Решение № 140746921, 20.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4607/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/4607/26

за позовом ВІЙСЬКОВОГО ЛІЦЕЮ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Цитаделія"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

ВІЙСЬКОВИЙ ЛІЦЕЙ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Цитаделія" (далі - відповідач) про стягнення: 305,65 грн пені за договором від 13.02.2026 №17-26; 108,44 грн пені за договором від 13.02.2026 №18-26; 5.820,00 грн, з яких 3.492,00 грн пені та 2.328,00 грн штрафу за договором від 16.02.2026 №19-26.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4607/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026.

Ухвалою від 31.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через систему «Електронний суд» 12.08.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Через систему «Електронний суд» 14.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Через систему «Електронний суд» 18.08.2026 від відповідача надійшли заперечення.

Через систему «Електронний суд» 19.08.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) були укладені такі договори:

договір поставки від 13.02.2026 №17-26 на постачання бананів свіжих (2 сорту) (далі - договір №17-26). Загальна сума договору 61.980,00 грн з ПДВ. Товар класифікується за кодом ДК 021:2015 - 03220000-9 (овочі, фрукти та горіхи);

договір поставки від 13.02.2026 №18-26 на постачання лимонів свіжих 1 сорту (далі - договір №18-26). Загальна сума договору - 30.786,00 грн з ПДВ. Товар класифікується за кодом ДК 021:2015 - 03220000-9 (овочі, фрукти та горіхи);

договір поставки від 16.02.2026 №19-26 на постачання апельсинів свіжих першого сорту (далі - договір №19-26). Загальна сума договору - 58.200,00 грн з ПДВ. Товар класифікується за кодом ДК 021:2015 - 03220000-9 (овочі, фрукти та горіхи).

На виконання умов договорів, позивач направив відповідачу такі заявки на поставку товару від 14.04.2026:

заявка №06.1.2/762-26-Вих за договором №17-26 на постачання 200 кг бананів свіжих на суму 12.396,00 грн, з терміном поставки до 20.04.2026;

заявка №06.1.2/764-26-Вих за договором №18-26 на постачання 50 кг лимонів свіжих на суму 4.398,00 грн, з терміном поставки до 20.04.2026;

заявка №06.1.2/763-26-Вих за договором №19-26 на постачання 200 кг апельсинів свіжих на суму 11640,00 грн, з терміном поставки до 20.04.2026.

Позивач зазначає, що товар за заявками поставлено не було, чим порушено п. 3.3, 7.3.1 кожного з договорів.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань, позивач, керуючись п. 7.2.1 кожного з договорів (який надає покупцю право на дострокове одностороннє розірвання договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань постачальником понад 10 днів, з повідомленням про це у 5-денний строк), направив відповідачу листи від 19.05.2026 про розірвання договорів в односторонньому порядку:

№06.1.2/992-26-Вих щодо розірвання договору №17-26 з 26.05.2026;

№06.1.2/989-26-Вих щодо розірвання договору №18-26 з 26.05.2026;

№06.1.2/991-26-Вих щодо розірвання договору №19-26 з 26.05.2026.

На думку позивача, договори вважаються розірваними з 26.05.2026, що відповідає умовам п. 7.2.1 договорів та нормам ч. 3 ст. 651 ЦК України щодо права односторонньої відмови від договору.

Позивач вказує, що строк поставки за заявками до 20.04.2026. Період прострочення за всіма договорами, взятий для розрахунку, становить 30 днів. Керуючись положеннями договору позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за прострочення поставки товару.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач визнав укладання договір на постачання бананів, лимонів та апельсинів свіжих відповідно. Водночас звернув увагу на п. 13.4.2 кожного з договорів, згідно з яким сторонам надано право на узгоджене збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% пропорційно документально підтвердженому коливанню ринкової ціни товару.

Відповідач вказав, що 01.04.2026 звернувся до позивача з листом, у якому, з посиланням на обставини, що об`єктивно вплинули на собівартість товару (нестабільна енергетична ситуація в Україні, збройний конфлікт між США та Іраном, зростання цін на паливно-мастильні матеріали, перевезення та продукти харчування) повідомив про зростання середньоринкової ціни на товар за договором №18-26 та надав офіційний експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-3709 від 26.03.2026, яким документально підтверджено зростання середньоринкової вартості лимону свіжого в межах 10,35- 28,75 % та банану свіжого в межах 10,86- 13,86 % залежно від дати порівняння. Відповідач просив укласти додаткову угоду про збільшення ціни на 10 % та направити її проєкт на електронну пошту товариства.

Не отримавши жодної реакції на цей лист, 14.04.2026 позивач направив відповідачу заявки №06.1.2/762-26-Вих, №06.1.2/763-26-Вих та №06.1.2/764-26-Вих на поставку товару за всіма трьома договорами за початковими цінами, з терміном поставки до 20.04.2026, тобто, продовжив вимагати виконання за цінами, які на той момент вже не відповідали ринковим та були предметом поданої, але не розглянутої пропозиції про перегляд.

Як вказує відповідач, 20.04.2026 він повторно звернувся до позивача, повідомивши, що станом на цю дату товариство не має можливості закупити та поставити товари за цінами, погодженими на дату укладення договорів, і за відсутності відповіді позивача на пропозицію від 01.04.2026 запропонував або розірвати договори №17-26, №18-26, №19-26 за згодою сторін, або узгодити інші варіанти внесення змін до цін відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідач зазначає, що лише через три тижні, 13.05.2026, позивач листом №06.1.2/966-26-Вих вперше відреагував на звернення відповідача, витребувавши додаткові підтверджуючі документи щодо коливання ціни (довідки/висновки ТПП, дані Держстату) та попередивши про можливість розірвання договорів у разі ненадання документів або непоставки товару. Проте вже 19.05.2026, тобто через 6 днів після цього листа і без надання відповідачу розумного строку на підготовку додаткових документів або узгодження остаточної позиції, позивач направив листи про одностороннє розірвання всіх трьох договорів з 26.05.2026, а 29.05.2026 претензії про сплату штрафних санкцій.

Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню за договором №19-26, а також розмір пені за договорами №17-26 та №18-26, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Позивач зауважує, що відзив ґрунтується на твердженні, що 01.04.2026 відповідач нібито звернувся до позивача з листом про перегляд ціни з доданим експертним висновком, і що саме бездіяльність позивача щодо цього листа спричинила прострочення.

Позивач категорично заперечує факт отримання такого листа. Лист відповідача від 01.04.2026 до позивача не надходив ні засобами поштового зв`язку, ні на електронну адресу, що підтверджується даними обліку вхідної кореспонденції групи контролю та документального забезпечення позивача. Зазначений лист не зареєстровано як вхідний документ, оскільки він до позивача не надсилався.

Позивач наголосив, що єдиним зверненням відповідача, що надійшло до позивача, є лист від 20.04.2026, зареєстрований 21.04.2026 за вх. №1289-26-Вх, тобто вже після спливу строку поставки за заявками від 20.04.2026. Жодних документів на підтвердження коливання ціни на ринку до цього листа додано не було.

Позивач наголосив, що внесення змін до договорів щодо збільшення ціни у квітні 2026 року було неможливим у силу умов самих договорів.

Відповідно до п. 13.4.2 договорів зміни до договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару можуть бути внесені не раніше 90 днів з дня підписання договору про закупівлю.

Договори №17-26 та №18-26 підписані 13.02.2026, договір №19-26 підписаний 16.02.2026. Отже, 90-денний строк спливав відповідно 14.05.2026 та 17.05.2026.

Позивач вважає, що станом на 01.04.2026 та на 20.04.2026 сторони не мали правової підстави укладати додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару. Позивач як замовник відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та умов договорів не вправі був задовольнити таку пропозицію, оскільки це становило б порушення істотних умов договору про закупівлю.

Позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій, оскільки відповідач жодних доказів на підтвердження підстав для зменшення санкцій не надав. Відповідачем не доведено і не підтверджено жодним доказом свій майновий стан або те, що стягнення 6.234,09 грн становить для нього непомірний тягар.

Позивач наголошує, що заявлений розмір санкцій не є надмірним. За договорами №17-26 та №18-26 пеня становить лише 305,65 грн та 108,44 грн відповідно, тобто близько 2,5 % вартості непоставленого товару.

Санкції за договором №19-26 (5.820,00 грн) нарахований у прямій відповідності до п. 8.4 договору, погодженого відповідачем добровільно при його підписанні. Загальна сума вимог складає близько 4 % сукупної вартості трьох договорів.

Позивач звернув увагу, що непоставка товару створила реальну загрозу зриву організації харчування особового складу Військового ліцею - закладу загальної середньої освіти, де навчаються неповнолітні ліцеїсти, а сама закупівля здійснювалася за бюджетні кошти.

Доводи відповідача щодо відповіді на відзив

У відповіді на відзив позивач стверджує, що лист відповідача від 01.04.2026 «до позивача не надходив ні засобами поштового зв`язку, ні на електронну адресу», а відтак усі доводи відповідача, пов`язані з цим листом, «позбавлені фактичної основи».

Це твердження спростовується долученими до цього заперечення роздруківками поштової скриньки tovcytadelia@gmail.com, які підтверджують, що листи від 01.04.2026 та 20.04.2026 були надіслані на офіційну електронну пошту позивача - kadet@dpsu.gov.ua.

Відповідач зазначає, що сам позивач у відповіді на відзив підтверджує факт отримання та реєстрації другого із зазначених листів («лист від 20.04.2026, зареєстрований 21.04.2026 за вх. №1289-26-Вх»).

Відповідач наголошує, що обидва листи були надіслані одним і тим самим відправником (tovcytadelia@gmail.com ), в один і той самий спосіб (електронною поштою, підписані КЕП), на одну і ту саму офіційну адресу позивача (kadet@dpsu.gov.ua ), з різницею у 19 днів. Один із цих листів позивач визнає отриманим і зареєстрованим, інший - категорично заперечує. Жодного логічного, технічного або організаційного пояснення такої вибірковості позивач не наводить.

Відповідач звертає увагу, що лист від 01.04.2026 мав на меті не негайну зміну ціни, а завчасне повідомлення позивача про об`єктивне здорожчання товару та узгодження подальших дій сторін, включаючи підготовку проєкту додаткової угоди, який міг бути підписаний одразу після настання 90-денного строку. Саме бездіяльність позивача протягом квітня та більшої частини травня 2026 року позбавила сторони можливості підготуватися до законного вирішення питання ціни станом на середину травня 2026 року, коли відповідне обмеження мало б уже відпасти.

На думку відповідача, показово, що позивач розірвав усі три договори 19.05.2026 з 26.05.2026, тобто вже після спливу встановленого п. 13.4.2 договорів 90-денного строку, коли законна зміна ціни ставала можливою. Замість використання цієї можливості для узгодження зміни ціни, як це передбачено і самими договорами, і п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; настання строку поставки товару; поставки товару; настання відповідальності за затримку поставки товару.

Суд встановив, що:

13.02.2026 між позивачем (далі - позивач, покупець) та відповідачем (далі - відповідач, постачальник) був укладений договір поставки №17-26 (далі - договір №17-26 від 13.02.2026);

13.02.2026 між позивачем (далі - позивач, покупець) та відповідачем (далі - відповідач, постачальник) був укладений договір поставки №18-26 (далі - договір №18-26 від 13.02.2026);

16.02.2026 між позивачем (далі - позивач, покупець) та відповідачем (далі - відповідач, постачальник) був укладений договір поставки №19-26 (далі - договір №19-26 від 16.02.2026), разом договори.

Відповідно до п. 1.1 умов договорів в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Під товаром, що є предметом поставки за договором №17-26 від 13.02.2026 розуміється: банани свіжі (2 сорту) за кодом ДК 021:2015-03220000-9 - овочі, фрукти та горіхи.

Під товаром, що є предметом поставки за договором №18-26 від 13.02.2026 розуміється: лимони свіжі 1 сорту за кодом ДК 021:2015-03220000-9 - овочі, фрукти та горіхи.

Під товаром, що є предметом поставки за договором №19-26 від 16.02.2026 розуміється: апельсини свіжі першого сорту за кодом ДК 021:2015-03220000-9 - Овочі, фрукти та горіхи.

Згідно з п. 3.1 договорів строк поставки товару: з дати підписання договору по 31.12.2026.

Ці договори, як визначено у п. 12.1, набувають чинності з моменту його підписання сторонами і діють до 31.12.2026, а в частині фінансових зобов`язань до повного їх виконання сторонами.

Позивач звернувся до відповідача з заявками від 14.04.2026 про постачання продуктів харчування на підставі договорів поставки, у яких позивач просив відповідача здійснити постачання бананів свіжих у кількості 200 кг, апельсинів свіжих у кількості 200 кг, лимонів свіжих у кількості 50 кг до 20.04.2026.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з листами від 19.05.2026 про розірвання договорів в односторонньому порядку з 26.05.2026, у зв`язку із невиконанням п. 3.3, 7.3.1 договорів.

Позивач звернувся до відповідача з претензіями від 29.05.2026, у яких вимагав сплатити штраф і пеню за затримку поставки товару.

Оскільки вимоги позивача відповідачем залишені без відповіді та задоволення, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив стягнення:

305,65 грн пені за договором від 13.02.2026 №17-26;

108,44 грн пені за договором від 13.02.2026 №18-26;

3.492,00 грн пені та 2.328,00 грн штрафу за договором від 16.02.2026 №19-26.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оцінивши зміст договорів, господарський суд встановив, що сторонами погоджено їх істотні умови.

Договори підписано уповноваженими особами, підписи яких скріплено печатками сторін.

Договори у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсними.

Таким чином укладені між сторонами договір є дійсними, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 ЦК України).

Пунктом 3 договорів визначено, що сторони погоджують асортимент, кількість товару шляхом надання покупцем заявки постачальнику (на телефон +380 93 123 23 36 або електронну адресу loveytadelia@gmail.com). У разі подання заявки покупцем на електронну адресу постачальника чи за телефонним номером (через Viber, WhatsApp, Telegram) заявки вважаються отриманими постачальником з дати направлення її замовником не електронну адресу та месенджер постачальника.

Позивач звернувся до відповідача з заявками від 14.04.2026 про постачання продуктів харчування на підставі договорів поставки, у яких позивач просив відповідача здійснити постачання бананів свіжих у кількості 200 кг, апельсинів свіжих у кількості 200 кг, лимонів свіжих у кількості 50 кг до 20.04.2026.

В якості доказів направлення заявок на адресу відповідача позивач долучив до справи журнал обліку відправленої кореспонденції електронною поштою.

У відзиві відповідач не заперечує факт отримання заявок позивача на поставку товару.

Докази поставки товару в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Оскільки товар не був поставлений, позивач звернувся до відповідача з листами від 19.05.2026 про розірвання договорів в односторонньому порядку з 26.05.2026, у зв`язку із невиконанням п. 3.3, 7.3.1 договорів.

В силу положень ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч. 3).

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

У пункті 8.3.2 договорів від 13.02.2026 №17-26 та від 13.02.2026 №18-26 сторони погодили, що у разі затримки товару або поставки не у повному обсязі партії товару, заявленої покупцем, постачальник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день затримки.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за період з 21.04.2026 до 20.05.2026, яка за договором від 13.02.2026 №17-26 становить 305,65 грн, а за договором від 13.02.2026 №18-26 становить 108,44 грн пені.

У пункті 8.4 договору від 16.02.2026 №19-26 сторони погодили, що у разі порушення строків поставки товару на 1 календарний день і більше, постачальник сплачує на користь покупця такі санкції:

одноразовий штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару;

пеню у розмірі 1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення включаючи день поставки.

До стягнення з відповідача позивач нарахував одноразовий штраф у розмірі 2.328,00 грн та пеню за період прострочення з 21.04.2026 до 20.05.2026 у розмірі 3.492,00 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає.

Господарський суд перевірив розрахунки пені і штрафу та визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (п. 90).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що унормовано у ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд звертає увагу на те, що важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання.

Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Суд зазначає, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за договором, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Матеріалами справи доводиться, а відповідачем не заперечується невиконання зобов`язань за договором поставки.

Суд враховує, що три договори поставки були укладені у лютому 2026 року, жодної поставки, в тому числі за ціною визначеною у договорах відповідач не здійснив.

Суд не вбачає того, що належні до сплати штрафні санкції у даному випадку є надмірно великими (становлять близько 4% загальної вартості трьох договорів).

Навпаки, суд вважає, що невиконання зобов`язання з поставки товару з боку відповідача має негативний характер для позивача, оскільки непоставка товару створила реальну загрозу зриву організації харчування особового складу Військового ліцею - закладу загальної середньої освіти, де навчаються неповнолітні ліцеїсти, а сама закупівля здійснювалася за бюджетні кошти.

Керуючись ст. 76, 77, 91 ГПК України, суд доходить висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів перебування його (відповідача) у більш скрутному фінансовому становищі, ніж позивач (зокрема, у зв`язку із веденням в Україні воєнного стану).

Таким чином підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.

Водночас, належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у заявах по суті, відповідач суду не надав.

Посилання відповідача, що він 01.04.2026 звернувся до позивача з листом, у якому просив позивача укласти додаткову угоду про збільшення ціни на 10 % та направити її проєкт на електронну пошту товариства відхиляються судом, оскільки на час звернення позивача до відповідача з заявками від 14.04.2026 (отримання яких відповідач у відзиві визнав) діяв договір і така його істотна умова як ціна, а тому у відповідача був обов`язок з виконання умов договору за цінами визначеними у специфікаціях до договорів.

Більш того п. 13.1 договорів визначено, що зміни до договору можуть вноситися у випадках, передбачених цим договором, та оформлюються у письмовій формі шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) та є невід`ємною частиною договору.

Докази внесення змін до договору відсутні. Докази зворотного не надано.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Цитаделія" (Україна, 49098, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Любарського, будинок 143; ідентифікаційний код 45778499) на користь ВІЙСЬКОВОГО ЛІЦЕЮ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пеню за договором від 13.02.2026 №17-26 у розмірі 305,65 грн (триста п`ять грн 65 к.), пеню за договором від 13.02.2026 №18-26 у розмірі 108,44 грн (сто вісім грн 44 к.), штраф за договором від 16.02.2026 №19-26 у розмірі 2.328,00 грн (дві тисячі триста двадцять вісім грн 00 к.), пеню за договором від 16.02.2026 №19-26 у розмірі 3.492,00 грн (три тисячі чотириста дев`яносто дві грн 00 к.), судовий збір у розмірі 2.662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 к.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк