Решение № 140742771, 20.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1178/26

Провадження №2/338/1096/26

20 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Куценка О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

14 липня 2026 року Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05 серпня 2021 року в розмірі 39 906 грн 20 коп. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 серпня 2021 року відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank», на підставі якої між сторонами виникли договірні правовідносини щодо відкриття та обслуговування банківського рахунку, використання платіжної картки та надання кредитних коштів.

Позивач зазначив, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, таблицею обчислення загальної вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту становлять договір про надання банківських послуг.

На виконання умов договору банк відкрив відповідачу банківський рахунок, видав платіжну картку та надав можливість користуватися кредитними коштами в межах установленого кредитного ліміту.

За твердженням позивача, відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості та внесення щомісячних мінімальних платежів.

Банк послався на те, що прострочення виконання відповідачем зобов`язань зі сплати щомісячного мінімального платежу перевищило 90 днів, у зв`язку із чим 03 квітня 2026 року йому було направлено через мобільний додаток повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості.

Оскільки заборгованість погашена не була, позивач вважає, що настав строк повернення всієї суми кредитної заборгованості.

Відповідно до поданого розрахунку станом на 07 червня 2026 року загальна заборгованість становить 39 906 грн 20 коп., з яких 35 124 грн 53 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом та 4 781 грн 67 коп. - пеня.

Посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Ухвалою судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача Бадзюнь В. В. просив розглядати справу за відсутності представника банку, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, , відзиву на позовну заяву не подав, причин неявки суду не повідомив.

За наявності передбачених статтею 280 ЦПК України умов суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до статті 281 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Щодо виникнення та виконання договірних зобов`язань

Судом установлено, що 05 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank».

Зі змісту зазначеного документа вбачається, що анкета-заява разом з іншими визначеними документами становить договір про надання банківських послуг.

У матеріалах справи міститься форма підтвердження електронного документа, відповідно до якої електронні підписи представника банку та відповідача успішно перевірені, а цілісність відповідного електронного документа підтверджена.

Зокрема, електронний підпис відповідача сформовано 05 серпня 2021 року о 12 год 36 хв 01 с, а підпис представника банку о 12 год 36 хв 02 с. Крім того, до матеріалів справи долучено документ «Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank», яким відповідач підтвердив отримання примірника договору в мобільному додатку, ознайомлення та згоду з його умовами, укладення договору й прийняття на себе відповідних договірних зобов`язань.

Зазначені документи у своїй сукупності підтверджують факт укладення між сторонами договору про надання банківських послуг.

На виконання умов договору банк відкрив відповідачу поточний рахунок та забезпечив можливість здійснення операцій із використанням платіжної картки й мобільного додатку.

Надані позивачем банківські виписки містять відомості про проведення численних видаткових операцій, переказів, поповнення рахунку, погашення кредитної заборгованості, нарахування процентів та здійснення інших платежів.

Отже, наявні у справі докази підтверджують факт виникнення між сторонами договірних правовідносин, відкриття банківського рахунку та фактичного використання відповідачем банківських послуг.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Щодо банківських виписок та складових кредитної заборгованості

Позивач визначив загальний залишок заборгованості за наданим кредитом у розмірі 35 124 грн 53 коп.

На підтвердження зазначеної суми банком надано розрахунок заборгованості станом на 07 червня 2026 року та виписки за банківськими рахунками відповідача.

Відповідно до статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд ураховує, що виписка за банківським рахунком є документом, який відображає рух коштів і здійснені за рахунком операції, а тому може підтверджувати обставини використання кредитних коштів та їх погашення.

Водночас зазначений документ підлягає оцінці в сукупності з умовами кредитного договору, розрахунком заборгованості та іншими доказами.

Із наданих банком документів убачається, що рух заборгованості відображався, зокрема, за рахунками № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 .

08 серпня 2025 року між рахунками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 проведено операцію на суму 15 477 грн 01 коп.

Суд ураховує, що перенесення заборгованості між рахунками, відкритими в одній банківській установі, саме по собі не свідчить про її неправомірність або припинення відповідного грошового зобов`язання.

Водночас така операція не може розглядатися як безумовне підтвердження того, що вся перенесена сума становить виключно фактично отримані та неповернуті кредитні кошти, без урахування правової природи окремих складових заборгованості.

