Решение № 140741366, 13.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/15087/25-Е

Провадження № 2/522/6928/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Мазовецької А.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.10.2025 року позов задоволено.

10.03.2026 року надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 22.10.2025 року по зазначеній цивільній справі.

Ухвалою суду від 26.03.2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.10.2025 року скасовано та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін із призначенням судового засідання на 27.04.2026 року.

27.04.2026 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи з метою укладення договору з адвокатом на надання правової допомоги, оскільки позов не визнає.

Розгляд справи призначений на 27.04.2026 року відкладено на 05.06.2026 року.

03.06.2026 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Вязанкіної Н.П. про відкладення розгляду справи, оскільки 02.06.2026 року був укладений договір про надання правничої допомоги з відповідачем та потрібен час для ознайомлення з матеріалами справи. Також просила надати їй можливість брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 04.06.2026 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Вязанкіної Н.П. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

Розгляд справи призначений на 05.06.2026 року відкладено на 07.07.2026 року.

30.06.2026 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Вязанкіної Н.П., в якій остання просила справу слухати в загальному порядку та надати їй можливість брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Розгляд справи призначений на 07.07.2026 року відкладено на 17.09.2026 року.

11.09.2026 року до суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 адвоката Вязанкіної Н.П., в якому остання просила відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Позивач у своїй позовній заяві вказує, що 17.11.2024 року ОСОБА_1 уклав кредитний договір №8781552 на суму 14 950 грн. строком на 27 днів з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Згідно позовної заяви Договір кредиту нібито підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу в порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Проте відповідач зазначає, що ніколи не оформлював собі електронний підпис НОМЕР_1 , також як і інші електронні підписи на додаткових угодах. В матеріалах справи відсутні оригінали кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем та графіку погашення кредитних грошових коштів.

Розгляд справи призначений на 17.09.2026 року відкладено на 13.10.2026 року.

25.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника ТОВ «Фінпром Маркет» - адвоката Ткаченко Ю.О. відповідь на відзив, в якому останній просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що посилання відповідача щодо не укладання договору позики №8781552 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики відповідачем підписано (акцептовано оферту) одноразовим ідентифікатором (048513), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згодо з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору, а тому на думку позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору шляхом вчинення дій зазначених вище.

Про розгляд справи 13.10.2026 року сторони були повідомлені належним чином. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складання повного тексту рішення є 19.10.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.11.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №8781552 (надалі Договір кредиту), відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Згідно з п. 2.2 Кредитного договору, сума кредиту 14 950 грн.; строк кредитування/строк договору 27 днів; процентна ставка/день 0,01% (фіксована); комісія за надання кредиту 19,99% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 2988,505); дата надання кредиту - 17.11.2024; дата повернення кредиту 13.12.2024; денна процентна ставка 0,75%; проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) 5%; пеня 5% в день; орієнтовна реальна річна процентна ставка 1231,29%; орієнтовна загальна вартість кредиту 17977,38 грн.

Кредитний договір №8781552 від 17.11.2024 року та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток №1) підписані позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 048513.

13.12.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №8781552-719218 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8781552 від 17.11.2024 року, згідно якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 7 днів та викласти п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 34 дні».

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди, дата повернення кредиту - 20.12.2024; денна процентна ставка 1%.

Додаткова угода №8781552-719218 від 13.12.2024 року підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 252003.

20.12.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 8781552-727472 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8781552 від 17.11.2024 року, згідно якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 3 дні та викласти п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 37 днів».

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди, дата повернення кредиту - 23.12.2024; денна процентна ставка 1%.

Додаткова угода № 8781552-727472 від 20.12.2024 року підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 567334.

23.12.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 8781552-730878 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8781552 від 17.11.2024 року, згідно якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 3 дні та викласти п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 40 днів».

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди, дата повернення кредиту - 26.12.2024; денна процентна ставка 1%.

Додаткова угода № 8781552-730878 від 23.12.2024 року підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 802701.

26.12.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 8781552-734313 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8781552 від 17.11.2024 року, згідно якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 3 дні та викласти п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 43 днів».

