Решение № 140740037, 19.10.2026, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/318/26

Провадження № 2/747/254/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

19.10.2026 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» Пархомчук С.В. звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 19.03.2025 р між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 133233 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно умов кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Сума виданого кредиту 5 000 грн, дата надання кредиту 19.03.2025 року, строк кредиту 90 днів, відсоткова ставка 0, 72 % на добу. В подальшому, 19.12.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера фінанс» укладено договір факторингу №19122025/2, за умовами якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» передало ТОВ «ФК «Венера фінанс» право вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 ТОВ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 20.02.2026 р. складає 9526, 00 грн, з яких 5 000,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту, 3276, 00 грн прострочена заборгованість за відсотками, 1250 грн - послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 договору. Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості разом з понесеними судовими витратами по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 07 липня 2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 12 серпня 2026 року. Ухвалою від 12 серпня 2026 року розгляд справи відкладено на 21 вересня 2026 року у зв`язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення відповідача. Ухвалою від 21 вересня 2026 року вирішено проводити заочний розгляд справи, ухвалено відповідача повідомити шляхом поміщення оголошення на сайті судової влади України, розгляд справи відкладено на 19 жовтня 2026 року.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просили суд розглянути справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позов не подав, про дату час і місце судового розгляду повідомлений належним чином шляхом поміщення оголошення на сайті судової влади України яке розміщене 21 вересня 2026 року, тому у відповідності до положень ч.11 ст 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи. Суд, за згодою позивача, ухвалює провести розгляд справи на підставі доказів, що містяться у справі, з винесенням заочного рішення по справі, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України, коли у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, заперечення на позов не подав, позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування даних умов. Крім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 19.03.2025 р між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 133233 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно умов кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Сума виданого кредиту 5 000 грн, дата надання кредиту 19.03.2025 року, строк кредиту 90 днів, відсоткова ставка 0, 72 % на добу. (а.с.27-31) Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора КL1511, який відправлений 19.03.2025 р. на вказаний в анкеті номер мобільного телефону, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, яка здійснювалась в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.aviracredit.com.ua. (а.с.15). Факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором № 133233 від 19.03.2025 підтверджується повідомленням ТОВ «ПрофітГід», щодо здійснення переказу грошових коштів, згідно з яким 19.03.2025 в 17:54 год на картку № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. (а.с.26). 19 грудня 2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера фінанс» укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до якого фактор набув усіх прав вимоги Клієнта до Боржників за Кредитними договорами, включаючи право вимоги за кредитним договором № 133233 від 19.03.2025 р. укладеного ОСОБА_1 (а.с.20-22) Факт переходу до позивача права вимоги за кредитним договором № 133233 від 19.03.2025 підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025, згідно з яким загальний розмір заборгованості відповідача становить 9526 грн (а.с.13). Згідно випискою з особового рахунку за кредитним договором № 133233, позичальник ОСОБА_1 станом на 20.02.2026 р. утворилася заборгованість у загальному розмірі 9526, 00 грн, з яких 5 000,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту, 3276, 00 грн прострочена заборгованість за відсотками, 1250 грн прострочена комісія. (а.с.9) Позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, в якій повідомлено про перехід до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» права вимоги, наявність заборгованості та необхідність її погашення у добровільному порядку протягом 30 днів з дня отримання вимоги. (а.с.14)

При вирішенні зазначеної справи судом застосовуються наступні норми права.

Згідно із Законом України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. В силу ст.18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання. Згідно ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч.1 ст 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди у відповідності до ст 638 ЦК України. Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору. Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до ст 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

В ході розгляду справи судом установлено, що 19.03.2025 р. ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 133233 шляхом підписання його відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL1511, що відповідає вимогам статей 6, 627 Цивільного кодексу України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» щодо форми електронного правочину та порядку його укладення. На виконання умов договору 19.03.2025 р. відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн шляхом перерахування на банківський рахунок відповідача № НОМЕР_1 через систему грошових переказів ТОВ «ПрофітГід», що повідомленням щодо здійснення переказу грошових коштів. Суд зазначає, що номер платіжної картки отримувача, вказаний у цьому підтвердженні, повністю збігається з номером рахунку Клієнта, зазначеним у кредитному договорі №133233 від 19.03.2025 р., що є належним та допустимим доказом надання ТОВ «ФК «Авіра Груп» кредитних коштів саме ОСОБА_1 в обумовленому договором розмірі та в повному обсязі. 19.12.2025 р. між ТОВ «ФК «Авіра Груп» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Венера фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу №19122025/2, за умовами якого Клієнт передав Фактору право вимоги за кредитним договором № 133233 від 19.03.2025 р., у зв`язку з чим позивач набув статусу кредитора за вказаним договором відповідно до статей 512, 514 ЦК України. За встановлених в ході розгляду справи обставинах суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка включає в себе заборгованість за сумою кредиту 5 000 грн та прострочену заборгованість за відсотками в сумі 3276 грн, всього на суму 8276 грн.

Що стосується стягнення з відповідача коштів за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п 1.4 Договору в сумі 1250 грн, яка у виписці з особового рахунку та зазначена як прострочена комісія, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»). Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку. На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (такий правовий висновок викладений в п. 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17). У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (такий правовий висновок викладений в п. 31.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19). Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства. Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (пункти 29-31).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Отже, суд приходить до висновку про нікчемність умов Кредитного договору щодо обов`язку відповідача сплачувати комісію, а тому вимоги позову в цій частині до задоволення не підлягають.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором № 133233 від 19.03.2025 року, який ним був укладений з ТОВ «АВІА ГРУП» в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 8276 грн, з яких 5 000, 0 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3276 грн заборгованість за відсотками. Вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії в сумі 1250 грн задоволенню не підлягають з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.

Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно платіжної інструкції № 3292 від 19.06.2026 року позивачем було сплачено 2662 грн 40 коп. судового збору. Оскільки позовні вимоги позивача були задоволені частково, що складає 87 % від пред`явленої до стягнення суми, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору, пропорційно задоволеній частині позову, що складає 2316 грн.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Позивач ТОВ «ФК «Венера фінанс» просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір № 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026 р., акт про отримання правової допомоги від 27.07.2026 р., рахунок №07.07.2026-64 від 07.07.2026 р. та платіжну інструкцію №4680 від 07.07.2026 р. Згідно з договором № 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026 року, його укладено між ТОВ «ФК «Венера Фінанс» та Адвокатським бюро «Пархомчук та Партнери» в особі адвоката Пархомчука С.В. Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами з урахуванням їх реальності, необхідності, розумності та співмірності зі складністю справи, ціною позову і обсягом наданих послуг. Суд враховує, що справа є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, предметом спору є стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, участі у судовому засіданні представник позивача не брав, справа не містить складних фактичних чи правових питань, а заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15500 грн. є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаної роботи та характером наданих послуг. Водночас факт надання позивачу професійної правничої допомоги та її оплату підтверджено матеріалами справи. З огляду на характер спору, його складність, ціну позову, типовість заявлених вимог, обсяг виконаної представником роботи, розгляд справи без участі представника позивача у судовому засіданні, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача ТОВ «ФК «Венера фінанс» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Керуючись 2,5,10-13,18,141,258-259,263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 133233 від 19.03.2025 року в розмірі 8276 (вісім тисяч двісті сімдесят шість) грн 00 коп. в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» 2316 (дві тисячі триста шістнадцять) грн 00 коп судового збору та 2 000 (дві тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс», код ЄДРПОУ 43561872(вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, м. Київ, 03115)

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Л.В.Тіщенко