Решение № 140747978, 13.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 Справа № 910/10678/24

За позовом: Служби безпеки України, м.Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Денаві», м.Новий Розділ,

про: стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 776 153,25 грн.

Суддя І. Б. Козак

При секретарі Р.Волошин

Представники сторін:

Представник позивача: Гончаренко М.М. (поза межами приміщення суду);

Представник відповідача: Шаламова О.В.(поза межами приміщення суду).

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №910/10678/24 за позовом Служби безпеки України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денаві» про визнання недійсним Договору про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 776 153,25 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у справі №910/10678/24 (суддя Березяк Н.Є.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНАВІ» на користь Служби безпеки України штрафні санкції у розмірі 1 776 153,25 грн, а саме: 1 184 832,19 грн - пеня за порушення строків поставки товару; 153 305,46 грн - штраф за прострочення виконання зобов`язання понад 30 днів, 438 015,6 грн - штраф за порушення умов договору щодо якості Товару та 26 642,3 грн відшкодування витрат судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 у справі №910/10678/24 рішення Господарського суду Львівської області від 11 вересня 2025 року у справі № 910/10678/24 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Денаві» без задоволення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 у справі №910/10678/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Денаві» про розстрочення виконання рішення у справі №910/10678/24 задоволено, розстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 року у справі №910/10678/24 зі сплатою грошових коштів кожного місяця, починаючи з березня 2026 року наступними частинами: до 25 березня 2026 року 150 000 грн, до 25 квітня 2026 року 150 000 грн, до 25 травня 2026 року 295 230,65 грн, до 25 червня 2026 року 295 230,65 грн, до 25 липня 2026 року 295 230,65 грн, до 25 серпня 2026 року 295 230,65 грн, до 10 вересня 2026 року 295 230,65 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2026 у справі №910/10678/24 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Денаві» задоволено, рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 у справі №910/10678/24 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

28.04.2026 проведено автоматизований розподіл і справу №910/10678/24 передано для розгляду судді Козак І.Б.

Ухвалою суду від 29.04.2026 справу прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 26.05.2026.

Ухвалою суду від 04.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.09.2026. В подальшому розгляд справи було відкладено на 13.10.2026.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 13.10.2026 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав повністю. У письмових поясненнях надав пояснення щодо постанови Верховного Суду, звернув увагу суду на наступне:

З метою забезпечення процесуальної визначеності та усунення сумнівів, які стали підставою для скасування судових рішень касаційним судом, Позивач визнає, що 06.01.2022 ним було реалізовано право на одностороннє припинення прийняття подальшого виконання за договором № 21/137 від 30.08.2021. Підставою такої односторонньої дії виступив п. 1 ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, який надає покупцеві право відмовитися від прийняття товару у разі істотного порушення вимог щодо якості. Водночас Позивач послідовно стверджує, що вказана одностороння дія не звільняє Відповідача від договірної відповідальності за порушення, які мали місце станом на дату такої дії та які тривають у вигляді невиконаного обов`язку поставки належного товару.

З огляду на те, що 06.01.2022 Позивач відмовився від прийняття подальшого виконання, пункти 7.2 і 7.3 договору щодо відповідальності за прострочення поставки та неналежну якість товару продовжували діяти на підставі п. 9.1 - до повного виконання зобов`язань (яке так і не відбулося) або до прийняття іншого узгодженого сторонами рішення (яке також не приймалося).

Усі підстави відповідальності відповідача за порушення умов договору виникли до 06.01.2022, а саме: прострочення строку поставки розпочалося 21.12.2021 - з моменту настання дня, наступного за граничною датою поставки (20.12.2021, п. 5.1 договору); факт поставки товару неналежної якості зафіксовано 28-29.12.2021; обов`язок Постачальника здійснити заміну товару у визначений строк (п. 2.4, п. 7.3 договору) виник 29.12.2021 та залишився невиконаним станом на 06.01.2022 і надалі. Винною стороною у порушенні зобов`язань є саме Відповідач, а не Позивач. Тому будь-яке тлумачення обставин справи не може звільнити Відповідача від договірної відповідальності за порушення, що мали місце і тривали.

Таким чином просить суд за результатами нового розгляду справи позов Служби безпеки України задовольнити в повному обсязі: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНАВІ» на користь Служби безпеки України штрафні санкції у розмірі 1 776 153,25 грн, з яких 1 184 832,19 грн - пеня; 153 305,46 грн - штраф за прострочення виконання зобов`язання понад 30 днів; 438 015,60 грн - штраф за порушення умов договору щодо якості товару.

Правова позиція відповідача.

У судове засідання 13.10.2026 представник відповідача з`явився, проти задоволення позову заперечив повністю. У письмових поясненнях надав пояснення щодо постанови касаційної інстанції, звернув увагу суду на наступне:

Пункт 9.1 Договору передбачає, що Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2021 року та у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Пункт 6.2.1 Договору передбачає право Замовника в односторонньому порядку розірвати договір у разі невиконання (неналежного) виконання зобов`язань за Договором Постачальником.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач правом на одностороннє розірвання Договору скористався. Зокрема, у долучених до матеріалів справи листів Позивача від 06.01.2022 № 28/64, від 17.01.2022 № 28/239 та від 01.05.2022 № ВС-537, претензії від 20.06.2023 № 28/ВС-2465, він з 06.01.2022 року займає чітку і послідовну позицію щодо того, що Договір між сторонами припинив свою дію у зв`язку із його розірванням Замовником в односторонньому порядку, про що останній неодноразово повідомив Відповідача.

Позивач неодноразово підтверджував факт розірвання ним Договору в односторонньому порядку під час судового розгляду даної справи, зокрема, у відзиві Позивача на касаційну скаргу, а також в судових засіданнях в судах апеляційної та касаційної інстанцій представник Позивача, відповідаючи на прямі запитання Суду про одностороннє розірвання ним Договору, також підтверджував цей факт. Відповідач заперечує факт порушення ним своїх зобов`язань за Договором, окрім прострочення поставки Товару на 7 днів (Товар поставлено Позивачу 28.12.2021 року замість 20.12.2021 року).

Відповідач свої зобов`язання за Договором виконав, поставивши Товар належної якості 28.12.2021 року, а не прийняття Товару Позивачем не спричинено винними діями Відповідача. Відтак, Позивач мав право реалізувати своє право на одностороннє розірвання Договору, враховуючи семиденне прострочення Відповідача в поставці Товару, яким і скористався, відповідно Договір є розірваним за ініціативи Позивача, а зобов`язання Відповідача з поставки Товару є припиненими з дати розірвання Договору 06.01.2022 року.

Відповідно нарахування та стягнення пені після 28.12.2021 року (день фактичної поставки Товару Позивачу) є неправомірним, так само як і стягнення штрафу у розмірі 7 % за прострочення понад 30 днів, оскільки між датою поставки, встановленою Договором, та датою фактичної поставки Товару пройшло лише 7 календарних днів, а ще через 9 календарних днів Позивач Договір розірвав.

У зв`язку з чим просить суд відмовити в позові повністю.

Обставини справи.

30 серпня 2021 року між Службою безпеки України як Замовником (платник Військова частина НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Денаві» як Постачальником укладено Договір №21/137 відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Замовника - мішки та пакети, код ДК 021:2015 - 18930000-7 (рюкзак ємністю від 90 л до 120 л спеціальний) в кількості, асортименті та за ціною, що зазначені у Специфікації (Додаток №1 до Договору) та Технічній специфікації (Додаток №2 до Договору), а Замовник прийняти і сплатити його вартість на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.1. Договору, якість і комплектність Товару повинна відповідати технологічним регламентам виробника та/або стандартам України. В разі вимоги обов`язкової сертифікації в Україні Товару, при поставці повинен додаватися сертифікат відповідності, або його копія, завірена в установленому порядку чи свідоцтво про визнання іноземного сертифікату, виданого у встановленому порядку, або його копія.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що неякісний Товар (що не відповідає умовам п. 2.1 цього Договору) замінюється Постачальником за власний рахунок протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання від Замовника письмового повідомлення про невідповідність (брак, дефекти) Товару (його частки з доданням відповідного Акту, оформленого Постачальником та Замовником. Присутність Постачальника (його повноважного представника) під час складання означеного Акта - обов`язкова. У разі відмови Постачальника оформити акт щодо невідповідності якості Товару, Замовник має право оформити вказаний Акт самостійно в односторонньому порядку, який буде достатнім для заміни Постачальником неякісного Товару на Товар належної якості.

Відповідно до п 5.1 умов Договору строк поставки товару до 20 грудня 2021 року, місце поставки товару - м. Київ, вул. Велика Васильківська, 96.

Згідно п. 5.9 Договору у разі виявлення Товару невідповідної якості, в момент його приймання процедури приймання потрібно зупинити та викликати представника Постачальника на місце приймання передачі Товару. У присутності і за підписом останнього складається Акт. У разі не прибуття представника Постачальника протягом однієї доби або його відмови від складання та/або підписання Акту приймання Товару за якістю Замовник має право оформити вищевказаний Акт в односторонньому порядку, який буде належним доказом неякісного Товару та достатнім для його заміни Постачальником на Товар належної якості.

28.12.2021 на територію Військової частини НОМЕР_1 прибула машина із Товаром відповідно до Договору без уповноваженого представника Постачальника та без документів, що могли б підтвердити оригінальність Товару. При перевірці однієї одиниці Товару (вибірково) на відповідність із технічною специфікацією (Додаток № 2 до Договору) були встановлені певні невідповідності, про що було негайно повідомлено Постачальника (лист вих. № 28/17044 від 28.12.2021) з проханням забезпечити прибуття уповноваженого представника для складання Акту невідповідності якості Товару протягом доби. Одночасно одиницю Товару було повернуто перевізнику і він залишив територію військової частини.

Наступного дня директор ТОВ «Денаві» Катков Денис Олександрович прибув до військової частини НОМЕР_1 із копіями протоколів випробувань деяких тканин та із однією одиницею Товару на перевірку його технічній специфікації.

Згідно Акту невідповідності якості Товару згідно із Договором №21/137 від 30.08.2021, комісія, призначена розпорядженням командира вч Е6117, здійснила огляд однієї одиниці Товару мішки та пакети, код ДК 021:2015-18930000-7 (Рюкзак ємністю від 90 л до 120 л спеціальний) виявила наступні невідповідності:

1. Основна тканина виробу: відсутні маскувальні властивості кольору при спостереженні в прилади нічного бачення з інфрачервоним підсвічуванням; поверхнева щільність за результатами випробувань, наданими Постачальником 317 г/м2, замість 240 г/м2, зазначених у Технічній специфікації (Додаток №2 до Договору).

2. Об`ємна сітка: поверхнева щільність за результатами випробувань, наданими Постачальником - 695 г/м2, замість 600 г/м2, зазначених у Технічній специфікації (Додаток №2 до Договору).

3. Стрічки: відсутні маскувальні властивості кольору при спостереженні в приладі нічного бачення з інфрачервоним підсвічуванням (Додаток №2 до Договору).

4. Тканина для чохла літнього: відсутні маскувальні властивості кольору при спостереженні в прилади нічного бачення з інфрачервоним підсвічуванням (Додаток №2 до Договору).

5. Відповідно до п. 5.3 Постачальник має надати Замовнику документи для підтвердження оригінальності Товару, на тканину для чохла літнього та тканину чохла зимового підтверджуючі документи на склад сировини відсутні.

6. Регулюючий пас оглянутої одиниці Товару в мінімальному регулюванні має об`єм 100 см, при середньостатистичному об`ємі талії дорослого чоловіка - від 70 см.

7. Бічні підсумки: виріб виконано із різних відтінків кольору «MultiCam».

Огляд одиниці товару здійснювався в прилад нічного бачення з інфрачервоним підсвічуванням (PVS (14) б/н), що знаходиться в розпорядженні Замовника.

Зважаючи на викладене та відповідно до п. 7.3 за порушення умов Договору щодо якості (комплектності) товару Постачальник сплачує штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісного товару та здійснює його заміну на товар належної якості або доукомплектування товару у 3-денний термін з моменту повідомлення Замовником Постачальника про виявлені недоліки.

Директор ТОВ «Денаві» був присутній при здійсненні перевірки товару, що підтверджується його підписом на акті, та ознайомлений з Актом невідповідності 29.12.2021, про що є відповідна відмітка на Акті.

Вартість неякісного (некомплектного) товару становить 2 190 078 грн.

Пункт 7.2. Договору передбачає, що за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягуються штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

У зв`язку з порушенням ТОВ «ДЕНАВІ» вимог Договору щодо якості (комплектності) товару, позивач надіслав відповідачу претензію від 30.12.2021 № 28 /17 213, від 06.01.2022 № 28/64 з розрахунками сум штрафних санкцій.

ТОВ «ДЕНАВІ», у своїй відповіді (№ 65 від 29.03.2022) на претензії, підтвердило факт відмови Замовника приймати товар через його невідповідність вимогам Договору щодо якості та запропонувало поставити згаданий товар за зменшеними цінами.

Військова частина НОМЕР_1 відмовилась від пропозиції ТОВ «ДЕНАВІ» щодо прийняття товару за зменшеною ціною та нагадала про зобов`язання сплатити штрафні санкції.

Повторна претензія СБУ, надіслана на адресу ТОВ «ДЕНАВІ» (№ 28/вс-2465 від 20.06.2023), також, залишилась без реагування.

Наведені обставини стали підставою для звернення з цим позовом до суду з матеріально-правовою вимогою про стягнення з ТОВ «ДЕНАВІ» на користь СБУ штрафних санкцій у розмірі 1 776 153,25 грн за порушення строків поставки товару, а також умов щодо його якості, з яких:

- 1 184 832,19 грн - пеня за порушення строків поставки товару;

- 153 305,46 грн - штраф за прострочення виконання зобов`язання понад 30 днів;

- 438 015,60 грн -штраф за порушення умов договору щодо якості Товару.

Станом на дату винесення рішення відповідачем не подано доказів оплати заявлених коштів.

Оцінка суду.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами Договір №21/137 від 30.08.2021 із додатками та Додатковими угодами до нього, що є його невід`ємними частинами, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Так, пунктом п. 1.1. Договору сторонами погоджено, що Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Замовника- мішки та пакети, код ДК 021:2015 - 18930000-7 (Рюкзак ємністю від 90 л до 120 л спеціальний), (Товар) в кількості, асортименті та за ціною, що зазначені у Специфікації (Додаток №1 до Договору) та Технічній специфікації (Додаток №2 до Договору), а Замовник прийняти товар і сплатити його вартість на умовах цього Договору.

Судом встановлено, що позивачем було замовлено у відповідача партію товару на суму 2 190 078,00 грн.

Згідно з п. 5.1 Договору, Постачальник зобов`язаний поставити Товар на склад Замовника в період до 20.12.2021. Поставка може здійснюватися партіями.

Згідно п. 5.9 Договору у разі виявлення Товару невідповідної якості, в момент його приймання процедури приймання потрібно зупинити та викликати представника Постачальника на місце приймання передачі Товару. У присутності і за підписом останнього складається Акт. У разі не прибуття представника Постачальника протягом однієї доби або його відмови від складання та/або підписання Акту приймання Товару за якістю Замовник має право оформити вищевказаний Акт в односторонньому порядку, який буде належним доказом неякісного Товару та достатнім для його заміни Постачальником на Товар належної якості.

Як вбачається з матеріалів справи, машина з Товаром прибула на адресу позивача лише 28.12.2021. При перевірці однієї одиниці Товару (вибірково) на відповідність із технічною специфікацією (Додаток №2 до Договору) були встановлені певні невідповідності, про що було повідомлено Постачальника (лист вих. №28/17044 від 28.12.2021) з проханням забезпечити прибуття уповноваженого представника для складання Акту невідповідності якості Товару протягом доби. Одночасно одиницю Товару було повернуто перевізнику і він залишив територію військової частини.

Процедура приймання-передачі Товару не відбулась, Акт прийому-передачі товару укладено не було.

Наступного дня 29.12.2021 директор ТОВ «Денаві» Катков Денис Олександрович прибув до військової частини НОМЕР_1 із копіями протоколів випробувань деяких тканин та із однією одиницею Товару на перевірку його технічній специфікації, що підтверджується текстом Акту невідповідності і спростовує доводи відповідача про відсутність виклику уповноваженого представника постачальника для здійснення перевірки.

За наслідками виявлених Замовником невідповідностей щодо якості поставленого Товару в присутності представника постачальника 29.12.2021 сторонами було складено Акт невідповідності якості Товару згідно із Договором №21/137 від 30.08.2021.

Згідно з п.п.1, 2 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

В свою чергу статтею 678 ЦК України передбачено правові наслідки передання товару неналежної якості. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема, відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або заміни товару.

Відповідно до вимог закону, істотними недоліками вважаються, зокрема, невиправні недоліки, які визначають неможливість фізичного усунення порушення вимог щодо якості товару.

Згідно вказаного Акту, комісія здійснила огляд однієї одиниці Товару мішки та пакети, код ДТС 021:2015 18930000-7 (Рюкзак ємністю від 90 л до 120 л спеціальний) виявила наступні невідповідності:

1. Основна тканина виробу: відсутні маскувальні властивості кольору при спостереженні в прилади нічного бачення з інфрачервоним підсвічуванням; поверхнева щільність за результатами випробувань, наданими Постачальником 317 г/м2, замість 240 г/м2, зазначених у Технічній специфікації (Додаток №2 до Договору).

2. Об`ємна сітка: поверхнева щільність за результатами випробувань, наданими Постачальником - 695 г/м2, замість 600 г/м2, зазначених у Технічній специфікації (Додаток №2 до Договору).

3. Стрічки: відсутні маскувальні властивості кольору при спостереженні в приладі нічного бачення з інфрачервоним підсвічуванням (Додаток №2 до Договору).

4. Тканина для чохла літнього: відсутні маскувальні властивості кольору при спостереженні в прилади нічного бачення з інфрачервоним підсвічуванням (Додаток №2 до Договору).

5. Відповідно до п. 5.3 Постачальник має надати Замовнику документи для підтвердження оригінальності Товару на тканину для чохла літнього та тканину чохла зимового підтверджуючі документи на склад сировини відсутні.

6. Регулюючий пас оглянутої одиниці Товару в мінімальному регулюванні має об`єм 100 см, при середньостатистичному об`ємі талії дорослого чоловіка - від 70 см.

7. Бічні підсумки: виріб виконано із різних відтінків кольору «MultiCam».

Огляд одиниці товару здійснювався в прилад нічного бачення з інфрачервоним підсвічуванням (PVS (14) б/н), що знаходиться в розпорядженні Замовника.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказує, що позивач перевірив тільки одну одиницю товару і на основі цього висунув претензії до якості всієї партії товару. На переконання відповідача поставлений відповідачем товару відповідає умовам договору, на підтвердження чого ним надано протокол випробувань, виданий акредитованою лабораторією, яка має повноваження перевіряти якість продукції та матеріалів і встановлювати їх відповідність визначеним вимогам, а також відповідь на Акт від 30.12.2021 вих. №112 з детальними поясненнями, які спростовують перелічені в Акті невідповідності.

Оцінюючи надані сторонами докази щодо відповідності/невідповідності поставленого відповідачем товару умовам договору суд звертає увагу на наступне.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-ІХ від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16.02.2021 у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд зауважує, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неналежності методики та технічних засобів, використаних під час перевірки, оскільки акт невідповідності підписаний представником відповідача без будь-яких зауважень стосовно способу чи порядку проведення перевірки.

Надані відповідачем протоколи випробувань, фіксують поверхневу щільність основної тканини 317 г/м? (тоді як технічна специфікація 240 г/м?) та об`ємної сітки 695 г/м? (замість 600 г/м?). Протоколи відповідача не охоплюють усіх параметрів технічної специфікації та, зокрема, не містять випробувань маскувальних властивостей в інфрачервоному діапазоні.

Лист відповідача від 30.12.2021 № 112 не спростовує жодного з зафіксованих в Акті невідповідності якості товару від 29.12.2021 дефектів. У листі висловлено незгоду з процедурою, але не наведено доказів відповідності товару технічним вимогам. Лист Відповідача від 29.03.2022 № 65 містить пряме (хоч і конклюдентне) визнання неналежної якості товару через пропозицію постачання за зменшеною ціною.

Отже, підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач обставин поставки товару неналежної якості викладених в акті невідповідності не спростував, належних доказів, які б підтверджували відповідність товару умовам Договору та Специфікації відповідач суду не надав.

Наявним в матеріалах справи Актом невідповідності товару і додатками до нього підтверджується, що товар не відповідав вимогам щодо якості замовленого позивачем товару. З наведеного вбачається, що відповідач всупереч умовам Договору допустив поставку товару, який не відповідає умовам Договору про постачання товару №21/137 від 30.08.2021 та не усунув зазначені недоліки.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів поставки товару та його прийняття позивачем у визначений умовами договору строк, чи в інший термін, що підтверджує наявність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач послідовно наполягав на тому, що позивач скористався правом на одностороннє розірвання спірного договору, про що повідомив у претензії від 06.01.2022 № 28/64 та нагадав у листах від 17.01.2022 № 28/239 і від 01.05.2022 № ВС-537, претензії від 20.06.2023 № 28/ВС-2465. Відповідач неодноразово звертав увагу судів на те, що починаючи з 06.01.2022 позивач займає чітку і послідовну позицію стосовно того, що договір між сторонами припинив свою дію у зв`язку із його розірванням в односторонньому порядку, а тому, на думку відповідача, його зобов`язання щодо поставки товару є припиненими з дати розірвання договору (06.01.2022), а нарахування пені за 541 день прострочення, тобто з 21.12.2021 по 14.06.2023, та стягнення штрафу за прострочення строків поставки понад 30 днів є неправомірним.

Скасовуючи рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 у справі №910/10678/24 та передаючи справу на новий розгляд до Господарського суду Львівської області Верховний Суд у постанові від 07.04.2026 вказує, що суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на те, що розрахунок штрафу та пені є правильним, залишили поза увагою вказані доводи відповідача щодо вчинення позивачем як стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору та не з`ясовували, чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору, передбачені договором та/або законом), що у цьому разі впливає на застосування відповідальності, встановленої умовами пункту 7.2 договору.

Щодо правової оцінки змісту претензії від 06.01.2022 № 28/64, листів від 17.01.2022 № 28/239 та від 01.05.2022 № ВС-537, претензії від 20.06.2023 № 28/ВС-2465, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось п. 9.1 Договору передбачено, що Договір діє до 31.12.2021 та у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Таким чином з 01.01.2022 договір залишався чинним саме у силу прямої домовленості сторін, оскільки зобов`язання Постачальника з поставки товару належної якості так і не було виконане.

Нормами статті 651 ЦК встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 ЦК України). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (див. постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 727/898/19, від 24.05.2023 у справі № 756/420/17).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 465/5980/17).

За змістом наведених норм одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, а отже, є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин, тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Зазначена правова позиція щодо правової природи односторонньої відмови від договору неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18, а також постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 910/11397/18, від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19, від 08.09.2021 у справі № 727/898/19, від 24.05.2023 № 756/420/17.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.

До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.

При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом із тим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на: (1) суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; (2) такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 357/15284/18).

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину, як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності зумовлює необхідність з`ясовувати, чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору, передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 357/15284/18).

У постанові від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови в межах, встановлених нормами законодавства чи умовами договору, а обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитися від договору в односторонньому порядку на тій чи іншій підставі, має довести фактичну наявність визначених в обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене судам необхідно в кожному конкретному випадку виходити зі встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав, зважаючи на встановлені обставини справи.

Листом від 06.01.2022 № 28/64 Військова частина НОМЕР_1 направила на адресу відповідача претензію, у якій повідомила, що оскільки строк дії Договору від 30.08.2021 №21/137 щодо поставки рюкзаків ємністю від 90 л. до 120 л. спеціальних сплинув 31.12.2021, а також у зв`язку з його із невиконанням (неналежним) виконанням відповідачем зобов`язань за Договором Військовою частиною НОМЕР_1 розірвано його в односторонньому порядку.

Так, п.6.2.1 Договору від 30.08.2021 №21/137 передбачено право Замовника на одностороннє розірвання договору у разі невиконання (неналежного) виконання зобов`язань за Договором Постачальником. Однак, суд звертає увагу, що Замовником за Договором від 30.08.2021 №21/137 є саме Служба безпеки України, а не Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а тому лист від 06.01.2022 № 28/64 не може свідчити про реалізацію Замовником права на одностороннє розірвання договору, оскільки такий підписаний та відправлений не від імені Замовника, а від імені Платника (командира в/ч НОМЕР_1 ).

Щодо змісту листів військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2022 №28/239 та від 01.05.2022 № ВС-537 та претензії від 20.06.2023 № 28/ВС-2465, то суд звертає увагу, що такі не містять відомостей про реалізацію Замовником (СБУ) права на одностороннє розірвання договору від 30.08.2021 №21/137, оскільки такі підписані та відправлені від імені Платника (в/ч НОМЕР_1 ), а не від імені Замовника, однак право на одностороннє розірвання Договору надано саме Замовнику, а не Платнику. Будь яких доказів які б підтверджували повноваження командира військової частини на відправлення такого листа від імені Замовника (СБУ) до матеріалів справи не долучалось. Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, беручи до уваги наведену практику Верховного суду, суд дійшов висновку, що Службою безпеки України не було реалізоване своє право як Замовника за Договором на одностороннє розірвання договору, а відтак Договір від 30.08.2021 №21/137 не було розірвано в односторонньому порядку.

Пункт 7.2. Договору передбачає, що за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягуються штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Відповідно до п. 7.5 Договору, за порушення умов Договору, щодо якості (комплектності) товару з Постачальника сплачує Замовнику штраф у розмірі 20 % вартості неякісного Товару та здійснює його заміну на Товар належної якості або доукомплектування Товару у 3 денний строк з дати повідомлення Замовником Постачальника про виявлені недоліки.

Відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку щодо своєчасної поставки товару на виконання Договору не виконав, допустивши прострочення строку, встановленого п. 7.2 Договору Постачальнику на поставку товару, на 541 календарний день. Відтак дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань і він вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з 21.12.2021 по 14.06.2023.

У зв`язку з тим, що відповідачем порушено зобов`язання за договором щодо своєчасної поставки товару у повному обсязі, позивачем нараховано штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару в сумі 153 305,46 грн за прострочення виконання зобов`язання понад 30 днів, 0,1 % пені в розмірі 1 184 832,19 грн та штраф 20 % у розмірі 438 015,60 грн за порушення умов договору щодо якості (комплектності) товару.

Оскільки договір не було розірвано в односторонньому порядку, права та обов`язки сторін щодо відповідальності за його невиконання не припинились, суд дійшов висновку, щодо підставності стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій за порушення строків поставки товару та за порушення умов договору щодо якості (комплектності) товар.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого товару, пені та штрафу 20 % в зазначених сумах, суд дійшов висновку про обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вказані вимоги позивача підлягають до задоволення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз`яснено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

У постанові Верховного Суду від 07.04.2026 у справі №910/10678/24 вказано, що у зв`язку з тим, що судом касаційної інстанції не змінюється рішення та не ухвалюється нове, відповідно до статті 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Таким чином, враховуючи факт передачі справи Верховним Судом на новий розгляд, суд здійснює розподіл судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сплачений відповідачем судовий збір за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 у цій справі залишається за ним. В свою чергу, сплачений СБ України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 26 642,3 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНАВІ» (адреса: 81652, Стрийський район, Львівська область, місто Новий Розділ, проспект Шевченка, будинок, 9в, ідентифікаційний код 41367899) на користь Служби безпеки України (адреса: 01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33, ідентифікаційний код 00034074) 1 184 832,19 грн пені, 153 305,46 грн штрафу за прострочення виконання зобов`язання, 438 015,6 грн штрафу за порушення умов договору щодо якості Товару та 26 642,3 грн судового збору.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 20.10.2026.

Суддя Козак І.Б.