Решение № 140753541, 16.09.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/7047/26

Номер провадження 2/932/2466/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Леміщенко О.О., за участю секретаря судового засідання Маншиліна Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, за участю третьої особи Житлово-будівельного кооперативу «НОВИНКА-11», про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 29 травня 2026 року через систему «Електронний суд» звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, за участю третьої особи Житлово-будівельного кооперативу «НОВИНКА-11», про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування.

В позові представник позивача посилається на те, що позивачка ОСОБА_1 , є рідною донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все її майно, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР 1963 року, чинної на час відкриття спадщини, право на спадкування за законом в першу чергу має позивачка ОСОБА_1 , як донька померлої ОСОБА_3 . На момент смерті ОСОБА_3 , позивачці ОСОБА_1 було повних 7 років, а тому її місце проживання є разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , що в свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, чинної на час відкриття спадщини, підтверджує фактичний вступив в управління та володіння спадковим майном. Спадкоємців за законом, а також які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, крім позивачки у померлої немає. Батько позивачки ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , але за життя відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, чинної на час відкриття спадщини, заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не подав, а тому вважається таким, що відмовився від спадщини відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК УРСР 1963 року. Тобто, на сьогодні єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивачка ОСОБА_1 . З метою отримання спадщини позивачка ОСОБА_1 з відповідною заявою звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Панасенко І.П., на яку 22.05.2026 року отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Так, у постанові зазначено, що у спадкоємця відсутній оригінал документу, що посвідчує право власності на вищезазначену квартиру та відсутні документи, підтверджуючі факт постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті, а тому видати свідоцтво про право на спадщину за законом не вбачається можливим. У зв`язку з чим, Позивачці для вирішення цього питання було рекомендовано звернутись до суду. Просить встановити факт прийняття позивачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, а також визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею- 65,8 кв.м., житловою площею - 47,5 кв.м.

Ухвалою від 10 червня 2026 року відкрите загальне позовне провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні з повідомленням сторін.

18 серпня 2026 року від Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області отримано відповідь про неможливість надати інформацію на запит суду.

20 серпня 2026 року від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Панасенко І.П. судом отримано відповідь про відсутність заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 20 серпня 2026 року зарите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивачкою ОСОБА_1 надано до суду заяву від 03 червня 2026 року про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги вона підтримала у повному обсязі.

Представником позивача ОСОБА_2 17 липня 2026 року надано до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги він підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача - Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області Ісмайлов С.Н.огли 10 серпня 2026 року надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій проти позовних вимог не заперечував.

Представник третьої особи - ЖБК «НОВИНКА-11» про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду, в судове засідання не з`явився, заяв або клопотань не надав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами за відсутності учасників справи не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрували шлюб 06 січня 1973 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим ОСОБА_6 щастя 06 січня 1973 року, актовий запис №5. Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с. 47, зворот).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом РАЦС Костянтинівського міськвиконкому 15 вересня 1989 року, актовий запис №835 (а.с. 46).

Мати позивачки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим ВДРАЦС м. Костянтинівки 16 січня 1997 року, актовий запис №110 (а.с. 48).

Листом Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 11 травня 2026 року №10023/11610/26/26/4.2 підтверджується, що відповідно до актового запису про смерть №110, складеного 16 січня 1997 року Костянтинівським відділом реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відносно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем проживання померлої була адреса: АДРЕСА_2 (а.с. 25).

Батько позивачки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Відділом ДРАЦС по місту Костянтинівці реєстраційної служби Костянтинівського міського управління юстиції у Донецькій області 12 червня 2014 року, актовий запис №690 (а.с 47).

Відповідно до довідки КП «Костянтинівське міське бюро технічної інвентаризації Костянтинівської міської ради» від 24 березня 2026 року №1101 право приватної власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (адреса на момент реєстрації права: АДРЕСА_2 ), зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі довідки №27 від 14 травня 1992 року, виданої житлово-будівельним кооперативом «Новінка». Інформація про реєстрацію права власності міститься у реєстраційній книзі №75 за р/№ НОМЕР_5 . Інформація щодо видачі дублікатів правовстановлюючих документів на вищенаведений об`єкт нерухомого майна у КП «Костянтинівське БТІ» відсутня. Площа об`єкта нерухомості станом на дату останньої технічної інвентаризації, проведеної КП «Костянтинівське БТІ», складала: загальна площа - 65,8 кв.м, житлова площа - 47,5 кв.м (а.с. 21).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 01 лютого 2006 року по теперішній час, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 29 квітня 2026 року (а.с. 17).

Позивач ОСОБА_1 є користувачем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , на її ім`я відкриті особові рахунки для обліку спожитих природнього газу та електроенергії, вона оплачує комунальні послуги, що підтверджується розрахунковими книжками та чеками та квитанціями (а.с. 35-45).

Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на них свідоцтва про право на спадщину) від 27 травня 2026 року №85397137 та листом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Панасенко І.П. від 20 липня 2026 року №120/01-16 підтверджується, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась (а.с. 30, 77).

Постановою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Панасенко І.П. від 22 травня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , через відсутність документів, що підтверджують факт постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті, а також оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно.

У відповідності до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

До спірних правовідносин щодо спадкування підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу УРСР в ред. 1963 року, що діяли на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦЕ УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 17 ЦК УРСР місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає. Місцем проживання неповнолітніх, щ не досягли п`ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в Постанові «Про практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року (з відповідними змінами, які діяли на час виникнення даних правовідносин), заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до постанови №7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року по справі №205/2102/19-ц колегія суддів вказала, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.

Від встановлення факту фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, залежить право Позивачки на вступ у спадщину після смерті її матері, та подальше розпорядження майном на свій власний розсуд.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факт, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналізуючи викладене, суд доходить висновку про те, що, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її донці - позивачці ОСОБА_1 виповнилося повних 7 років, то її місце проживання було визначене разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , що, в свою чергу, підтверджує фактичний вступ позивачки в управління та володіння спадковим майном, тому позовні вимоги в частині встановлення факту прийняття позивачкою спадщини після смерті матері шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном є достатньо обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду на підлягають задоволенню.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 4 ППВСУ від 24 червня 1983 року №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» зазначено, що передбачений ст. 549 ЦК шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

Статтею 548 ЦК УРСР передбачалося, що прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №24 753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №24 753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» передбачено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до п. 37 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Відповідно до правового висновку зробленого у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року по справі №227/3750/19 зазначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Правовий висновок такого змісту викладено у постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі №296/8061/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).

Враховуючи викладене, беручі до уваги те, позивачка ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , і у зв`язку з втратою оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове нерухоме майно не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, єдиним способом поновлення її порушеного права є визнання судом за нею права власності на таке спадкове майно в порядку спадкування за законом, тому позовні вимоги в частині визнання за нею права власноств в порядку спадкування за законом після смерті - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею - 65,8 кв.м., житловою площею - 47,5 кв.м, також підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, за участю третьої особи Житлово-будівельного кооперативу «НОВИНКА-11», про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею - 65,8 кв.м., житловою площею - 47,5 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 16 вересня 2026 року.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Костянтинівська міська військова адміністрації Краматорського району Донецької області, ЄДРПОУ 44887499, адреса: Донецька область, Краматорський район, м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, буд. 260.

Третя особа: Житлово-будівельний кооператив «НОВИНКА-11», ЄДРПОУ 23598537, Донецька область, Краматорський район, м. Костянтинівка, вул. Бєлоусова, буд. 4, кв. 16.

Суддя О.О. Леміщенко