Постановление суда № 140749365, 19.10.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2823/26

Провадження№1-кп/639/280/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів: ОСОБА_4 ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

представника служби у справах дітей: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

законних представників осіб, стосовно яких розглядається клопотання ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

осіб, стосовно яких розглядається клопотання неповнолітніх: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Харкові клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні №12025221210000471 від 24.05.2025 у відношенні:

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення суспільно небезпечного діяння за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23.05.2025 о 21.00 год., перебуваючи біля житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , неповнолітні ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які не досягли віку з якого може наставати кримінальна відповідальність, діючи умисно та протиправно, керуючись надуманим умислом, з метою отримати вибачень від неповнолітнього ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за вчинення ним, на їх думку, неправомірних дій по відношенню до ОСОБА_16 , за сказані ним нібито образливі слова відносно неї, розпочали з ним конфлікт, в ході якого у них виник раптовий, протиправний умисел на вчинення суспільно-небезпечних діянь, які підпадають під ознаки діянь, передбачених ч. 1 ст. 127 КК України по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_15 , а саме катування, тобто умисних діянь, спрямованих на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчинених з метою примусити його вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати зізнання та покарати його за дії у вчиненні яких він підозрюється.

Так, у вказаний час та у вказаному місці, неповнолітній ОСОБА_14 , діючи разом з неповнолітнім ОСОБА_13 , реалізуючи свій спільний, раптовий умисел, направлений на вчинення суспільно-небезпечних діянь, які підпадають під ознаки діянь, передбачених ч. 1 ст. 127 КК України, незважаючи на те, що ОСОБА_15 заперечував свою вину та факт вчинення ним протиправних дій відносно ОСОБА_16 , бажаючи заподіяти ОСОБА_15 сильний фізичний біль та моральні страждання, застосовували до потерпілого насильство, що виражалось у фізичних та моральних утисках, а саме почали наносити побої та голосно кричати, використовуючи відносно нього образливі та нецензурні слова (с*ка, уй*бище), вчиняючи ці дії на очах інших очевидців події, розуміючи, що присутні особи здійснюють фіксацію їх дій за допомогою відеокамер мобільних телефонів та в подальшому матимуть змогу їх розповсюдити серед невизначеного кола осіб, спричиняючи неповнолітньому ОСОБА_15 сильні моральні страждання, принижуючи його особисту гідність в очах інших осіб.

В подальшому, неповнолітні ОСОБА_14 та ОСОБА_13 в грубій формі почали вимагати від ОСОБА_15 стати на коліна та зізнатися у вчиненні ним протиправних дій, в яких його звинувачували та вибачатися, обступили його та не давали змоги вільно залишити місце події, що явно суперечило його волі. Потім, ОСОБА_13 перебуваючи навпроти ОСОБА_15 , наніс йому один удар ногою в область тулубу, а ОСОБА_14 ногою в область голови.

Не бажаючи відпускати неповнолітнього потерпілого ОСОБА_15 з місця події, неповнолітні ОСОБА_14 та ОСОБА_13 продовжили в грубій формі, висловлювати в його бік образливі та нецензурні слова та вимагати від нього стати на коліна та зізнатися у вчиненні ним протиправних дій, в яких його звинувачували та вибачатися перед ОСОБА_16 , чим продовжили спричиняти потерпілому сильний фізичний біль та моральні страждання.

В свою чергу ОСОБА_15 , боячись подальших негативних наслідків для свого життя та здоров`я, став на коліна та вибачився, промовивши «Прости меня пожалуйста за мои все действия, плохие поступки, за измену которая была, неоднократна» перед ОСОБА_16 , тобто виконав дії, до яких його змусили, та визнав провину в тому в чому його звинувачували. Після чого ОСОБА_13 стоячи навпроти ОСОБА_15 наніс йому один удар кулаком руки в область грудної клітини, знову спричинивши потерпілому ОСОБА_15 фізичний біль та моральні страждання.

Загалом вказані неправомірні дії ОСОБА_14 та ОСОБА_13 принизили людську гідність ОСОБА_15 , що виразилось у фізичних та моральних утисках і обмеженнях, викликали у потерпілого стрес, почуття неспокою, приниження, болю, тобто заподіяли фізичні і моральні страждання.

В судовому засіданні особа, щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, неповнолітній ОСОБА_13 в присутності законного представника - ОСОБА_11 та захисника - адвоката ОСОБА_8 , свою вину у вчиненні суспільно небезпечного діяння за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся.

Захисник - адвокат ОСОБА_8 стверджував, що неповнолітній ОСОБА_13 щиро покаявся у скоєному, зробив для себе належні висновки, визнав свою провину. Просив відмовити в задоволенні цивільного позову.

Законний представник особи, щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру - ОСОБА_11 , висловила спільну позицію з захисником.

В судовому засіданні особа, щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, неповнолітній ОСОБА_14 в присутності законного представника - ОСОБА_12 та захисника - адвоката ОСОБА_8 , свою вину у вчиненні суспільно небезпечного діяння за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся.

Захисник - адвокат ОСОБА_8 стверджував, що неповнолітній ОСОБА_17 щиро покаявся у скоєному, зробив для себе належні висновки, визнав свою провину. Просив відмовити в задоволенні цивільного позову.

Законний представник особи, щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру - ОСОБА_12 , висловила спільну позицію з захисником.

Прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітніх ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , у зв`язку з тим, що останні не досяг віку, з якого може настати кримінальна відповідальність за вчинення суспільно небезпечного діяння за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України.

В судовому засіданні представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_6 просив застосувати примусові заходи виховного характеру відносно неповнолітніх ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та просив задовольнити цивільний позов в повному обсязі, стягнути в рівних частинах з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 на користь ОСОБА_15 на відшкодування матеріальної шкоди 185 106 грн. та моральної - 600 000 грн.

Законний представник - ОСОБА_7 висловила спільну позицію з представником неповнолітнього потерпілого адвокатом ОСОБА_6 та просила цивільний позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позову ОСОБА_7 зазначила, що внаслідок протиправних дій життя її сина - неповнолітнього потерпілого ОСОБА_15 було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Тому, понесено значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок ОСОБА_15 . Враховуючи страждання, змушені зміни у житті та порушення нормального способу життя, що було викликано проходженням стаціонарного лікування, перенесений біль розмір завданої майнової шкоди становить 185 106 грн., розмір моральної шкоди оцінює в сумі 600 000 грн.

Представник Служби у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судовому засіданні підтримала клопотання прокурорів.

Оскілки представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 ставилось під сумнів кваліфікація дій за ч. 1 ст. 127 КК України, суд прийшов до висновку про необхідність дослідження доказів, зібраних під час досудового розслідування.

В судовому засіданні було допитано осіб, стосовно яких розглядається клопотання неповнолітніх: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , свідків та досліджено письмові докази, які підтверджують наявність у діях ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ознак інкримінованого суспільно-небезпечного діяння, а саме:

- показами, допитаного у судовому засіданні особи, стосовно якої розглядається клопотання неповнолітнього ОСОБА_13 , який підтвердив обставини вчинення суспільно-небезпечного діяння, які викладені в клопотанні, у скоєному щиро розкаюється. Він усвідомив, що вчинив суспільно-небезпечні діяння та не заперечує проти застосування до нього примусових заходів виховного характеру;

- показами, допитаного у судовому засіданні особи, стосовно якої розглядається клопотання неповнолітнього ОСОБА_18 , який підтвердив обставини вчинення суспільно-небезпечного діяння, які викладені в клопотанні, у скоєному щиро розкаюється. Він усвідомив, що вчинив суспільно-небезпечні діяння та не заперечує проти застосування до нього примусових заходів виховного характеру;

- показами, допитаної у судовому засіданні в якості свідка неповнолітньої ОСОБА_16 , в присутності законного представника ОСОБА_19 , яка пояснила, що до події, яка відбулась 23.05.2025 остання приблизно пів року зустрічалась з ОСОБА_15 , при певних обставинах могли сваритися, частіше сварки виникали під кінець відносин, в процесі сварок потерпілий міг словесно ображати, схопити за плечі, проте тілесних ушкоджень не спричиняв. Сварки виникали через незрозуміле спілкування ОСОБА_15 з іншими дівчатами та нерозуміння останнім життєвої позиції та принципів ОСОБА_20 . ОСОБА_15 припинив відносини з ОСОБА_16 . Проте, остання від знайомих дізналась що ОСОБА_15 пліткує про неї. 23.05.2025 ОСОБА_16 пішла на прогулянку разом зі своїми друзями та хлопцем. ОСОБА_15 також перебував разом з ними. Між хлопцями виник словесний конфлікт з приводу поведінки ОСОБА_15 стосовно інших людей. Крім того, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вирішили спитати в ОСОБА_15 чому він погано поводився відносно неї. Свідок вказала, що утруднюється вказати що відбувалось в момент спричинення ударів, локалізацію та кількість вона не може конкретизувати, проте підтвердила обставини, які містяться в відеозаписі, що долучений до матеріалів кримінального провадження.