Із розрахунку позивача вбачається, що станом на 31 березня 2026 року поточна заборгованість за кредитом становила 22 376 грн 01 коп. Станом на 01 квітня 2026 року зазначений залишок збільшився до 33 260 грн 78 коп., тобто на 10 884 грн 77 коп.

Перевіряючи походження цієї суми, суд ураховує, що у виписці відображено сім операцій зі списання заборгованості за договорами розстрочки за рахунок кредитного ліміту у зв`язку з настанням події дефолту.

Зокрема, за договорами розстрочки № N20.30.0018607537, № N20.30.0014728888, № N20.30.0021942004, № N20.30.0020737798, № N20.30.0016833101, № N20.30.0018883497 та № N20.30.0019525610 проведено операції на загальну суму 9 235 грн 23 коп.

Крім того, в банківській виписці відображено операції з погашення процентів у розмірах 601 грн 56 коп. та 947 грн 98 коп., а також операцію з погашення штрафу в розмірі 100 грн.

Загальна сума зазначених операцій становить 10 884 грн 77 коп., що арифметично відповідає збільшенню поточного залишку заборгованості.

За таких обставин, зміна облікового залишку заборгованості між 31 березня та 01 квітня 2026 року має пояснення у відображених банком операціях. При цьому суд зазначає, що здійснення платежів за договорами розстрочки за рахунок кредитного ліміту саме по собі не свідчить про подвійне стягнення кредитної заборгованості, оскільки використання кредитних коштів для погашення раніше виниклого грошового зобов`язання за наявності відповідної договірної підстави не припиняє обов`язку позичальника повернути використаний кредит.

Разом із тим суд розмежовує фактично надані та неповернуті кредитні кошти, проценти за користування кредитом, неустойку та інші платежі, правомірність яких визначається умовами договору й вимогами закону.

02 квітня 2026 року банк відобразив перенесення на прострочену заборгованість поточного залишку в розмірі 33 260 грн 78 коп., раніше простроченої заборгованості в розмірі 2 965 грн 20 коп. та суми 73 грн 85 коп.

Загальний розмір заборгованості, перенесеної на прострочення, становив 36 299 грн 83 коп.

Із банківських документів убачається, що сума раніше простроченої заборгованості 2 965 грн 20 коп. сформована з відображених у розрахунку щомісячних операцій на 599 грн 41 коп., 681 грн 26 коп., 785 грн 69 коп. та 898 грн 84 коп.

04 червня 2026 року банком відображено погашення простроченої заборгованості на суму 1 175 грн 30 коп., унаслідок чого обліковий залишок становив 35 124 грн 53 коп.

Отже, арифметичне формування заявленого банком кінцевого залишку заборгованості узгоджується з підсумковими обліковими показниками.

Сам факт переведення заборгованості на рахунок обліку простроченого кредиту не свідчить про виникнення нового грошового зобов`язання та не змінює правової природи складових раніше сформованої заборгованості.

У зв`язку із цим суд перевіряє не лише відповідність кінцевого залишку банківським проводкам, а й наявність правових підстав для включення до нього відповідних платежів.

Щодо погоджених процентів за користування кредитом

Відповідно до статті 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Із наданих банківських документів убачається, що умовами кредитування передбачено базову процентну ставку 3,1 відсотка на місяць, що відповідає 37,2 відсотка річних, а також підвищену процентну ставку 6,2 відсотка на місяць, що відповідає 74,4 відсотка річних.

Суд зазначає, що погоджені сторонами проценти за правомірне користування кредитними коштами необхідно відмежовувати від платежів, які за своєю правовою природою є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому правова природа відповідного платежу визначається не лише його найменуванням, а й підставами виникнення та умовами застосування.

Суд ураховує, що наданий позивачем розрахунок станом на 07 червня 2026 року не містить окремої непогашеної заборгованості за процентами. Водночас банківська виписка містить відомості про нарахування та погашення процентів у попередні періоди, що враховується судом під час оцінки формування загального залишку заборгованості.

Щодо строку виконання кредитного зобов`язання

Судом установлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору про надання банківських послуг, який передбачав використання кредитних коштів у межах установленого кредитного ліміту та здійснення обов`язкових щомісячних платежів.

Передбачений договором пільговий період користування кредитними коштами не є тотожним строку дії кредитного договору чи строку остаточного повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами, у разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних процентів.

Особливості реалізації зазначеного права у правовідносинах споживчого кредитування визначаються статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням сфери застосування цього Закону та умов конкретного кредитного продукту.

Із позовної заяви вбачається, що відповідач систематично порушував строки внесення обов`язкових щомісячних платежів, а станом на 03 квітня 2026 року прострочення виконання відповідного зобов`язання перевищило 90 днів.

У зв`язку із цим банк, керуючись умовами договору, 03 квітня 2026 року направив відповідачу через мобільний додаток повідомлення про істотне порушення кредитних зобов`язань та необхідність погашення заборгованості.

Суд ураховує, що договірні правовідносини сторін передбачали використання дистанційних каналів банківського обслуговування, у тому числі мобільного додатку.

Тому електронна форма повідомлення сама по собі не свідчить про неналежність способу пред`явлення кредитодавцем вимоги.

Щодо штрафних платежів та пені

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник за договором кредиту (позики) звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за таким договором.

Нарахована починаючи з 24 лютого 2022 року неустойка за прострочення виконання кредитного зобов`язання підлягає списанню кредитодавцем.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що загальна сума штрафних нарахувань становить 5 131 грн 67 коп., із яких 350 грн обліковано погашеними, а 4 781 грн 67 коп. залишилися непогашеними та заявлені до стягнення.

Судом установлено, що зазначені штрафні платежі нараховано за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану.

Отже, вимоги про стягнення пені в розмірі 4 781 грн 67 коп. суперечать установленим законодавством обмеженням відповідальності позичальника та задоволенню не підлягають.

Крім того, суд ураховує, що відповідні законодавчі обмеження поширюються на штрафні платежі незалежно від способу їх відображення в банківському обліку. Зміна бухгалтерської класифікації штрафного платежу або його погашення за рахунок кредитного ліміту не змінює правової природи такого платежу. Тому під час визначення суми заборгованості, яка підлягає стягненню, суд оцінює не лише непогашений залишок неустойки, а й операції з її попереднього погашення, які могли вплинути на формування основного кредитного зобов`язання.

Відповідно до наданого розрахунку банком обліковано погашення штрафних платежів на загальну суму 350 грн. За результатами оцінки зазначених операцій та їх впливу на кінцевий залишок заборгованості суд виходить із необхідності виключення із заявленого до стягнення залишку 350 грн штрафних платежів, від обов`язку сплати яких відповідач звільнений законом.

Таким чином, із визначеного банком залишку заборгованості в розмірі 35 124 грн 53 коп. підлягають також виключенню 350 грн неправомірно врахованих штрафних платежів.

За таких обставин, ззЗаборгованість, яка підлягає стягненню, за прийнятим судом розрахунком становить 34 774 грн 53 коп.

Висновки суду

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд установив факт укладення між сторонами кредитного договору, фактичного використання відповідачем кредитних коштів та неналежного виконання ним відповідних договірних зобов`язань. Банківські виписки та розрахунок заборгованості підтверджують рух коштів, проведення платежів і формування облікового залишку кредитної заборгованості. Судом перевірено арифметичне формування зазначеного залишку, зокрема операції з погашення заборгованості за договорами розстрочки, нарахування процентів, перенесення заборгованості між рахунками та погашення кредитних зобов`язань.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву та доказів на спростування факту використання кредитних коштів і здійснення відповідних банківських операцій.

Суд дійшов висновку, що заявлені вимоги в частині стягнення пені в розмірі 4 781 грн 67 коп. задоволенню не підлягають з огляду на встановлені законодавством обмеження відповідальності позичальника під час дії воєнного стану. Крім того, під час визначення основної заборгованості судом ураховано 350 грн штрафних платежів, від обов`язку сплати яких відповідач звільнений законом.

За прийнятим судом розрахунком позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за наданим кредитом у розмірі 34 774 грн 53 коп.

У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 5 131 грн 67 коп. необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості в загальному розмірі 39 906 грн 20 коп., із яких суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 34 774 грн 53 коп., що становить 87,14 відсотка заявлених позовних вимог.

Позивач зазначив про сплату судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп.

З огляду на часткове задоволення позову та відповідно до принципу пропорційності розподілу судових витрат, передбаченого статтею 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 320 грн 03 коп., визначені пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 274, 279-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05 серпня 2021 року в розмірі 34 774 (тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят чотири) гривні 53 копійки.

У задоволенні решти позовних - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 320 (дві тисячі триста двадцять) гривень 03 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення з урахуванням передбачених ЦПК України особливостей обчислення строку апеляційного оскарження.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя???