Решение № 140746747, 08.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2026 р. Cправа № 902/931/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Соболєва В.А.,

представниці позивача - Семенюти О.Ю.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Український аграрний ресурс" (вул. Хоткевича Гната, буд. 12, прим. 177, офіс 1, м. Київ, 02094)

до: Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства національної академії аграрних наук України" (площа Шкільна, буд. 7, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22400)

про розірвання договору та стягнення 8291599,85 грн,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Український аграрний ресурс" про розірвання договору та стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства національної академії аграрних наук України" 8291599,85 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №17 від 05.03.2026 в частині повної та своєчасної поставки обумовленого товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Український аграрний ресурс" заявлено вимоги про розірвання договору, а також стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства національної академії аграрних наук України" 8291599,85 грн, з яких: 2075100,74 грн - попередньої оплати; 124506,04 грн - пені; 16582,13 грн - інфляційних втрат; 12450,6 грн - 3% річних; 5977850,25 грн - безпідставно одержаних коштів, а також 47769 грн - інфляційних втрат та 37341,09 грн - 3% річних, нарахованих на суму безпідставно одержаних коштів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 за вказаним позовом присвоєно єдиний унікальний номер справи № 902/931/26 та зазначену справу розподілено судді Тварковському А.А.

Ухвалою суду від 16.07.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/931/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.08.2026 о 12:00 год.

За результатами слухання справи 11.08.2026 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 29.09.2026 о 09:30 год, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

Ухвалою суду від 13.08.2026 задоволено заяву представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Український аграрний ресурс" №б/н від 11.08.2026 (вх. канцелярії суду № 01-43/35/26 від 11.08.2026) про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 902/931/26. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Державному підприємству "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 03732258) у національній та іноземній валютах, які знаходяться на рахунках відповідача у банківських та інших фінансових установах, у тому числі на рахунках, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду, у межах ціни позову 8291599,85 грн.

На визначений час у судове засідання 29.09.2026 з`явилася представниця позивача, яка заявлений позов підтримала у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві. Повідомлений належним чином відповідач (шляхом доставки ухвали від 13.08.2026 до Електронного кабінету ЄСІТС, про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка) правом участі у судовому засіданні не скористався.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Однак, суд зауважує, що 28.09.2026 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", після спливу строку на подання відзиву, надійшло пояснення відповідача на позовну заяву (вх. № 01-30/9937/26 від 28.09.2026).

Згідно із ч.1 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті, відповідно до ч.2 ст.161 ГПК України є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках, що унормовано ч.3 вказаної статті.

Окрім того, на підставі ч.5 ст.161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

У даній справі суд не вирішував питання щодо надання сторонам дозволу надати додаткові пояснення з окремих питань, що виникали під час розгляду. При цьому, відповідні пояснення фактично містять заперечення по суті спору, не містять обґрунтувань необхідності їх подання та неможливості навести викладені у них доводи у заявах по суті в установлений судом строк.

В силу приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, подані відповідачем пояснення залишаються без розгляду.

Поряд з цим суд відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 08.10.2026 о 16:30 год.

У судовому засіданні 08.10.2026 за участю представників обох сторін суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Слід зазначити, що на підставі відповідних клопотань представникам сторін забезпечено участь у судових засіданнях у суді першої інстанції по справі № 902/931/26 в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

05.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Український аграрний ресурс" (Постачальник, позивач) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства національної академії аграрних наук України" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №17 (Договір), відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його у відповідності до умов, встановлених даним Договором.

Предметом цього договору є наступний товар: сільськогосподарська продукція та/або продукти її переробки найменування, кількість та ціна яких містяться у видаткових накладних та/або специфікаціях до даного Договору (Товар) (п.1.2. Договору).

Згідно із п. 4.2. Договору умови оплати Товару здійснюються за умовами, які вказуються у специфікаціях/додатках до даного Договору.

Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що у разі прострочення здійснення поставки оплаченого Товару Постачальник зобов`язується сплатити покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого Товару за кожен день прострочення.

Відповідно до погодженої сторонами Специфікації №1 до Договору від 05.03.2026 (невід`ємна частина Договору) сторони визначили поставку Кукурудзи товарної 2025 у строк з 09.03.2026 по 01.04.2026 кількістю 500000 кг по ціні 7,37 грн без ПДВ за 1кг, загальною вартістю 4200900 грн. Згідно Специфікації №1 також визначено поставку Товару на умовах 100% оплати в строк до 01.04.2026.

06.04.2026 між сторонами укладено Специфікацію №2 до Договору (невід`ємна частина Договору), відповідно до якої погоджено поставку Кукурудзи товарної 2025 у строк з 07.04.2026 по 01.05.2026 кількістю 500000 кг по ціні 7,37 грн без ПДВ за 1кг, загальною вартістю 4200000 грн. Поставка Товару визначена на умовах 100% оплати згідно рахунку на оплату №61 від 07.04.2026.

На виконання умов Специфікацій до Договору поставки №17 від 05.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Український аграрний ресурс" здійснило оплату в загальному розмірі 6724250,25 грн відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій. Поряд з цим листом №0503/1 від 05.03.2025 позивач запропонував відповідачу зарахувати оплату за Договором №0306/2025-ФК від 03.06.2025 в сумі 7654500 грн (оскільки зобов`язання з поставку товару на вказану суму відповідачем не здійснено) в рахунок оплати за Договором поставки №17 від 05.03.2026. Фактичне прийняття вказаної пропозиції та зарахування відповідачем грошових коштів в розмірі 7654500 грн в рахунок попередньої оплати за Договором №17 підтверджується підписаним Державним підприємством "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства національної академії аграрних наук України" актом звірки взаємних розрахунків №17 від 05.05.2026 за період 28.02.2026 04.05.2026.

Отже, на виконання умов Договору позивач фактично сплатив відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 14378750,25 грн (7654500 грн + 6724250,25 грн).

Як підтверджується матеріалами справи, згідно видаткових накладних на виконання умов Специфікації №1 від 05.03.2026 до Договору відповідач поставив позивачу кукурудзу врожаю 2025 року загальною вартістю 2004165,38 грн з ПДВ, а на виконання умов Специфікації №2 від 06.04.2026 до Договору - загальною вартістю 4321633,88 грн з ПДВ.

Тобто, вартість поставленого за Договором Товару становить 6325799,26 грн з ПДВ (2004165,38 грн + 4321633,88 грн = 6325799,26 грн).

Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання за Договором щодо повної і своєчасної поставки обумовленого Товару Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Український аграрний ресурс" звернулося із відповідним позовом до суду про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства національної академії аграрних наук України" 8052950,99 грн вартості непоставленого Товару (попередньої оплати). При цьому позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 64351,13 грн - інфляційних втрат; 124506,04 грн - пені; 49791,69 грн - 3% річних внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

В силу приписів ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

У відповідності зі ст. ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).

Як уже зазначалося, відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно з ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу - зобов`язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому суд враховує позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2019 у справі №909/524/18, що ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права.

Оскільки відповідач не здійснив поставки Товару в обумовлений у Специфікаціях до Договору строк, фактична оплата Товару здійснена в сумі 14378750,25 грн, загальна вартість поставки склала 6325799,26 грн, тому суд приходить висновку про обґрунтованість позову щодо стягнення 8052950,99 грн основного боргу (14378750,25 грн - 6325799,26 грн = 8052950,99 грн). Водночас, на переконання суду, позивач безпідставно розмежовує суму основного боргу на попередню оплату та кошти, сплачені в межах кондикційних зобов`язань, оскільки усі кошти сплачувалися як попередня оплата з посиланням на Договір.

Крім основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 64351,13 грн - інфляційних втрат; 124506,04 грн - пені та 49791,69 грн - 3% річних, нарахованих внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені за період прострочення з 02.05.2026 до 13.07.2026 на суму 8052950,99 грн, судом встановлено, що розрахунок позивача перебуває в межах розрахунку суду. Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині у визначених позивачем сумах.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зазначити про нарахування для стягнення з відповідача 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання пені та 3% річних за час прострочення.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Застосування частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих пені та процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України наявні всі правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 3% річних від суми основного боргу в розмірі 8052950,99 грн. При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховується на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною в резолютивній частині рішення формулою.

Визначаючись щодо позовної вимоги про розірвання Договору поставки №17 від 05.03.2026, суд враховує таке.

Мотивуючи вказану вимогу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Український аграрний ресурс" зазначає, що непоставка Товару відповідачем в розмірі майже чверті від обумовленої сторонами кількості безумовно є істотним порушенням договору, відтак на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України такий договір підлягає розірванню за рішенням суду.

В силу приписів ч.ч. 1-3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відмова від договору як односторонній правочин, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав сторони договору, яка не може досягнути цілей договору через порушення його умов другою стороною.

В даному випадку цілком очевидним є те, що сторона позивача обґрунтовано втратила інтерес у продовженні договірних відносин, оскільки спрямувала значні кошти на умовах передплати, правомірно очікуючи своєчасної поставки Товару відповідачем, однак поставку не було здійснено. Водночас предметом Договору є кукурудза врожаю 2025 року, зважаючи, що на момент розгляду справи уже закінчено сезон збору нового врожаю кукурудзи 2026 року, предмет Договору об`єктивно втратив свою актуальність.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання Договору поставки №17 від 05.03.2026 та про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з урахуванням вищенаведених мотивів.

Враховуючи ухвалення судом рішення про задоволення позову, вжиті ухвалою від 13.08.2026 заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи в силу приписів ч. 7 ст. 145 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову повністю витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 99499,2 грн покладаються на відповідача.

Визначаючись щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу у матеріалах справи містяться в копіях: витяг з Договору про надання правничої допомоги №АО 15/06/2026-1 від 15.06.2026, додатковою угодою №1 до якого визначено фіксований розмір гонорару адвоката в сумі 153078,81 грн; Акт виконаних робіт від 29.09.2026; платіжна інструкція №4692 від 23.06.2026 про сплату позивачем за надання правничої допомоги в сумі 153078,81 грн; ордер про надання правничої допомоги ТОВ "Вікітан" адвокатом Семенютою Оленою Юріївною серії АІ №2268147 від 28.07.2026.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представницею відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 30000 грн. У клопотанні зазначено, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яка обрахована та заявлена представником позивача, є неспівмірною з предметом позову, наданими адвокатом послугами, часом витраченим адвокатом на надання послуг (в тому числі участь в судових засіданнях), обсягом таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.

Зокрема, до Акту виконаних робіт безпідставно включено стягнення витрат за подання до Північно-західного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу, оскільки розподіл таких судових витрат здійснюється виключно судом апеляційної інстанції. Крім того, пункти 1,2 Акта виконаних робіт (збір та аналіз доказової бази, а також пошук, аналіз та узагальнення судової практики) повністю поглинаються пунктом 3 (підготовка та подання позовної заяви).

Також, відповідач акцентує увагу, що відсутність деталізації часу, витраченого на надання послуг, приховує внутрішню калькуляцію суми, щоб уникнути контролю за реальністю витрат. Загальний час залученості адвоката у судових засіданнях становить 72 хвилини, тому намагання стягнути 153078,81 грн за таку роботу є грубим порушенням критеріїв розумності та реальності витрат. При цьому заявлена до стягнення сума еквівалентна майже 19 мінімальним заробітним платам в Україні станом на 2026 рік.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу з урахуванням заперечень відповідача, враховуючи характер спору у даній справі, ступінь її складності, незначний обсяг поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Український аграрний ресурс" матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає завищеним розмір таких витрат в сумі 153078,81 грн.

Фактично обсяг поданих адвокатом позивача документів обмежується поданням позовної заяви та заяви про забезпечення позову, при цьому судом визнано обґрунтованою одну із двох поданих заяв про забезпечення. Судове провадження у справі не було довготривалим, адвокат позивача брав участь у двох судових засіданнях до ухвалення рішення у справі. Крім цього, характер спору є типовим, результат вирішення справи не впливає на репутацію сторони позивача і не викликає публічного інтересу.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що співмірні і розумні витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Український аграрний ресурс" на професійну правничу допомогу у даній справі загалом складають 30000 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позов у справі №902/931/26 задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у визнаній судом обґрунтованою сумі 30000 грн.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір поставки №17, укладений 05.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Український аграрний ресурс" (код ЄДРПОУ 45529694) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 03732258).

3. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства національної академії аграрних наук України" (площа Шкільна, буд. 7, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22400, код ЄДРПОУ 03732258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Український аграрний ресурс" (вул. Хоткевича Гната, буд. 12, прим. 177, офіс 1, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 45529694, рахунок НОМЕР_1 у АТ "ОТП Банк") 8052950,99 грн основного боргу; 64351,13 грн - інфляційних втрат; 124506,04 грн пені; 49791,69 грн 3% річних; 99499,2 грн - витрат на сплату судового збору та 30000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 10 ст. 238 ГПК України нараховувати на суму заборгованості 8052950,99 грн до моменту виконання судового рішення в частині сплати зазначених грошових коштів 3% річних за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С сума заборгованості, Д кількість днів прострочення.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 19 жовтня 2026 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.