Решение № 140747966, 20.10.2026, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м.Харків Справа № 913/567/20(913/39/26)

Провадження №13/913/39/26

Господарський суд Луганської області у складі судді Яресько Б.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Кан-Транс, м. Хрустальний Луганської області, в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Надтоки Олени Володимирівни,

До Російської Федерації в особі міністерства юстиції Російської Федерації

про стягнення 12 230 489, 25 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Луганської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Кан-Транс, м. Хрустальний Луганської області, в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Надтоки Олени Володимирівни з позовом до Російської Федерації в особі міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення 12 230 489, 25 грн завданих збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Кан-Транс є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, та додаткові види діяльності, такі як: виробництво автотранспортних засобів; торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; вантажний автомобільний транспорт; організація будівництва будівель.

Як зазначено позивачем в наслідок збройної агресії Відповідача ним були отриманні збитки через втрату майна: автомобіль (легковий) марки Mercedes-Benz, модель S 500 L 4m, 2010 рік випуску. Договірна вартість предмету застави складає 1 327 334 грн 25 коп.; комплекс будівель, загальною площею 2 755,8 м2, який знаходиться за адресою: вул. Кислородна, буд.8-А, м. Красний Луч Луганської області, на орендованій земельній ділянці площею 15 879,0 м2, кадастровий номер 4411600000350210036. Договірна вартість предмету іпотеки складає 2 548 550 грн. 00 коп.; автобус (пасажирський) марки NEOPLAN, модель N 5217, 2005 рік випуску Договірна вартість предмету застави складає 1 737 800 грн 00 коп.; промислового обладнання, загальна вартість предмету застави складає 3 748 374 грн 00 коп.; будівля з складального виробництва автобусів торгівельної марки Волжанин Антрацитівське шосе, б.36а складає 1 493 245 грн 00 коп.; автобус марки Волжанин моделі 52701, 2011 року випуску, Заставна вартість складає суму 687 593 грн 00 коп.; Автобус марки Волжанин моделі 52701, 2011 року випуску, Заставна вартість складає суму 687 593 грн 00 коп. Загалом: 12 230 489,25 грн

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026 справа передана на розгляд судді Яресько Б.В.

Ухвалою суду від 24.03.2026 р. суд залишив позовну заяву без руху, та зобов`язав позивача надати докази надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу.

26.03.2026 р. до Господарського суду Луганської обасті надійшло клопотання позивача за яким надано докази надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу засобами Укрпошти на адресу посольства Російської Федерації у Польші (ul.Belwederska 25C, 00-761 Warszawa).

30.03.2026 р. суд відкрив провадження у справі, ухвалив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідно до абз. 4-5 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, та запропонував Позивачу надати суду впродовж 20 днів з моменту отримання ухвали результати оцінки шкоди та/або збитки, завданих боржнику внаслідок збройної агресії проти України, здійсненої відповідно до порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

18.04.2026 р. від Позивача по справі надійшло клопотання в якому він зазначає про неможливість отримання такої оцінки від приватних суб`єктів оціночної діяльності, що підтверджено 4 письмовими відмовами. Просить суд продовжити строк для виконання вимоги п. 5 ухвали від 30.03.2026 р. на підставі ст. 119 ГПК України до дати отримання висновку судового експерта або уповноваженого державного органу. Доручити проведення судової оціночно-економічної експертизи за питаннями, вище наведеними у цьому клопотанні, Харківському НДІСЕ ім. Бокаріуса або іншому державному НДІСЕ Мін`юсту за вибором Суду. У разі, якщо Суд не вважатиме за можливе призначити судову експертизу, витребувати на підставі ст. 81 ГПК України висновок про розмір шкоди та/або збитків від ФДМУ або Військової цивільної адміністрації Луганської області як уповноважених суб`єктів Порядку КМУ №326. Зупинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України на час проведення судової експертизи та/або отримання висновку від уповноваженого державного органу. Визначити суму авансових витрат на проведення судової експертизи та встановити строк для їх внесення ТОВ Кан-Транс на депозитний рахунок Суду відповідно до ч. 4 ст. 99 ГПК України.

Також в зазначеному клопотанні Позивач запропонував наступні можливі питання для вирішення судовим експертом:

1. Яка ринкова (дійсна) вартість майна ТОВ Кан-Транс, переліченого в позовній заяві, станом на дату початку збройної агресії Російської Федерації (24.02.2022) та/або станом на дату подання позову?

2. Яка вартість шкоди (збитків), завданих ТОВ Кан-Транс внаслідок збройної агресії Російської Федерації щодо зазначеного майна?

3. Чи відповідає договірна (заставна) вартість майна, заявлена у позові, його ринковій вартості станом на відповідні дати?

4. Яка загальна сума збитків, завданих ТОВ Кан-Транс внаслідок втрати майна через збройну агресію Російської Федерації?

5. Чи є сума збитків, заявлена у позові (12 230 489,25 грн.), обґрунтованою та такою, що відповідає ринковій вартості втраченого майна?

Відповідач заперечень проти клопотання, пропозицій щодо судового експерту, питань на розгляд судового експерту суду не надав.

Ухвалою суду від 24.04.2026 р. клопотання позивача задоволено частково, призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" (61177, вул. Золочівська, 8а, м. Харків, ЄДРПОУ 02883133), витрати по проведенню експертизи покладено на позивача, провадження у справі №913/567/20(913/39/26) зупинено до закінчення проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

20.05.2026 р. до Господарського суду Луганської області надійшло клопотання експерта №6345 від 14.05.2026 р. про заміну статусу і назви призначеної експертизи. За якою просить суд змінити статус та назву призначеної експертизи з судової економічної на комплексну оціночно-будівельну, транспортно-товарознавчу, товарознавчу та економічну.

Ухвалою суду від 22.05.2026 р. поновлено провадження у справі №913/567/20(913/39/26), клопотання експерта Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" №6345 від 14.05.2026 р. задоволено, змінено статус та назву призначеної експертизи з судової економічної на комплексну оціночно-будівельну, транспортно-товарознавчу, товарознавчу та економічну, продовжено строк проведення судової експертизи на термін понад 3 (три) місяці, провадження у справі №913/567/20(913/39/26) зупинене до закінчення проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

15.06.2026 р. до Господарського суду Луганської області надійшло клопотання експертів № 6345/7659/7660/7661 від 05.06.2026 р. про надання додаткових матеріалів (вихідних даних), необхідних для проведення комплексної судової оціночно-будівельної, транспортно- товарознавчої, товарознавчої та економічної експертизи, за якою просить суд надати додаткові матеріали (вихідні дані), необхідні для проведення призначеної експертизи, а саме:

- Надати технічну та правовстановлюючу документацію (технічні паспорти інвентаризаційну справу та ін.) на об`єкти нерухомого майна, переліченого в позовній заяві станом на дату 22.04.2022 та/або на дату подання позову.

- Надати інформацію стосовно технічного стану об`єктів дослідження, які перелічені в позовній заяві станом на дату 22.04.2022 та/або на дату подання позову.

- Надати Акти огляду та фіксації руйнувань та пошкоджень, з точним описом пошкоджень об`єктів нерухомого майна, переліченого в позовній заяві.

- Надати інформацію про вартість продажу та оренди аналогічних об`єктів нерухомості, розташованих в наближених районах Луганської області (Довідки агентств нерухомості, витяги з Інтернет ресурсів, дані з інформаційно- рекламних видань та інше.

- Надати повний перелік рухомого майна ТОВ Кан-Транс (49 найменувань промислового обладнання) що підлягає оцінці. Зазначити торгівельну марку та модель обладнання по кожному об`єкту дослідження окремо.

