчать такі обставини:

- перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, які перебувають у службових відносинах з нею, з метою уникнення кримінальної відповідальності, пом`якшення їй покарання;

- шляхом погроз, уговорів може незаконно впливати на свідків, які отримували фіктивні висновки форми 080-4/о, з метою уникнення кримінальної відповідальності, пом`якшення їй покарання;

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчать такі обставини:

- підозрювана перебуваючи на свободі, зберігає посаду та службові повноваження, при цьому буде мати доступ до бланків, печаток та медичних інформаційних систем, що дає їй можливість продовжити вчиняти аналогічні злочини;

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Тобто є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваній ОСОБА_4 з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.

Запобігти даним ризикам можливо лише шляхом застосування стосовно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Більш м`які запобіжні заходи не будуть дієвими та не можуть бути застосовані, оскільки підозрювана не виконуватиме в повній мірі покладені на неї обов`язки, що не сприятиме запобіганню вказаним ризикам.

Іншими обставинами, що сукупно вказують на можливість та необхідність застосування стосовно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, також, є те що ОСОБА_4 :

- скоїла злочин в період воєнного стану;

- має паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

- не має на вихованні малолітніх дітей.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини 1 цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, слідчий просила слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що підозрювана ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, разом з тим по кримінальному провадженні існують ризики, зокрема те, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому останній необхідно обрати саме запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Підозрювана ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання слідчого, просила слідчого суддю застосувати відносно неї більш м`який запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту.

Під час судового розгляду адвокат ОСОБА_5 , заперечив проти задоволення клопотання, слідчому судді пояснив, що підозра оголошена ОСОБА_4 є необґрунтованою, ризики зазначені у клопотанні є недоведеними, ОСОБА_4 являється особою з інвалідністю третьої групи, є особою поважного віку, одружена, має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, а тому просила слідчого суддю відмовити у задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тиа застосувати до підозрюваної більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

В даному конкретному випадку слідчим в матеріалах клопотання, а прокурором в судовому засіданні, не доведено, що вказана ступінь втручання в права та свободи особи можуть виправдати потреби досудового розслідування, а також, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків визначених КПК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.

На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.

Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.

За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.

В даному випадку, з`ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетною до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які їй інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_4 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.

Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Під час вирішення питання про обрання підозрюваному міри запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останньої та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Зокрема, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 є особою поважного віку, має постійне місце проживання, одружена, офіційно працевлаштована, являється особою з інвалідністю, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має міцні соціальні зв`язки.

Разом з тим слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її соціальними зв`язками, у якій її переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Посилання органу досудового розслідування про наявність в кримінальному провадженні ризиків, які обумовлюють доцільність застосування тримання підозрюваної під вартою фактично обґрунтовано лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваній за умови доведеності її вини у вчинені інкримінованого злочину, який є тяжким. Проте, сама лиш тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючими елементами при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не можуть бути достатніми підставами для законності тримання особи під вартою.

Доводи клопотання слідчого за погодженням із прокурором в тій частині, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об`єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені.

Незважаючи на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, остання, не має негативних характеристик, має міцні соціальні зв`язки та не представляє собою будь якої соціальної небезпеки.

З обставин, наведених в клопотанні органу досудового розслідування слідує, і зазначене встановлено в ході судового розгляду, що ризики не виправдовують застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право застосувати до підозрюваного інший, більш м`який запобіжний захід.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання про застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак не з`ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам.

З огляду на вищенаведене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дані про особу підозрюваної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, з урахуванням відсутності належного обґрунтування існуючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України в самому клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не доведеності належним чином наявності таких ризиків прокурором під час розгляду справи, слідчим суддею не встановлено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної та запобігти вказаним ризикам.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя не встановив підстав щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обставин необхідності тримання особи під вартою в даному конкретному випадку не має, а тому необхідним та достатнім запобіжним заходом буде запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останній залишати місце свого проживання цілодобово. При цьому, саме такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов`язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України та в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 369, 370, 372, 400 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 22026020000000054 внесеного до ЄРДР 16.02.2026, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, що полягає у цілодобовій забороні залишати житло, в якому вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 14 грудня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Строк дії ухвали слідчого судді визначити до 14 грудня 2026 року включно.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, покласти на підозрювану ОСОБА_4 , такі обов`язки:

- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатись із населеного пункту, де вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_4 , що відповідно до вимог ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Ухвалу слідчого судді для організації виконання направити начальнику ГУНП у Вінницькій області.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя