Решение № 140738229, 20.10.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1402/26

Провадження № 2/681/1338/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Горгулько Н.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Полонне цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі Товариство) через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 112113 у розмірі 14 305,8 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та 6 000 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позову вказано, що 30.05.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Авіра груп» та ОСОБА_1 укладено договір №112113 про надання фінансового кредиту.

Оскільки ТОВ «ФК «Авіра груп» направлено відповідачці електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідачка підтверджує прийняття умов кредитного договору №112113 від 30.05.2024, який також знаходиться у власному кабінеті відповідачки на офіційному вебсайті кредитодавця.

Таким чином, відповідачка уклала кредитний договір № 112113 від 30.05.2024 із ТОВ «ФК «Авіра груп» та ОСОБА_1 перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 4 000 грн.

23.12.2024 між ТОВ «ФК «Авіра груп» та Товариством укладений Договір факторингу №23122024 згідно з умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 112113 від 30.05.2024.

Однак, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подачі позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 14 305,8 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4 000 грн; заборгованість за відсотками становить 4 260,8 грн; заборгованість за комісіями становить 1 000 грн; заборгованість за пенею становить 5 045 грн.

Відповідно до ухвали судді від 21.09.2026 відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; сторонам визначено строк для подачі заяв по суті справи.

05.10.2026 представник відповідачки адвокат Бурлаченко С.Ю. подав відзив на позовну заяву, у якому визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, водночас заперечував проти стягнення процентів, пені та комісії. Зазначив, що позивачем не доведено погодження відповідачкою всіх істотних умов кредитного договору, а умова про право банку в односторонньому порядку змінювати фіксовану процентну ставку є нікчемною.

Також представник відповідачки вказав на відсутність належного розрахунку заборгованості за процентами та пенею. Зокрема, нараховані комісія в розмірі 1000,00 грн та проценти на прострочену заборгованість у розмірі 5045,00 грн з 16.12.2024 залишаються незмінними, без зазначення періоду та підстав їх нарахування, що унеможливлює перевірку правильності розрахунку. Вважав заявлені нарахування необґрунтованими та несправедливими, з огляду на те, що сума процентів і пені майже втричі перевищує суму основного боргу.

Крім того, адвокат зазначив, що позивач не надав належних доказів набуття права вимоги до відповідачки та її повідомлення про заміну кредитора. На обґрунтування необхідності врахування її матеріального становища вказав, що відповідачка є одинокою матір`ю, самостійно утримує доньку та надає матеріальну допомогу матері похилого віку, при цьому не має стабільного офіційного доходу.

08.10.2026 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначив, що 23.12.2024 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором від 30.05.2024 у розмірі 14 305,8 грн. Вважав доводи відповідачки щодо недоведеності права вимоги безпідставними, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами. Також зазначив, що законодавство не встановлює обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження направлення або отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги.

Представник позивача вказав, що кредитний договір укладено в електронній формі після ідентифікації відповідачки та підтвердження нею погодження з його умовами за допомогою одноразового ідентифікатора. Відповідачка була ознайомлена з умовами кредитування, процентною ставкою та порядком її нарахування. Основна договірна процентна ставка становить 1,22 % від суми кредиту за кожен день користування, тоді як ставка 1,50 % включає також комісію. Вважав нарахування комісії правомірним, а розрахунок заборгованості, зокрема нарахувань, зазначених як «відсотки на прострочці» обґрунтованим. Зазначив, що відповідачка заборгованість не погашала ані первісному, ані новому кредитору.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.

Встановлено, що 30.05.2024 між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 112113 (а.с.8-17).

ТОВ «ФК «Авіра груп» направлено відповідачці електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор «KL2125», при веденні якого відповідачка підтверджує прийняття умов кредитного договору № 112113 від 30.05.2024, що підтверджується даними довідки про ідентифікацію від 01.07.2026 (а.с.20).

Відповідно до п.1.1 Договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4 000 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених договором.

Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 27.08.2024 (п.1.2 Договору).

За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 445,3% річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % на добу. Тип процентної ставки фіксована (п. 1.3 Договору).

За даними пункту 1.4. Договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором.

Згідно з пунктом 1.5. Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 5.3. Договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного договору, клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 25 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про надання фінансового кредиту, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

ТОВ «ФК «Авіра груп» виконало свої обов`язки за кредитним договором та надало для відповідачки кредит в розмірі 4 000 грн, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , про що свідчать дані підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с. 21) та інформації АТ КБ «ПриватБанк», що надійшла на виконання ухвали суду 21.09.2026.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №112113 від 30 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість на загальну суму 14 305,8 грн, яка складається з: основної суми кредиту (тіла) - 4 000 грн, відсотки по кредиту 4 260,8 грн, які нараховані у період з 31.05.2024 до 27.08.2024, комісія 1 000 грн та пеня 5 045 грн, (а.с. 22-23).

23.12.2024 між ТОВ «Авіра груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024 (а.с. 24-27), за яким ТОВ «Авіра груп» відступило для Товариства право вимоги за кредитним договором № 112113 від 30.05.2024, а останнє набуло права вимоги до відповідачки на суму боргу в розмірі 14 305,8 грн, що складається з: 4 000 грн - заборгованості за тілом кредиту, 4 260,8 грн - заборгованості за відсотками, 1 000 грн - заборгованості за комісіями, 5 045 грн - заборгованості за пенею, що підтверджується даними витягу із додатку №1 до договору факторингу (а.с. 28).

Факт оплати позивачем набутих прав вимог підтверджується копіями платіжних інструкцій №11416 від 15.01.2025 та №11417 від 13.02.2025.

Відтак, відповідно до умов зазначеного договору факторингу ТОВ «Діджи Фінанс» за плату прийняло належне ТОВ «Авіра груп» право вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, зокрема до відповідачки ОСОБА_1 .

