Постановление суда № 140746882, 19.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

19.10.2026м. ДніпроСправа № 904/5306/26

За заявою Приватного підприємства "Вакант" про забезпечення позову у справі:

За позовом Приватного підприємства "Вакант" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудопрайм" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

про стягнення заборгованості

Суддя: Татарчук В.О.

Без участі представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Вакант" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудопрайм" про стягнення заборгованості в розмірі 3242068,36грн Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду №01102025/1 від 01.10.2025 в частині своєчасної та повної оплати за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.10.2026.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2026 відкладено підготовче засідання на 13.10.2026.

У судове засідання 13.10.2026 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідач не надав відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2026 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 29.10.2026.

16.10.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе рухоме та нерухоме майно у межах ціни позову у сумі 3242068,36грн, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Рудопрайм" (код ЄДРПОУ 39756823) та накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах ціни позову у сумі 3242068,36грн, що відкриті на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудопрайм" (код ЄДРПОУ 39756823) та які будуть виявлені під час здійснення виконавчого провадження.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що відповідач не з`являється до судових засідань, хоча отримує повідомлення в системі електронний суд, не подав до суду жодного клопотання про визнання позову, тому є підстави вважати що відповідач може продати своє майно або зробити досить утрудненим виконання рішення суду, і отже забезпечення позову є законним правом сторони встановлене Господарським процесуальним кодексом України та жодним чином не порушить права ТОВ "Рудопрайм".

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову разом з матеріалами справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина одинадцята статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись з вимогою про вжиття заходів забезпечення позову заявник не зазначає та не подає жодних доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявленого позивачем заходу до забезпечення позову у даній справі та доказів, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Посилання позивача на ту обставину, що відповідач не з`являється у судові засідання, не надає суду заяви про визнання позову не свідчать про намір відчужити належне йому майно або вчинити інші дії, спрямовані на ухилення від виконання можливого рішення суду. Визнання позову є правом відповідача, а відсутність такого визнання не може розцінюватися як підтвердження ризику невиконання судового рішення.

Таким чином, заявником не доведена необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених прав та інтересів заявника.

Наявність у позивача процесуального права звернутися із заявою про забезпечення позову та його твердження про відсутність порушення прав відповідача не звільняють заявника від обов`язку обґрунтувати необхідність застосування запитуваних заходів.

З огляду на вищезазначене, оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням доведеності, розумності і співмірності його вимог стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, в зв`язку з чим, відмовляє в її задоволенні.

Частиною шостою статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "Вакант" про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 19.10.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяВ.О. Татарчук