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди, дата повернення кредиту - 29.12.2024; денна процентна ставка 1%.

Додаткова угода № 8781552-734313 від 26.12.2024 року підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 653874.

29.12.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 8781552-737358 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8781552 від 17.11.2024 року, згідно якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 3 дні та викласти п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 46 днів».

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди, дата повернення кредиту - 01.01.2025; денна процентна ставка 1%.

Додаткова угода № 8781552-737358 від 29.12.2024 року підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 387304.

01.01.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 8781552-740657 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8781552 від 17.11.2024 року, згідно якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 3 дні та викласти п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 49 днів».

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди, дата повернення кредиту - 04.01.2025; денна процентна ставка 1%.

Додаткова угода № 8781552-740657 від 01.01.2025 року підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 565830.

04.01.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 8781552-744124 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8781552 від 17.11.2024 року, згідно якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 3 дні та викласти п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 52 дні».

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди, дата повернення кредиту - 07.01.2025; денна процентна ставка 1%.

Додаткова угода № 8781552-744124 від 04.01.2025 року підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 138884.

07.01.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 8781552-748086 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8781552 від 17.11.2024 року, згідно якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 3 дні та викласти п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 55 днів».

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди, дата повернення кредиту - 10.01.2025; денна процентна ставка 1%.

Додаткова угода № 8781552-748086 від 07.01.2025 року підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 423044.

10.01.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 8781552-751957 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8781552 від 17.11.2024 року, згідно якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 3 дні та викласти п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 58 днів».

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди, дата повернення кредиту - 13.01.2025; денна процентна ставка 1%.

Додаткова угода № 8781552-751957 від 10.01.2025 року підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 830384.

13.01.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 8781552-755330 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8781552 від 17.11.2024 року, згідно якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 3 дні та викласти п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 61 день».

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди, дата повернення кредиту - 16.01.2025; денна процентна ставка 1%.

Додаткова угода № 8781552-755330 від 13.01.2025 року підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 261173.

16.01.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 8781552-759464 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8781552 від 17.11.2024 року, згідно якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 3 дні та викласти п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 64 дні».

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди, дата повернення кредиту - 19.01.2025; денна процентна ставка 1%.

Додаткова угода № 8781552-759464 від 16.01.2025 року підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 887307.

19.01.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 8781552-762630 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8781552 від 17.11.2024 року, згідно якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 3 дні та викласти п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 67 днів».

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди, дата повернення кредиту - 22.01.2025; денна процентна ставка 1%.

Додаткова угода № 8781552-762630 від 19.01.2025 року підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 381121.

22.01.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 8781552-766694 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8781552 від 17.11.2024 року, згідно якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 3 дні та викласти п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 70 днів».

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди, дата повернення кредиту - 25.01.2025; денна процентна ставка 1%.

Додаткова угода № 8781552-766694 від 22.01.2025 року підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 185066.

Кредитодавець ідентифікував Відповідача за посередництвом системи BankID НБУ отримавши від monobank за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 048513 - 17.11.2024 23:31:10, 252003 - 13.12.2024 23:20:53, 567334 - 20.12.2024 23:14:28, 802701 - 23.12.2024 23:38:35, 653874 - 26.12.2024 23:11:00, 387304 - 29.12.2024 22:51:56, 565830 - 01.01.2025 20:41:10, 138884 - 04.01.2025 23:36:18, 423044 - 07.01.2025 23:11:04, 830384 - 10.01.2025 22:56:59, 261173 - 13.01.2025 23:21:22, 887307 - 16.01.2025 22:39:46, 381121 - 19.01.2025 23:38:24, 185066 - 22.01.2025 22:44:48, про що свідчить Довідка про ідентифікацію.

Відповідно до Довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» за вих. № КД-000032037/ТНПП від 27.05.2025 року, товариство підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції:

1) Дата 17.11.2024 року;

2) Номер платежу 403bf370-fd95-4869-ac6e-1d63c4deb62f;

3) Сума 14950,00 грн.;

4) Отримувач Голишкін Олександр - ЕПЗ номер НОМЕР_3 .