Вирішуючи відповідність заявлених позовних вимог законодавчим нормам суд зазначає про таке.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.)

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Посилання відповідачки про не доведення переходу права вимоги за кредитним договором №112113 від 30.05.2024 до ТОВ «Діджи фінанс» суд не бере до уваги з огляду на таке.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012, від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17).

Наявними в матеріалах справи договором факторингу, актом приймання-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників прав вимоги та платіжними інструкціями, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються доводи ОСОБА_1 про те, що позивач не набув права вимоги до неї. Копія договору факторингу та витяг з реєстру боржників є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Щодо неповідомлення відповідачки щодо переходу права вимоги до ТОВ «Діджи Фінанс».

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора (постанова КЦС ВС від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц).

З вищевикладеного вбачається, що перехід права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від ТОВ «ФК «Авіра груп» до ТОВ «Діджи фінанс» позивач підтвердив належними та допустимими доказами.

Встановлено, що договір про надання фінансового кредиту №112113 від 30.05.2024 підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Сторонами визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів.

Перерахування кредитних коштів у сумі 4 000 грн на рахунок відповідачки підтверджено листом ТОВ «ПрофітГід» та наданою інформацією АТ КБ «ПриватБанк», що не заперечується відповідачкою.

Відповідачка уклала договір добровільно, з власної волі та підтвердивши, що умови договору є йому зрозумілими.

Оскільки ОСОБА_1 отримані кошти у визначений договором строк не повернула, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами підлягають задоволенню і з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 4 000 грн за кредитним договором.

Перевіряючи правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами за укладеним з відповідачкою кредитним договором суд виходить з такого.

Відповідно до даних розрахунку заборгованості за кредитним договором № 112113 від 30.05.2024 вбачається, що нарахування процентів здійснено за період з 30.05.2024 по 27.08.2024, тобто в межах строку, передбаченого Договором.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність детального розрахунку суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Зокрема, до матеріалів справи долучено розрахунок, зі змісту якого можливо встановити порядок та періоди нарахування відсотків, перевірити обґрунтованість їх нарахування та здійснення відповідачкою платежів на погашення заборгованості.

Посилання відповідачки на змінну відсоткову ставку не відповідають дійсності, оскільки п.1.3 Договору передбачено, що тип ставки фіксована та становить 1,22% на добу. Вказана у п.3.5 денна процентна ставка в розмірі 1,5% включає в себе також комісію.

Щодо посилання відповідачки на те, що нараховані відсотки та пеня є несправедливими та необґрунтованими, суд зазначає наступне.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону).

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (ч.4 ст. 18 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем дотримано вимоги ст.ст. 1048, 1056 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування кредитними коштами та визначено за спільною згодою сторонами договору, що відповідає принципу свободи договору.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 справа №552/672/23 (провадження №61-4595сво25) встановлено, що за відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит. Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору. Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

У зв`язку з вищевикладеним суд приходить висновку, що оскільки відповідачкою відповідних позовних вимог не заявлено, суд не вправі зменшувати розмір процентів за користування кредитом з підстав їх невідповідності принципам справедливості.

Щодо вимог позивача про стягнення комісії суд зазначає наступне.

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив стягнути й заборгованість за комісією в сумі 1 000 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі № 204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме: якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, у кредитному договорі містяться умови про комісію (п.1.4), за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим Договором.

Проте суд звертає увагу, що в кредитному договорі, не міститься зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням кредиту і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту, відповідні докази відсутні. У зв`язку з чим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення є нікчемними відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.01.2024 по справі № 727/5461/23, від 09.10.2024 по справі № 582/202/22.

У зв`язку з наведеним, відсутні підстави для стягнення нарахованої позивачем заборгованості за комісією в сумі 1 000 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки пені, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 5.3. Договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного договору, клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 25 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про надання фінансового кредиту, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1,3 ст. 549 ЦК України).

Положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Із зазначеного вище слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення заборгованості за пенею в загальній сумі 5 045 грн задоволенню не підлягає.

Відповідно до даних розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачка здійснювала погашення кредитної заборгованості, які в сумі 2 955 грн було зараховано в погашення пені, що не відповідає умовам укладеного між сторонами договору. Тому сплачена відповідачкою пеня в сумі 2 955 грн підлягає зарахуванню в погашення процентів за користуванням кредитом, на підставі п.3.4 Договору.

У зв`язку з вищевикладеним, з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитними договором №112113 від 30.05.2024 в розмірі 5 305,8 грн.

У силу вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, виходячи із задоволення позовних вимог на 37,1%, з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 987,8 грн.

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).

У пункті 44 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.06.2026, укладений з адвокатом Міньковською А.В. та додаткову угоду до нього №112113 від 29.06.2026, детальний опис робіт (наданих послуг) від 29.06.2026, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом від 29.06.2026, виконаних вказаним адвокатом, відповідно до яких витрати на правничу допомогу склали 6 000 грн, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Міньковської А.В.

Відповідачкою клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявлено, не співмірність таких витрат не доведено.

Отже, суд приходить до висновку, що у зв`язку з частковим задоволенням позову на 37,1% від заявлених вимог, необхідно стягнути із відповідачки на користь позивача 2 226 грн документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №112113 від 30.05.2024, яка складається з: 4 000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 1 305,8 грн заборгованість за відсотками, а всього в загальному розмірі 5 305 (п`ять тисяч триста п`ять) грн 80 коп.

У решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 987 (дев`ятсот вісімдесят сім) грн 80 коп. та на правову допомогу в розмірі 2 226 (дві тисячі двісті двадцять шість) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вул.Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київська область, поштовий індекс 07406.

Відповідачка ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А. Горгулько