- Зазначити технічний стан обладнання на дату оцінки, можливості подальшої експлуатації, рік випуску (введення в експлуатацію), первинну та балансову вартість.

- Надати повний перелік КТЗ які належать ТОВ Кан-Транс та які необхідно дослідити.

- Вказати конкретну дату на яку необхідно провести дослідження.

- Надати свідоцтва про реєстрацію КТЗ або їх повну розбірливу для читання копію, або дані з відповідних реєстрів органів державної влади для КТЗ, які підлягають дослідженню.

- Вказати вихідні дані, а саме: технічні характеристики та технічний стан КТЗ, які необхідно дослідити, на дату оцінки (наявності аварійних чи інших пошкоджень, пошкоджень лакофарбового покриття, забруднення оббивок салону та сидінь, наявність слідів відновлювального ремонту на складових КТЗ, наявність підтікання робочих рідин та інші дані, які впливають на вартість оцінки КТЗ, що підлягають дослідженню); величину пробігу КТЗ, які підлягають дослідженню, на дату оцінки; а також їх комплектність та укомплектованість КТЗ (назву комплектації КТЗ, що підлягають дослідженню).

- Надати наявні договори застави або їх повну розбірливу для читання копію відносно КТЗ які підлягають дослідженню.

- Відносно автобусів Волжанин 52701 додатково надати інформацію, хто є офіційним представником або дилером компанії Boлгaбac/Volgabus на території України.

- Відносно КТЗ ЭЕЗОТ 03АТ38 надати повну технічну характеристику КТЗ, станом на дату дослідження, а саме: кількість мостів; вантажопідйомність; тип транспортного засобу та іншу інформацію яка характеризує даний КТЗ.

- Надати кредитні договори, предметами застави яких є майно ТОВ Кан-Транс, зазначене в позовній заяві ТОВ Кан-Транс до Російської Федерації в особі міністерства юстиції Російської Федерації.

Ухвалою суду від 24.06.2026 р. №913/567/20(913/39/26) поновлено провадження у справі №913/567/20(913/39/26); клопотання експерта Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" №6345/7659/7660/7661 від 05.06.2026 р. про надання додаткових матеріалів (вихідних даних), необхідних для проведення комплексної судової оціночно-будівельної, транспортно- товарознавчої, товарознавчої та економічної експертизи задоволено; Провадження у справі №913/567/20(913/39/26) зупинено до закінчення проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

07.07.2026 р. до Господарського суду Луганської області надійшло клопотання позивача від 06.07.2026 р. №02-02/541 про долучення документів, за яким просить суд витребувати з матеріалів справи № 913/567/20 та направити Інституту Бокаріуса копії документів, а саме заява ПАТ КБ Приватбанк від 30.11.2020 №30/11 з грошовими вимогами до боржника (подана 03.12.2020 р.) де зазначено перелік 49 обладнання у заставі, містяться в матеріалах справи № 913/567/20 про банкрутство ТОВ Кан-ТРАНС, засвідчені ПАТ КБ Приватбанк.

Ухвалою суду від 15.07.2026 р. у задоволенні клопотання позивача від 06.07.2026 р. №02-02/541 про витребування доказів відмовлено.

03.08.2026 р. до Господарського суду Луганської області надійшло клопотання позивача вих. №02-02/547 від 31.07.2026 р. про витребування доказів (Документ сформований в системі Електронний суд 31.07.2026 р.), за яким просить суд витребувати у АТ КБ ПриватБанк належним чином засвідчені копії Договору ПАТ КБ Приватбанк від 30.11.2020 №30/11 з грошовими вимогами до ТОВ Кан-Транс де зазначено перелік 49 обладнання у заставі, містяться в матеріалах справи №913/567/20 про банкрутство ТОВ Кан-ТРАНС, засвідчені ПАТ КБ Приватбанк , у тому числі копії договорів кредиту та застави та документів, які було подано ТОВ Кан-Транс для отримання кредиту у тому числі ті, що підтверджують вартість предмету застави та іпотеки як нерухомого майна, так і транспортних засобів, перелік промислового обладнання.

Ухвалою суду від 05.08.2026 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Кан-Транс №02-02/547 від 31.07.2026 р. про витребування доказів задоволено, АТКБ ПриватБанк протягом 7 календарних днів з дня отримання даної ухвали направити на адресу суду належним чином засвідчені копії Договору ПАТ КБ Приватбанк від 30.11.2020 No30/11 з грошовими вимогами до ТОВ Кан-Транс де зазначено перелік 49 обладнання у заставі, які містяться в матеріалах справи №913/567/20 про банкрутство ТОВ Кан-ТРАНС, засвідчені ПАТКБ Приватбанк, у тому числі копії договорів кредиту та застави та документів, які було подано Товариством з обмеженою відповідальністю Кан-Транс (код ЄДРПОУ 36031248) для отримання кредиту у тому числі ті, що підтверджують вартість предмету застави та іпотеки як нерухомого майна, так і транспортних засобів, перелік промислового обладнання.

20.08.2026 р. до Господарського суду Луганської області надійшло клопотання АТКБ ПриватБанк про поновлення процесуального строку та долучення витребуваних судом документів по справі №913/567/20(913/39/26) (Документ сформований в системі Електронний суд 19.08.2026), за яким просить суд поновити АТ КБ ПриватБанк процесуальний строк для подання документів, витребуваних ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.08.2026 р. у справі № 913/567/20(913/39/26). Долучити до матеріалів справи № 913/567/20(913/39/26) належним чином засвідчені копії документів на виконання вимог ухвали суду від 05.08.2026 р.

21.08.2026 р. до Господарського суду Луганської області надійшло клопотання ТОВ Кан-Транс про долучення документів до проведення експертизи комплексної оціночно- будівельної, транспортно-товарознавчої, товарознавчої та економічної (Документ сформований в системі Електронний суд 20.08.2026), за яким просить суд долучити копії документів для проведення по справі №913/567/20(913/39/26) експертизи комплексної оціночно-будівельної, транспортно-товарознавчої, товарознавчої та економічної.

02.10.2026 р. до Господарського суду Луганської області за супровідним листом №7287/2968-16-26 надано повідомлення про неможливість надання висновку експертів №6345/7659/7660/7661 від 23.09.2026 р., за яким повідомили про неможливість надання висновку, оскільки у експертів відсутні вихідні дані для проведення дослідження та надання відповідей на питання, винесених в ухвалі від 24.04.2026 р.

06.10.2026 р. суд поновив провадження у справі.

За приписами статті 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, установлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 367 ГПК України, в разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності". Відповідно до зазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема, проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги Компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією держави - відповідача проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати в повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами в період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Відповідно до частини 2 статті 367 ГПК України, судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладений - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі в перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.

Разом з тим у зв`язку із порушенням російською федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією від 14.02.1992.

Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинене відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію російської федерації проти України.

З огляду на вищевикладене, на період збройного конфлікту в відносинах з державою - агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, в тому числі в зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Крім того, за Законом України від 12.01.2023 №2855-IX, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20.03.1992 та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII.

Також, у зв`язку з агресією з боку держави - відповідача та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою - відповідачем.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у цій справі дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Відповідно до частини 4 статті 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та призначення судових засідань здійснювалися через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Крім того, інформація про час та місце проведення судових засідань була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

При цьому, позивачем, з метою забезпечення отримання відповідачем копії позовної заяви було направлено копію позовної заяви з додатками відповідачу на адресу посольства Російської Федерації у Польші (ul.Belwederska 25C, 00-761 Warszawa) подано до суду відповідні докази.

За наведеного суд констатує, що судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача не надходили.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» (код ЄДРПОУ 36031248 було зареєстроване, та здійснювало свою господарську діяльність за адресою: вул. Кислородна, 8А, м. Хрустальний (м. Красний Луч) Луганської області, 94504.

Основним видом діяльності ТОВ «Кан-Транс» є - 49.31 пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, а також такі додаткові види діяльності

Вказане місто включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Указом Президента України 30.04.2018 «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей», введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, та згідно Наказу Президента України «Про початок операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» розпочато з 14:00 30.04.2018 операцію об`єднаних сил.

У вказаному указі не зазначено про завершення антитерористичної операції, а має місце переформатування АТО в операцію Об`єднаних сил та зміну управління військами.

Постановою Господарського суду Луганської області у справі № 913/567/20 від 24.05.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» (код ЄДРПОУ 36031248, адреса: вул. Кислородна, 8А, м. Хрустальний (м. Красний Луч) Луганської області, 94504) (далі ТОВ «Кан-Транс») було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, а також було призначено ліквідатором у справі № 913/567/20 арбітражного керуючого Надтоку Олену Володимирівну.

У відповідності до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 Ровеньківський район Луганської області, в межах якого знаходиться м. Хрустальний, є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 07.04.2014.

Позивач зазначає, що внаслідок дій відповідача ним було втрачено майно належне товариству,а саме:

1. автомобіль (легковий) марки Mercedes-Benz, модель S 500 L 4m, 2010 рік випуску. Договірна вартість предмету застави складає 1 327 334 грн 25 коп.

2. комплекс будівель, загальною площею 2 755,8 м2, який знаходиться за адресою: вул. Кислородна, буд.8-А, м. Красний Луч Луганської області, на орендованій земельній ділянці площею 15 879,0 м2, кадастровий номер 4411600000350210036. Договірна вартість предмету іпотеки складає 2 548 550 грн. 00 коп.

3. автобус (пасажирський) марки NEOPLAN, модель N 5217, 2005 рік випуску. Договірна вартість предмету застави складає 1 737 800 грн 00 коп.

4. промислового обладнання, загальна вартість предмету застави складає 3 748 374 грн 00 коп.

5. будівля з складального виробництва автобусів торгівельної марки «Волжанин» Антрацитівське шосе, б.36а складає 1 493 245 грн 00 коп.

6. автобус марки Волжанин моделі 52701, 2011 року випуску, Заставна вартість складає суму 687 593 грн 00 коп.

7. Автобус марки Волжанин моделі 52701, 2011 року випуску, Заставна вартість складає суму 687 593 грн 00 коп.

Загалом: 12 230 489,25 грн (дванадцять мільйонів двісті тридцять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять гривень 25 коп.)

Оскільки майно знаходиться на тимчасово окупованої території проведення його оцінки є ускладненим, тому вартість була визначена на підставі оцінок які проводилась при передачі зазначеного майна в заставу для забезпечення кредитних договорів, а саме у період з 2011 по 2014 рік.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідачем у даній справі позивач визначив державу - російську федерацію.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Частиною 4 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Отже, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Разом із тим, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 в справі №428/11673/19, загальновідомим (тобто таким, що не потребує доказування) є те, що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду російської федерації.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст.11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст.12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна і російська федерація були учасницями Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (далі - Конвенція про правову допомогу). Вказана Конвенція підписана і Україною, і російською федерацією та ратифікована: Україною - відповідно до Закону України від 10.11.1994 №240/94-ВР; російською федерацією - відповідно до федерального закону від 04.08.1994 №16-ФЗ.

Слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 12.01.2023 №2855-IX (дата набрання чинності - 05.02.2023) Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20.03.1992 та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 №2889-XII.

