Решение № 140743049, 20.10.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 348/2515/26

Провадження № 2/354/824/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 жовтня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ковалюк О.М.

за участі секретаря судового засідання Стремінської А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Яремче цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 12 761,47 грн, стягнення судових витрат та правничої допомоги. Свої вимоги мотивує тим, що 12.10.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1137394 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах Кредитного договору (розділу 1) кредитодавець надав відповідачці грошові кошти в розмірі 4 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов?язувалася повернути позику та сплатити проценти за користування нею.

Кредит видавався строком на 30 днів, шляхом перерахування (через послуги переказу) кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачкою.

В подальшому у зв?язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати відповідачкою зобов?язань за Кредитним договором, відповідачка ініціювала продовження користування кредитом, внаслідок чого Додатковим договором від 05.11.2020 строк користування кредитом продовжили до 06.12.2020.

Кредитодавець свої зобов?язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Кредитного договору.

В порушення вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка здійснила платежі на суму 2 496,59 грн, дата останнього платежу 05.11.2020, не виконала свої зобов?язання, що передбачені умовами Кредитного договору, як своєчасне повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом. У зв?язку із припиненням здійснення платежів на виконання Кредитного договору у відповідачки утворилася заборгованість за Кредитним договором.

22.02.2021 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали Договір факторингу № 015-220221, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за Договором № 1137394 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.10.2020, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 1985.

В свою чергу ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» 21.10.2024 та позивач уклали Договір факторингу № 20241021/2, відповідно до якого та згідно зі ст. 512 ЦК України, останній отримав право грошової вимоги зокрема до відповідачки за Договором № 1137394 від 12.10.2020, порядковий номер реєстру прав вимоги 93.

Станом на 20.08.2026 заборгованість відповідачки перед позивачем становить 12 761,47 грн, а саме: заборгованість за основним зобов?язанням (тіло кредиту) 4 000,00 грн, залишок заборгованості по процентам за користування 7 170,00 грн та інфляційне збільшення 1 591,47 грн.

Відповідачка своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Гундяка Т.Д. від 26.08.2026 цивільну справу № 348/2515/26 за позовом ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2026 головуючою суддею визначено Ковалюк О.М.

Ухвалою судді від 17.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, постановлено здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та запропоновано відповідачці у п?ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про дату, час і місце розгляду справи, в тому числі на електронну пошту відповідачки.

Оскільки відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що відповідно до Договору № 1137394 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 12.10.2020 укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , Товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 4 500,00 грн (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Відповідно до п. 1.3. Договору строк кредиту 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

В п. 1.4. вказаного Договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом:

п. 1.4.1. Знижена процентна ставка становить 1,90% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів.

п. 1.4.2. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо Клієнт не виконав умови зазначені в пп.1.4.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400,00 гривень (включно)Клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору.

В пункті 7.3. Договору зазначено, що у випадку повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 3 (трьох) календарних днів, після закінчення визначеного пунктом 1.3. цього Договору строку користування кредитом та строку продовження строку користування кредитом (відповідно до Розділу 4 Договору) штрафні санкції за несвоєчасне виконання Клієнтом зобов`язань за Договором не нараховується.

Договір підписано електронним підписом 12.10.2020 о 14:12:32 ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою вих. № 1-1609 від 16.09.2025 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України № 3 від 11.11.2013. Між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019.

Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 12.10.2020 14:14:07 на суму 4 500,00 грн, номер картки , номер транзакції в системі iPay.ua 69060549, призначення платежу: Зарахування 4 500,00 грн на карту НОМЕР_1 .

У додатку № 1 до договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1137394 від 12.10.2020 визначено графік платежів.

05.11.2020 між сторонами укладено додатковий договір № б/н до договору № 1137394 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від від 12.10.2020. Відповідно до додаткового договору, у зв?язку із неможливістю виконання Клієнтом зобов?язань за Договором № 1137394 від 12.10.2020 у повному обсязі та у встановлений строк, Клієнт звернувся до Товариства із проханням продовження строку користування кредитом, Сторони домовились про наступне:

2. У зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати Клієнтом зобов`язань за Договором, відповідно до Розділу 4 Договору Клієнт ініціював продовження користування кредитом.

3. Сторони цим Додатковим договором погоджують наступні умови продовження користування кредитом:

3.1. Строк користування кредитом за Договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.3. Договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 06.12.2020.

3.2. Сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого в п. 3.1 цього Додаткового договору: 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних).Згідно з детальним розрахунком заборгованості наданим позивачем інфляційне збільшення становить 1 591,47 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» станом на 18.05.2021 заборгованість відповідачки становить 6 280,00 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 280,00 грн заборгованість за відсотками.

13.03.2025 ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» скеровано відповідачу повідомлення вих. № 93 про відступлення прав вимоги та досудову вимогу № 211100093.

22.02.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (клієнт) та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (фактор), укладено Договір факторингу № 015-220221 відповідно до умов якого фактор зобовязується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги до боржників за зобов?язаннями, що визначені в реєстрі прав грошових вимог, погодженому сторонами за цим договором.

Згідно з додатковою угодою № 02 від 19.05.2021 до договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021 року, укладеною між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», сторони погодили умови фінансування, оплати та відступлення прав грошових вимог до договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021.

Платіжною інструкцією № 41 від 25.05.2021, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» перераховано ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» кошти на плату за договором факторингу № 015-220221 від 22.02.2021.

Згідно витягу з акту прийому-прийняття реєстру прав вимог № 015-220221/01 від 22.02.2021 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передала ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» право вимоги за Кредитним договором № 1137394 на суму 11 170,00 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4 000,00 грн, відсотків в розмірі 7 170,00 грн.

20.08.2026 між ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», укладено Договір факторингу № 20241021/2 відповідно до умов якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату у передбачений договором спосіб, а Клієнт відступає Фактору належні йому Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Платіжною інструкцією № 840 від 29.10.2024, ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» перераховано ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» кошти на плату за договором факторингу № 20241021/2 від 20.08.2026.

Згідно витягу з реєстру прав вимог № 20241021/2 від 20.08.2026 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» передала ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» право вимоги за Кредитним договором № 1137394 на суму 11 170,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4 000,00 грн, відсотків в розмірі 7 170,00 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205 та 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 (надалі Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30.09.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2, 4 ст. 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Згідно з ст. 12 Закону № 675-VIII, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла

пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статей 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право

грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги (ст. 1084 ЦК України).

Висновки суду

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наявність порушення відповідачкою права позивача щодо повернення кредитних коштів, враховуючи нижчевикладене.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 12.10.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1137394 в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на суму кредиту 4 500,00 грн, шляхом переказу їй на банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідачка отримала кредит, в подальшому розпорядилася даними коштами на власний розсуд, свої зобов?язання щодо повернення грошових коштів не виконала, кредитні кошти не повернула. Отже, на думку суду, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки тіла кредиту в сумі 4 000,00 грн підлягають до задоволення.

Суд не погоджується із розрахунком позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за вказаним кредитним договором.

Згідно умов укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 кредитного договору № 1137394 від 12.10.2020, його сторони погодили, що строк користування кредитом становить 30 днів. Відповідно до умов додаткової угоди від 05.11.2020, строк договору продовжено. Таким чином, загальний строк користування кредитними коштами становить до 06.12.2020.

Тобто, право кредиторів нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору та додаткової угоди, а саме 06.12.2020. Відтак після 06.12.2020 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» не мало права нараховувати відсотки за користування грошовими коштами, у зв?язку із закінченням строку кредитування.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», за період з 12.10.2020 по 05.12.2020 за кожен день користування кредитом нараховано відсотки, однак станом на 05.12.2020, враховуючи здійснені відповідачкою оплати на загальну суму 2 496,59 грн, сума заборгованості складала 6 280,00 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 2 280,90 грн заборгованості за відсотками.

У постанові об?єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з?ясувати обставини, пов?язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало

місце невиконання такого зобов?язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Крім того, відповідно до частини 2 статі 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов?язання на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов?язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення прострочення виконання грошового зобов?язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Як вбачається із матеріалів справи, індекс інфляції від простроченої суми нараховувався позивачем після закінчення строку кредитування, а саме з 07.12.2020 по 23.02.2022, що відповідає положенням статті 625 ЦК України та п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України з урахуванням обмежень, встановлених у зв?язку із введенням в країні воєнного стану, а відтак розмір інфляційного збільшення у сумі 1 591,47 грн підлягає стягненню з відповідачки.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що даний позов слід задовольнити частково, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором № 1137394 від 12.10.2020 в сумі 7 872,37 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 2 280,90 грн заборгованості за відсотками та 1 591,47 грн інфляційного збільшення. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 265 ЦПК України передбачено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

В позовній заяві ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правову допомогу в сумі 8 000,00 грн, які є видом судових витрат.

Вирішуючи дану вимогу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також позивач просить стягнути з відповідачки документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн надано Договір про надання правової допомоги №20260818-7Ш від 18.08.2026, що укладений між позивачем та адвокатом Столітнім М.М., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер серії ВС № 1269270, розрахунок суми судових витрат.

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище.

Суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу позивачем у сумі 8 000,00 грн в такій справі, є завищеним та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.

Беручи до уваги складність справи, обсяг виконаних адвокатом позивача робіт (наданих послуг), значення справи для сторони, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає за належне визначити витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі по 4 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 3517 від 21.08.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

За правилами з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому пропорційно до задоволених вимог з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1 642,40 грн судового збору.

Керуючись ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 288-289 ЦПК України,

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1137394 від 12.10.2020 у сумі 7 872 (сім тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 37 копійок.

3. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 642 (одна тисяча шістсот сорок дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 (чотири тисячі) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Яремчанським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», код ЄДРПОУ 42655697, місце знаходження: вул. С.Бандери, буд. № 87, приміщення № 54, м. Львів, 79013.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя: Оксана КОВАЛЮК