- показами, допитаного у судовому засіданні в якості свідка неповнолітнього ОСОБА_21 , який в присутності законного представника ОСОБА_22 пояснив, що він знімав на відео частину подій які відбувались 23.05.2025, але хто саме наносив удари, їх локалізацію та кількість він не може конкретизувати;

- повідомленням про початок досудового розслідування від 24.05.2025;

- постановою призначення групи прокурорів від 26.05.2025;

- рапортом про реєстрацію заяви в ЄО від 23.05.2025;

- заявою ОСОБА_23 про вчинення кримінального правопорушення, письмовими поясненнями з додатками від 23.05.2025;

- протоколом допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_15 від 02.06.2025;

- протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_16 від 03.06.2025;

- протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_21 від 04.06.2025;

- копією диплома ОСОБА_24 ,

- копією учнівської картки ОСОБА_16 ,

- копією паспорта ОСОБА_24 ,

- копією паспорта ОСОБА_22 ,

- копією свідоцтва про народження ОСОБА_21 ,

- копією диплома, паспорта ОСОБА_25 ,

- постановою про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 17.06.2025;

- постановою про визначення органу досудового розслідування від 17.06.2025;

- дорученням про проведення досудового розслідування від 08.07.2025;

- повідомлення про початок досудового розслідування від 08.07.2025;

- витягом з ЄРДР №12025221210000471 від 24.05.2025;

- постановою про зміну групи прокурорів від 10.07.2025;

- постановою про скасування перекваліфікації кримінального правопорушення від 18.07.2025;

- постановою про визначення органу досудового розслідування від 22.07.2025;

- постановою про призначення групи прокурорів від 23.07.2025;

- протоколом огляду місця події від 23.07.2025;

- фотоілюстрацією до протоколу огляду місця події від 23.07.2025

- протоколом огляду предмета від 25.07.2025;

- стенограмою до огляду предмета від 25.07.2025;

- постановою про визнання речовими доказами від 25.07.2025;

- протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 25.07.2025;

- протоколом допиту неповнолітнього свідка від 30.07.2025;

- копією паспорта ОСОБА_26 ;

- відповіддю ДСУ «ХОБСМЕ» від 29.07.2025 №02-06/2009;

- протоколом допиту малолітнього свідка від 29.07.2025;

- копією паспорта ОСОБА_11 ;

-копією свідоцтва про народження ОСОБА_13 ;

- постановою про призначення судово-медичної експертизи від 05.08.2025;

- довідкою КНП №КУЛШ та МД ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР №05/838 від 30.07.2025;

- характеристикою ДЛ «Слобожанський» на ОСОБА_14 ;

- довідкою ДЛ «Слобожанський» на ОСОБА_14 ;

- диском медичного обстеження ОСОБА_15 ;

- постановою про закриття кримінального провадження від 30.09.2025;

- постановою про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 09.12.2025;

- постановою про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 09.12.2025;

- витягом з ЄРДР №42025220000000183 від 17.07.2025;

- постановою про призначення прокурорів від 17.07.2025;

- постановою про визначення підслідності від 17.07.2025;

- запитом слідчого ВП№1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області в порядку ст. 93 КПК України до КЗ «Харківський ліцей №28»;

- запитом слідчого ВП№1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області в порядку ст. 93 КПК України до ССД по Новобаварському району міста Харкова;

- запитами слідчого ВП№1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області до КНП ХОР «ОКНЛ»;

- запитами слідчого ВП№1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області до КНП ХОР «ОПНД №3»;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.12.2025;

- фотоілюстрацією до протоколу проведення слідчого експерименту від 18.12.2025;

- постановою про призначення судово-медичної експертизи від 19.12.2025;

- відеозаписами на оптичному диску про вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_15 ;

- постановою про призначення судової психологічної експертизи від 12.01.2026;

- висновком експерта №12-14/493-А/25;

- висновком експерта №12-14/919-А/25;

- копією паспорта ОСОБА_12 ;

- копією паспорта ОСОБА_14 ;

- копією про закриття кримінального провадження від 25.03.2026;

- характеристикою КЗ «Харківський ліцей №125» ОСОБА_15 ;

- копією особової справи ОСОБА_15 ;

- постановою про зміну групи прокурорів від 30.03.2026;

- постановою про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 31.03.2026;

- іншими доказами.

Згідно зі ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого КК України.

Згідно зі ст. 499 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 97 КК України неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.

Примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу України до неповнолітнього може бути застосовано примусові заходи виховного характеру у виді передачі неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють.

Частиною 3 статті 105 КК України передбачено, що тривалість заходів виховного характеру, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15.05.2006 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" передбачено, що строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватися, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).

Відповідно до частини 1 статті 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;

2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;

3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15.05.2006 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.

Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують:

- у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 97 КК України;

- до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 2 ст. 97 КК України);

- при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч. 1 ст. 105 КК України.

Відповідно до інформаційного листа ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 223-1134/0/4-13 від 18.07.2013 «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх», суд ухвалює судове рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу XI КК України.

Відповідно до ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилось шістнадцять років.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 127.ч.1 КК України, кримінальній відповідальності підлягають особи, які досягли 16- річного віку.

Відтак, дослідивши матеріали кримінального провадження, допитавши неповнолітніх ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , неповнолітніх свідків, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що неповнолітній ОСОБА_13 , неповнолітній ОСОБА_14 23.05.2025 при обставинах, вказаних в клопотанні про застосування примусових заходів виховного характеру, вчинили суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.1 ст.127 КК України, катування, тобто умисних діянь, спрямованих на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчинених з метою примусити його вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати зізнання та покарати його за дії у вчиненні яких він підозрюється.

Вислухавши думку всіх учасників судового розгляду, дослідивши надані під час судового провадження докази, суд вбачає всі підстави для застосування примусового заходу виховного характеру, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ст. 22 КК України кримінальна відповідальність за даний злочин настає з шістнадцяти років, що свідчить про те, що неповнолітній ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент скоєння суспільно небезпечного діяння не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тобто вони не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України. Досліджені судом фактичні дані вказують, що на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння, ОСОБА_13 було тринадцять років, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, ОСОБА_14 було п`ятнадцять років, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження.

В силу ч. 2 ст. 97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 КК України, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України.

Як вбачається з клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру та розписок захисника - адвоката ОСОБА_8 , неповнолітнього ОСОБА_13 , законного представника неповнолітнього - ОСОБА_11 , останні не заперечували щодо складення та надсилання клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру до суду.

Як вбачається з клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру та розписок захисника - адвоката ОСОБА_8 , неповнолітнього ОСОБА_14 , законного представника неповнолітнього - ОСОБА_12 , останні не заперечували щодо складення та надсилання клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру до суду.

При визначенні виду примусового заходу виховного характеру, суд враховує характер вичиненого суспільно небезпечного діяння ОСОБА_27 та ОСОБА_14 , яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.1 ст.127 КК України, наслідки цього діяння у виді приниження людської гідності неповнолітнього ОСОБА_15 , що виразилось у фізичних та моральних утисках і обмеженнях, що викликали у потерпілого стрес, почуття неспокою, приниження, болю, тобто заподіяння фізичних і моральних страждань.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року передбачено, що строк нагляду, передбаченого п.3 ч.2 ст.105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).

Особу неповнолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому станом на час розгляду клопотання виповнилось 14 років, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не судимий, його соціальні зв`язки та умови проживання та виховання, рівень розвитку, враховуючи умови його життя, суд приходить до висновку, що до неповнолітнього ОСОБА_13 необхідно застосувати примусовий захід виховного характеру, передбаченого п.3 ч.2 ст.105 КК України, у виді передачі неповнолітнього під нагляд матері, оскільки саме такий вид примусових заходів, на думку суду, є достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нових правопорушень.

Особу неповнолітнього ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому станом на час розгляду клопотання виповнилось 16 років, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не судимий, його соціальні зв`язки та умови проживання та виховання, рівень розвитку, враховуючи умови його життя, суд приходить до висновку, що до неповнолітнього ОСОБА_14 необхідно застосувати примусовий захід виховного характеру, передбаченого п.3 ч.2 ст.105 КК України, у виді передачі неповнолітнього під нагляд матері, оскільки саме такий вид примусових заходів, на думку суду, є достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нових правопорушень.

При розв`язанні цивільного позову щодо стягнення на користь ОСОБА_15 матеріальної та моральної шкоди, суд дійшов наступного.

Законний представник неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_28 звернулася із уточненим цивільним позовом до неповнолітніх ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про відшкодування в рівних частинах майнової та моральної шкоди та просила стягнути на користь потерпілого ОСОБА_15 185 106 грн. майнової шкоди та 600 000 грн. моральної шкоди.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Із урахуванням вимог ст. ст. 1179, 1180 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. Але відповідно до ч. 2 ст. 1179 ЦК України у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Позовні вимоги законного представника потерпілого ОСОБА_28 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням, в розмірі 185 106 грн. коп., підлягають частковому задоволенню.

Так, законний представник потерпілого ОСОБА_28 у своєму позові зазначає, що матеріальна шкода полягає у витратах, пов`язаних із витратами на первинні аналізи та дослідження в Україні, проїздом до місця лікування в Німеччині, внутрішніми переміщеннями територією Німеччини до медичних закладів, перебуванням на лікуванні, медичними препаратами, харчуванням та іншими витратами в Німеччині, поверненням на територію України після часткової реабілітації, додатковими дослідженнями та аналізами у 2026 році, послугами з переводу документів на українську мову.

На підтвердження вартості понесених витрат до позову долучено копію європейської картки медичного страхування ОСОБА_15 , копіями квитків з перекладом на українську мову, копією квитанції про сплату послуг перекладача.

З огляду на наведене суд вважає доведеними ті витрати потерпілого, які підтверджені належними доказами, безпосередньо пов`язані з наслідками кримінального правопорушення та необхідність яких не викликає обґрунтованих сумнівів.

Водночас заявлена потерпілим сума матеріальної шкоди включає, зокрема, витрати, пов`язані з виїздом до Німеччини з метою подальшого лікування.

Однак наданими суду доказами не підтверджено, що виїзд потерпілого на лікування саме до Німеччини був необхідним за медичними показаннями. Зокрема, матеріали кримінального провадження не містять відповідного медичного направлення, висновку лікаря, консультативного висновку, рішення лікарсько-консультативної комісії чи іншого належного медичного документа, який би підтверджував необхідність проходження потерпілим лікування саме за межами України, а також неможливість отримання відповідної медичної допомоги за місцем проживання чи в іншому доступному лікувальному закладі.

Сам по собі факт понесення потерпілим витрат, пов`язаних із виїздом за кордон та перебуванням у Німеччині, не є безумовною підставою для їх відшкодування як матеріальної шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням. Для покладення відповідних витрат необхідно встановити їх необхідність, безпосередній зв`язок із наслідками кримінального правопорушення та обґрунтованість саме такого способу отримання медичної допомоги.

За відсутності належного медичного підтвердження необхідності лікування потерпілого саме у Німеччині суд позбавлений можливості дійти висновку про те, що витрати на такий виїзд та лікування були об`єктивно необхідними наслідками кримінального правопорушення та підлягають відшкодуванню.

При цьому суд не ставить під сумнів факт погіршення стану здоров`я потерпілого та необхідність отримання ним медичної допомоги як такої. Однак зазначені обставини самі по собі не свідчать про необхідність несення саме тих витрат, які заявлені до стягнення, та не звільняють потерпілого від обов`язку довести їх розмір, необхідність та причинний зв`язок із суспільно небезпечним діянням.

Таким чином, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що цивільний позов у частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню - у розмірі документально підтверджених та обґрунтованих витрат, необхідність яких безпосередньо зумовлена наслідками суспільно небезпечного діяння.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення витрат, пов`язаних із виїздом потерпілого до Німеччини та проходженням там лікування, належить відмовити, оскільки їх необхідність та безпосередній причинний зв`язок із суспільно небезпечним діянням належними та допустимими доказами не підтверджені.

За таких обставин цивільний позов законного представника потерпілого - ОСОБА_28 в частині стягнення майнової шкоди слід задовольнити частково, стягнувши на користь потерпілого ОСОБА_15 з неповнолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_14 матеріальну шкоду в сумі 10 880 грн. 00 коп. в рівних частинах.

Позовні вимоги законного представника потерпілого ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 моральної шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням, в розмірі 600 000 гривень, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд відповідно до вимог ст. 23 ЦК України враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, яких зазнав потерпілий, погіршення його здібностей та/або позбавлення можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для її відшкодування, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Судом установлено, що внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння неповнолітньому потерпілому було завдано не лише фізичної шкоди, але й моральних та душевних страждань.

З огляду на неповнолітній вік потерпілого, характер вчиненого щодо нього суспільно небезпечного діяння, його обставини та наслідки, суд вважає обґрунтованими доводи цивільного позову про те, що потерпілий зазнав моральних страждань, почуття приниження, психологічного дискомфорту та переживань, пов`язаних із протиправним посяганням на його права та гідність.

При цьому особливого значення суд надає тому, що потерпілий на момент вчинення суспільно небезпечного діяння був неповнолітнім. Саме по собі вчинення суспільно небезпечного діяння щодо неповнолітньої особи, з урахуванням її віку та психоемоційної незрілості, об`єктивно здатне спричинити більш глибокі душевні переживання, почуття страху, безпорадності, приниження та психологічного дискомфорту, ніж за аналогічних обставин щодо повнолітньої особи.

Суд враховує, що завдана потерпілому моральна шкода має немайновий характер. Водночас встановлення факту моральних страждань не означає автоматичного задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.

У постанові від 03.10.2019 року у справі №709/1173/17 Верховний суд зазначив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить із характеру та тривалості моральних страждань потерпілого, ступеня негативного впливу вчиненого діяння на його психологічний стан, його неповнолітнього віку, характеру порушення його особистих прав та гідності, а також засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом із тим суд вважає, що заявлений цивільним позивачем розмір моральної шкоди є завищеним та не відповідає встановленим судом обставинам справи і характеру завданих потерпілому страждань.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що моральна шкода потерпілому дійсно завдана та підлягає відшкодуванню, однак у меншому розмірі, ніж заявлено у цивільному позові.

При визначенні конкретного розміру такого відшкодування суд бере до уваги, що грошова компенсація моральної шкоди має бути достатньою та має відповідати принципам розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, з урахуванням установлених судом обставин кримінального правопорушення, характеру заподіяної потерпілому шкоди, його неповнолітнього віку, глибини моральних переживань, почуття приниження та психологічного дискомфорту, а також вимог розумності, виваженості та справедливості, суд вважає справедливим визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 400 000 грн.

У зв`язку з наведеним цивільний позов у частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме з неповнолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на користь потерпілого підлягає стягненню 400 000 грн. моральної шкоди, в рівних частинах, у задоволенні решти позовних вимог у цій частині належить відмовити.

При цьому суд зауважує, що у відповідності до вимог ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

Водночас майнова відповідальність неповнолітніх має свої специфічні риси. Така специфіка передбачена у ч. 2 ст. 1179 ЦК України, відповідно до якої, у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником. За своїм характером відповідальність батьків та піклувальників неповнолітнього є додатковою, або субсидіарною. Її суть полягає в тому, що вищевказані особи відповідають перед потерпілим у тій частині, в якій не можуть відповідати самі неповнолітні через відсутність у них майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Виходячи із зазначених вимог закону, стягнення коштів в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди у справі, з неповнолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за наявності у неповнолітніх підстав, передбачених в ч. 2 ст. 1179 ЦК України, стягнення коштів в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі підлягає з їх законного представників - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відповідно.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що цивільний позов підлягає частковому задоволенню.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 97, ст.105 КК України, ст. ст. 498, 501, 371-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру в межах кримінального провадження № 12025221210000471 від 24.05.2025 відносно ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які вчинили суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України - задовольнити.

Застосувати щодо неповнолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , примусові заходи виховного характеру у виді передачі неповнолітнього ОСОБА_13 під нагляд матері - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строком на 2 (два) роки.

Роз`яснити неповнолітньому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового кримінального правопорушення.

Застосувати щодо неповнолітнього ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , примусові заходи виховного характеру у виді передачі неповнолітнього ОСОБА_14 під нагляд матері - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , строком на 2 (два) роки.

Роз`яснити неповнолітньому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового кримінального правопорушення.

Копію ухвали надіслати до Служби у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради та сектору ювенальної превенції ВП№1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області для відома та вжиття профілактичних заходів в межах компетенції та контролю.

Цивільний позов представника цивільного позивача - адвоката ОСОБА_6 діючого в інтересах - законного представника неповнолітнього ОСОБА_15 - ОСОБА_7 до ОСОБА_14 та ОСОБА_13 - задовольнити частково.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 на користь ОСОБА_15 , матеріальну шкоду у розмірі 10 880 грн. та моральну шкоду у розмірі 400 000 грн, а у разі відсутності у неповнолітніх ОСОБА_27 та ОСОБА_14 майна, достатнього для відшкодування ним шкоди в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі - з їх законних представників - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно.

Речовий доказ - флеш носій «APACER» USB з відеозаписами - залишити в матеріалах кримінального провадження, після набрання ухвалою законної сили.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом семи діб до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд міста Харкова суд з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1