Згідно платіжної інструкції № 403bf370-fd95-4869-ac6e-1d63c4deb62f, складеної ТОВ «ФК «Фінекспрес» 27.05.2025 року вбачається, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 17.11.2024 року перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_3 (VISA) кошти в розмірі 14 950 грн.

З листа АТ «Універсал Банк», на виконання ухвали суду від 22.07.2025 року, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 .

З наданої виписки АТ «Універсал Банк» по рахунку вбачається, що 17.11.2024 23:39:42 на платіжну картку № НОМЕР_4 надійшли грошові кошти у розмірі 14 950 грн.

Згідно з розрахунком ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 22.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором №8781552 становить 25 365,38 грн., з яких:

- 14 863,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту;

- 1 046,50 грн. сума заборгованості за процентами;

- 1 980,87 грн. сума заборгованості за комісією;

- 7 475,00 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Вирішуючи спір, суд приходить до наступного.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У матеріалах справи містяться кредитний договір №8781552 від 17.11.2024 року та додаткові угоди до нього, в яких зазначено електронний підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, погоджені сторонами суму кредиту, строк кредитування, порядок повернення кредиту та розмір процентної ставки.

У документах також зазначено персональні дані відповідача та реквізити електронного платіжного засобу № НОМЕР_3 , на який кредитодавцем перераховано кредитні кошти.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 14 950 грн. підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» за вих. № КД-000032037/ТНПП від 27.05.2025 року та випискою АТ «Універсал Банк» по рахунку № НОМЕР_4 за період з 17.11.2024 року по 20.11.2024 року.

Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або, що на таку не було зараховано 14 950 грн. на виконання умов кредитного договору відповідачем надано не було.

Представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що позивачем до позову не надано жодного доказу, який підтверджує укладення відповідачем з позивачем кредитного договору шляхом його підписання електронним підписом, та стверджує, що ОСОБА_1 ніколи не оформлював електронний підпис одноразового ідентифікатора.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази несанкціонованого доступу до особистого кабінету відповідача, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису та відсутні докази про те, що кредитний договір укладено іншою особою.

Також, відповідач не надав до суду доказів того, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи платника податків, реквізити банківської картки, номери телефонів, електронна пошта) були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені.

Крім того, у контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою, а надання копії електронного договору, підписаного таким ідентифікатором, є достатнім доказом прийняття оферти відповідачем.

Слід зазначити, що якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до ст. 81 ЦПК України.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

У даному випадку встановлено, що електронний підпис був накладений одноразовим ідентифікатором, який складається з унікальної буквено-цифрової послідовності, згенерований позикодавцем й надісланий клієнту індивідуально, а тому, аналізуючи в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що факт підписання договору №8781552 від 17.11.2024 та Додаткових угод до нього в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 є доведеним та здійснено з дотриманням вимог законодавства, натомість останній будь-яких доказів на спростування вказаних обставин до суду не надав.

У подальшому право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Такі висновки містяться постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.07.2021 року у справі №759/24061/19, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2025 року у справі №183/4256/21.

24.02.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №24/02/25.

Згідно п. 1.1 Договору факторингу, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату , у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно п. 2.1.3 Договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді є невідємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог №22/05/25-01 від 22.05.2025 року Кредитодавець/Клієнт відступив

Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №24/02/25 від 24.02.2025 року в тому числі до Відповідача в сумі 25 365,38 грн. з яких 14 863,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 046,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1 980,88 грн. сума заборгованості за комісією, 0 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою, 7 475,00 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Згідно платіжної інструкції №579934720.1 від 23.05.2025 ТОВ «Фінпром Маркет» здійснило оплату за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №24/02/25 від 24.02.2025 на суму 205 127,19 грн.

Таким чином, позивач правомірно, на законних підставах набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №8781552 від 17.11.2024.

Відомості про те, що Договір факторингу №24/02/25 від 24.02.2025 судовим рішенням визнано недійсним, матеріали справи не містять.

