Решение № 140743133, 16.10.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

16.10.2026

ЄУН 389/3947/26

Провадження № 2-о/389/209/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Берневек О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам`янка Кіровоградської області, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Знам`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

Представник завника ОСОБА_1 адвокат Солонько О.С., 14 жовтня 2026 року подав до суду заяву, в якій заявник просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Луганськ Луганської області, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою АДРЕСА_2 . Днем смерті ОСОБА_2 вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті місто Луганськ Луганська область.

Вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Луганськ Луганської області, помела хрещена мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявник звернулася в Знам`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, для отримання свідоцтва про смерть відповідного державного зразка, при цьому надала копію довідки про смерть №C-01856 від 30 липня 2026 року виданої Ленінським відділом записів актів цивільного стану м.Луганськ департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської народної республіки, на що працівники відділу надали усну відмову та пояснили, що для отримання свідоцтва про смерть відповідного державного зразку, згідно пункту 1 глави 5 розділу 3 «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, потрібно надати оригінал лікарського свідоцтва про смерть, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заявник не має змоги надати оригінал лікарського свідоцтва про смерть, так як ОСОБА_2 померла у місті Луганськ, який знаходиться під тимчасовою окупацією російської федерації та місто перебуває під постійним контролем збройних формувань російської федерації, тому єдиною підставою для державної реєстрації смерті в даному випадку є рішення суду про встановлення факту смерті. Оскільки смерть особи є юридичним фактом, який має наслідки припинення, зміни або виникнення багатьох правовідносин, тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав, а саме, встановлення факту смерті ОСОБА_2 , має для заявника юридичне значення, оскільки це необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документа, а саме: свідоцтва про смерть останньої, відповідно до вимог чинного законодавства України, та реалізацією заявником права на спадщину за заповітом зареєстрованого в реєстрі за №917 приватним нотаріусом Федосенко А.Є.

Померла зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , а до окупації м.Луганськ, проживала за адресою АДРЕСА_2 , та час від часу їздила до місця своєї реєстрації. На початку повномасштабного вторгнення російської федерації, ОСОБА_2 перебувала у м.Луганськ Луганської області, і не мала можливості виїхати на підконтрольну Україні територію. Так як місто Луганськ Луганської області є тимчасово окупованою територією, внаслідок збройної агресії російської федерації, та перебуває під постійним контролем збройних формувань російської федерації, отримання свідоцтва про смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану є неможливим, а єдиним шляхом його отримання є звернення до суду за встановленням факту, що має юридичне значення.

Заявник та її представник у судове засідання не з`явилися, представник заявника подав заяву, в якій заявлені вимоги підтримав у повному обсязі і просить розглядати справу за їх відсутності.

Представник заінтересованої особи в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, причини неявки суду не повідомив, будь-які заяви чи клопотання від нього не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України НОМЕР_1 , довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06 червня 2018 року №3528-551931, заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м.Донецьк Ростовської області, зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , фактине місце проживання АДРЕСА_4 .

З довідки про смерть №С-01856 від 30 липня 2026 року, виданої Ленінським відділом запису актів цивільного стану м.Луганськ департамента запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 04:00 год в м.Луганськ, Луганська Народна Республіка, Російська Федерація, померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Запис акта №170269940000500985005 від 30 червня 2026 року. Причина смерті: Печінкова недостатність К72.1, Мілковузловий цийроз печінки К74.6, Мілкоочаговий кардиосклероз 125.1.

Про смерть ОСОБА_2 видано свідоцтво про смерть від 30 липня 2026 року серія НОМЕР_2 , в якому вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Луганськ, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті Російська Федерація Луганська Народна Республіка, м.Луганськ, про що 30 липня 2026 року Ленінським відділом запису актів цивільного стану м.Луганськ департамента запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки складено актовий запис про смерть №170269940000500985005.

Також заявником на підтвердження факту смерті ОСОБА_3 до матеріалів заяви долучено фотознімки на яких зображено місце поховання з надгробним хрестом з табличкою на якій зазначено прізвище, ім`я, по батькові та дати народження і смерті.

Відомостей, які б спростовували факт смерті ОСОБА_2 суду не надано.

З копії паспорта серія НОМЕР_3 та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23 серпня 2017 року №0000307678 вбачається, що ОСОБА_2 була громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживала по АДРЕСА_2 . Від імені ОСОБА_2 17 вересня 2019 року приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області Федосенко А.Є. було посвідчено заповіт, яким остання заповіла ОСОБА_1 квартиру, розташовау за адресою АДРЕСА_4 . Номер заповіту у реєстрі нотаріальних дій -917.

Метою встановлення заявником факту смерті ОСОБА_2 є зокрема реєстрація її смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану громадян Міністерства юстиції України, подальше оформлення її спадщини.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За приписами ст.ст.315,317 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливостиі реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 07 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до Указу Президента України від 07 лютого 2019 року № 32/2019 "Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях" місто Луганськ Луганської області визначено тимчасово окупованою територією.

Стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Таким чином, зазначене місце смерті ОСОБА_2 як і зазначене в позовній заяві місце її проживання станом на 29 липня 2026 року, перебувало у тимчасовій окупації, та перебуває в тимчасовій окупації і до цього часу.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v.Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22, від 18 лютого 2026 року у справі № 183/1557/25).

Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України (постанова Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21).

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо факту смерті, з метою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях, ніяким чином не легітимізує таку владу.

У частині 2 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" зазначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Згідно з ч.3 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм, з часу внесення змін до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» згідно із Законом №2217-IX від 21 квітня 2022 року проведення реєстрації факту смерті в органах РАЦС можливе за документами виданими на тимчасово окупованих територіях.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 , дійсно померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Луганськ Луганської області, на тимчасово окупованій території, та про її смерть відділом ДРАЦС окупаційної влади видано свідоцтво про її смерть та довідку про причини смерті (форми 11).

Однак, у заявника відсутні оригінали вказаних документів, так як вони видані на тимчасово окупованій території і продовжують знаходитися там, що унеможливлює іншим способом, ані ж на підставі рішення суду зареєструвати факт смерті матері та отримати свідоцтво про її смерть в органах РАЦС. Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявнику для отримання свідоцтва про її смерть у порядку визначеним законодавством України та подальшої оформлення її спадщини за заповітом. Обставини, які склалися в момент смерті ОСОБА_2 та існують наразі не залежали і не залежать від неї особисто.

Відтак, з метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів заявника, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення заяви.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити, що у відповідності до чинного законодавства, у разі появи особи, факт смерті якої встановлено судом, вона чи інша заінтересована особа, мають право звернутись до суду із заявою про скасування відповідного рішення про встановлення факту смерті.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, рішення суду про встановлення факту смерті є підставою для державної реєстрації смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі, зокрема, встановлення у судовому порядку факту смерті.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України, рішення підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 293,294,315-317,319,259,263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Луганськ Луганської області, громадянки України, у місті Луганськ Луганська область, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Заявник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Заінтересована особа Знам`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ:41491023.

Суддя Г.В. Берднікова