Решение № 140748171, 14.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3672/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Чуйко О.О.

при розгляді справи за позовом: Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль (Бериславське шосе, 1, м. Херсон, 73028)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс (вул. Шовковична, 42-44, офіс 13-В, м. Київ, 01024)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Курдіновська Світлана Анатоліївна ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 89104,76 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Єрашов І.Є.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Херсонська теплоелектроцентраль звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 89104,76 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.11.2020 № 396 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості фактично спожитої у періоді з листопада 2021 року по березень 2025 року теплової енергії, а також послуг за абонентське обслуговування за період з 01.01.2021 по 31.03.2025.

01.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 109-143, т.1), в якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, наголосивши, що в період з 12.10.2021 по 28.05.2025 право власності ТОВ «ФК «Поліс» на нежитлове приміщення, за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, 137-в, було скасовано, а власником цього приміщення фактично була Курдіновська Світлана Анатоліївна. Відповідач наполягає на тому, що ТОВ «ФК «Поліс» не використовує вищевказане нежитлове приміщення, не здійснює в ньому жодної господарської діяльності, не отримує прибутку та не укладає жодних договорів оренди чи інших правочинів, які б передбачали передачу нежитлового приміщення у користування третім особам, а відповідно не є споживачем послуг з теплопостачання.

У відповіді на відзив (а.с. 151-158, т.1) позивач наголосив на тому, що з моменту укладення договору 01.11.2020 ТОВ «ФК «Поліс» не зверталося до АТ «Херсонська ТЕЦ» із жодною заявою ані про внесення змін до договору, ані про зміну власника приміщень, за якими надається послуга. Також позивач зазначив, що з 01.11.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було внесено змін щодо власника вищевказаного приміщення, яким є відповідач, при цьому відповідачем не надано доказів на підтвердження фактичного повернення приміщення третій особі. Щодо судових рішень, на які посилається відповідач, позивач вказав, що ухвалою Верховного суду від 25.10.2023 було відкрито касаційне провадження у справі № 766/2777/17 та задоволено клопотання ТОВ «ФК «Поліс» та зупинено дію рішення Херсонського міського суду від 12.10.2021, а отже рішення Херсонського міського суду було чинним лише з 19.09.2023 по 25.10.2023.

13.10.2025 позивачем були подані суду письмові пояснення (а.с. 162-168, т.1), в яких останній зазначив про відсутність підстав для застосування при вирішенні спірних відносин сторін висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, оскільки міський голова Херсонської міської ради продовжував здійснювати власні повноваження до 26.04.2022, а офіційно територію міста Херсон визнано тимчасово окупованою з 07.05.2022.

Відповідач, у власних письмових поясненнях (а.с. 1-5, т.2) наголосив на тому, що фактично місто Херсон перебувало в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022, а тому відсутні підстави для нарахування боргу за березень 2022 року.

10.12.2025 відповідачем були подані письмові пояснення (а.с. 58-63, т.2), в яких останній наголосив на тому, що фактичним користувачем та власником нежитлового приміщення/споживачем теплової енергії в період нарахування заборгованості - з листопада 2021 року по березень 2025 року, є саме Курідновська С.А, яка умисно перекладає обов`язок зі сплати комунальних послуг на ТОВ «ФК «Поліс», а зупинення виконання Верховним Судом дії рішення суду у справі № 766/2777/17 не скасовує його чинності.

01.10.2026 відповідач подав суду письмові пояснення (а.с. 117-125, т.2), в яких виклав ідентичну позицію, що була викладена ним раніше.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.09.2025 позовну заяву Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3672/25; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено у справі судове засідання для розгляду справи по суті на 14 жовтня 2025 року об 11:20.

Судове засідання 14.10.2025 об 11:20 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 14.10.2025 судом було призначено судове засідання у справі на 31 жовтня 2025 року об 11:00.

Ухвалою суду від 06.10.2025 судом було задоволено клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

При розгляді справи у судовому засіданні 31.10.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу, згідно з якою суд залучив Фізичну особу-підприємця Курдіновську С.А. ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. Крім цього, суд протокольною ухвалою оголосив перерву в судовому засіданні до 20 листопада 2025 року о 12:20.

20.11.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву в судовому засіданні до 11 грудня 2025 року о 14:00.

Ухвалою суду від 11.12.2025 судом було зупинено провадження у справі № 916/3672/25 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі № 280/5808/23 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою суду від 13.07.2026 провадження у справі № 916/3672/25 було поновлено з 10.09.2026 та призначено у справі судове засідання на 10 вересня 2026 року об 11:00.

10.09.2026 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 01 жовтня 2026 року о 15:30.

01.10.2026 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 12 жовтня 2026 року о 14:00.

При розгляді справи 12.10.2026 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 14 жовтня 2026 року о 13:45, у зв`язку з відсутністю представників сторін після тривалої повітряної тривоги під час виходу суду в засідання суду для оголошення рішення суду.

У судовому засіданні 14.10.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

01.11.2020 між Акціонерним товариством Херсонська теплоелектроцентраль (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс (споживач) був укладений договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії № 396 (а.с. 11-14, т.1; далі - договір), згідно з п. 1 якого виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення / на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення (далі послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Пунктом 1 договору також передбачено, що обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку, визначена та розподілена згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача; обсягу теплової енергії на опалення місць користування та допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції). За наявності у будинку індивідуального теплового пункту, що належить власнику (співвласникам) будинку та якщо виконавця послуги з постачання гарячої води не визначено, до обсягу спожитої послуги входить обсяг теплової енергії, що надійшов до індивідуального теплового пункту, витраченої на приготування гарячої води.

У п. 3 договору міститься наступна інформація про споживача: адреса: м. Херсон, вул. І. Кулика, 137-в; опалювальна площа (об`єм) будівлі 2866,90 кв.м.; теплове навантаження будівлі 0,11783 Гкал/год; опалювальна площа (об`єм) приміщення споживача 57,8 кв.м.; теплове навантаження приміщення споживача 0,00237 Гкал/год. У п. 5 договору міститься інформація про засіб обліку теплової енергії Multical 402, заводський номер 61673050.

За змістом п. 13, 14, 15 договору обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку. Якщо будівлю оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг (кількість) спожитої послуги у будинку визначається як сума показників таких вузлів обліку. Одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал). У разі коли будівля на дату укладення цього договору не обладнана вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла обсяг споживання послуги у будівлі визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря.

Згідно з п. 23 договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії (приладів розподілювачів теплової енергії) щомісяця здійснюється споживачем, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань. У разі коли зняття показань засобів вимірювальної техніки здійснює споживач, він щомісяця з 25 по 30 число передає показання вузлів розподільного обліку теплової енергії (приладів - розподілювачів теплової енергії) виконавцю в один із таких способів: за номером телефону, зазначеним у розділі Реквізити і підписи сторін цього договору; на адресу електронної пошти, зазначену у розділі Реквізити і підписи сторін цього договору; через електронну систему обліку розрахунків споживачів, зазначену у розділі Реквізити і підписи сторін цього договору.

Відповідно до п. 34-35 договору споживач вносить плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги; плати за абонентське обслуговування в розмірі (__) гривень. Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку послуги включаються до плати виконавцю і в рахунку відображаються окремо. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та обсягу споживання або за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря (у випадку, визначеному Законом України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання), а також умовно- постійної частини тарифу (протягом року). Ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору, тариф на послугу становить 1700,95 грн за 1 Гкал з ПДВ, а за умови встановлення двоставкового тарифу: (_) гривень за (_) умовно-змінна частина тарифу; (_) гривень за (_) умовно-постійна частина тарифу. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни / тарифу на зазначену комунальну послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

За умовами п. 36-38 договору тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги виконавцю становить з 1 по 31 число місяця, але не може перевищувати місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Виконавець формує та не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги. Рахунок надається на паперовому носії. Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 31 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п. 55-59 договору він набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2020. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов?язку виконання зобов?язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними. Умови цього договору, крім ціни (вартості) послуги, можуть бути змінені виключно за згодою сторін. У разі зміни тарифу на теплову енергію з моменту його введення в дію застосовується відповідна нова ціна (вартість) послуги відповідно до Порядку зміни умов договору та ціни (тарифу). У разі зміни даних, зазначених у розділі «Реквізити і підписи сторін» цього договору, сторона письмово повідомляє про це іншій стороні у семиденний строк з дати настання змін.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази щодо припинення договірних відносин між позивачем та відповідачем, а також відсутні докази щодо звернення відповідача до позивача з повідомленням про зміну власника приміщення тощо.

