Решение № 140746964, 20.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4523/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/4523/26

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"

до Фізичної особи-підприємця Стрельнікова Дмитра Володимировича

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Стрельнікова Дмитра Володимировича (далі - відповідач) про стягнення 76.428,22 грн основної заборгованості, 397,38 грн плати за абонентське обслуговування, 1.497,99 грн пені, 1.231,23 грн трьох процентів річних та 4.373,42 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4523/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026.

Ухвалою від 31.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 13.08.2026 від відповідача надійшла заява від 10.08.2026 за вих. №б/н про ознайомлення з матеріалами справи, продовження строку для подання відзиву та заперечень, у якій останній просить суд направити на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи №904/4523/26 (включаючи позовну заяву з додатками та ухвалу суду) або надати доступ до справи в системі "Електронний суд", продовжити (поновити) ФОП Стрельнікову Д.В. строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження на 15 днів з дня фактичного отримання/ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою від 14.08.2026 клопотання відповідача про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення, відповідачу продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 25.08.2026 включно; у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву відмовлено.

Через систему «Електронний суд» 25.08.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд: застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог про стягнення основного боргу, плати за абонентське обслуговування, трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені за період з листопада 2021 року по липень 2023 року включно (та щодо пені - поза межами 1 року до звернення до суду); відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Через систему «Електронний суд» 27.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав заявлені позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу №339 від 29.06.2006 відповідач є власником нежитлового приміщення за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Бориса Грінченка (колишня назва - Дишинського), будинок 19, приміщення 36.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача є надання в оренду та експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна. Отже позивач дійшов висновку, що відповідач спірне приміщення використовує у господарській діяльності.

Відповідно до акту №1213 від 19.12.2002 в нежитловому приміщенні №36 (на дату складання акту в приміщенні був розташований магазин) централізоване опалення відключене, опалювальні прилади демонтовані, стояки заізольовані. Позивач зазначає, що нежитлове приміщення відповідача забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення.

Позивач, як виконавець послуги з постачання теплової енергії, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті розмістив Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Оскільки протягом 30 днів з моменту опублікування договору і розміщення інформації про договори на інформаційних стендах на адресу позивача не надходило документів про рішення співвласників багатоквартирного будинку №19 по вулиці Бориса Грінченка у місті Кривому Розі про обрання моделі договірних відносин, а також у відповідача не виникало заперечень щодо його укладання з 01.11.2021 з відповідачем як власником нежитлового приміщення №36 фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.

Факт поставки відповідачу теплової енергії у період з листопада 2021 року до березня 2022 року, з листопада 2022 року до березня 2023 року, з листопада 2023 до березня 2024 року, з листопада 2024 року до березня 2025 року та за листопад 2025 року підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок, у якому відповідач є власником нежитлового приміщення.

Подача та припинення подачі теплоносія здійснюється на виконання рішення Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону.

Позивач повідомив, що в будинку №19 по вулиці Бориса Грінченка у місті Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії - обчислювач СІЧ-М, заводський номер 2129.

Актами технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 15.09.2020 та від 27.04.2024 було проведено технічний огляд вказаного приладу та встановлена його справність і можливість подальшої експлуатації після державної повірки.

Згідно зі Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 31.08.2020 та від 04.09.2024 теплолічильник СІЧ-М, заводський номер 2129 відповідає встановленим вимогам стандарту.

Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.

Загальна площа двоповерхового житлового будинку за адресою місто Кривий Ріг, вулиця Бориса Грінченка, будинок 19 складає 2.210,70 м. кв.

Фактичне споживання послуги з постачання теплової енергії житловим будинком у період з листопада 2021 року до листопада 2025 року підтверджується інформацією позивача, з урахуванням якої складено акти передачі-прийняття теплової енергії відповідачу на загальну суму 76.428,22 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач визнав, що нежитлове приміщення 36 загальною площею 243,7 м. кв за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Бориса Грінченка, буд. 19, належить йому на праві приватної власності.

Відповідач наголошує, що зазначене приміщення ще у 2002 році було законно та повністю відключено від мереж централізованого опалення, що підтверджується Актом-приписом №1213 від 19.12.2002 (факт наявності якого визнається позивачем у позовній заяві). Під час відключення опалювальні прилади були повністю демонтовані, а транзитні стояки ізольовані.

Відповідач вважає, що позивач не надав суду жодного доказу (акта обстеження, акта вимірювання температури, висновку фахівця тощо), який би підтверджував, що заізольовані транзитні трубопроводи здійснюють тепловіддачу в приміщення відповідача в обсягах, визначених у поданих позивачем розрахунках.

Відповідач звертає увагу, що позивач звернувся з цим позовом до суду в липні 2026 року (що підтверджується відміткою суду від 28.07.2026). Позивачем пред`явлено вимоги за період з листопада 2021 року по листопад 2025 року. Отже, вимоги позивача про стягнення основного боргу, плати за абонентське обслуговування, інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з листопада 2021 року по липень 2023 року, виходять за межі трирічного строку позовної давності. Вимоги про стягнення пені за період, що перевищує один рік до моменту звернення до суду (нараховані до липня 2025 року), виходять за межі річного строку спеціальної позовної давності.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Позивач зауважує, що приміщення відповідача відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно є вбудованим в цокольний поверх триповерхового житлового будинку площею 243,7 кв. м, а не окремо розташоваю будівлею. Враховуючи викладене, у відповідача є обов`язок здійснювати оплату за опалення місць загального користування.

Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з оплати поставленої у спірний період теплової енергії, а також з внесення плати за абонентське обслуговування настав з 01.11.2021 по 30.11.2025.

За таких обставин, загальний трирічний строк позовної давності за цими вимогами спливав з 01.11.2024 по 30.11.2028.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

З урахуванням наведених приписів чинного законодавства, строк позовної давності, який не сплив на дату початку карантину 12.03.2020, був продовжений на строк дії такого карантину. Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (постанова від 06.05.2021 у справі №903/323/20).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тобто, строки позовної давності були продовжені на підставі Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" до 30.06.2023.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" №2120-IX від 15.03.2022, що набрав чинності 17.03.2022 (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №40-44, ст. 356) доповнено пунктом 19 такого змісту:

"19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану."

Станом на момент набрання чинності п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо зупинення перебігу строків позовної давності - 17.03.2022, строки позовної давності за усіма позовними вимогами в тому числі про стягнення пені, з урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 №540-IX, не сплили.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був скасований 04.09.2025 із набранням чинності Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Однак, позивач звернувся до суду з цим позовом 23.07.2026. Відповідно, позивачем не було пропущено строків позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

З огляду на викладене позивач стверджує, що наявні підстави для залишення доводів представника відповідача поза увагою і задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; постачання теплової енергії; настання строку оплати теплової енергії; наявності/відсутності повної/часткової оплати теплової енергії; наявності/відсутності заборгованості за надані послуги; правомірності/неправомірності нарахування плати за абонентське обслуговування; правомірності/неправомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Позивач є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до ДП "Криворізька теплоцентраль" передано об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (нове найменування Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста.

Таким чином, з 01.10.2013 виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водовідведення для будинку №19 по вулиці Бориса Грінченка у місті Кривий Ріг є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (позивач).

Згідно з відповіддю №3431296 від 12.10.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником нежитлового приміщення, вбудованого в цокольний поверх 3-х поверхового житлового будинку, загальною площею 243,7 кв. м за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Дишинського, будинок 19, приміщення 36. Дата проведення державної реєстрації 21.03.2006.

Згідно із відповіддю №3431415 від 12.10.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Види економічної діяльності:

93.12 Діяльність спортивних клубів

47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно

продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами

47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого

нерухомого майна (основний)

56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування

82.19 Фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована

допоміжна офісна діяльність

47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення

або через мережу Інтернет

47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами

47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами,

напоями та тютюновими виробами

93.13 Діяльність фітнес-центрів

70.21 Діяльність у сфері зв`язків із громадськістю

01.11.2021 Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - індивідуальний договір від 01.11.2021), який є публічним договором приєднання.

Цей договір встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України (п. 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (п. 2 договору).

У пунктах 51, 52 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Позивач повідомив, що в будинку №19 по вулиці Бориса Грінченка у місті Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії - обчислювач СІЧ-М, заводський номер 2129.

Актами технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 15.09.2020 та від 27.04.2024 було проведено технічний огляд вказаного приладу та встановлена його справність і можливість подальшої експлуатації після державної повірки.

Згідно зі Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 31.08.2020 та від 04.09.2024 теплолічильник СІЧ-М, заводський номер 2129 відповідає встановленим вимогам стандарту. Свідоцтво від 04.09.2024 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки чинне до 04.09.2028 (арк. 23, зворот, том 1).

Відповідно до акту №1213 від 19.12.2002 в нежитловому приміщенні №36 (на дату складання акту в приміщенні був розташований магазин) централізоване опалення відключене, опалювальні прилади демонтовані, стояки заізольовані. Позивач зазначає, що нежитлове приміщення відповідача забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення.

Фактичне споживання послуги з постачання теплової енергії житловим будинком у період з листопада 2021 року до листопада 2025 року підтверджується інформацією позивача, з урахуванням якої складено акти передачі-прийняття теплової енергії відповідачу на загальну суму 76.428,22 грн.

Факт поставки теплової енергії у період з листопада 2021 року до листопада 2025 року включно, підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок №19 по вулиці Бориса Грінченка у місті Кривому Розі, а саме:

акт б/н від 04.11.2021 про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку;

акт №262 від 01.04.2022 про припинення подачі теплоносія;

акт №632 від 02.11.2022 про подачу теплоносія;

акт №б/н від 23.03.2023 про припинення подачі теплоносія;

акт №872 від 21.11.2023 про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку;

акт №б/н від 28.03.2024 про припинення подачі теплоносія;

акт №527 від 09.12.2024 про подачу теплоносія;

акт №149 від 27.03.2025 про припинення подачі теплоносія;

акт №369 від 20.11.2025 про подачу теплоносія.

Заборгованість виникла, у зв`язку із несплатою за теплову енергію у період з листопада 2021 року до листопада 2025 року включно, що підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), які включать плату за абонентське обслуговування за вказаний період. (арк. 46-137, том 1). Вказані акти з боку відповідача не підписані.

Позивач відповідач за спірний період виставляв рахунки для оплати.

Докази оплати рахунків у матеріалах справи відсутні.

Послуги з абонентського обслуговування позивачем відповідачу надавалися у період з листопада 2021 року до листопада 2025 року, що підтверджується актами надання послуг з абонентського обслуговування.

Подача та припинення подачі теплоносія за вищезазначеною адресою здійснювалося на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, а саме:

Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 22.09.2021 №490 Про початок опалювального сезону 2021/2022 років;

Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2022 №158 Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років

Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 28.09.2022 №760 Про початок опалювального сезону 2022/2023 років;

Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 22.03.2023 №338 Про закінчення опалювального сезону 2022/2023 років

Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 20.09.2023 №1162 Про початок опалювального сезону 2023/2024 років;

Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 18.03.2024 №339 Про закінчення опалювального сезону 2023/2024 років;

Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 20.09.2024 №1157 Про початок опалювального сезону 2024/2025 років;

Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 24.03.2025 №401 Про закінчення опалювального сезону 2024/2025 років.

Оскільки оплату за надані послуги та абонентське обслуговування відповідач не здійснив, позивач на суму заборгованості нарахував пеню, три проценти річних та інфляційні втрати і звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 76.428,22 грн основної заборгованості, 397,38 грн плати за абонентське обслуговування, 1.497,99 грн пені, 1.231,23 грн трьох процентів річних, 4.373,42 грн інфляційних втрат.

Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Законів України Про теплопостачання, Про державне регулювання у сфері комунальних послуг, Про природні монополії; Про ліцензування видів господарської діяльності, Постанов Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 Про затвердження Правил користування тепловою енергією.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно положень ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пунктом 4 індивідуального договору від 01.11.2021 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Суд встановив, що відповідач приєднався до умов Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, оскільки наявні докази отримання послуги. Приміщення відповідача відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно є вбудованим в цокольний поверх триповерхового житлового будинку, а не окремо розташоваю будівлею. Враховуючи викладене, у відповідача є обов`язок здійснювати оплату за опалення місць загального користування.

Подача та припинення подачі теплоносія за вищезазначеною адресою здійснювалося на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, а саме:

Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 22.09.2021 №490 Про початок опалювального сезону 2021/2022 років;

Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2022 №158 Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років

Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 28.09.2022 №760 Про початок опалювального сезону 2022/2023 років;

Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 22.03.2023 №338 Про закінчення опалювального сезону 2022/2023 років

Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 20.09.2023 №1162 Про початок опалювального сезону 2023/2024 років;

Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 18.03.2024 №339 Про закінчення опалювального сезону 2023/2024 років;

Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 20.09.2024 №1157 Про початок опалювального сезону 2024/2025 років;

Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 24.03.2025 №401 Про закінчення опалювального сезону 2024/2025 років.