Згідно зі ст. 1 Конвенції про правову допомогу громадяни кожної з договірних сторін, а також особи, які проживають на її території, користуються на територіях усіх інших договірних сторін щодо своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і власні громадяни цієї договірної сторони. Громадяни кожної з договірних сторін, а також інші особи, які проживають на її території, мають право вільно та безперешкодно звертатися до судів, прокуратури та інших установ інших договірних сторін, до компетенції яких належать цивільні, сімейні та кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред`являти позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, що й громадяни цієї договірної сторони. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства договірних сторін.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 42 Конвенції про правову допомогу у справах про відшкодування шкоди (крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій), компетентним є суд договірної сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. При цьому, наведена Конвенція про правову допомогу не містить жодних застережень щодо юрисдикції відповідному суду спорів про відшкодування шкоди, відповідачем у яких виступає держава чи державні органи відповідної договірної сторони.

Разом із тим, позивач, як суб`єкт господарювання, не перебував і не перебуває у будь-яких зобов`язальних відносинах як приватно-правового, так і публічно-правового характеру із жодним з органів відповідача, а отже ні належне, ні неналежне виконання будь-яких обов`язків органів державної влади російської федерації перед позивачем неможливе. При цьому, завдання позивачу збитків внаслідок збройної агресії не може бути проявом реалізації будь-яких обов`язків будь-якого із органів російської федерації в силу своєї явної протиправності, визнаної міжнародними інституціями, зокрема ООН.

Із урахуванням положень ст. 42 Конвенції про правову допомогу, щодо відповідної категорії спорів існує явно виражена відмова російської федерації від імунітету на підставі укладеного міжнародного договору.

Виходячи з наведеного, російська федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні позивачу збитки.

Також судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.04.2022 в справі №308/9708/19, яка полягає у тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, від 22.06.2022 в справі №311/498/20, від 12.10.2022 у справі №463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22.

Відтак, судовий імунітет російської федерації у даному випадку на спірні правовідносини не поширюються.

Вирішуючи питання щодо застосування норм матеріального права у даному спорі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Як було зазначено вище, за змістом ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством договірної сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Одночасно, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Аналогічна за змістом норма викладена у ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст.ст. 1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

Згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частиною третьою статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Одночасно суд зазначає, що за змістом частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 було затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії росії, починаючи з 19.02.2014.

Згідно з підпунктом 18 пункту 2 Порядку № 326 визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються:

вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;

вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;

упущена вигода державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

упущена вигода підприємств недержавної форми власності;

втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях;

втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.

Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.

Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Проведення судової експертизи, що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюються на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. При цьому в дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються усі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Організаційні засади проведення судовими експертами експертних досліджень визначаються законодавством з питань судово-експертної діяльності.

Цим же Додатком до Порядку визначено, що: збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії російської федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода); висновок експерта - складений відповідно до вимог законодавства документ, що містить докладний опис проведених судовим експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед судовим експертом, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про судову експертизу".

Об`єктом збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за секторами, один з яких є виробничий сектор, що включає промисловість. До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода). (пункт 6 Додатку до Порядку № 326).

Відповідно до пункту 8 цього ж Додатку до Порядку № 326 метою оцінки збитків є: визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі); визначення упущеної вигоди; визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу.

18.10.2022 наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України за № 3904/1223 було затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Пунктом 1 Методики № 3904/1223 передбачено, що вона застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією росії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Ця Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України "Про судову експертизу" з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

Згідно з частинами першою - четвертою статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Позивач звертаючись до суду з позовом про відшкодування збитків не здійснив проведення судової експертизи для визначення їх розміру.

Призначена по справі судом за клопотанням Позивача судова експертиза не була проведена через ненадання Позивачем необхідних додаткових матеріалів, про що зазначено в Повідомленні про неможливість надання висновку експертів № 6345/7659/7660/7661 від 23.09.2026 р. Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса

За наведених обставин, у суду відсутня можливість переконатись у правомірності розміру збитків заявлених Позивачем.

З огляду на наведене, позов не підлягає задоволенню з визначених вище підстав.

Суд враховує, що при зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір не стягується за розгляд цієї справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 20.10.2026

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Богдан ЯРЕСЬКО