Відповідно до складених позивачем даних розрахунку спожитої теплової енергії (а.с. 41-44, т.1), всього відповідачем у період листопад 2021 року травень 2025 року було спожито 17,25 Гкал/год теплової енергії на суму 96680,57 грн. Розрахунки вартості спожитої відповідачем у спірному періоді теплової енергії позивачем здійснено з урахуванням обсягу споживання на об`єкті відповідача, встановленого органом місцевого самоврядування тарифу та з урахуванням перерахунку на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209 у період грудень 2021 року березень 2022 року та січень-березень 2025 року (а.с. 22-29, 74-94, т.1). Також позивачем подано довідку про наявність послуг опалення у абонентів позивача за листопад 2023 (а.с. 30-40, т.1), з якої вбачається, що за адресою: вул. І. Кулика, 137-в, було відсутнє опалення, в цей же час, вказаний період у розрахунку має нульове значення.

Крім цього, за даними позивача (а.с. 56, т.1), у період січень 2021 року червень 2025 року вартість абонентського обслуговування за договором становить 1744,47 грн, з яких відповідач платив 124,21 грн. Інших доказів щодо оплати вартості послуг з абонентського обслуговування матеріали справи не містять, а за даними позивача заборгованість відповідача в цій частині становить 1620,26 грн.

Для здійснення оплати вартості спожитих послуг за договором позивачем виставлялись рахунки відповідачу (а.с. 47-55, 58-71, т.1), які разом з претензією були направлені за юридичною адресою відповідача (а.с. 72-73, т.1).

Відповідно до наявної у справі довідки, складеної позивачем (а.с. 45, т.1), відповідач за спожиту у спірному періоді теплову енергію розрахувався частково, сплативши позивачу кошти 18.02.2022 у розмірі 9196,07 грн. На підтвердження здійснення відповідачем іншої оплати матеріали справи доказів не містять.

У зв`язку з тим, що відповідач не сплатив всієї вартості послуг з теплопостачання та абонентських послуг позивач заявив в межах цієї справи до стягнення з відповідача заборгованість у загальному розмірі 89104,76 грн.

Відповідач під час розгляду справи заперечив обґрунтованість вимог позивача, посилаючись на те, що він не був власником приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , у спірному періоді.

Як пояснює відповідач, 21.08.2007 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» було укладено генеральну кредитну угоду № 12 з терміном дії до 21.08.2017 року включно. В цей же час, з матеріалів справи судом встановлено, що 23.08.2007 між ВАТ ВТБ Банк та Фізичною особою-підприємцем Курдіновською Світланою Анатоліївною був укладений іпотечний договір № ДІ-1 (а.с. 15-16, т.1), за умовами якого ОСОБА_2 передала банку в іпотеку нерухоме майно: нежиле приміщення магазин промислових товарів, за адресою: АДРЕСА_2 , площею 57,8 кв.м., для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 перед банком за генеральною угодою від 21.08.2007 № 12.

Далі відповідач пояснює, що на підставі договору про відступлення права вимоги за грошовими зобов`язаннями від 18.11.2015 та договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами та договорами застави від 27.11.2015 ПАТ «ВТБ Банк» передало ТОВ «ФК «Поліс» своє право вимоги за вказаним вище іпотечним договором та кредитним договором, а 01.11.2016 приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О. розглянувши заяву представника ТОВ «ФК «Поліс» провів реєстрацію прав власності на вищевказане нежитлове приміщення за ТОВ «ФК «Поліс».

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 114-118, т.1), рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12.10.2021 у праві № 766/2777/17 було визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Ростіслава Олександровича від 01.11.2016 за №32163427, яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за ТОВ «ФК «Поліс», з визнанням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, що існували до винесення такого рішення державного реєстратора. При цьому, як вбачається зі змісту цього рішення, ОСОБА_3 з позовом до суду у справі № 766/2777/17 звернулась ще у лютому 2017 року, тобто до укладення між сторонами договору у спірних правовідносинах.

Постановою Херсонського апеляційного суду 19.09.2023 (а.с. 119-124, т.1) вищевказане рішення суду було залишене без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 766/2777/17 та зупинено дію рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12.10.2021 у справі № 766/2777/17, яке залишене без змін постановою Херсонського апеляційного суду 19.09.2023, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку (а.с. 52, т.2).

Постановою Верховного Суду від 31.10.2024 у справі № 766/2777/17 (а.с. 125-136, т.1):

- постанову Херсонського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року було скасовано;

- рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 жовтня 2021 року в частині: задоволених позовних вимог малолітньої ОСОБА_4 , від імені якої діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, з визнанням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, що існували до внесення такого рішення; позовних вимог ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, з визнанням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, що існували до внесення такого рішення; позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» про визнання речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, що існували до винесення рішення приватного нотаріуса, було скасовано;

- ухвалено нове рішення у відповідній частині про відмову в позові ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 ;

- передано справу № 766/2777/17 в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Далі, з пояснень сторін та даних Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що постановою Херсонського апеляційного суду від 28.05.2025 рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 жовтня 2021 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності було скасовано, ухвалене нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності.

Відповідно до даних ЄДРСР постановою Верховного Суду від 29.04.2026 постанову Херсонського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у справі № 766/2777/17 було залишено без змін.

Водночас, як встановлено судом, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, станом на 10.06.2025 (а.с. 154-157, т.1), містяться відомості про те, що право власності на нежитлове приміщення, за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, 137-В, з 01.11.2016 зареєстроване саме за відповідачем. Відомостей щодо зміни власника з 01.11.2016 в Реєстрі матеріали справи не містять, при цьому відповідач наполягає на тому, що він фактично не користується вищевказаним приміщенням та надав суду подане ним до податкового органу повідомлення за формою № 20-ОПП (а.с. 38-40, т.2), згідно з яким відповідач декларував про тимчасову не експлуатацію приміщення, за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, 137-В. Також відповідач надав суду подане ним 12.01.2023 до податкового органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (а.с. 41-42, т.2), який у переліку містить нежитлове приміщення, за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, 137-В. В цей же час, відповідно до довідки відповідача від 04.11.2025 № 4.3607 (а.с. 43, т.2), останній вказує про те, що вищевказане нежитлове приміщення з моменту його державної реєстрації/набуття права власності і по день складання довідки, не використовується, не експлуатується, не здається в оренду, хоча і підключене до системи централізованого опалення, але є пустуючим, а тому фактично послуги не споживаються, проте фізичне відключення від систем опалення не здійснювалось через технічну неможливість його проведення.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про передачу відповідачем на користь третьої особи нежитлового приміщення, за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, 137-В, на підставі судового рішення чи з інших підстав, зокрема, і після укладення між сторонами договору від 01.11.2020 № 396 у спірних правовідносинах.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі. Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав. Дія абзацу третього цієї частини не поширюється на випадки використання таких відомостей у судових спорах, пов`язаних з визнанням чи поновленням речових прав. Зміна ідентифікаційних даних суб`єкта речового права, обтяження речового права та/або зміна характеристик об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості не впливають на дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон), в редакції до 07.05.2022, тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону в редакції з 07.05.2022 та чинній на цей час, тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Частина 3 статті 1 Закону містила наступні редакції: з 20.03.2022: дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України; з 03.12.2022: дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України; з 06.05.2023 та станом на даний час: дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Статтею 2 Закону передбачено, що цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону, в редакції з 21.11.2021, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону, в редакції з 20.03.2022, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону, в редакції з 07.05.2022, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону, в чинній редакції, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону, в редакції з 21.11.2021, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону, в чинній редакції з 20.03.2022, положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону, в редакції з 21.11.2021, під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території. На тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону, в чинній редакції з 20.03.2022, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 13-1 Закону, в редакції з 21.11.2021, на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено. Контроль в`їзду - виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території поза межами контрольних пунктів в`їзду - виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13-1 Закону, в чинній редакції з 20.03.2022, положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Згідно з ч. 2 ст. 13-1 Закону, в редакції з 21.11.2021, фізичним особам дозволяється переміщення на тимчасово окуповану територію та з такої території особистих речей у ручній поклажі та супроводжуваному багажі. Перелік і обсяги (вартість/вага/кількість) обмежених або заборонених до переміщення через адміністративну межу, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.

Відповідно до ч. 2 ст. 13-1 Закону, в редакції з 20.03.2022, на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено. Контроль в`їзду - виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території поза межами контрольних пунктів в`їзду - виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.

Згідно з ч. 2 ст. 13-1 Закону, в чинній редакції з 07.05.2022, на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті. Контроль в`їзду-виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території в межах контрольних пунктів в`їзду-виїзду, а також поза межами контрольних пунктів в`їзду-виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні був введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Вказаний указ затверджено Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України від 24.02.2022 №2102-IX. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, внаслідок чого останній триває до теперішнього часу.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією територію Херсонської міської територіальної громади віднесено: з 01.03.2022 до 11.11.2022 до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України; з 11.11.2022 до 01.05.2023 до території можливих бойових дій; з 01.05.2023 до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, в редакції з 16.01.2025, установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством розвитку громад та територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, а також затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Щодо Херсонської міської територіальної громади перелік містить ідентичні дані з тими, які вказані у переліку, затвердженому наказом від 22.12.2022 № 309.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позиція суду

Як встановлено судом, 01.11.2016 було зареєстроване право власності відповідача на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, 137-В, а доказів щодо зміни цих відомостей в Реєстрі матеріали справи не містять. В цей же час, відповідно до змісту наявних у справі судових рішень судом встановлено, що ще у лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом у справі № 766/2777/17 про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за ТОВ «ФК «Поліс», з визнанням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, що існували до винесення такого рішення державного реєстратора. Відповідно, з цього часу між відповідачем та третьою особою розпочався судовий спір щодо нерухомого майна. Разом з цим, 01.11.2020, тобто вже під час існування вищевказаного судового спору, між позивачем та відповідачем був укладений договір постачання теплової енергії на об`єкт відповідача, за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, 137-В.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази щодо припинення договірних відносин між позивачем та відповідачем, а також відсутні докази щодо звернення відповідача до позивача з повідомленням про зміну власника приміщення тощо. Крім цього, відповідачем не спростована обставина того, що у спірному періоді ним була здійснена часткова оплата вартості спожитої за договором послуги.

За цих обставин, враховуючи встановлені судом обставини, що договір між сторонами не припинений, рішенням суду у справі № 766/2777/17 ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності, згідно з відомостями з ДРРП відповідач є власником об`єкту з 01.11.2016, а в матеріалах справи відсутні докази передачі відповідачем третій особі об`єкту на підставі судового рішення чи з інших підстав, зокрема, і після укладення між сторонами договору від 01.11.2020 № 396, суд дійшов висновку, що позивачем вимога про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію на вищевказаному об`єкті правомірно заявлена саме до відповідача.

Як зазначалось судом, в межах цієї справи позивачем заявлений борг до відповідача за період з листопада 2021 року по травень 2025 року, з урахуванням здійснення перерахунку за січень-березень 2025 року. Водночас, 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває до теперішнього часу.

Так, ст. 13 Закону передбачено, що здійснення господарської діяльності, зокрема, юридичними особами, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України, а правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним, при цьому на такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією територію Херсонської міської територіальної громади з 01.03.2022 до 11.11.2022 включено переліку тимчасово окупованих рф територій України. Далі, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, а також затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Щодо Херсонської міської територіальної громади перелік містить ідентичні дані з тими, які вказані у переліку, затвердженому наказом від 22.12.2022 № 309.

У постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про те, що правовий статус тимчасово окупованої території рф у розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

Ураховуючи наведене, об`єднана палата виснувала про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Як встановлено судом, станом на час спірних правовідносин, як місцезнаходженням позивача, так і місцем постачання теплової енергії, був м. Херсон. За цих обставин, з огляду на те, що факт окупації м. Херсон з 01.03.2022 по 11.11.2022 є загальновідомим, суд дійшов висновку, що з урахуванням положень статті 13-1 Закону № 1207-VII, відсутні правові підстави для нарахування відповідачу заборгованості в сумі 6605,12 грн за надання на окупованій території послуг з теплопостачання за березень 2022 року та нарахування абонентської плати в сумі 281,36 грн за березень-жовтень 2022 року. В іншій частині вимоги позивача про стягнення судом визнаються обґрунтованими та доведеними.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача в сумі 82218,28 грн.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2235,18 грн.

Керуючись ст.129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс (вул. Шовковична, 42-44, офіс 13-В, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 38994463) на користь Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль (Бериславське шосе, 1, м. Херсон, 73028, код ЄДРПОУ 00131771) основний борг в сумі 82218 грн 28 грн та судовий збір в сумі 2235 грн 18 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 р.

Суддя Д.О. Бездоля