Решение № 140749229, 12.10.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6502/26

Н/п 2/638/6919/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. ХарківШевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Заварзи Т. В.,

за участі секретаря судового засідання Одинця А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» звернулося до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 22-110-000-2-21-Г від 15 лютого 2021 року у розмірі 57 950,76 грн, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 33 046,05 грн, заборгованість зі сплати відсотків 3 304,71 грн, заборгованість зі сплати комісії 21 600,00 грн, а також стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 лютого 2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 22-110-000-2-21-Г (з ануїтетними платежами). Відповідно до умов укладеного договору банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою у сумі 50 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 5,00 % річних та комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 1,80 % від суми кредиту щомісячно. Відповідач належним чином не виконувала взятих на себе зобов`язань, допустила прострочення внесення щомісячних платежів, а також не повернула кредит після закінчення строку кредитування, у зв`язку з чим утворилася зазначена заборгованість. 03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до умов вказаних договорів ТОВ «ФК «Єврокредит» набуло право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Кредитним договором № 22-110-000-2-21-Г від 15 лютого 2021 року, укладеним із ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 12 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24 червня 2026 року представник відповідача адвокат Бондарчук О. А. через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, що позивач посилається лише на довідку-розрахунок заборгованості, яка не є первинним документом, у матеріалах справи відсутній оригінал Додатка № 1 до кредитного договору, через що сторона відповідача позбавлена можливості перевірити підстави та розмір нарахувань, а також відсутній оригінал або скан-копія видаткового касового ордера, який, на переконання відповідача, є єдиним належним фінансовим документом, що підтверджує отримання готівкових коштів через касу банку.

29 червня 2026 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» надав відповідь на відзив, зазначивши, що всі істотні умови кредитування погоджені безпосередньо у тексті підписаного відповідачем кредитного договору. Крім того, на підтвердження видачі коштів та розміру заборгованості надано банківські виписки за особовим рахунком боржника, які є регістрами аналітичного обліку, первинними документами у розумінні банківського законодавства та повною мірою фіксують факт видачі коштів з каси банку 15 лютого 2021 року в сумі 50 000,00 грн, а також неодноразове здійснення відповідачем часткових платежів на погашення кредиту, що є конклюдентними діями на визнання правочину.

01 липня 2026 року представник відповідача подав заперечення в порядку статті 180 ЦПК України, у яких підтримав доводи відзиву щодо ненадання позивачем видаткового касового ордера та Додатка № 1 до договору.

12 жовтня 2026 року представником відповідача адвокатом Бондарчуком О. А. подано до суду заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача з 11 200,00 грн до 4 000,00 грн, мотивовану типовістю спору, відсутністю складності та явним завищенням вартості послуг.

Крім того, 12 жовтня 2026 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бондарчука О. А. про розстрочення виконання судового рішення у порядку частини першої статті 435 ЦПК України строком на 12 місяців із визначенням щомісячного платежу в рівних частинах. Заяву обґрунтовано тим, що відповідач зареєстрована у місті Ізюм Харківської області, територія якого зазнала значних руйнувань внаслідок бойових дій, на цей час відповідач є безробітною, не має стабільного доходу, а тому одномоментне виконання рішення поставить її у вкрай скрутне матеріальне становище.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві та відповіді на відзив просив розглядати справу за його відсутності. Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися своєчасно та належним чином. Зважаючи на наявність у матеріалах справи заяв по суті спору та заяв процесуального характеру, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних доказів відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України.

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 15 лютого 2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 22-110-000-2-21-Г (з ануїтетними платежами). Договір складається з публічної частини, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «Мегабанк», розміщених на офіційному сайті банку, та індивідуальної частини договору.

Згідно з розділом 1 Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти в сумі та на умовах, визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору (пункт 1.1 договору). Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою (пункт 1.2 договору).

Відповідно до розділу 2 Кредитного договору «Умови та порядок надання кредиту» сторони погодили, що кредит надається на строк з 15 лютого 2021 року до 14 лютого 2024 року включно (пункт 2.2 договору); загальний розмір кредиту становить 50 000,00 грн (пункт 2.3 договору); процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована), становить 5,00 % річних (пункт 2.4 договору); розмір комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування у % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця та становить 1,800000000 % (пункт 2.8 договору); розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу та суму щомісячної комісійної винагороди (крім першого та останнього), становить 2 402,14 грн (пункт 2.9 договору).

Підписавши вказаний договір, позичальник згідно з пунктом 9.1 підтвердила, що з умовами договору ознайомлена і погоджується, отримала його оригінал із додатками, а також ознайомлена з графіком платежів і розрахунком орієнтовної вартості кредиту.

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» було укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. На підтвердження розрахунків за вказаним договором надано платіжну інструкцію № 66895 від 31 липня 2024 року.

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до умов договору та витягу з Додатка № 1 до нього ТОВ «ФК «Єврокредит» набуло права вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 22-110-000-2-21-Г від 15 лютого 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Суд визнає загальновідомим той факт, що відповідно до рішення Правління НБУ від 21 липня 2022 року № 362-рш відкликано банківську ліцензію АТ «Мегабанк» та прийнято рішення про ліквідацію останнього. Водночас віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів, а позичальник зобов`язаний повернути суму боргу та сплатити належні відсотки відповідно до умов укладеного договору.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості та банківськими виписками за особовим рахунком боржника, складеними станом на дату відступлення права вимоги (03 вересня 2024 року), заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 22-110-000-2-21-Г становить 57 950,76 грн, з яких: 33 046,05 грн сума заборгованості за кредитом, 3 304,71 грн сума заборгованості за відсотками, 21 600,00 грн заборгованість зі сплати комісії.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі. Згідно зі статтями 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо заперечень сторони відповідача про ненадання позивачем видаткового касового ордера та оригіналу Додатка № 1 суд зазначає, що за приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до пунктів 59, 60, 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про виконані за операційний день операції, та слугують первинними документами, що підтверджують факт списання або зарахування коштів. Згідно зі сформованою практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц та від 25 травня 2022 року у справі № 645/59/16-ц) виписки за особовим рахунком клієнта є належними та допустимими доказами видачі кредиту та наявності кредитної заборгованості.

З наданої позивачем виписки за особовим рахунком боржника вбачається проведення 15 лютого 2021 року банківської операції: «Видача позичкових коштів згідно договору № 22-110-000-2-21-Г від 15/02/2021 ОСОБА_1 через касу» на суму 50 000,00 грн. Також виписки за особовим рахунком відображають здійснення відповідачем часткових періодичних платежів на виконання умов кредитного договору, що свідчить про фактичне користування кредитними коштами та вчинення конклюдентних дій на визнання договору. Окрім того, ненадання оригіналу Додатка № 1 не спростовує факту укладення правочину, оскільки всі обов`язкові істотні умови (сума кредиту, фіксована процентна ставка 5,00 % річних, строк надання кредиту та розмір щомісячного платежу) чітко закріплені у розділі 2 підписаного власноруч відповідачем Кредитного договору. Власного альтернативного розрахунку заборгованості чи будь-яких доказів повного погашення боргу відповідач суду не надала.

Дослідивши надані письмові докази, суд дійшов висновку, що факт отримання відповідачем кредитних коштів, а також наявність заборгованості за основним боргом (кредитом) у розмірі 33 046,05 грн та за відсотками за користування кредитом у розмірі 3 304,71 грн знайшли своє повне документальне підтвердження, визначені відповідно до погоджених істотних умов договору та закону, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на загальну суму 36 350,76 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 21 600,00 грн суд зазначає наступне.

Пунктом 2.8 розділу 2 Кредитного договору № 22-110-000-2-21-Г від 15 лютого 2021 року сторонами було визначено сплату щомісячної комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 1,80 % від суми кредиту щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Водночас у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки і суми належних платежів. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Встановивши у пункті 2.8 Кредитного договору щомісячну комісійну винагороду в розмірі 1,80 % від суми кредиту, кредитодавець не роз`яснив, за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача стягується вказана комісія. З умов договору та наданих доказів не вбачається, які саме додаткові фактичні послуги надавались відповідачу, як часто вони надавались та чи вимагав їх споживач частіше одного разу на місяць. Позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів надання відповідачу будь-яких додаткових послуг, за які нараховував комісію у розмірі 21 600,00 грн.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Покладення на позичальника сплати щомісячної комісії без надання йому будь-яких окремих, не пов`язаних зі стандартним виконанням договору банківських послуг, вносить очевидний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що свідчить про несправедливість зазначених умов кредитного договору. Аналогічного правового висновку щодо дисбалансу прав і обов`язків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20 (провадження № 61-17825св21).

Оскільки умова пункту 2.8 Кредитного договору № 22-110-000-2-21-Г від 15 лютого 2021 року про щомісячне нарахування комісії є нікчемною з огляду на приписи Закону України «Про споживче кредитування», позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 21 600,00 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню на загальну суму 36 350,76 грн, яка включає 33 046,05 грн заборгованості за кредитом та 3 304,71 грн заборгованості за відсотками.

Щодо заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 435 Цивільного процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може за заявою сторони справи або за власною ініціативою у виняткових випадках відстрочити або розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок його виконання. Частиною третьою статті 435 ЦПК України визначено, що підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд оцінює докази, якими обґрунтовуються такі обставини, та повинен враховувати матеріальний стан сторін, їхні фінансові можливості, наявність інших поважних причин, дотримуючись розумного балансу інтересів стягувача та боржника. Розстрочення виконання рішення суду є винятковим заходом, який повинен ґрунтуватися на достовірних, належних та допустимих доказах існування непереборних чи вкрай складних життєвих обставин, а не лише на самих твердженнях заявника. При цьому положення статті 129-1 Конституції України та прецедентна практика Європейського суду з прав людини закріплюють обов`язковість судового рішення, право на виконання якого є невід`ємною складовою права на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з чим розстрочення не може невиправдано порушувати права кредитора на своєчасне задоволення законних вимог.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи подану заяву, представник відповідача послався на факт реєстрації ОСОБА_1 у місті Ізюм Харківської області, її безробіття, відсутність постійного доходу та тяжкий майновий стан. Разом з тим, стороною відповідача на підтвердження наведених обставин не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу. Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які довідки про доходи за останні звітні періоди з органів Державної податкової служби чи Пенсійного фонду України чи інші документальні дані про скрутне матеріальне становище відповідачки. З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про розстрочення виконання судового рішення та відсутність правових підстав для її задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви через підсистему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на загальну суму 36 350,76 грн із заявлених 57 950,76 грн (що становить 62,73 % від ціни позову), з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 670,12 грн.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем у розмірі 11 200,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження витрат позивачем надано Договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Єврокредит» та АО «Альянс ДЛС», Реєстр боржників від 01 грудня 2025 року та Акт приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги № 12070274 від 05 січня 2026 року на загальну суму 11 200,00 грн.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

12 жовтня 2026 року представником відповідача адвокатом Бондарчуком О. А. подано до суду заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача з 11 200,00 грн до 4 000,00 грн, яка мотивована типовістю спору, незначною складністю справи, відсутністю необхідності вивчення значного обсягу нормативної бази та очевидною завищеністю вартості послуг.

Вирішуючи заяву сторони відповідача про зменшення витрат, суд бере до уваги, що справа належить до категорії малозначних справ незначної складності, спір виник з типових кредитних правовідносин, за якими сформована стала судова практика, а обсяг підготовлених позивачем процесуальних документів не потребував значних часових та інтелектуальних затрат. Оцінюючи заявлені витрати крізь призму критеріїв реальності, необхідності, розумності їх розміру та засад співмірності, визначених статтею 137 ЦПК України, суд вважає обґрунтованими заперечення представника відповідача та знаходить підстави для задоволення поданої ним заяви і зменшення загального розрахункового розміру витрат на правничу допомогу позивача до 4 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено на 62,73 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі 2 509,20 грн (62,73 % від визначених судом 4 000,00 грн).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-82, 133, 137, 141, 178-180, 223, 258, 259, 263-265, 268, 435 ЦПК України, статтями 524, 525, 526, 611, 629, 651 ч. 2, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за Кредитним договором № 22-110-000-2-21-Г від 15 лютого 2021 року у розмірі 36 350,76 грн (тридцять шість тисяч триста п`ятдесят гривень 76 копійок), з яких: 33 046,05 грн сума заборгованості за кредитом, 3 304,71 грн сума заборгованості за відсотками.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У задоволенні заяви представника відповідача адвоката Бондарчука Олексія Анатолійовича про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 670,12 грн (одна тисяча шістсот сімдесят гривень 12 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 509,20 грн (дві тисячі п`ятсот дев`ять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Ушинського, будинок 1, офіс 105.

Відповідач: ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя Тетяна ЗАВАРЗА