Факт поставки теплової енергії у період з листопада 2021 року до листопада 2025 включно, підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок №19 по вулиці Бориса Грінченка у місті Кривому Розі, а саме:

акт б/н від 04.11.2021 про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку;

акт №262 від 01.04.2022 про припинення подачі теплоносія;

акт №632 від 02.11.2022 про подачу теплоносія;

акт №б/н від 23.03.2023 про припинення подачі теплоносія;

акт №872 від 21.11.2023 про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку;

акт №б/н від 28.03.2024 про припинення подачі теплоносія;

акт №527 від 09.12.2024 про подачу теплоносія;

акт №149 від 27.03.2025 про припинення подачі теплоносія;

акт №369 від 20.11.2025 про подачу теплоносія.

Відповідно до п. 5 індивідуального договору від 01.11.2021 виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Суд звертає увагу, що внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за №630 прямо визначено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Позивач повідомив, що в будинку №19 по вулиці Бориса Грінченка у місті Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії - обчислювач СІЧ-М, заводський номер 2129.

Актами технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 15.09.2020 та від 27.04.2024 було проведено технічний огляд вказаного приладу та встановлена його справність і можливість подальшої експлуатації після державної повірки.

Згідно зі Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 31.08.2020 та від 04.09.2024 теплолічильник СІЧ-М, заводський номер 2129 відповідає встановленим вимогам стандарту. Свідоцтво від 04.09.2024 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки чинне до 04.09.2028 (арк. 23, зворот, том 1).

Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку після встановлення комерційного приладу обліку теплової енергії з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 №359 затверджена Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, якою встановлений порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (п. 1.2. Методики).

Згідно з п. 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.

Як передбачено шостим розділом «Посібника та доповнення до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд…» КТМ 204 Україна 244-94, затвердженим Наказом Держбуду України від 30 лютого 2001 року № 82, втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Аналогічні висновки висвітлені у постанові Верховного суду від 22.12.2020 у справі №311/3489/18 (провадження №61-22793 св 19).

Отже, відсутність приладів опалення не свідчить про відсутність обов`язку з оплати вартості поставленої теплової енергії і плати за абонентське обслуговування, оскільки власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Система опалення нежитлових приміщень споживача єдина з централізованою системою опалення житлового будинку. Окремий прилад обліку на систему опалення нежитлового приміщення відповідача відсутній. Докази зворотного не надано.

Пунктом 22 індивідуального договору від 01.11.2021 встановлено, що розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання здійснює виконавець.

Заборгованість виникла, у зв`язку із несплатою за теплову енергію у період з листопада 2021 року до листопада 2025 року, що підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), які включать плату за абонентське обслуговування за вказаний період (арк. 46-137, том 1). Вказані акти з боку відповідача не підписані.

Позивач відповідачу за спірний період виставляв рахунки для оплати, які направлялися на адресу останнього засобами поштового зв`язку.

З урахуванням здійсненого позивачем розрахунку сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 76.428,22 грн.

Послуги з абонентського обслуговування позивачем відповідачу надавалися у період з листопада 2021 року до березня 2025 року включно.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача вартість плати за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року до листопада 2025 року включно на загальну суму 397,38 грн.

Жоден з актів відповідачем не підписаний, проте суд визнає їх належними доказами у справі з огляду на таке.

По-перше, індивідуальний договір від 01.11.2021 не припинив своєї дії та є чинним станом на час розгляду спору. Докази зворотного матеріали справи не містять.

По-друге, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Таких висновків також дотрималася і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховний Суд у справі №911/1981/20 від 05.10.2023.

Не підписуючи акти виконаних робіт, наданих позивачем, відповідач не позбавляється обов`язку здійснювати виплати, передбачені відповідним договором, а позивач - можливості реалізувати належні йому зустрічні права та захистити їх у судовому порядку. Так, ст. 530 ЦК України пов`язує виконання зобов`язання як із настанням певного визначеного сторонами строку (терміну), так і за його відсутності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2026 у cправі №916/1879/25.

У постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд також зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

Таким чином передання і прийняття послуг на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання послуг за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття послуг у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг, як зі сторони замовника, так і виконавця, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам). Правові наслідки створює саме господарська операція (в даному випадку надання послуг), а не первинні документи.

Така ж правова позиція висвітлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.

Враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, суд вважає підтвердженим фактом послуги з постачання теплової енергії для інших споживачів у період з листопада 2021 року до листопада 2025 року.

Згідно з відповіддю №3431296 від 12.10.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником нежитлового приміщення, вбудованого в цокольний поверх 3-х поверхового житлового будинку, загальною площею 243,7 кв. м за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Дишинського, будинок 19, приміщення 36. Дата проведення державної реєстрації 21.03.2006.

