Решение № 140744282, 01.10.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/926/26

Провадження № 2/355/1005/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся директор ТОВ ФК «СОЛВЕНТІС» Лановий Є.М. з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» заборгованість за кредитним договором № 3920373 від 03 вересня 2020 року у розмірі 34550,00 гривень, а також у порядку розподілу судових витрат стягнути із відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2662,40 гривень і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень.

Свою позовну заяву обґрунтовує тим, що 03 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір про надання кредиту № 3920373 (далі- договір).

ТОВ «Алекскредит» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 3920373 від 03 вересня 2020 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

Як вказує позивач, за цим договором, кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні, шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня кредитодавця наступного за днем підписання договору. За цим договором позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.

Таким чином, позивач стверджує, що відповідач уклала кредитний договір № 3920373 від 03 вересня 2020 року із ТОВ «Алекскредит» та отримала кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000 гривень.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України 29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений договір факторингу № 29/10-2025.

31 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» укладений договір факторингу № ДФ-31102025.

Згідно з договором факторингу № 29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року та договором факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3920373 від 03 вересня 2020 року.

Таким чином, як стверджує позивач, сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 34550 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 гривень; заборгованість за відсотками становить 29550 гривень; заборгованість за комісіями становить 0,00 гривень; заборгованість за пенею становить 0,00 гривень.

Представник позивача ТОВ ФК «СОЛВЕНТІС» до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у позовній заяві просив провести розгляд цивільної справи за позовом ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 без участі представника ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», а у разі неявки у судове засідання належним чином повідомленого відповідача провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та ухвалити заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, була належно повідомлена про час, місце розгляду справи на 04 серпня 2026 року на 09 годину 30 хвилин, 02 вересня 2026 року на 09 годину 15 хвилин, 01 жовтня 2026 року на 11 годину 30 хвилин.

02 вересня 2026 року у зв`язку з клопотанням ОСОБА_1 було відкладено розгляд справи.

30 вересня 2026 року відповідачка подала до суду заяву, у якій просила провести судовий розгляд справи № 355/926/26 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс», призначений на 01 жовтня 2026 року без її участі. При розгляді справи ОСОБА_1 просила врахувати те, що позивачем заявлена ціна позову 34 550,00 гривень, яку вона вважає необґрунтованою та завищеною. При цьому, відповідачка вказала в означеній заяві, що погоджується з тим, що 03 вересня 2020 року нею було оформлено онлайн кредит в ТОВ «Алекскредит» в розмірі 5000,00 гривень терміном на 10 днів з процентною ставкою до виплати 1377 гривень 00 копійок. 22 вересня 2020 року нею було здійснено оплату процентної ставки по кредиту в розмірі 1377,00 гривень, що вказано в розрахунку до кредитного договору. ОСОБА_1 зазначає, що в подальшому вона не мала можливості проводити оплати, оскільки відсотки за кредитом нараховувались та стали непідйомними до сплати. Відповідачка також вказала, що погоджується сплатити тіло кредиту в розмірі 5000,00 гривень. Крім того, просить переглянути заявлений позивачем розмір судових витрат, який є завищеним. Заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень, вона також вважає завищеними та такими, що не відповідають кількості витраченого часу та вагомості даної справи.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. (ч. 3 ст. 211 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі, суд приходить до думки про можливе часткове задоволення позовних вимог з таких підстав, а саме:

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено надані стороною позивача докази, а саме:

Копію договору про надання кредиту № 3920373 від 03 вересня 2020 року (даді-договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник), за яким кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом (п. 2.34. Правил) та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні. (а.с. 19)

Згідно з п. 1.3 договору сума кредиту складає 5 000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.4 договору кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

За цим договором позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26. Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник. (п. 1.5 договору)

Згідно з п. 1.6 договору розрахунок зобов`язань (п. 2.18. Правил) позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, основної суми кредиту (п. 2.28. Правил) та процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів (п. 2.6. Правил), який є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів у договорі визначає окремі розрахунки зобов`язань за Лояльними (покращеними) умовами кредитування (п. 2.25. Правил) та за Загальними умовами кредитування (п. 2.15. Правил).

Як передбачено п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: 1.7.1. У випадку використання кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12. Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,65% від визначеної в п. 1.3. цього договору суми кредиту. 1.7.2. У випадку використання позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 18 календарних днів з 03 вересня 2020 року до 21 вересня 2020 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 6 377,00 гривень, у тому числі основна сума кредиту 5000,00 гривень, проценти за користування кредитом 1 377,00 гривень. 1.7.3. При використанні позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають:- в Базовий період з 03 вересня 2020 року до 21 вересня 2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил);- в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 22 вересня 2020 року до 20 березня 2021 року (включно) 3 % за один день користування кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 6 535,40 гривень.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони погодили, що строк дії договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з дати укладення договору (п. 2.9. Правил) 03 вересня 2020 року до кінцевої дати виконання договору 20 березня 2021 року (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію у дату повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил).

Означений договір підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатору PS3920373.

Також одноразовим ідентифікатором PS3920373 ОСОБА_1 підписала додаток № 1 до договору про надання кредиту № 3920373 від 03 вересня 2020 року Графік платежів за Лояльними (покращеними) умовами кредитування: повне виконання зобов`язань у Базовий період та за загальними умовами кредитування. (а.с. 19 зворотна сторона)

Копію паспорта споживчого кредиту Інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), підписаного позичальником 03 вересня 2020 року електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатору PS3920373, що містить інформацію, зокрема, щодо: основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача: сума/ліміт кредиту: 5 000,00 гривень; строк кредитування: за лояльними (покращеними) умовами кредитування 18 днів. За загальними умовами кредитування 198 днів, з яких базовий період 18 днів, спеціальний період 180 днів. Спосіб та строк надання кредиту: шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня кредитодавця наступного за днем підписання договору. Процентна ставка, відсотків річних: За Лояльними (покращеними) умовами кредитування до 21 вересня 2020 року - 558,45 % річних; за загальними умовами кредитування: 1) до 21 вересня 2020 року - 620,50 % річних; 2) до 20 березня 2021 року - 1095,00 % річних. Тип процентної ставки: фіксована для кожного періоду. За Лояльними (покращеними) умовами кредитування до 21 вересня 2020 року - 1,53 %. За Загальними умовами кредитування: 1) до 21 вересня 2020 року - 1,70 %; 2) до 20 березня 2021 року - 3 %. (а.с. 31-32)

Копію довідки за підписом директора ТОВ «ФК «Елаєнс» Вороніна А.В. від 02 листопада 2024 року, наданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на підставі договору № 41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «Алекскредит» з метою підтвердження того, що платежі успішно проведені в системі. Зокрема, в означеній довідці йдеться про операцію: номер в системі FONDY: 261479533, номер операції: 26215238390549510279174321435920, дата проведення платежу: 03 вересня 2020 року, сума платежу: 5000,00 гривень, номер карти: НОМЕР_1 . (а.с. 26)

Копію детального (щоденного) розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 3920373 від 03 вересня 2020 року, згідно з яким станом на 29 жовтня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за означеним договором становить 34550,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень залишок суми кредиту; 29550,00 гривень залишок процентів за користування кредитом. (а.с. 15-17)

Як вбачається з детального (щоденного) розрахунку заборгованості за договором, 22 вересня 2020 року позичальником було здійснено платіж у розмірі 1377,00 гривень, що був віднесений на сплату процентів за користування кредитом.

Копію договору факторингу № 29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (клієнт), за яким клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. (а.с. 20-21)

Як слід з п. 2.1 вказаного вище договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в наступному порядку: 2.1.1 клієнт формує та надає фактору інформацію згідно з реєстром прав вимоги, необхідну для оцінки заборгованостей боржників, шляхом направлення такої інформації не електронну пошту фактора за формою, погодженою сторонами (додаток 3 до договору); 2.1.2 у випадку погодження такої інформації, фактор формує Реєстр права вимоги (додаток № 1 до договору). 2.1.3 Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору, відповідного Реєстру прави вимог та повідомлення боржників про факт відступлення права вимоги в порядку, передбаченому цим договором після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний в паперовому вигляді сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) договір, Реєстр прав вимог, а також повідомлення про факт відступлення права вимоги підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Копію акту прийому-передачі документів за договором факторингу № ДФ-29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року, згідно з яким ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «Секвоя Капітал» (фактор) уклали даний акт на виконання п. 2.2 договору факторингу № 29/10-2025, укладеного між клієнтом та фактором про те, що клієнт передав, а фактор прийняв документи, якими підтверджується дійсність та наявність грошових прав вимог до боржників, а саме: - передача в електронному форматі договорів з боржниками по Реєстру прав вимоги № 1 від 29 жовтня 2025 року. (а.с. 9)

Копію витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № АК-29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року, складеного ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «Секвоя Капітал», де вказаний боржник ОСОБА_1 , договір № 3920373 від 03 вересня 2020 року, сума заборгованості за яким разом: 34550,00 гривень, складовими якої є: 5000,00 гривень сума заборгованості за тілом; 29550,00 гривень сума заборгованості за відсотками. (а.с. 13)

Копію платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) № 339 від 30 жовтня 2025 року, з якої слід, що ТОВ «Секвоя Капітал» здійснило оплату на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» у розмірі 2 000 000,00 гривень, призначення платежу: «Оплата за переуступлення прав вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно Договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.25 р. та Реєстру прав вимоги № 1 від 29.10.25 р без ПДВ». (а.с. 33; 34)

Копію договору факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року, контрагентами за яким є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» (клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (фактор), за п. 1.1 якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. (а.с. 22-23)

Копію акту прийому-передачі документів за договором факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (фактор) та ТОВ «Секвоя Капітал» (клієнт) уклали даний акт на виконання п. 2.2 договору факторингу № ДФ-31102025, укладеного між клієнтом та фактором про те, що клієнт передав, а фактор прийняв документи, якими підтверджується дійсність та наявність грошових прав вимог до боржників, а саме: - передача в електронному форматі договорів з боржниками по Реєстру прав вимоги № 001 від 31 жовтня 2025 року. (а.с. 10)

Копію витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року, який сформовано 31 жовтня 2025 року ТОВ «Секвоя Капітал» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», і у якому міститься договір № 3920373 від 03 вересня 2020 року, боржник: ОСОБА_1 , сума заборгованості за яким разом: 34550,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень сума заборгованості за тілом; 29550,00 гривень сума заборгованості за відсотками. (а.с. 14)

Копію платіжної інструкції № 1118 від 05 листопада 2025 року, згідно з якою ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» сплатило на користь ТОВ «Секвоя Капітал» 2071261,13 гривень, призначення платежу: «Оплата ціни придбання (фінансування) зг. договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025р., реєстру прав вимог № 001, без ПДВ.» (а.с. 35)

Копію статуту ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (нова редакція), з якого слід, що означене товариство створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення фінансових послуг, визначених чинним законодавством України. (а.с. 37-38)

Як слід з ч. 1 ст. 207 ЦК України , що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно п.п. 5, 6, 7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» слід, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Як слід за ст. 1077 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За ст. 1078 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), слід, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

З ст. 514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1052 даного Кодексу передбачено, що у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1082 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), слід, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «….боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги інший особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору…..неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Факт набуття позивачем права вимоги за договором про надання кредиту № 3920373 від 03 вересня 2020 року підтверджений належними та допустимими доказами, дослідженими судом.

Таким чином, сторона позивача, яка має право на господарську діяльність з надання фінансових послуг, отримавши право на витребування кредитних коштів в праві вимагати від відповідачки їх повернення.

У суду не виникло сумніву про те, що первісний кредитор виконав вимоги закону, уклавши з відповідачкою договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, користуючись Законом України «Про електронну комерцію». У свою чергу відповідач, використовуючи своє право згідно укладеного договору, підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором та отримала кредитні кошти, які використовувала на свій розсуд.

Отже, підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Відповідачка ОСОБА_1 у поданій до суду 30 вересня 2026 року заяві вказала, що погоджується з тим, що 03 вересня 2020 року нею було укладено онлайн кредит з ТОВ «Алекскредит» на суму 5000,00 гривень. Разом з тим, ОСОБА_1 не погоджується зі строком дії договору та порядком нарахування відсотків за користування кредитом, вказуючи, що кредитні кошти вона отримала терміном на 10 днів з процентною ставкою до виплати 1377 гривень 00 копійок.

Як встановлено п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: 1.7.1. У випадку використання кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12. Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,65% від визначеної в п. 1.3. цього договору суми кредиту. 1.7.2. У випадку використання позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 18 календарних днів з 03 вересня 2020 року до 21 вересня 2020 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 6 377,00 гривень, у тому числі основна сума кредиту 5000,00 гривень, проценти за користування кредитом 1 377,00 гривень. 1.7.3. При використанні позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають:- в Базовий період з 03 вересня 2020 року до 21 вересня 2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил);- в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 22 вересня 2020 року до 20 березня 2021 року (включно) 3 % за один день користування кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 6 535,40 гривень.

Як вбачається з наданого позивачем детального (щоденного) розрахунку заборгованості за договором, 22 вересня 2020 року позичальником було здійснено платіж у розмірі 1377,00 гривень, що був віднесений на сплату процентів за користування кредитом.

Про здійснення оплати за договором у сумі 1377,00 гривень 22 вересня 2020 року вказала і ОСОБА_1 у своїй заяві.

З аналізу викладеного вище суд дійшов висновку, що за наведених обставин були відсутні підстави для застосування Лояльних (покращених) умов кредитування, оскільки відповідачкою не було здійнено повного повернення суми кредиту (п. 1.3. договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 18 календарних днів з 03 вересня 2020 року до 21 вересня 2020 року (включно).

При цьому, проценти за користування кредитом у розмірі 1 377,00 гривень були передбачені саме за умов Лояльних (покращених) умов кредитування.

Отже, з огляду на те, що відповідачка в період дії договору Лояльних (покращених) умов кредитування кредит не повернула, а продовжувала користуватися кредитним коштами, нарахування відсотків позивачем здійснювалося: за загальними умовами кредитування 18 днів до 21 вересня 2020 року включно - за відсотковою ставкою 1,70 %, за загальними умовами кредитування 180 днів з 22 вересня 2020 року до 20 березня 2021 року (включно) - за відсотковою ставкою 3 % за один день строку користування кредитом.

Окремо суд звертає увагу на те, що станом на 03 вересня 2020 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Однак суд не погоджується з розміром заявлених позивачем до стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 29550,00 гривень.

Відповідно до ч. 1, 2, п. 9 ч. 3, ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) вказано, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що умовами п. 3.1 договору сторони погодили, що строк дії договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з дати укладення договору (п. 2.9. Правил) 03 вересня 2020 року до кінцевої дати виконання договору 20 березня 2021 року (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначено, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст.1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що кредит був наданий відповідачу ОСОБА_1 на строк 198 днів (п. 3 Паспорта споживчого кредиту, п. 3.1 договору) до 20 березня 2021 року (включно).

Доказів внесення змін до договору щодо строку дії чи укладення додаткової угоди між кредитором та позичальником щодо продовження строку дії кредитного договору матеріали справи не містять.

Відтак, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування кредитом в межах погодженого сторонами строку кредитування, а саме до 20 березня 2021 року (включно), що згідно наданим позивачем детальним (щоденним) розрахунком заборгованості за договором складає 25050,00 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами у розмірі 25050,00 гривень.

Стосовно зобов`язань, які були покладені на неї договором, грошові кошти з виплатою процентів за їх користування належним чином не виконувала. Вимоги позивача є законними, оскільки відповідач не виконала укладений нею договір з кредитором, своєчасно не повернула тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами.

Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 3920373 від 03 вересня 2020 року у розмірі 30050,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень заборгованість за тілом кредиту; 25050,00 гривень заборгованість за відсотками.

Крім того сторона позивача просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень.

Стороною позивача були надані:

Копію договору № 43657029/03 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (клієнт) та ФОП Міньковська А.В. (виконавець), за яким клієнт доручив, а виконавець в свою чергу, прийняв, на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами. (а.с. 24)

Копію додаткової угоди № 3920373 від 27 березня 2026 року до договору № 43657029/03 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (клієнт) та ФОП Міньковська А.В. (виконавець) погодили розширити розділ 1 договору № 43657029/03 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року «Предмет договору» да доповнити новим пунктом 1.2 такого змісту: «виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із гр. ОСОБА_1 (а.с. 25)

Копію акта надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 27 березня 2026 року, виконавець: ФОП Міньковська А.В., клієнт: ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», за яким сторони підтвердили, що виконавцем надано, а клієнтом прийнято правову допомогу загальною вартістю 6000,00 гривень. (а.с. 11)

Копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних ФОП ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» щодо стягнення кредитної заборгованості, підстава: договір про надання правової допомоги № 43657029/03 від 02 січня 2026 року та додаткової угоди до нього, з якого слід, що було виконано робіт (надано послуг) на загальну суму 6000,00 гривень. (а.с. 18)

Копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Міньковської А.В. (а.с. 36)

Відповідач ОСОБА_1 у поданій до суду заяві, серед іншого, зазначила, що вважає заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень завищеними та такими, що не відповідають кількості витраченого часу та вагомості даної справи.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 слід, що витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі№ 301/1894/17.Також, Велика Палата Верховного Суду у своєї постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Суд враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому уст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі № 910/15191/19).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, основні засади (принципи) цивільного судочинства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).

Спір, який є предметом розгляду у цій справі, для професійного правника є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Позовна заява є типовою, не містить складних юридичних конструкцій аналізу законодавства чи практики Верховного Суду, не містить детальних пояснень розрахованих сум заборгованості, їх відповідності умовам укладених кредитних договорів , а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень є явно завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги необхідних та достатніх для підготовки та складання позовної заяви в таких категоріях справ. Представником позивача жодним чином не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених ним.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності витрат та розумності їх розміру, тобто відповідності понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої представником допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною позову, конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, є явно завищеним і непропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, обсяг наданих представником послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000,00 гривень.

Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки стороною позивача був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 гривень, було задоволено частину позовних вимог, з 34550,00 гривень позовних вимог, задоволено 30050,00 гривень (30050,00х100): 34550,00=86,98%, судовий збір 2662,40 гривень задоволено 86,98%, (2662,40х86,98%):100%= 2315,76 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 128, 141, 223, 229, 263-265 ЦПК України, ст.ст.6, 205, 207, 526,512, 514, 625, 626, 628, 638, 639, 1048,1050,1052,1054, 1077, 1082 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса: 07406, Київська область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1, IBAN НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк» МФО: 300346) заборгованість за кредитним договором № 3920373 від 03 вересня 2020 року у розмірі 30050 (тридцять тисяч п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких:

5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту;

25050 (двадцять п`ять тисяч п`ятдесят) гривень 00 копійок заборгованість за відсотками.

В іншій частині заявлених позовних вимог у сумі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок заборгованості за відсотками, -відмовити за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса: 07406, Київська область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1, IBAN НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк» МФО: 300346) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2315 (дві тисячі триста п`ятнадцять) гривень 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса: 07406, Київська область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1, IBAN НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк» МФО: 300346) витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Київського апеляційного суду.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов