Окрема думка судді № 140745737, 16.10.2026, Монастирищенський районний суд Черкаської області

"16" жовтня 2026 р.

О К Р Е М А Д У М К А

судді Монастирищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113; ч. 2 ст. 194-1 КК України.

Як суддя, який залишився у меншості, з даним вироком частково не погоджуюсь та керуючись ч. 3 ст. 375 КПК України викладаю окрему думку.

За обставин, детально викладених у вироку колегії суддів від 16.10.2026, ОСОБА_2 був визнаний винним в тому, що в період дії військового стану, діючи умисно, за грошову винагороду, вчиняв підпали об`єктів «Укрзалізниці», які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, а саме шафу вхідного світлофора, двох трансформаторних підстанцій, а також об`єктів електроенергетики, а саме двох шаф трансформаторних підстанцій «Черкасиобленерго».

Тобто, засуджений в умовах воєнного стану, знищував релейну шафу та трансформаторні підстанції на залізничних коліях не як випадкові об`єкти, а цілеспрямовано обрав їх предметом своїх злочинних систематичних дій, заздалегідь готувався до здійснення підпалів цих конкретно обраних об`єктів, звітував про виконані підпали сторонній особі, на замовлення якої здійснював кримінально карані дії та щоразу, коли невстановлена особа пропонувала засудженому подальше здійснення підпалів критичної інфраструктури, погоджувався на пропозиції та був затриманий під час вчинення чергового злочину.

Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16.10.2026 ОСОБА_2 було призначено покарання, за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років, з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 194-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, з конфіскацією майна.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.12.2025 у справі № 671/2373/24 зазначено, що що у кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом із врахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Вважаю, що встановлені колегією суддів обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому за ч.2 ст.28, ч. 2 ст. 113 КК України не призвели до істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_2 діяння та у сукупності з інформацією про засудженого не відігравали ключову роль для застосування положень ст. 69 КК.

У зв`язку з цим вважаю, що обвинуваченому необхідно було призначити покарання за ч.2 ст.28, ч. 2 ст. 113 КК України, без застосування ст. 69 КК України.

Суддя ОСОБА_1