Тобто у спірний період (з листопада 2021 року до листопада 2025 року), відповідач мав у приватній власності нежитлове приміщення за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Дишинського, будинок 19, приміщення 36 загальною площею 243,7 кв. м.

В пункті 30 індивідуального договору від 01.11.2021 зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.

Згідно з пунктом 31 індивідуального договору від 01.11.2021 вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/3020/.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Пунктами 36, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, передбачено, що споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до пунктів 32-34 індивідуального договору від 01.11.2021 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Суд встановив, що рахунку на оплату спожитої послуги позивачем сформовані.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Отже строк оплати спожитої послуги та плати за абонентське обслуговування є таким, що настав.

Доказів сплати заборгованості за послугу у розмірі 76.428,22 грн та плати за абонентське обслуговування у розмірі 397,38 грн відповідач суду не надав, вимоги позивача заперечив.

Позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 76.428,22 грн та плати за абонентське обслуговування у розмірі 397,38 грн визнаються обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд виходить із такого.

Згідно Порядку виконкомом Криворізької міської ради було ухвалено рішення від 08.02.2006р. №90 "Про створення комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води", яким створено комісій для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення гарячого водопостачання.

До створення Комісії дозволи на відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води надавалися управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради у вигляді листів.

Відповідно до вимог Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств і організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р. №578/5, листування з заявником зберігається і більше 3 років.

Взаємовідносини між теплопостачальною організацію та споживачем теплової енергії, в тому числі з питань відключення від мереж постачання гарячої води та опломбування запірних вентилів, регламентуються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Згідно з п. 25 Правил від 21.07.2005р. №630 відключення від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води (далі - ЦО і ПГВ) житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг проводиться відповідно до Порядку № 4 від 22.11.2005 та передбачає виконання певних обов`язкових процедур.

Так, Порядком від 22.11.2005 №4 встановлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою.

Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення.

Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект.

По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

До того ж, внесені у Порядок від 22.11.2005 №4 зміни наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №169 від 06.11.2007 унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення окремих приміщень у житлових будинках.

Таким чином, при відключенні від мереж централізованого опалення у споживача має бути законодавчо визначений пакет документів, а саме: 1) Рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади про надання дозволу на відключення, яке оформлене протоколом. 2) Погоджений з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж, проект індивідуального опалення. 3) Затверджений постійно діючою міжвідомчою комісією, створеною органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади акт про відключення від мереж централізованого опалення.

Між тим, у матеріалах справи відсутній пакет документів від відповідача, необхідних при відключенні від мереж централізованого опалення.

Із листування між позивачем та відповідачем не вбачається дотримання відповідачем положень наведеного вище порядку.

Отже, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту відключення від мереж централізованого опалення, а також законність такого відключення згідно наведеної вище процедури.

Водночас, єдиною підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який після закінчення робіт подається відповідній комісії для затвердження.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 19.09.2019 у справі №629/367/17, від 25.03.2019 у справі №576/2554/14-ц, від 25.07.2019 у справі №361/5676/15-ц про те, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Разом з тим, за сталою практикою Верховного Суду, самовільне відключення споживачів від мережі централізованого опалення з порушенням установленого законодавством порядку не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та обов`язку щодо оплати відповідних послуг.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 16.10.2019 у справі №703/69/16-ц; від 11.09.2019 у справі №456/2222/16-ц; від 19.09.2019 у справі №629/367/17; від 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц, від 14.04.2020 у справі №908/1349/19. Такі висновки враховуються судом відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Відповідно до п. п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (на час події), споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж ЦО і ГВП здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Отже, припинення теплопостачання споживача поза межами дозвільної процедури, не припиняє нарахування оплати спожитих послуг, абонентної плати або інших послуг, надання яких пов`язане з функціонуванням системи теплопостачання та опосередковано впливає на процес надання послуг з теплопостачання окремому споживачу.

В матеріалах справи відсутні докази дотримання дозвільних процедур на вчинення відповідних дій, акт про від`єднання від мережі теплопостачання, відповідне рішення комісії тощо. Отже, суд вважає правомірним нарахування позивачем плати за приєднане теплове навантаження.

Аналогічних висновків дійшов Центральний апеляційний суд в подібних правовідносинах постановах від 25.05.2023 у справі №904/2547/22, від 24.12.2024 у справі №904/3228/24, від 02.02.2026 № 904/1994/25.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч. 3).

Пунктом 45 індивідуального договору від 01.11.2021 передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

На підставі пункту 45 індивідуального договору від 01.11.2021 за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 1.497,99 грн за загальний період прострочення з 01.01.2026 до 15.07.2026.

Відповідач вказав про пропуск позивачем річного строку позовної давності за вимогою про стягнення пені.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його таким, що містить помилки з огляду на таке.

Основна заборгованість стосується періоду з листопада 2021 року до листопада 2025 року включно.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (яка діяла до 28.08.2025, а отже у спірний період) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 визначила, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

Проаналізувавши зміст договору суд встановив, що його положеннями не визначено більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій.

Суд доходить висновку, що за вимогами про стягнення плати за теплову енергію у період з листопада 2021 року до грудня 2024 року позивач мав право нарахувати до стягнення з відповідача пеню до 30.06.2022, до 31.07.2022, 31.08.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 30.11.2022, 31.12.2022, 31.01.2023, 28.02.2023, 31.03.2023, 30.04.2023, 31.05.2023, 30.06.2023, 31.07.2023, 31.08.2023, 30.09.2023, 31.10.2023, 30.11.2023, 31.12.2023, 31.01.2024, 29.02.2024, 31.03.2024, 30.04.2024, 31.05.2024, 30.06.2024, 31.07.2024, 31.08.2024, 30.09.2024, 31.10.2024, 30.11.2024, 31.12.2024, 31.01.2025, 28.02.2025, 31.03.2025, 30.04.2025, 31.05.2025, 30.06.2025, 31.07.2025, оскільки у вказаний період (з листопада 2021 року до грудня 2024 з кінцевою датою для нарахування пені - 31.07.2025) діяла ст. 232 ГК України (яка діяла до 28.08.2025), яку позивач мав застосувати до вказаної заборгованості.

Разом із цим, починаючи з 28.08.2025 ст. 232 ГК України втратила чинність, у зв`язку із скасуванням ГК України з указаної дати і питання нарахування пені вирішується на підставі ст. 549 ЦК України, яка не має обмежень щодо строку нарахування пені.

Таким чином на заборгованість січня 2025 року (4.812,14 грн), лютого 2025 року (4.529,08 грн) та березня 2025 року (3.609,11 грн) позивач має право нарахувати пеню, за визначений ним період, з 01.01.2026 до 15.07.2026, оскільки при здійснення даного нарахування позивач керується ст. 549 ЦК України.

Отже стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 234,40 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 01.01.2026 до 15.07.2026 на загальну суму 1.231,23 грн та 4.373,42 грн відповідно.

Відповідач заперечив правомірність стягнення з нього основної заборгованості та плати за абонентське обслуговування. Крім цього просив суд застосувати строк позовної давності.

Господарський суд перевірив розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач про порушення свого права відповідачем довідався починаючи з 01.01.2022 (карантин), але під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.03.2023 у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон №3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

04.09.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-IX.

Закон скасував зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Отже оскільки в цій справі станом на 01.01.2022 позовна давність щодо позовних вимог про стягнення основної заборгованості, заборгованості за абонентське обслуговування, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку був зупиненим (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

З огляду на приписи ст. 256, 257 ЦК України, п. 12, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також враховуючи дату звернення позивача із даним позовом до суду - 27.07.2026 та дату виникнення прострочення зі сплати заборгованості починаючи з січня 2022 року, суд дійшов висновку, що строк позовної давності у даній справі позивачем не пропущений. Висновки суду узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 (провадження №12-19гс25) (п. 86-96).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості частково (неправильно застосовано законодавство, яке регулювало(є) питання нарахування пені).

Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 3.277,75 грн, з урахуванням того, що 98.49 % позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця СТРЕЛЬНІКОВА ДМИТРА ВОЛОДИМИРОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (Україна, 50014, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) 76.428,22 грн (сімдесят шість тисяч чотириста двадцять вісім грн 22 к.) основної заборгованості, 397,38 грн (триста дев`яносто сім грн 38 к.) плати за абонентське обслуговування, 234,40 грн (двісті тридцять чотири грн 40 к.) пені, 1.231,23 грн (одну тисячу двісті тридцять одну грн 23 к.) трьох процентів річних, 4.373,42 грн (чотири тисячі триста сімдесят три грн 42 к.) інфляційних втрат, 3.277,75 грн (три тисячі двісті сімдесят сім грн 75 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 1.263,59 грн пені) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк