Решение № 140752175, 20.10.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5301/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року с-ще.Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Спічака Вадима Олексійовича ,

за участю секретаря судового засідання Пірожок Владислава Юрійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. ?Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371 до ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-????? ??

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 17.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 3515341. Згідно умов даного договору відповідачу було надано кредит, який Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки згідно графіку погашення кредиту, однак свої зобов`язання належним чином не виконав.

В подальшому, 26.07.2024 року було укладено договір №26-07/2024 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3515341.

З метою захисту порушеного права позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість в розмірі 14724,00 грн. та судові витрати в розмірі 2662,40 грн. судового збору та 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рух справи у суді

Ухвалою від 31.07.2026 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просить розгляд справи проводити за відсутності представника ТОВ «Факторинг Партнерс» позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач в силу вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, до суду повторно не з`явився, причини неявки не повідомив, відзив на позов не надходив.

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 17.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 3515341.

Відповідно до умов договору: 1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 6000.00 грн. у валюті: Українські гривні. 1.3. Кредит надається строком на 15 днів з 17.01.2022 (строк кредитування). 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 01.02.2022. 1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4440.00 грн. в грошовому виразі та 71,345,146.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 10440.00 гривень. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 2700.00 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

У договорі зазначено, що Позичальник (споживач) може продовжити строк кредитування: На стандартних (базових) умовах відповідно до п.2.3.1.2 Договору, на 1 день, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке продовження строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник (споживач) продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Договір було підписано відповідачем електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору U18254.

Паспорт споживчого кредиту також підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору U18254.

26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3515341. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3515341.

Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №3515341 від 17.01.2022 року заборгованість за договором становить 14724,00 гривень, з яких: - 5700,00 гривень заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); - 7284,00 гривень заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, - 1740,00 гривень заборгованість за комісією.

На час розгляду справи Відповідачем не надано доказів погашення зазначеної заборгованості.

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі наданих у справі доказів, відповідач умови укладеного Договору не виконує, через що у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 12984,00 гривень, з яких: - 5700,00 гривень заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); - 7284,00 гривень заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Натомість вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії - 1740,00 грн., задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Положеннями ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Відповідно, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За наведених обставин справи в своїй сукупності, заявлена вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 1500,00 грн. задоволенню не підлягають.

Висновки суду

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - у частині стягнення заборгованості за кредитним договором №3515341 від 17.01.2022 року, у розмірі 12984,00 гривень, з яких: - 5700,00 гривень заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); - 7284,00 гривень заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Щодо судового збору та інших судових витрат

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, що згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №0677830270 від 28.07.2026 року, позивачем при зверненні з даним позовом до суду через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2347,77 (2662,40*12984,00/14724,00) гривень.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правничої допомоги, акт наданих послуг, детальний опис наданих послуг.

Відповідно до наданих документів, вартість правничої допомоги складає 8000 гривень.

При визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності витрат на правову допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що адвокат участі у розгляді справи не приймав, справа є не складною, тому неминучість витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі викликає сумнів.

Отже, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи (яка є малозначною, розглядається у спрощеному позовному провадженні без участі позивача у судових засіданнях), обсяг об`єктивно необхідного часу для надання послуг адвокатом у даній справі, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає обґрунтованим розмір вказаних витрат в сумі 4000,00 грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371), суму заборгованості за кредитним договором, у розмірі 12984,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371), судовий збір в сумі 2347 гривень 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Спічак В.О.