Згідно з розрахунком ТОВ «Фінпром Маркет» станом на 03.07.2025 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №8781552 від 17.11.2024 становить 25 365,38 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 14 863 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 1046,5 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за понадстрокове користування 7475 грн.; заборгованість за комісією 1980,88 грн.

Враховуючи, що відповідачем отримані за кредитними договорами кошти не повернуті, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 863 грн.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), суд здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

Так, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12(пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови).

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.

Згідно з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 нараховувалися відсотки за користування кредитом у розмірі 0,01 % в день за період з 17.11.2024 року по 13.12.2024 року та в розмірі 1% за період з 14.12.2024 року по 25.01.2025 року, тобто в межах строку дії кредитного договору та укладених до нього Додаткових угод.

Суд зауважує, що розмір процентів за користування кредитними коштами у сумі 1046,50 грн. нараховано згідно із умовами договору та додаткових угод та підтверджено належними доказами. Обумовлений у договорі та додаткових угодах до нього розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, передбачений статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено суму заборгованості за відсотками у розмірі 1046,50 грн. та така позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками за понадстрокове користування (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року був запроваджений воєнний стан, який продовжено і на момент ухвалення цього рішення.

Нарахування заборгованості за відсотками (штрафом) відповідно до ст. 625 ЦК України за кредитним договором № 8781552 від 17.11.2024 року позивачем у розмірі 7475 грн здійснено після 24 лютого 2022 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсоткам згідно статті 625 ЦК України, які за своєю правовою природою є неустойкою (штрафом, пенею) у розмірі 7475 грн, задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення заборгованості комісії за надання кредиту.

Відповідно до п. 2.2.4 Кредитного договору, комісія за надання кредиту 19,99% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 2988,505 грн.).

Згідно з розрахунку заборгованості позивач просить стягнути комісію за надання кредиту у розмірі 1980,88 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору № 8781552 від 17.11.2024 року, свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 2988,505 грн, яка нараховується за ставкою 19,99 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, встановлена в п. 2.2.4 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд вважає, що положення договору надання коштів у кредит № 8781552 від 17.11.2024 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 1980,88 грн. за надання кредиту.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за Кредитним договором №8781552 від 17.11.2024 в розмірі 15 909,50 грн., з яких:

- 14 863 грн. сума заборгованості за тілом кредиту;

- 1046,50 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. Оскільки позов задоволено частково на 62,7 %, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно у розмірі 1518,84 грн.

Крім того, ТОВ «Фінпром Маркет» в позовній заяві просило суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

На підтвердження надання правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року.

З витягу з акту №15-П приймання-передачі наданої правничої допомоги від 26.06.2025 року за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року вбачається, що адвокатом Ткаченко Ю.О. надані наступні послуги:

- вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви 500 грн.;

- підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі (клієнт самостійно подає позовну заяву до суду у зручний для клієнта спосіб в електронній або письмовій формі) 3000 грн.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579936717.1 від 26.05.2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» перерахувало на рахунок адвоката Ткаченко Ю.О. грошові кошти у сумі 402500 грн. із призначенням платежу: «Оплата згідно акту №15-П приймання наданої правничої допомоги від 26 червня 2025 року за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01 листопада 2024 року без ПДВ».

Таким чином витрати позивача ТОВ «Фінпром Маркет» на професійну правничу (правову) допомогу у суді підтверджені належними та допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі №522/7662/23 (провадження №61-406св26) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Тобто, при відсутності клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд на підставі ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначає розмір витрат з урахуванням вказаних в цій статті критеріїв.

Враховуючи наведене, часткове задоволення позовних вимог 62,7%, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 2194,50 грн., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 610-612, 625, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204) заборгованість за Договором кредиту №8781552 від 17.11.2024 року в розмірі 15 909 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) гривні 50 копійок, з яких:

- 14 863 грн. заборгованість за тілом кредиту;

- 1046,50 грн. заборгованість за нарахованими процентами;

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204) судовий збір у розмірі 1518 (одна тисяча п`ятсот вісімнадцять) гривень 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2194 (дві тисячі сто дев`яносто чотири) гривні 50 копійок.

В іншій частині стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 19.10.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.